Ухвала

від 15.02.2024 по справі 757/8696/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 757/8696/20-ц

Провадження №22-ц/824/179/2024

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року, на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України», ОСОБА_1 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія», про визнання права спільної сумісної власності на допоміжні приміщення будинку,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 допоміжного приміщення підвалу № 131 в будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 171,4 кв.м, яке також зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приміщення підвалу № 119 в будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 165,9 кв.м., задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на допоміжне приміщення підвалу АДРЕСА_2 , загальною площею 171,4 кв.м, яке також зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приміщення підвалу № 119 в будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 165,9 кв.м, скасовано, ухвалено в зазначеній частині нове судове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог; додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та увалу Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року скасовано; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 104 300 грн 00 коп, витрати на проведення експертизи у розмірі 75 000 грн, 00 коп а також 4 280 грн 70 коп судового збору за подачу апеляційної скарги

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу суду заяву про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви зазначив, що у судовому засіданні 23.11.2023 року у цій справі представник відповідача зробив заяву до суду про те, що відповідачем протягом 5 днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази понесення витрат на правничу допомогу та остаточний розрахунок цих витрат. Крім того, про стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідач просив і в апеляційні скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2022 року. Зазначає, що підтверджені витрати на правничу допомогу відповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи апеляційним судом становлять 120 500, 00 грн, що підтверджуються такими письмовими доказами: договором про надання правничої допомоги від 15.12.2021 року; додатковою угодою №1 від 15.12.2021 року до Договору про надання правничої допомоги від 15.12.2021 року; актом про обсяг правничої допомоги від 27.11.2023 року по договору про надання правничої допомоги від 15.12.2021 року.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в Київському апеляційному суді в розмірі 120 500,00 грн, що підлягають розподілу за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

15.02.2024 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені заявником витрати є неспівмірними.

В судове засідання 15.02.2024 року представник третьої особи не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вищевказана заява позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Чинним ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

При вирішенні справи суд виходив із того, що сторона по справі в своїй першій заяві до суду має анонсувати витрати на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що в даній справі було подано три апеляційні скарги: першу скаргу було подано на основне рішення по суті у даній справі, другу апеляційну скаргу було подано на додаткове рішення у даній справі та третю апеляційну скаргу було подано на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. При цьому, предметом апеляційного оскарження на додаткове рішення та на ухвалу по суті було питання судових витрат у справі.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, нарахування судових витрат в суді апеляційної інстанції мають бути вирішенні стосовно розгляду апеляційної скарги по суті спору. При цьому розподіл судових витрат здійснюється відповідно до апеляційної скарги на судове рішення по суті спору, і не здійснюється відповідно до скарги щодо перерозподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції.

У відповідності до положень ст.. 133 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розподіл таких витрат, згідно ст. 141 ЦПК України здійснюється за результатом розгляду позовних вимог по суті.

Зважаючи на вищевказане, розподіл судових витрат може бути здійснений виключно після розгляду справи по суті заявлених позовних вимог у відповідності до результатів такого розгляду.

У даній справі заявник анонсував понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 55 000 грн. В своїй заяві про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції заявник вже просив суд стягнути з позивача вже 120 500,00 грн судових витрат вказаного роду. При цьому в своїй заяві жодним чином не обґрунтовував наявність належних підстав для збільшення анонсованого ним розміру витрат на правничу допомогу (ні в залежності від кількості судових засідань по справі, ні в залежності від інших чинників, які б обґрунтовували таке збільшення).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що сума заявлених витрат на правничу допомогу в частині перевищення розміру анонсованих витрат не підлягає до стягнення.

З іншого боку, з точки зору апеляційного суду витрати на правничу допомогу за апеляційний розгляд справи у розмірі 55 000 грн. є співмірними до складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

З огляду на вищевказане апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч грн) 00 коп.

У решті вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько