Постанова

від 25.03.2024 по справі 383/921/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 383/921/23

провадження № 61-18624 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2023 року у складі судді Бондаренко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області,про визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що його батькові - ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка, площею 6,8002 га, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062.

На підставі договору оренди землі від 10 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останньому передана в оренду вищевказана земельна ділянка строком на 49 років. Запис про державну реєстрацію речового права відповідача - права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ІНФОРМАЦІЯ_1 за номером 34646102

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 травня 2023 року вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062 успадкував він після смерті

батька - ОСОБА_3 .

Позивач вказував про те, що 17 жовтня 2012 року станом на час реєстрації договору оренди землі цей правочин мав бути зареєстрований не у відділі Держкомзему, а у відділі Держземагентства з тих підстав, що у силу змін до законодавства, яке регулює питання земельних відносин, станом на 17 жовтня 2012 року відділ Держкомзему у Бобринецькому районі припинено, як юридичну особу. Отже, відповідач не забезпечив у визначеному законом порядку державну реєстрацію договору оренди землі.

Таким чином, договір оренди землі від 10 січня 2011 року є невчиненим (неукладеним), тому земельна ділянка перебуває в оренді відповідача без належних правових підстав, а також державна реєстрація права оренди за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена безпідставно.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати відсутнім

права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права від 10 грудня

2019 року № 34646102 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062; зобов`язати ОСОБА_2 повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення спірного договору оренди від 10 січня 2011 року та його державної реєстрації від 17 жовтня 2012 року державна реєстрація такого правочину була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір оренди землі зареєстровано під час функціонування Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року

до 30 грудня 2012 року включно. Отже, відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області мав повноваження здійснювати реєстрацію договорів оренди землі.

Районний суд вказав про те, що оскільки у задоволенні основної вимоги про визнання відсутнім права оренди ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку відмовлено, тому похідні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062, та зобов`язання повернути земельну ділянку, також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня

2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області станом на 17 жовтня 2012 року, тобто на час реєстрації спірного договору оренди землі, мав повноваження здійснювати реєстрацію договорів оренди землі відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 «Про деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг». Зазначені обставини встановлені постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада

2022 року у справі № 383/964/21-ц, яким апеляційну скаргу представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2022 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 червня

2022 року скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди землі відмовлено.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними доказами не підтверджено своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 383/921/23 з Бобринецького районного суду Кіровоградської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з 22 червня 2012 року відділ Держкомзему

у Бобринецькому районі не може здійснювати свої повноваження, зокрема щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі, у зв`язку із відсутністю чинного положення про відділ. Тому, цей суб`єкт владних повноважень, реєструючи спірний договір, діяв не у межах повноважень, встановлених законом України. Крім того, станом на 17 жовтня 2012 року, тобто дату реєстрації спірного договору, відділ Держкомзему у Бобринецькому районі було припинено, як юридичну особу. Таким чином, з 22 червня 2012 року проводити державну реєстрацію договорів оренди землі могли лише територіальні органи Держземагентства, а не територіальні органи Держкомзему.

Ураховуючи викладене, оскільки орендар не забезпечив проведення державної реєстрації спірного договору, тому цей правочин є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Крім того, ОСОБА_1 порушено клопотання про передачу справи на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду, оскільки необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 383/964/21-ц (провадження № 61-11189 св 22).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,8002 га, розташована за межами населеного пункту Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 березня 2012 року серії ЯК № 345431 (а.с. 50-53).

10 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідачу передано в оренду зазначену земельну ділянку строком на сорок дев`ять років. Цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 жовтня 2012 року за № 352088694002453. Посадова особа, яка провела реєстрацію - начальник відділу ОСОБА_5 , головний спеціаліст відділу ОСОБА_6 (а.с. 13).

Згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 10 січня

2011 року земельну ділянку, належну ОСОБА_3 , площею 6,8002 га, в натурі передано орендарю ОСОБА_2 (а.с. 14).

Запис про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10 грудня

2019 року за номером 34646102 (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 травня

2023 року, виданого приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Гетьман Л. О. вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062 успадкував

ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9, 10).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада

2022 року у справі № 383/964/21-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2022 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди землі відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 383/964/21-ц (провадження № 61-11189 св 22) касаційну скаргу представника

ОСОБА_3 - ОСОБА_8 залишено без задоволення. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині першій статті 2 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 10 січня 2011 року) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЗК України).

Відповідно до частин першої, сьомої статті 93 ЗК України право оренди земельної

ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частиною п`ятою статті 126 ЗК України).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 10 січня 2011 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (стаття 202 ЗК України).

Згідно з пунктами 10, 11 Поряду ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року

№ 1021 «Про затвердження», чинних на час виникнення спірних правовідносин, записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі. Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

У пункті 16-2 Поряду ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі передбачено, що для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини) власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і відповідні документи.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня

2011 року № 835 «Про деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», якою регулювалися питання державної реєстрації договорів оренди, до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів адміністративні послуги згідно з переліком, затвердженим цією постановою, надаються територіальними органами Державного комітету із земельних ресурсів, а функції з ведення Поземельної книги, передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» Кабінету Міністрів України доручалось до 01 січня 2012 року забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації», який набрав чинності 31 грудня 2011 року, термін внесення інформації був продовжений до 01 січня 2013 року. Кабінету Міністрів України було доручено до 01 січня 2013 року забезпечити створення нормативної та матеріально-технічної баз ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру (пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих положень).

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що на час укладення спірного договору оренди землі від 10 січня 2011 року та його державної реєстрації

від 17 жовтня 2012 року державна реєстрація такого правочину була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки оспорюваний договір оренди землі зареєстровано під час функціонування Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня

2012 року включно, тому саме відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області мав повноваження здійснювати реєстрацію договорів оренди землі, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що

ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено своїх позовних вимог, що відповідно до норм статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Доводи касаційної скарги про те, що оскільки орендар не забезпечив проведення державної реєстрації спірного договору, а тому цей правочин є неукладеним, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, а саме записом про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2019 року за номером 34646102 (а.с. 12).

Крім того, щодо цієї земельної ділянки та договору оренди вже існував спір за позовом орендодавця, батька позивача, С ОСОБА_9 до ОСОБА_2 (справа № 383/964/21-ц) і в задоволенні цього позову було відмовлено.

Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, тому що судова практика у цій категорії справ є сталою, позивач не навів належних правових підстав для цього, а отже, відсутні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у відповідній постанові.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник