Постанова

від 25.03.2024 по справі 380/19237/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Карп`як О.О.

25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19237/23 пров. № А/857/2904/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 380/19237/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВО 5 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ :

15.08.2023р. позивач, Головне управління ДПС у Львівській області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВО 5, ( далі- ТзОВ ЕВО 5) в якому, просив суд:

-зупинити видаткові операції на рахунках шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку та зобов`язати допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ Ево 5 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, по адміністративних штрафах та інших санкціях, акцизному податку та адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну.

Заборгованість ТзОВ Ево 5 відповідно до карток особових рахунків та довідки про заборгованість станом на 27.06.2023р. складає 3 985 002,48 гривень.

Наявність заборгованості перед бюджетом підтверджується довідкою від 27.06.2023р. №7120/5/13-01-13-02-12.

12.06.2023р. податковий орган направив лист №17781/6/13-01-13-02-09 до ТзОВ Ево 5 щодо надання у десятиденний термін переліку активів (об`єктів нерухомого майна, основних засобів, готової продукції, товарів, запасів) на суму заборгованості, які відповідно до ПК України можуть бути предметом податкової застави, по залишковій вартості у гривнях.

26.06.2023р. наказом Головного управління ДПС у Львівській області №345 податковим керуючим ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158) призначено ОСОБА_1

Податковий керуючий склав акт №2/13-01-13-02 від 27.06.2023р. про відмову ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158) щодо надання документів для здійснення опису майна у податкову заставу.

27.06.2023р. податковий орган провів обстеження юридичної адреси платника податків ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158, м. Львів, вул. Зелена, 162).

За юридичною адресою м. Львів, вул. Зелена, 162 де знаходяться офісні приміщення, орендодавець повідомив про відсутність ТзОВ Ево 5 на території.

27.06.2023р. Головне управління Державної податкової служби у Львівській області склав акт №1251/13-01-13-02, про те що посадові особи ТЗОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158) за юридичною адресою не встановлені.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

п.57.1 ст.57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ст.59 ПК України, визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Із матеріалів справи видно, що станом на дату звернення Головного управління ДПС у Львівській області до суду за ТзОВ Ево 5 рахується податковий борг в загальній сумі 3 985 002,48 грн.

Разом з тим, податковий орган, не надав суду доказів про те, що направляв відповідачу податкову вимогу на виконання норм ст.59 ПК України. В матеріалах справи відсутня податкова вимога.

п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

В п.89.1 ст.89 ПК України видно, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в п.100.11 ст.100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Із змісту п.89.2 ст.89, п.89.3 ст.89 ПК України видно, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Разом з тим, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (п.89.4 ст.89 ПК України).

При цьому, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (п.п.20.1.32 п.20.1 ст.20 ПК України).

Отже, у разі недопуску контролюючого органу до опису майна у податку заставу або неподання документів, необхідних для такого опису, останній наділений правом звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Головне управлінням ДПС у Львівській області направив лист від 12.06.2023р. №17781/6/13-01-13-02-09 до ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158) щодо надання у десятиденний термін переліку активів (об`єктів нерухомого майна, основних засобів, готової продукції, товарів, запасів) на суму заборгованості, які відповідно до ПК України можуть бути предметом податкової застави, по залишковій вартості у гривнях.

27.06.2023р. податковий керуючий Кіндій Ю.А. склав акт №2/13-01-13-02 від 27.06.2023р. про відмову ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158) щодо надання документів для здійснення опису майна у податкову заставу.

Головне управління ДПС у Львівській області 27.06.2023р. провів обстеження юридичної адреси платника податків ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158, м. Львів, вул. Зелена, 162). За юридичною адресою м. Львів, вул. Зелена, 162 де знаходяться офісні приміщення, орендодавець повідомив про відсутність даного платника на території. Посадові особи ТзОВ Ево 5 (ЄДРПОУ 40335158) за юридичною адресою не встановлені про що складено відповідний акт від 27.06.2023р. №1251/13-01-13-02.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що передумовою опису майна у податкову заставу передує прийняття рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України.).

Однак, колегія суддів зазначає, що податковий орган, як суб`єкт владних повноважень не подав доказів прийняття рішення про опис майна у податкову заставу до суду. Тобто, станом на момент виникнення спірних правовідносин, вказаного рішення не існувало.

Рішення про опис майна у податкову заставу від 09.03.2021р. апелянт надав лише разом з апеляційною скаргою. Тобто, після розгляду справи в суді першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного провадження, а тому додаткові докази уповноважений представник податкового органу не зміг вчасно подати колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю, оскільки, в порядку ст.79 КАС України це не є поважною причиною. Станом на час виникнення спірних правовідносин, вищевказане рішення про опис майна у податкову заставу не існувало. Зокрема, позивач при подані позову вказаної обставини не зазначає та не надає суду першої інстанції.

Із змісту ст. 79 КАС України видно, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зазначене свідчить про те, що право податкової застави в даному випадку не виникло, а тому у контролюючого органу відсутні законодавчо визначені підстави для опису майна ТОВ «Ево 5» у податкову заставу, що виключає можливість задоволення позовної заяви про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходиться в банку та зобов`язання відповідача допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

В ході розгляду даної справи, податковий орган не надав суду доказів належного повідомлення ТзОВ «Ево» про необхідність забезпечення присутності посадових осіб товариства за податковою адресою для надання податковому керуючому документів для складення акту опису майна у податкову заставу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб визначений законом та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 380/19237/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25.03.2024р.