Ухвала

від 22.03.2024 по справі 707/3947/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/3947/23

Провадження № 2-др/711/23/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ковтуна А.В. про ухвалення додаткового рішення, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за зобов`язаннями, штрафних санкцій, інфляційних втрат та судових витрат. В позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №33 від 01.01.2021р. в сумі 88684,10 грн. та нарахованих на таку суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з 01.10.2022р. по 27.12.2023р. в розмірах 3295 грн. та 7506,99 грн. відповідно, що разом складає 99486,09 грн. Також в позовній заяві позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати з оплати судового збору в сумі 2684 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

23.02.2024р. судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову. Одночасно судом вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору та ухвалено рішення про відшкодування позивачу судових витрат з оплати судового збору в сумі 2684 грн. наступним чином: 50% судового збору повернути з державного бюджету, а 50% стягнути з ОСОБА_3

27.02.2024р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача адвокат Ковтун А.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій заявлено вимогу про відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн. В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між відповідачем та його представником, було погоджено розмір гонорару адвоката в сумі 10000 грн., який був оплачений відповідачем 27.02.2024р. Представник відповідача вказує, що провадження у справі здійснювалось внаслідок необґрунтованих дій позивача, а тому у зв`язку із закриттям провадження у справі відповідач має право на відшкодування судових витрат. Оскільки при вирішенні питання про закриття провадження суд не розглянув питання про відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу, то представник відповідача просить ухвалити додаткове рішення суду та відшкодувати відповідачу витрати з оплати послуг адвоката за рахунок позивача.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Ковтун А.В. підтримав вимоги про відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу за рахунок позивача та наполягав на їх задоволенні. Пояснив суду, що предметом позову були вимоги про стягнення основної суми боргу та штрафних санкцій, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК. Основну суму боргу відповідач погасив добровільно майже в повному обсязі ще до відкриття судом провадження у справі, а вимоги про стягнення штрафних санкцій є неправомірними, оскільки під час воєнного стану заборонено нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. За таких обставин провадження у справі фактично здійснювалось внаслідок необґрунтованих дій позивача, а відтак відповідач має право на відшкодування витрат з оплати правової допомоги.

Представник позивача адвокат Білоглазенко Г.П. в судовому засіданні заперечила проти вимог сторони відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що відповідач не має права на відшкодування судових витрат. Пояснила, що позивачем була проведена претензійна робота з відповідачем, але той своєчасно не погасив борг, що обумовило необхідність звернення до суду. Зауважила, що до подання позивачем позову до суду відповідачем не здійснювалось погашення його заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази на підтвердження вимог позивача про відшкодування судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадку закриття провадження у справі суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Визначаючи наявність правових підстав для компенсації відповідачу судових витрат суд виходить з того, що системне тлумачення та аналіз змісту положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України в контексті таких засад цивільного судочинства як справедливість (ст. 2 ЦПК), повага до честі і гідності, рівність перед законом і судом (ст. 6 ЦПК), свідчить що компенсації підлягають не всі понесені відповідачем судові витрати, а лише ті, які понесені ним вимушено і їх здійснення безпосередньо пов`язане із необґрунтованими діями позивача. З огляду на зазначене необхідно встановити чи є такі витрати виправданими та чи направлені вони на здійснення відповідачем дій, вчинених для усунення негативних наслідків від дій позивача.

В цьому контексті варто звернути увагу, що цивільно-процесуальний закон не розкриває змісту та ознак необґрунтованості дій позивача, натомість визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

У постанові по справі № 644/7976/18 Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

При цьому, звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Верховний Суд виходить із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України та зазначає, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Таким чином, доведення відповідачем необґрунтованих дій позивача чи зловживання ним своїми правами є обов`язковою умовою для стягнення з позивача витрат відповідача у разі закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду.

За обставинами справи підставою закриття провадження у справі стало те, що позивач відмовився від позову, оскільки не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

При цьому згідно матеріалів справи судом встановлено, що 04.12.2023р. відповідач отримав претензію позивача з вимогою про сплату протягом п`ятиденного строку з моменту її одержання боргу в розмірі 88684,10 грн. /а.с. 81-82/.

28.12.2023р. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №33 від 01.01.2021р. в сумі 88684,10 грн. та нарахованих на таку суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з 01.10.2022р. по 27.12.2023р. в розмірах 3295 грн. та 7506,99 грн. відповідно, що разом складає 99486,09 грн. /а.с. 1-7/.

Провадження у справі було відкрито судом 17.01.2024р.

Станом на 02.02.2024р. відповідачем здійснено погашення основної суми заборгованості перед позивачем на загальну суму 88684,10 грн., що відбулось шляхом вчинення відповідних платежів: 26.12.2023 9000 грн.; 03.01.2024 45000 грн. та 29000 грн.; 31.01.2024 5500 грн.; 02.02.2024 184,10 грн. /а.с. 116-120/.

23.02.2024р. представником позивача подано до суду письмову заяву про закриття провадження у справі щодо основних позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідачем здійснено погашення основного боргу його заборгованості.

Отже, слід виснувати, що погашення відповідачем частини основного боргу в розмірі 79684,10 грн. відбулось після пред`явлення позивачем позову до суду. До того ж договір про правову допомогу між відповідачем та його представником був укладений 29.01.2024р., тобто на день укладання такого договору відповідач вже майже повністю сплатив суму основного боргу перед позивачем (83000 грн.).

Відзив відповідача проти позову надійшов до суду 08.02.2024р. і був отриманий представником позивача в судовому засіданні 12.02.2024р., а в наступному судовому засіданні сторона позивача подала суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що позивач не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладання на позивача обов`язку з відшкодування відповідачу витрат з оплати правової допомоги, оскільки сам факт звернення позивача з позовом до суду не є необґрунтованими діями позивача. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Доказів того, що дії позивача при зверненні до суду були необґрунтованими, чи останній зловживав своїми правами матеріали справи не містять, а тому підстави для стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у даній справі відсутні, а отже і відсутні підстави для ухвалення судом додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 82, 133, 141, 142, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволеннізаяви представникавідповідача ОСОБА_3 адвокатаКовтуна А.В.про ухваленнядодаткового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 22 березня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко