Ухвала

від 25.03.2024 по справі 2а-9960/10/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у зміні способу та порядку виконання судового рішення

25 березня 2024 року м. ДніпроСправа № 2а-9960/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чернявської Т.І.,

суддів Смішливої Т.В., Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання Пономарьової О.І.

заявника -не прибув

стягувача -не прибув

та представника боржника - ОСОБА_1 (самопредставництво,

витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ від 19.03.2024)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-9960/10/1270 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про зміну способу та порядку виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 березня 2016 року у справі № 2а-9960/10/1270, про зобов`язання Міністерства фінансів України профінансувати вказані виплати, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року з урахуванням змін, внесених постановою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року, позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: зобов`язано Апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов`язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов`язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 51257801 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а-9960/10/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 березня 2016 року, про зобов`язання Міністерства фінансів України профінансувати вказані виплати.

Відповідно до статей 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» 31 травня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Листом від 28 червня 2023 року за № 13210-02-7/17626 Міністерство фінансів України повідомило, що з 2004 року запроваджена та діє бюджетна програма КПКВП 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів, її завданням є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів. Головним розпорядником коштів державного бюджету щодо виконання зазначеної бюджетної програми є Державна судова адміністрація України. Тобто, виконання вказаної категорії рішень суддів має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в державному бюджеті вказаному головному розпоряднику бюджетних коштів.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845).

Відповідно до статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Абзацом десятим пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

За твердженням державного виконавця рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі № 2а-9960/10/1270 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною виконавчою службою.

З урахуванням викладеного, заявник просить задовольнити заяву.

У судове засідання стягувач та державний виконавець не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Телефонограмою, яка надійшла на службовий телефон Луганського окружного адміністративного суду 21 березня 2024 року та зареєстрована за вхідним реєстраційним № 2341/2024, ОСОБА_2 просила розглянути справу за її відсутності. Заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-9960/10/1270 підтримала. Державний виконавець причини неявки не повідомила.

Міністерство фінансів України на заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення подало відзив від 19 березня 2024 року б/н.

У відзиві Міністерство фінансів України підтримало заяву державного виконавця та зазначило, що головним розпорядником коштів державного бюджету, який відповідає за матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів є Державна судова адміністрація України. У 2004 році Законом України від 17 червня 2004 року № 1801-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» внесено зміни до додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», яким встановлено розподіл видатків Державного бюджету України на 2004 рік. Відповідно до зазначеної у вказаному додатку бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у Державному бюджеті на 2004 рік передбачалися видатки у розмірі 1067,2 тис. гривень на виконання рішень судів на користь суддів за виконавчими документами, які знаходились на виконанні на той час. Отже, з 2004 року запроваджена і діє бюджетна програма КПКВ 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів, її завданням є виплата заборгованості за рішеннями судів, ухваленими на користь суддів. Головним розпорядником коштів державного бюджету щодо виконання зазначеної бюджетної програми є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки державний виконавець, стягувач та боржник про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення, заслухавши пояснення представника боржника і дослідивши матеріали заяви у електронній формі, колегія суддів встановила таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-9960/10/1270, з урахуванням ухвали від 02 березня 2011 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, апеляційного суду Луганської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дій задоволені частково:

- визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- зобов`язано Апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов`язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу;

- зобов`язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати;

- зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-9960/10/1270 залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року у справі № К/9991/30137/11 (2а-9960/10/1270) ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року скасовано. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року змінено, скасувавши її в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України неправомірною та зобов`язання апеляційного суду Луганської області провести ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року перерахунок та виплату заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, і в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишено без змін.

На підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року Луганським окружним адміністративним судом 09 березня 2016 року по справі № 2а-9960/10/1270 позивачу серед іншого видано виконавчий лист про зобов`язання Міністерства фінансів України профінансувати вказані виплати.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31 травня 2016 року ВП № 51257801 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а-9960/10/1270, виданого Луганській окружним адміністративним судом 09 березня 2016 року, про зобов`язання Міністерства фінансів України профінансувати вказані виплати.

Листом від 28 червня 2023 року № 13210-02-7/17626 Міністерство фінансів України повідомило державного виконавця про те, що виконання зазначеної категорії рішень судів має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в державному бюджеті головним розпорядником бюджетних коштів, яким є Державна судова адміністрація України.

Ухвалою від 15 березня 2024 року суд серед іншого зобов`язав державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну у строк до 21 березня 2024 року надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) письмові пояснення щодо суми, яка підлягає безспірному списанню з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», з обґрунтуванням та наведенням відповідних розрахунків.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною 20 березня 2024 року на виконання вимог ухвали суду надано пояснення, в яких зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року з урахуванням змін, внесених постановою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року, зобов`язано саме Апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Дніпровський апеляційний суд. Оскільки Апеляційний суд Луганської області зобов`язано провести перерахунок, державним виконавцем 19 березня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду направлено вимогу за № 51257801/20.1/18. Після надходження відповіді на вимогу державного виконавця, останню буде скеровано до Луганського окружного адміністративного суду.

Станом на час розгляду справи державним виконавцем не визначено суму, яка підлягає безспірному списанню з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», з обґрунтуванням та наведенням відповідних розрахунків.

Вирішуючи заяву, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (частина третя статті 33 Закону № 1404).

Закон № 4901 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є (частина перша статті 3 Закону № 4901).

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Порядок № 845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Згідно з абзацом десятим пункту 25 Порядку № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Так, Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» затверджені бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2024 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами та бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» з загальним фондом у розмірі 10000,00 тис. грн, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

За правилами пункту 25 Порядку № 845 наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Тут треба зауважити, що, ураховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону № 4901, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з Державної судової адміністрації України або Державного бюджету України).

Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 КАС України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В силу приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Адміністративний позов може містити як вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з підпунктами 3, 4, 6 частини другої вказаної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до приписів частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Зазначену правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 281/1820/14-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а.

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин цієї справи, важливо відзначити, що суд не розраховував суму належної позивачу з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Сума надбавки за вислугу років не була предметом позову та з цього приводу спір судом не вирішувався. Тому, зміною способу виконання такої постанови із зобов`язання Міністерства фінансів України профінансувати вказані виплати (без зазначення конкретної суми) на безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (також без зазначення конкретної суми) з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом № 481 та Порядком № 845, буде змінено постанову по суті та вирішено питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-9960/10/1270 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повний текст ухвали складено 25 березня 2024 року.

Головуючий суддя Т.І. ЧернявськаСуддя Суддя Т.В. Смішлива К.О. Пляшкова