Ухвала

від 25.03.2024 по справі 442/1333/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 442/1333/21

провадження № 61-13373ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Теодозій Михайлович, на постанову Львівського апеляційного суду

від 01 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Свято-Введенського чоловічого монастиря Української Автокефальної Православної Церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Швець Любов Степанівна, про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Свято-Введенського чоловічого монастиря Української Автокефальної Православної Церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Швець Л. С. (далі - приватний нотаріус Самбірського РНО), в якому просила:

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 10 липня

2015 року, укладений між її матір`ю ОСОБА_2 та Свято-Введенським чоловічим монастирем Української Автокефальної Православної Церкви та скасувати запис про право власності № 10370042;

- визнати недійсним та скасувати запис про право власності № 10365197 (підстава виникнення права власності договір дарування земельної ділянки);

- визнати недійсним та скасувати запис про право власності № 10370106 (підстава виникнення права власності договір дарування земельної ділянки ).

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсним договір дарування житлового будинку від 10 липня

2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Свято-Введенським чоловічим монастирем Української Автокефальної Православної Церкви, скасував запис про право власності № 10370042.

Визнав недійсним та скасував запис про право власності № 10365197 (підстава виникнення права власності договір дарування земельної ділянки).

Визнав недійсним та скасував запис про право власності № 10370106 (підстава виникнення права власності договір дарування земельної ділянки).

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

Свято-Введенський чоловічий монастир Української Автокефальної Православної Церкви оскаржив його в апеляційному порядку в частині вирішення позовних вимог про визнання недійними та скасування записів про право власності.

Львівський апеляційний суд постановою від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу Свято-Введенського чоловічого монастиря Української Автокефальної Православної Церкви задовольнив.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року в частині скасування запису № 10370042; визнання недійсним та скасування запису № 10365197 (підстава виникнення права власності договір дарування земельної ділянки; скасування запису про право власності

№ 10370106 (підстава виникнення права власності договір дарування земельної ділянки) скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовив.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог

про визнання недійним договору дарування до апеляційного суду

не оскаржувалось, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягало.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 ,

в інтересах якої діє адвокат Дунас Т. М., на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2023 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці подати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, які визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, та додати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

02 жовтня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду

від 28 вересня 2023 року.

04 жовтня 2023 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 28 вересня 2023 року направлена на адресу заявниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та її представника - адвоката Дунаса Т. М. (81500, Львівська область, Львівський район,

місто Городок, вулиця Львівська, 1-А), які зазначені в касаційній скарзі, та отримана представником заявниці - адвокатом Дунасом Т. М. 12 жовтня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження.

Також копія ухвали суду касаційної інстанції від 28 вересня 2023 року направлена представнику ОСОБА_1 - адвокату Дунасу Т. М. через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету адвоката 04.10.2023 о 9:25:39, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 28 вересня 2023 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Т. М., надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана уточнена касаційна скарга із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною другою

статті 389 ЦПК України, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

В уточненій касаційній скарзі заявниця як на підставу касаційного оскарження судового рішення послалася на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, в частині вирішення позовних вимог про визнання правочину недійсним.

Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду

21 листопада 2023 року до Верховного Суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № 0306310027652, в якому надіслана ОСОБА_1 копія ухвали суду касаційної інстанції від 28 вересням 2023 року, з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2023 року продовжив ОСОБА_1 ,

в інтересах якої діє адвокат Дунас Т. М., строк для усунення недоліків касаційної скарги, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці подати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішень, які визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсними та скасування записів про право власності, та додати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

25 грудня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду

від 21 грудня 2023 року.

28 грудня 2023 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 21 грудня

2023 року направлена на адресу заявниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та її представника - адвоката Дунаса Т. М. (81500, Львівська область, Львівський район, місто Городок, вулиця Львівська, 1-А), які зазначені в касаційній скарзі, та отримана представником заявниці - адвокатом Дунасом Т. М. 01 лютого 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження.

Також копія ухвали суду касаційної інстанції від 21 грудня 2023 року направлена представнику ОСОБА_1 - адвокату Дунасу Т, М. через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету адвоката 27.12.2023 о 2:29:46, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дунас Т. М. зазначив номер засобу зв`язку (мобільний номер телефону), на який 01 березня

2024 року був здійснений дзвінок з метою повідомлення про направлення йому та заявниці копії ухвали суду касаційної інстанції від 21 грудня 2023 року. На дзвінок представник ОСОБА_1 - адвокат Дунас Т. М. відповів та зазначив, що заявниця ОСОБА_1 погоджується з ухваленим судовим рішенням апеляційної інстанції, тому недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду

від 21 грудня 2023 року, усувати не буде.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги як неподаної особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 27 червня

2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12

та 5 інших заяв) зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Частиною першою статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Заявниця ОСОБА_1 та її адвокат Дунас Т. М. до суду касаційної інстанції не подавали заяви про зміну місця проживання чи перебування ОСОБА_1 , водночас за повідомленою заявницею суду адресою направлена кореспонденція повернулася без вручення.

З огляду на матеріали касаційного провадження, касаційна скарга подана та підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Дунасом Т. М. До касаційної скарги додана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 124 від 08 липня 1993 року, ордера на надання правової допомоги серії

ЛВ № 178769 від 01 вересня 2023 року та договору про надання правової допомоги від 07 квітня 2023 року.

Відповідно до ордера на надання правової допомоги серії ЛВ № 178769

від 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, доручає представляти її інтереси

у Верховному Суді адвокату Дунасу Т. М.

Отже, адвокат Дунас Т. М. є представником ОСОБА_1 відповідно до

статті 60 ЦПК України та наділений такими ж процесуальними правами як і його довіритель. Крім того, до Верховного Суду не надсилались заяви або клопотання про припинення відносин щодо представництва адвоката

Дунса Т. М. в інтересах ОСОБА_1 .

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Тому підстави вважати, що ОСОБА_1 не повідомлена належним чином про продовження строку на усунення недоліків її касаційної скарги, відсутні.

Заявниця та її представник не виконали вимоги ухвали Верховного Суду

від 21 грудня 2023 року, зокрема, не подали уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішень, які визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсними та скасування записів про право власності, та не додали копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

На час вирішення питання про прийняття до розгляду касаційної скарги

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Т. М., на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, будь-які заяви або клопотання від заявниці та її представника, не надходили, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2023 року не усунено.

Заявниці та її представнику надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, з урахуванням обставин, які склалися у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, однак заявниця не проявила належної обачності в захисті своїх прав, не цікавилися результатами розгляду касаційної скарги.

Оскільки заявницею та її представником не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2023 року, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Т. М., на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, має бути визнана неподаною та повернута заявниці.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права.

Тому, повернення касаційної скарги не є порушенням права заявниці на доступ до суду за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Теодозій Михайлович, на постанову Львівського апеляційного суду

від 01 серпня 2023 року вважати неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська