Постанова

від 13.03.2024 по справі 912/909/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/909/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Федорко О.О. (адвокат),

відповідача - Овчіннікова О.С. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. (головуючий), Чус О.В., Дармін М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро"

про стягнення 1 379 332,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (далі - Позивач, ТОВ "ТЕП "Горизонт") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" (далі - Відповідач, ТОВ " Хлібоприймальний пункт "Промагро") про стягнення загальної суми боргу за договором № 021122 на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.11.2022 у розмірі 1 379 332,00 грн, що складається із: основного боргу у розмірі 1 114 988,22 грн, 36 061,40 грн суми інфляційного збільшення, 215 360,74 грн пені та 12 921,64 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем був недотриманий термін навантажувально-розвантажувальних операцій, тому Позивач нарахував послуги з понаднормового користування вагонами та направив рахунок Відповідачу. Оскільки рахунок не сплачено, з Відповідача окрім основного боргу мало бути стягнуто пеню, інфляційне збільшення та 3 % річних.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд вказав на те, що надані Позивачем докази не підтверджували порушення Відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, зокрема відсутні докази, які б відображали рух вагонів територією України та момент перетину кордону України. Також надані докази не давали можливості суду пересвідчитися в тому, що вагони, які використовувалися для перевезення вантажу за Договором, протягом спірного періоду перебували лише на станції Еперйешке Атрако (141911) і не переміщувалися територією Угорщини або інших країн.

Господарський суд Кіровоградської області дійшов висновку, що надана Позивачем інформація підтверджує лише операції з вагонами, що відбувалися на території України, та не містить даних щодо руху вагонів у інших країнах.

Окрім того, місцевий господарський суд звернув увагу, що до позовної заяви Позивачем додані копії залізничних накладних, які не містять відміток про дату прибуття. В той час додані до відзиву копії деяких залізничних накладних у графі 27 "Дата прибуття" містять відмітку "2022 12 08", однак така відмітка містить виправлення.

Також суд першої інстанції відхилив твердження Позивача, що Відповідач несе відповідальність за дії перевізника на території Угорщини, оскільки це спростовується положеннями п. 1.1., підп. 2.1.1., п. 3.10., п. 4.5. Договору. Позивач не надав докази того, що угорського перевізника було залучено саме Відповідачем, договірні відносини з перевізником на території Угорщини були з Відповідачем.

Таким чином місцевий господарський суд вважав необґрунтованим здійснений Позивачем розрахунок часу простою вагонів з моменту вибуття вагонів зі станції 38260-БАТЬОВ-Е МАВ до моменту прибуття вагонів на станцію 38260-БАТЬОВ-Е МАВ.

2.3. 06.12.2023 Центральним апеляційним господарським судом винесено постанову, якою рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 р. у справі №912/909/23 скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважала, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Окрім того, докази, які були поданні Позивачем підтверджували операції з вагонами за межами території України.

Також, колегією суддів були прийнятті від Позивача додаткові доказі, які останній не зміг надати до суду першої інстанції, оскільки на момент складання позовної заяви не мав їх в своєму розпорядженні.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів апеляційного суду вважала, що висновок про понаднормове користування Відповідачем вагонами (223 доби) на загальну суму 1 379 332, 00 грн з ПДВ, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Хлібоприймальний пункт "Промагро" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року у справі №912/909/23 та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023.

3.2. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах:

1) Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 21.06. 2023 року у справі № 916/3027/21, Верховного Суду від 13.09.2023 року у cправі № 910/7860/22 від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України

2) Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 904/4544/18 (п. 25) щодо застосування статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність";

3) Верховного Суду від 21 червня 2019 № 924/320/17 щодо застосування пункту 119 Статуту залізниць України, а саме, застосування цього та інших нормативно-правових актів в сфері ТЕО разом із Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка згідно з ч.1 ст. 10 ЦК є частиною національного законодавства;

4) Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц в частині не застосування вимог статті 213 Цивільного кодексу України;

3.3. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій сторона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №912/909/23 без змін.

Також від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшла заява про закриття касаційного провадження.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" надало до Суду додаткові пояснення по справі.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.02.2024. Крім того, даною ухвалою у задоволенні клопотання ТОВ " Хлібоприймальний пункт "Промагро" про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №912/909/23 було відмовлено.

4.2. 14.02.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.03.2024.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.11.2022 р. між ТОВ "ТЕП "Горизонт" ( Виконавець ) та ТОВ "Хлібоприймальний пункт "Промагро" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 021122 (далі - Договір,), згідно з п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику транспортно-експедиційне обслуговування (далі ТЕО), пов`язане з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення, супроводу такого перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки (надалі по тексту "Вантаж"), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника.

5.2. Відповідно до п. 1.2., 1.5. Договору умови транспортно-експедиційного обслуговування оговорюються Сторонами в Заявках - транспортних інструкціях щодо заповнення залізничних накладних (додаток № 1), і Додаткових угодах. Заявка - транспортна інструкція щодо заповнення залізничних накладних та Додаткова угода є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається отримання Заявки транспортної - інструкції щодо заповнення залізничних накладних та Додаткової угоди по факсимільному зв`язку або електронною поштою (Е-mail) з обов`язковим подальшим обміном оригіналами таких документів підписаними уповноваженими особами Замовника.

5.3. Діяльність Сторін регламентується даним Договором, існуючими положеннями СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення), чинним законодавством України та нормативними актами держав, територією яких слідує Вантаж.

5.4. Розділом 2 Договору передбачено обов`язки сторін.

Згідно п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язаний, зокрема, організувати перевезення Вантажів Замовника залізничним транспортом та надати інші транспортні послуги, як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з Укрзалізницею або іншими юридичними особами від свого імені та за рахунок Замовника за оптимальною транспортною схемою. Станції (пункти) відправлення, призначення, найменування і кількість продукції, що відвантажується, термін виконання визначаються на підставі Заявки Замовника; забезпечити збереження Вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу відповідно до товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник зобов`язаний, зокрема, не пізніше 5 (п`яти) днів до початку навантаження направити Виконавцю письмову Заявку із зазначенням: найменування вантажу, найменування елеватора, КХП, ККЗ та станції відправлення планованих обсягів перевезень, термінів початку і закінчення навантаження, найменування станції призначення і одержувача Вантажу, перевезення з охороною чи без охорони та інші дані згідно Додатку №1, а також інструкцію щодо заповнення залізничних накладних та перелік супровідних документів, що додаються до перевізних документів (ветеринарне свідоцтво, карантинний сертифікат і т.д.); згідно пункту 4.3. Договору здійснити Виконавцю оплату вартості наданих послуг; відшкодувати Виконавцю витрати, пов`язані з оплатою штрафних санкцій, нарахованими перевізниками в разі простою транспортних засобів, що перевищує 24 години або невиконання планів перевезень "Укрзалізниці", з вини Замовника. Витрати пов`язані з оплатою штрафних санкцій мають бути документально підтверджені додатковими угодами, та / або актами виконаних робіт, накопичувальними картками, претензіями, платіжними дорученнями; підписати Акт виконаних робіт. У разі незгоди Замовника з Актом, він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання направити / надати Виконавцю лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У разі ненаправлення даного листа в зазначений термін, Акт вважається підписаний мовчазною згодою.

5.5. Розділом 3 Договору передбачено відповідальність сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору при нездійсненні платежу у встановлені договором строки, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день затримки платежу, а також 3% річних від загальної суми заборгованості.

У випадку залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Виконавець несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань притягнутих ним третіх осіб, як за свої власні (п. 3.10. Договору).

За умовами п. 3.11. Договору Замовник несе відповідальність за дії чи бездіяльність заявленого Вантажоодержувача, у тому числі але не виключно, за погодження планів навантаження та електронних заявок, подальше використання рухомого складу Виконавця, а саме - Вантажоодержувачу забороняється використовувати рухомий склад Експедитора без наданої на те згоди (переадресовувати, відправляти на інші станції, відступати від інструкції на повернення рухомого складу Експедитора).

5.5. Розділом 4 Договору передбачено порядок розрахунків.

Згідно п. 4.1., 4.3. Договору вартість послуг Виконавця обумовлюється в додатковій угоді на кожне відвантаження що є невід`ємною частиною Договору і включає в себе обґрунтовані комплексні ставки на перевезення 1 вагона / тонни Вантажу по кожній партії товару.

Оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в такій пропорції: 70% передплата згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати прибуття вагонів на станцію навантаження; залишок вартості наданих послуг (різниця між оплаченою плановою та фактичною вартістю перевезень залежно від кількості доставленого вантажу) перераховується Замовником на поточний рахунок Виконавця, на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку після дати прибуття на залізничну станцію призначення (дата визначається за штемпелем/ЕЦП станції на залізничних накладних), або якщо перевезення здійснюються у треті країни (країни Європи), то з дати перетину станції прикордонного переход (операція СДАЧА). Інший порядок розрахунків може бути обумовлено Сторонами в додаткових угодах до даного Договору.

5.6. Відповідно до п. п. 4.5. - 4.8. Договору зобов`язання Виконавця вважаються виконаними за фактом прибуття вантажу на станцію призначення, що підтверджується залізничною накладною, Актом наданих послуг та шляхом надання інших документів (сертифікатів, ВМД, експертних висновків та ін.), обумовлених Заявкою Замовника та/або Додатковою угодою та ТЕО даної партії товару.

Розрахунки між Замовником та Виконавцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця за кожною додатковою угодою окремо.

Загальна договірна сума за Договором не є фіксованою, її розмір визначається за видами і обсягами наданих транспортно-експедиційних послуг, що оформлюється відповідними додатковими угодами і Актами виконаних робіт за цим Договором.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений в цьому Договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2023 року включно, але в кожному разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

5.7. Відповідачем на виконання умов договору складено на дано Позивачу заявку від 08.11.2022р. № 1.

5.8. На виконання умов Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 сторонами було укладено Додаткову угоду від 08.11.2022 р. № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої, Сторони домовились, що Експедитор (Позивач) самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги Клієнту (Відповідачу) з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах:

1.1. Вантаж - Зерно кукурудзи (код 015006)

1.2. Кількість (вагонів/тон) - 20/1400 ± 5%

1.3. Тип рухомого складу - Хопер-зерновоз

1.4. Станція відправлення - (342701) Козятин-1

1.5. Відправник - ТОВ "ТЕП "ГОРИЗОНТ", (код 2094)

1.6. Платник тарифу - ТОВ "ТЕП "ГОРИЗОНТ", код платника 8139798

1.7. Станція перетину кордону - (382605) Батево експ. МАВ

1.8. Станція призначення - (141911) Еперйешке Атрако

1.9. Вантажоодержувач - (0348) ООО БЛИ за дорученням ЗАО "УМБ ГРАИН"

1.10. Ставка (грн/тонна) - 2372/т (540,44 з 0% ПДВ/1831,56з 20% ПДВ).

5.9. Відповідно до п. 2-4 Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору Клієнт відшкодовує витрати Експедитора по перевезенню вантажу, по території України та за кордон, за вище вказаним маршрутом, а саме: транспортно-експедиційні послуги за ставкою вказаною у п.п.1.10 даного Додатку. Ставка включає в себе: залізничний тариф, додаткові станційні збори, вартість запірно - пломбувальних пристроїв (за необхідності), користування рухомим складом, та плати Експедитора. Послуги підприємства по місцю знаходження вантажу сплачує Клієнт.

5.10. Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій, що становить не більше 144 (ста сорока чотирьох) годин. В разі порушення термінів навантажувально - розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5 000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.

Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною вище вказаного Договору.

Додаткову угоду від 08.11.2022 № 1 до Договору підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

5.11. На виконання вимог Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 Позивач надав Відповідачу: вагон № 95556536; вагон № 95872149; вагон № 95692000; вагон № 95698445; вагон № 95845814; вагон № 95872081; вагон № 95872107; вагон № 95872248; вагон № 95699260; вагон № 95698270; вагон № 95871919; вагон № 95698866; вагон № 95013231; вагон № 95699278; вагон № 95003513; вагон № 95330015; вагон № 95330049; вагон № 95012332; вагон № 95029575; вагон № 95336608.

5.12. Надані Позивачем вагони були прийняти Відповідачем без зауважень для завантаження. Після завантаження Позивач оформив залізничні накладні № № 33461070, 33467096, 33461138, 33461120, 33461112, 33461104, 33461088. Завантажені вагони були направлені на станцію перетину кордону (382605) Батево експ. МАВ, з подальшим їх переданням на станцію призначення (141911) Еперйешке Атрако.

5.13. Наведені обставини підтверджуються підписаним Актом наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101 на загальну суму 3 337 166,80 грн з ПДВ та Додатком № 1 до Акта.

5.14. За твердженням Позивача, наданні ним вагони знаходилися на станції призначення (141911) Еперйешке Атрако більш 144 годин, згідно наведеної таблиці в позовній заяві, в загальній кількості днів понаднормового використання вагонів - 235.

5.13. У зв`язку з тим, що Відповідачем був не дотриманий термін навантажувально-розвантажувальних операцій, тобто вагони під навантажувально-розвантажувальними операціями знаходилися більш 144 годин, Позивач нарахував послуги з понаднормового користування вагонами та направив рахунок Відповідачу на суму 1 114 988,22 грн. Розрахунок від 26.12.2022 р. № 261201 був здійсненний за понаднормове користування вагонами сумарно впродовж 223 доби. Позивач зазначає, що під час розрахунку понаднормового користування вагонами за 12 вагонами, помилково не була врахована одна доба по наступним вагонам: № 95872081, № 95872107, № 95872248, № 95699260, № 95698270, № 95698866, № 95013231, № 95699278, № 95003513, № 95330049, № 95012332, № 95029575. Незважаючи на помилку у бік Відповідача, Відповідач відмовився підписувати акт наданих послуг від 26.12.2022 р. № 261201 та оплачувати розрахунок від 26.12.2022 р. № 261201 на суму 1 114 988,22 грн.

5.14. За твердженням Позивача, Відповідач 27.12.2022 р. сплатив залишок заборгованості за Актом наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101 у розмірі 201 066,80 грн.

5.15. Крім того Відповідач 28.12.2022 надіслав на адресу Позивача лист від 28.12.2022 № 66, в якому було зазначено, що відмова оплати та відмова у погодженні Акта надання послуг від 26.12.2022 № 261201 обумовлена тим, що перелічені в ньому послуги, їх кількість та вартість не відповідають умовам укладеного Договору. Оскільки на думу Відповідача згідно укладеного Договору обов`язок з дотримання термінів навантажувально-розвантажувальних операцій виникають у нього з моменту їх отримання вантажоодержувачем на станції призначення.

5.16. Позивач своїм листом від 28.12.2022 № 654 запропонував оплатити раніше виставлений рахунок та повернутися до погодження Акта надання послуг від 26.12.2022 № 261201.

5.17. У зв`язку з відсутністю оплат та відмови Відповідача погоджувати Акт надання послуг від 26.12.2022 № 261201, Позивач 15.03.2023 р. направив на адресу Відповідача претензію від 15.03.2023 № 828.

5.18. Позивач отримав від відповідача відповідь на претензію від 22.03.2023 № 16 в якій Відповідач зазначив, що фактично надані послуги за Договором ТОВ "Хлібоприймальний пункт "Промагро" сплачено в повному обсязі, будь-яка заборгованість перед ТОВ "ТЕП "Горизонт"" відсутня, а тому претензія від 15.03.2023 № 828 не підлягає задоволенню.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Скаржник, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з Відповідача плату за понаднормове користування вагонами на загальну суму 1 379 332,00 грн з ПДВ, яка утворилась внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків за Договором.

6.3. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.4. Так, до правовідносин у сфері транспортно-експедиційного обслуговування та надання послуг із перевезення вантажів залізничним транспортом застосовуються, зокрема, положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі Закон), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113 (далі - Правила) та Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на правовідносини, які склались між сторонами, зокрема, але не виключно, розповсюджуються норми міжнародних договорів, які встановлюють порядок перевезення вантажів залізничним транспортом, а саме норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992.

6.5. Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.6. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

6.7. Частинами першою та другою статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Аналогічна за змістом норма наведена в статті 316 Господарського кодексу України.

6.8. Відповідно до частин першої та третьої статті 8 Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: розмір плати експедитору; порядок розрахунків.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до положень статті 11 Закону експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки експедитора.

6.9. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме: копії Заявки від 08.11.2022 № 1, копії Додаткової угоди від 08.11.2022 № 1 до Договору, копії накладних (залізничних) №№ 33461070, 33467096, 33461138, 33461120, 33461112, 33461104, 33461088, копії підписаного Акта наданих послуг від 14.11.2022 № 141101, вбачається, що Відповідачем отримано від Позивача послуги (транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст. Казатин-1-ст. Еперешке) на загальну суму 3 337 166,80 грн.

Відповідач не заперечував факт надання йому послуг за зазначеним вище актом.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій врахували, що сторонами не заперечувався факт оплати наданих послуг Відповідачем за Договором, на підставі підписаного Акта наданих послуг від 14.11.2022 № 141101.

Проте, Відповідач вважав безпідставно нарахованою Позивачем суму до стягнення ніби то за понаднормове користування вагонами (223 доби) на загальну суму 1 114 988,22 грн з ПДВ.

За доводами Позивача вказана сума нарахована ним на підставі пункту 3 Додаткової угоди від 08.11.2022 №1 до Договору, за умовами якої клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій, що становить не більше 144 (ста сорока чотирьох) годин. В разі порушення термінів навантажувально - розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.

6.10. У свою чергу, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень, та враховуючи доводи сторін у судових засіданнях, дійшли висновку, що останні тлумачать поняття "навантажувально-розвантажувальні операції" в контексті пункту 119 Статуту та вважають, що такі операції тривають з моменту прибуття вагону на станцію до моменту відправлення вагону зі станції.

Так, згідно пункту 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

6.11. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до пунктів 2, 10, 13 Правил вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

6.12. Згідно з пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

6.13. Згідно пункту 4 Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

6.14. Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Ці витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в прядку, передбаченому статтею 31 Угоди (стаття 32 Угоди).

Згідно з параграфом 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком 1) відправника, який бере участь в перевезенні вантажу перевізником, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється, 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється.

Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата (параграф 5 статті 31 Угоди).

6.15. Отже, зазначені норми чинного законодавства передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів). Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов`язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28, 31, 32 Угоди зобов`язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв`язку із надісланням зазначеного повідомлення.

6.16. У свою чергу, на підтвердження порушення Відповідачем термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій (більше 144 годин) Позивач надав суду: лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 02.02.2023 р. № 46/10, яким надано інформацію щодо дислокації вагонів за період з 12.11.2022 р. по 26.12.2022 р., де ТОВ ТЕП "ГОРИЗОНТ" є Вантажовідправником цих вагонів, лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 18.05.2023 р. №46/426, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій про перетин кордону України вагонами та інформацію з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів. Крім того в листі зазначено, що вагонна операція "СДЧ", що зазначена раніше в часі, відповідає вагонної операції "СДЧ ( ПРОС СО СДАЧЕЙ С ДОРОГИ)", що є фактичною передачею вагонів зі ст. БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (328501), операція "СДЧ", що вказана пізніше за часом, відповідає вагонної операції "СДЧ (ПЕРЕДАЧА СОГЛАСОВАННОЙ ППВ)"; лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.04.2023 р. № 54/32, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій (ПРМ, СДЧ) про перетин кордону України вагонами у кількості 19 одиниць по стику БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) на станцію Еперйешке Атрако ( 141911 ) та зі станції Еперйешке Атрако (141911) на станцію БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501); лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 31.05.2023 р. № 54/42, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій (ПРМ, СДЧ) про перетин кордону України вагоном по стику БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) на станцію Еперйешке Атрако (141911) та зі станції Еперйешке Атрако (141911) на станцію БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501).

6.17. Так, місцевий господарський суд при прийнятті рішення вказав на те, що зазначені докази не підтверджують порушення Відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій.

6.18. Проте, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення Господарського суду Кіровоградської області вважав вказане рішення помилковим, посилаючись, зокрема на застосування стандарту доказування "вірогідності доказів", тлумачення якого викладено у постановах Верховного Суду у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

6.19. Окрім того, приймаючи оскаржуване рішенні, суд апеляційної інстанції посилався також на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 р. у справі № 904/2679/19, в якому вказано, що час знаходження вагонів за межами України визначався згідно даних ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» і обчислювався від моменту його прибуття на станцію митного переходу до моменту повернення порожнього вагону на станцію митного переходу (після здійснення вивантажувальних операцій за межами митної території України).

У свою чергу, колегія суддів не погоджується із посиланням суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №904/2676/19, оскільки у вказаній вище постанові Верховний Суд дійшов таких висновків тому, що відповідно до пункту 2.2.15 спірного договору, який був укладений між сторонами безпосередньо було передбачено, що дані ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» підтверджують термін простою при перевезенні вантажів.

Проте, у справі, що розглядається сторони не узгоджували, що дані ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" можуть підтверджувати термін простою при перевезенні вантажів, отже, враховуючи договірні відносини, що мали місце між сторонами та, відсутність такого пункту у договорі, враховуючи принцип свободи договору та можливість сторін врегулювати питання щодо застосування вказаних вище даних, колегія суддів виснувала, що висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування даних ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» для визначення терміну простою при перевезенні вантажів у даній справі є передчасними.

6.20. Окрім того, відповідно до пункту 10 Правил усі дані, вказані в Акті про затримку вагонів, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці на станції призначення.

6.21. У такий спосіб, для правильного вирішення цієї справи суд апеляційної інстанції повинен встановити на підставі яких документів були сформовані дані ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", які за твердженням Позивача підтверджують понаднормове користування вагонами, а саме, чи підтверджують такі дані відомості, які вказані у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій, та складена на підставі вказаної вище Пам`ятки Відомістю плати за користування вагонами.

Окрім того, для правильного вирішення справа суд апеляційної інстанції повинен, зокрема, встановити з прибуття на яку станцію (Батево експю МАВ чи Еперйешке Атрако) потрібно починати обрахунок затримки навантажувально-розвантажувальних операцій та надати відповідь на запитання чи належним чином ТОВ "ТЕП "Горизонт" виконував свої зобов`язання за Договором, зокрема щодо повідомлення Замовнику всіх відомостей про хід виконання зобов`язань за цим Договором (п. 2.4 Договору).

6.22. Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги (скановані копії експортних контрактів №20221014с1 від 14.10.2022 та №20221010с1 від 10.10.2022), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14.

6.23. У розгляді питання щодо прийняття додатково поданих позивачем доказів суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Так, неподання сканованих копій експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 та № 20221010с 1 від 10.10.2022 до суду першої інстанції Позивачем було зумовлено тим, що на момент складання позовної заяви Позивач не мав у своєму розпорядженні вказаних вище доказів та не міг мати оскільки не здійснював митне оформлення вантажу. З метою з`ясування умов поставки, Позивач як Експедитор згідно митних декларацій № 22UA401020052392U6 та 22UA401020052391U7 запросив в Вінницькій митниці державної митної служби України електроні копії експортних контрактів №20221014с 1 від 14.10.2022, та №20221010с 1 від 10.10.2022 Вінницька митниця державної митної служби України своїм листом №7.12-1/27/13/6202 від 30.08.2023 р., надіслала вказані скановані копії експортних контрактів.

За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд, посилаючись на наявність підстав визначених у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що додані Позивачем під час апеляційного перегляду скановані копії експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с 1 від 10.10.2022, можуть бути прийняті як додаткові докази.

6.24. Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

У справі, яка розглядається, рішення суду першої інстанції було ухвалене 16.08.2023.

Листом Вінницької митниці Державної митної служби України №7.12-1/27/13/6202 від 30.08.2023 "Про надання інформації" директору ТОВ "ТЕП "Горизонт" на № 1218 від 28.08.2023, Позивачу були надіслані вказані вище документи, які були долученні останнім під час розгляду в суді апеляційної інстанції як додаткові докази.

Проте, як вбачається із вищевикладеного, запит про надання вказаних вище документів був зроблений Позивачем вже після винесення судом першої інстанції рішення по справі, а саме 28.08.2023.

У свою чергу, прийнятті додатково подані позивачем докази (які не подавалися до суду першої інстанції) суд апеляційної інстанції прийняв, поклавши, у тому числі, їх в основу оскаржуваного судового рішення.

6.25. Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 01.07.2021 у справі №46/603, від 23.11.2023 у справі №910/11043/22 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - Позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

6.26. На порушення вимог процесуального законодавства, зокрема статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд викладеного не врахував, а фактично прийняв подані Позивачем докази, які не були предметом розгляду місцевого господарського суду, при цьому: винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів, у розумінні зазначених положень, із підтвердженням цього документально, не встановив; оцінки доводам Позивача, запереченням Відповідача щодо прийняття додаткових доказів не надав; аргументованих мотивів прийняття таких доказів не навів.

6.27. У наведеному контексті поза увагою суду апеляційної інстанції залишено і те, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого господарського суду доказів. У свою чергу, суду апеляційної інстанції належить, зокрема, перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.28. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції під час здійснення нового розгляду справи повинен врахувати вищевикладений висновок колегії суддів та вирішити справу без додаткових доказів Позивача, які були безпідставно долучені до справи із порушенням процесуальних норм.

6.29. Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності застосовування принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Доктрина contra proferentem покликана захистити добросовісну сторону договору.

6.30. Так оферентом у даному випадку був саме Позивач , а матеріальною підставою для обґрунтування позовних вимог ним були визначені обставини невиконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати ставки 5000 грн за вагон у випадку порушення 144-годинного терміну навантажувально-розвантажувальних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи та відповідних судових рішень, сторони по різному тлумачать умови договору щодо застосування заходів відповідальності, зокрема, періоду, за який вона обраховується (момент перетину митного кордону або момент перебування на станції розвантаження, що, вочевидь, не є тотожними поняттями).

У такий спосіб, суд при вирішенні зазначеного питання повинен був врахувати як обставини укладення договору, так і обставини, пов`язані з його виконанням, в тому числі, листування між сторонами та вирішити справу з урахуванням принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium та є стандартом чесної та відкритої поведінки, доктрини contra proferentem та принципу свободи договору.

6.31. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку частково підтвердилися.

6.32. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, воно зазначеним критеріям не відповідає, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.33. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.34. З урахуванням встановлених судами обставин справи, доводів сторін протягом розгляду справи судами господарської юрисдикції, підстав позову та висновків суду касаційної інстанції за результатами розгляду цієї справи колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

У даній справі, позивачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт".

Статтею 299 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з`ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

На виконання вимог статті 299 Господарського процесуального кодексу України було з`ясовано, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником) ТОВ "ТЕП" "Горизонт" є фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Кіпр.

6.35. При цьому, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 23.12.2023 №850/2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Кіпр включений до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);

11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

12) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

13) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

14) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

15) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

6.36. Колегія суддів враховує, що згідно з частинами першої - третьої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

6.37. За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно із цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.

6.38. Згідно із частиною третьою Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

6.39. У межах вирішення даного спору виникла ситуація, коли Позивач - юридична особа, яка належить особі, на яку накладені санкційні обмеження, посилається на порушення норм цивільного законодавства та просить застосувати до відповідача передбачений державою примус за порушення норм цивільного законодавства (обумовлений несвоєчасним виконанням зобов`язання).

6.40. Дія "санкційного мораторію" передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 22.08.2023 у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

6.41. Оскільки Суд не приймає остаточного рішення у даній справі, а рішення Ради національної безпеки і оборони України, яке уведене в дію Указом Президента України №850/2023 щодо застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ТЕП "Горизонт" Єрмолаєва В.В. було прийняте вже після винесення рішень судами попередніх інстанцій, а саме 23.12.2023, суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи повинен врахувати зазначене.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №912/909/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко