Постанова

від 22.03.2024 по справі 160/13212/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13212/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року в адміністративній справі №160/13212/23 (головуючий суддя першої інстанції Сидоренко Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнюючого позову, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, викладених у листах від 24.04.2023 року №2/24-426 та від 18.05.2023 року №2/24-564. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 10.04.2023 року та від 04.05.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач знаходиться у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, під час якої, відповідно до пункту 2 розділу ХХІХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, грошове забезпечення вказаній категорії військовослужбовців не виплачується.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, 12.04.2021 року між командиром Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_2 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки (а.с.18).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) ОСОБА_2 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с.20).

Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 23.02.2022 року народився ОСОБА_3 (батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 ОСОБА_6 ).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №95 від 22.04.2022 року солдата ОСОБА_7 уважати такою, що вибула у соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 квітня 2022 року по 23 лютого 2025 року (а.с.19).

Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від 23.05.2023 року народився ОСОБА_8 (батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 ОСОБА_6 ).

Відповідно до довідки №05 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 07.04.2023 року ОСОБА_1 звільнена від службових обов`язків з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року. Вид непрацездатності допологова та післяпологова відпустка.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 року №2/24-426 повідомлено солдата ОСОБА_7 про розгляд її рапорту від 10.04.2023 року щодо виплати «грошового забезпечення у зв`язку вагітністю та пологами з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року» та зазначено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 року №95 вона вибула у соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.04.2022 року по 23.02.2025 року та згідно наказу МВС від 15.03.2018 року №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», розділ ХХХIV п.34.3 за час перебування військовослужбовців жінок у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачується.

Також, у вказаному листі зазначено про повернення Довідки про тимчасову непрацездатність від 07.04.2023 року №5.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 року №2/24-564 повідомлено солдата ОСОБА_1 про розгляд її рапорту від 04.05.2023 року щодо виплати «грошового забезпечення у зв`язку вагітністю та пологами з 20.03.2023 по 23.07.2023» та зазначено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 року №95 вона вибула у соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.04.2022 року по 23.02.2025 року та згідно наказу МВС від 15.03.2018 року №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», розділ ХХХIV п.34.3 за час перебування військовослужбовців жінок у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачується (на момент звернення перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Також у вказаному листі повідомлено, що із затвердженням Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам Наказом МВС України №200 від 15.03.2018 (в останній редакції) розділу «Особливості нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям жінкам» Інструкції був призначений порядковий номер ХХІХ, а також про повернення Довідки про тимчасову непрацездатність від 07.04.2023 року №5.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати грошового забезпечення, у зв`язку з вагітністю та пологами з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року, позивач подав позов до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» (далі Закон №876-VII) визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 9 Закону №876-VII особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.

Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Головний орган військового управління Національної гвардії України та органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України можуть комплектуватися державними службовцями.

Військовозобов`язані (крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації) у добровільному порядку можуть бути зараховані до військового резерву Національної гвардії України, що складається з громадян, які проходять службу у військовому резерві, та громадян, відібраних кандидатами для зарахування на службу у військовому резерві.

Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

Статтями 1 та 3 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту.

Пунктами 2 та 5 розд. I «Загальна частина» Положення №1153/2008 визначено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять, зокрема військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Отже, проходячи службу військової служби у Національній гвардії України ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Статтею 17 Закону «Про відпустки» (далі Закон №504/96-ВР) передбачено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №504/96-ВР працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 7 та пп.1, 4 статті 8 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі Закон №2811-XII) право на державну допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підставою для призначення жінкам допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

- з основного місця роботи (служби, навчання);

- ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

- державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні.

За період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Пунктами 3 та 7 розділу «Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами» Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 року №1751 (далі Порядок №1751) встановлено, що відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на державну допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

- жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби.

Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами надається жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби - у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення.

Розмір допомоги у випадках, передбачених підпунктами 1-4 цього пункту, встановлюється шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тривалості відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, але не менш як 25 відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць.

Згідно п.3 розділу XXІX «Особливості нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям-жінкам» Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жінки із числа військовослужбовців інших військових формувань, в тому числі Національної гвардії України як військового формуванням з правоохоронними функціями, мають право на державну допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення на період вказаний у довідці лікувального закладу встановленого зразка, в тому числі і перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При цьому, відповідачем за результатами розгляду рапортів позивача від 10.04.2023 року та від 04.05.2023 року надано відповіді викладені у формі листів від 24.04.2023 року №2/24-426 та від 18.05.2023 року №2/24-564, якими зазначено фактично про відмову в нарахуванні та виплаті державної допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, що виключає обставини бездіяльності відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку у прийнятті рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог відносно визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою дотримання дискреційного права суб`єкта владних повноважень щодо здійснення перевірки документів пов`язаних з реалізацією права позивача на отримання допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, відповідач повинен повторно розглянути рапорти позивача від 10.04.2023 року та від 04.05.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення з 20.03.2023 року по 23.07.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8 розд. «Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами» Порядок №1751 передбачено, що покриття витрат на виплату допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами:

-жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на такі цілі Збройним Силам та іншим військовим формуванням, Національній поліції, Адміністрації Держспецтрансслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Державній кримінально-виконавчій службі, Державній службі з надзвичайних ситуацій.

Разом з тим, п.4 розд. «Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами» Порядок №1751 визначено, що для призначення допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами особами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, подаються інформація про номер запису в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я (далі - Реєстр) про сформований медичний висновок про тимчасову непрацездатність категорії Вагітність та пологи (далі - медичний висновок), заява, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, а також довідка:

з основного місця служби або навчання - про те, що жінка служить або навчається ;

ліквідаційної комісії - про те, що жінка звільнена з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;

центру зайнятості - про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна.

Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами призначається на підставі відомостей з Реєстру, отриманих за запитом уповноваженої особи за місцем служби або органу соціального захисту населення з метою перевірки інформації про сформований медичний висновок з використанням Порталу Дія у порядку, визначеному Порядком ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженим наказом МОЗ від 18 вересня 2020 р. № 2136.

У разі виявлення невідповідностей у відомостях, що містяться в Реєстрі, уповноважена особа за місцем служби або органу соціального захисту населення повідомляє особі, щодо якої сформовано медичний висновок, про необхідність усунення таких невідповідностей.

У разі подання раніше виданої лікувально-профілактичним закладом довідки встановленого зразка допомога у зв`язку з вагітністю та пологами призначається на підставі такої довідки без вимоги подавати інформацію про номер запису в Реєстрі про сформований медичний висновок.

До забезпечення технічної можливості отримання відомостей з Реєстру для перевірки інформації про сформований медичний висновок з використанням Порталу Дія для призначення допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами подається видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого зразка.

Згідно п.1 ст.8 Закону №2811-XII підставою для призначення жінкам допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів. В даному випадку питання нарахування та виплати допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами має здійснюватися на підставі Довідки №05 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 07.04.2023р., яка повернута позивачу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорти позивача від 10.04.2023р. та від 04.05.2023р., з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/13212/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/13212/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко