Ухвала

від 21.03.2024 по справі 757/12189/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 757/12189/17-ц

провадження № 61-3570ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Керуючої компанії «Комунальне підприємство з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська державна адміністрація, Управління праці та соціального населення у Печерській державній адміністрації м. Києва, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними дії Керуючої компанії «Комунальне підприємство з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо здійснення завищених нарахувань по сплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Зобов`язано відповідача провести з 01 липня 2015 року до 07 листопада 2015 року перерахунок за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо вказаної квартири.

Зобов`язано відповідача укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, типова форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України 20 травня 2009 року № 529.

Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 05 січня 2024 року звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду залишено без руху для підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Апеляційний суд констатував, що апеляційна скарга подана із пропуском строку, водночас матеріали справи містять докази отримання заявницею копії судового рішення 27 листопада 2023 року. Доказів на підтвердження доводів ОСОБА_1 про отримання нею судового рішення 07 грудня 2023 року суду не надано.

Заявнику роз`яснено наслідки невиконання вимог суду, а саме, що у разі не підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відкритті апеляційного провадження у справі буде відмовлено.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, наполягаючи на отриманні його копії 07 грудня 2023 року, додатково зазначила, що строк пропущено у зв`язку з короновірусою хворобою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що матеріали справи містять докази отримання заявницею копію судового рішення 27 листопада 2023 року, що не спростовано ОСОБА_1 під час усунення недоліків апеляційної скарги, водночас доказів отримання рішення суду першої інстанції 07 грудня 2023 року заявницею не надано і матеріали справи таких доказів не містять, так само заявницею не надано доказів перебування на лікарняному у зв`язку з короновірусною хворобою, дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 358 ЦПК України.

У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року.

У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до Київського апеляційного суду для подовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд міг визнати наведені нею причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними, оскільки пропуск такого строку становить лише 10 днів, отже, на переконання ОСОБА_1 , апеляційний суд занадто суворо трактував норми процесуального та вдався до надмірного формалізму, відмовивши у відкритті апеляційного провадження у справі.

Вважає, що суд не врахував об`єктивні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а саме: поїздку закордон до онуків, але оскільки не було квитків на потяг, довелося їхати автобусним сполученням, вона захворіла на короновірусну хворобу, у зв`язку з чим переплутала дату отримання копії судового рішення місцевого суду , що і призвело до пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Також ОСОБА_1 посилалася на введений в Україні воєнний стан.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

За правилом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Печерського районного суду міста Києва ухвалено 29 березня 2023 року, матеріали справи містять докази отримання копії вказаного судового рішення ОСОБА_1 27 листопада 2023 року, тридцяти денний строк на його оскарження закінчився 27 грудня 2023 року, а отже апеляційна скарга подана 05 січня 2024 року з пропуском процесуального строку на її оскарження, проте доказів отримання заявниці судового рішення саме 07 грудня 2023 року заявницею не подано та такі докази матеріали справи не містять, підставно залишив апеляційну скаргу без руху із роз`ясненням наслідків невиконання цієї вимоги суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року, отриманого заявницею 27 листопада 2023 року, подана нею 05 січня 2024 року, тобто після спливу тридцяти денного строку на його оскарження, проте, заявниця, усуваючи недоліки, посилалася на ті самі обставини, а саме отримання нею судового рішення 07 грудня 2023 року, що було відхилено раніше судом за недоведеністю та не підтверджено ОСОБА_1 доказами під час усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно констатував, що заявниця не спростувала наявні в матеріалах відомості про отримання нею копії судового рішення 27 листопада 2023 року, а доводи про те, що вона захворіла на COVID-19, не підтверджено доказами.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання заявницею копії рішення суду першої інстанції, поважність причини пропуску строку заявницею не підтверджено доказами, в тому числі, під час усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд міг визнати наведені заявницею причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними, оскільки пропуск такого строку становить лише 10 днів, отже, суд занадто суворо трактував норми процесуального та вдався до надмірного формалізму, відмовивши у відкритті апеляційного провадження у справі, Верховний Суд відхиляє, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тобто кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, посилаючись на певні обставини, учасник справи має підтвердити їх відповідними доказами, протилежне свідчитиме, що такі обставини не мали місце, а отже у суду відсутні правові підстави вчинення процесуальної дії щодо події (обставин), яка не підтверджена.

Серед іншого, Верховний Суд враховує процесуальну поведінку ОСОБА_1 , яка в суді апеляційної інстанції наполягала, що нею отримано судове рішення першої інстанції 07 грудня 2023 року, а отже наявні підстави для поновлення пропущеного строку на його оскарження, проте у касаційній скарзі заявниця погоджується, що нею пропущено строк на подання апеляційної скарги з моменту отримання оскаржуваного судового рішення внаслідок переплутання дати отримання цього рішення. Тобто, процесуальна поведінка заявниці не відповідає попередній її поведінці, що є неприпустимим в силу статті 44 ЦПК України.

У наведеному випадку, під час перевірки апеляційним судом доводів ОСОБА_1 щодо підтвердження поважності причини пропуску строку, які заявницею не підтверджено, при цьому, норми процесуального закону чітко визначають алгоритм дій суду, у разі не підтвердження поважності причини пропуску процесуального строку, що відповідає правовій визначеності, дії Київського апеляційного суду не свідчать про надмірний формалізм та суворе дотримання норм права.

Посилання в касаційній скарзі на введений в Україні воєнний стан Верховний Суд визнає формальним без належного обґрунтування. При цьому, посилаючись на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, ОСОБА_1 не вказує та не підтверджує обставини, які зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та виникли внаслідок запровадження воєнного стану.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Керуючої компанії «Комунальне підприємство з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська державна адміністрація, Управління праці та соціального населення у Печерській державній адміністрації м. Києва, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян