Ухвала

від 22.03.2024 по справі 707/3947/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/3947/23

Провадження № 2-др/711/25/24

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Придніп ровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву представника позивача адвоката Білоглазенко Г.П. про ухвалення додаткового рішення, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за зобов`язаннями, штрафних санкцій, інфляційних втрат та судових витрат. В позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №33 від 01.01.2021р. в сумі 88684,10 грн. та нарахованих на таку суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з 01.10.2022р. по 27.12.2023р. в розмірах 3295 грн. та 7506,99 грн. відповідно, що разом складає 99486,09 грн. Також в позовній заяві позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати з оплати судового збору в сумі 2684 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

23.02.2024р. судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову. Одночасно судом вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору та ухвалено рішення про відшкодування позивачу судових витрат з оплати судового збору в сумі 2684 грн. наступним чином: 50% судового збору повернути з державного бюджету, а 50% стягнути з ОСОБА_3

29.02.2024р. на адресу суду надійшла заява представника позивача адвокат Білоглазенко Г.П. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 9689,60 грн. В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між позивачем та АО «Білоглазенко», було погоджено попередній розмір вартості послуг адвоката і позивачем авансовано відповідні витрати в розмірі 10000 грн. шляхом їх оплати адвокату. З урахуванням обставин судового провадження загальний розмір вартості послуг адвоката складає 9689,60 грн. Оскільки при вирішенні питання про закриття провадження суд не розглянув питання про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, то представник позивача просить ухвалити додаткове рішення суду та відшкодувати позивачу витрати з оплати послуг адвоката за рахунок відповідача.

Представник позивача адвокат Білоглазенко Г.П. в судовому засіданні підтримала вимоги про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу. Пояснила, що відповідні витрати є обґрунтованими і необхідними, а їх розмір підтверджується належним чином.

Представник відповідача адвокат Ковтун А.В. в судовому засіданні заперечив проти вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування заперечень посилався на те, що дії позивача по зверненню до суду були необґрунтованими, а заборгованість була погашена відповідачем майже в повному обсязі ще до відкриття провадження у справі. Зауважив, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів щодо розміру витрат на правову допомогу, а їх розмір не співмірний з фактично витраченим адвокатом часом по надання такої допомоги.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази на підтвердження вимог позивача про відшкодування судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл витрат сторони позивача на правову допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За обставинами справи підставою закриття провадження у справі стало те, що позивач відмовився від позову, оскільки не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

При цьому згідно матеріалів справи 04.12.2023р. відповідач отримав претензію позивача з вимогою про сплату протягом п`ятиденного строку з моменту її одержання боргу в розмірі 88684,10 грн. /а.с. 81-82/.

28.12.2023р. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №33 від 01.01.2021р. в сумі 88684,10 грн. та нарахованих на таку суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з 01.10.2022р. по 27.12.2023р. в розмірах 3295 грн. та 7506,99 грн. відповідно, що разом складає 99486,09 грн.

Провадження у справі було відкрито судом 17.01.2024р.

Станом на 02.02.2024р. відповідачем здійснено погашення основної суми заборгованості перед позивачем на загальну суму 88684,10 грн., що відбулось шляхом вчинення відповідних платежів: 26.12.2023 9000 грн.; 03.01.2024 45000 грн. та 29000 грн.; 31.01.2024 5500 грн.; 02.02.2024 184,10 грн.

23.02.2024р. представником позивача подано до суду письмову заяву про закриття провадження у справі щодо основних позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідачем здійснено погашення основного боргу його заборгованості.

Отже, слід виснувати, що погашення відповідачем частини основного боргу в розмірі 79684,10 грн. відбулось після пред`явлення позивачем позову до суду, а відтак на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України позивач має право на відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу стороною позивача суду надано: договір про надання правової допомоги від 07.12.2023р.; акт про попереднє визначення вартості послуг з професійної правничої допомоги від 27.12.2023р. на суму 6710 грн.; платіжна інструкція №1125 від 27.12.2023р. про оплату позивачем послуг правничої допомоги на суму 10000 грн.; акт визначення вартості послуг з професійної правничої допомоги від 22.02.2024р. на суму 9689,60 грн.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 9689,60 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин 1211,20 грн.;

- ознайомлення з матеріалами для написання позову та їх ксерокопіювання 4844,80 грн.;

- підготовка процесуальних документів, складання позовної заяви та подання її до суду 1211,20 грн.;

- участь адвоката у судових засіданнях 2422,40 грн.

В той же час слід звернути увагу, що необґрунтованою є вимога щодо оплати послуг адвоката за участь у двох судових засіданнях з розгляду справи, оскільки відкладення судового засідання 12.02.2024р. здійснено за клопотанням представника позивача і обумовлено тим, що представник позивача не отримав копії відзиву відповідача. Натомість відзив направлявся стороною відповідача позивачеві своєчасно, а отже не отримання представником позивача відзиву не обумовлено неналежною поведінкою відповідача.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом Білоглазенко Г.П., яка має понад значний досвід адвокатської діяльності і, відповідно, володіє належним рівнем компетентності для надання якісної правової допомоги у спірних правовідносинах, які ґрунтуються на договорі, вчиненому у письмовій формі.

Додатково суд бере до уваги процесуальну поведінку відповідача, який в добровільному порядку ще до відкриття провадження у справі в добровільному порядку погасив значну частину основної суми боргу перед позивачем (83000 грн.).

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви сторони позивача, заперечення сторони відповідача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 9689,60 грн. є необґрунтованою. При цьому суд погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та не співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням позовної заяви з додатками, а також участю адвоката в судовому засіданні).

За таких обставин, беручи до уваги розмір ціни позову, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 4000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, а також результат остаточного вирішення справи по суті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника позивача адвоката Білоглазенко Г.П. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Доповнити ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.02.2024 року у справі №707/3947/23 абзацом наступного змісту:

«Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» (код ЄДРПОУ 03063521, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» місцезнаходження за адресою: вул. Благовісна, 269/105, м. Черкаси) витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 22 березня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко