Постанова

від 21.03.2024 по справі 260/1720/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1720/23 пров. № А/857/1291/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Єршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, головуючий суддя Гебеш С.А., ухвалене о 13:59 год. у м. Ужгород, повний текст якого складено 27.11.2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними, скасування містобудівних умов та обмежень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , в якому просили визнати дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі гр. ОСОБА_3 містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:0700-7720-5472-9785, реєстраційний номер 34/03-03/22 від 18.05.2022 року на реконструкцію власної квартири АДРЕСА_1 та вбудованих нежитлових приміщень під індивідуальний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_2 , що затверджені наказом №22-М від 18.05.2022 року незаконними та протиправними; скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ЄДЕССБ МU01:0700-7720-5472-9785, реєстраційний номер 34/03-03/22 від 18.05.2022 року, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради гр. ОСОБА_3 на реконструкцію власної квартири АДРЕСА_1 та вбудованих нежитлових приміщень під індивідуальний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_2 , що затверджені наказом №22-М від 18.05.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що оскаржені містобудівні умови та обмеження прийняті і надані з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109, такі є протиправними та незаконними. Зазначали про те, що при наданні таких не було враховано мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується до існуючого об`єкту - будинку, що впритул межує із розпочатим третьою особою ОСОБА_3 будівництвом, а також проектна документація на об`єкт будівництва не погоджена з органом охорони культурної спадщини при департаменті культури, національностей та релігій Закарпатської обласної військової адміністрації, що підтверджується повідомленням Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації від 01 березня 2023 року за № 01-15/192, в якому міститься наступне: «В період з 2022 року по теперішній час проектна документація «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1 та вбудованих нежитлових приміщень під індивідуальний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_2 » департаментом культури не погоджувалась».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовують тими ж доводами, що наводились ними у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача, третя особа та її представник заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори 01 квітня 2005 року за реєстраційним № 1-802 та зареєстрованого в КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2005 за номером запису 8327 в книзі 39 (копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом - додається).

Позивача ОСОБА_2 , є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2020 року (копія витягу - додається).

Як встановлено судом, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наказом №22-М від 18.05.2022 року затвердило Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:0700-7720-5472-9785 реєстраційний номер 34/03-03/22 від 18.05.2022 року реконструкція власної квартири АДРЕСА_1 та вбудованих нежитлових приміщень під індивідуальний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_2 . Вказані Містобудівні умови затверджені для замовника ОСОБА_3 .

Позивачі у позовній заяві вказували на те, що відповідачем вказані Містобудівні умови прийняті і надані з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109, а відтак є протиправними та незаконними.

Вважаючи Містобудівні умови протиправними позивачі вказували на те, що проектна документація на об`єкт будівництва не погоджена з органом охорони культурної спадщини при департаменті культури, національностей та релігій Закарпатської ОВА; цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:31:001:0213 « 03.14 для розміщення та постійної діяльності органів і підрозділів ДСНС», а не як зазначено відповідачем «03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови»; на земельній ділянці площею 0,0198 га із кадастровим номером 2110100000:31:001:0066 до липня 2020 року жодної забудови ніколи не було, вона була незабудованою, а в липні ОСОБА_3 розпочала незаконне самовільне будівництво, яке є предметом розгляду у цивільній справі №308/4195/22.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції не погодився із твердженнями позивачів, що оскаржені містобудівні умови прийняті всупереч Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", так як доводи позивачів спростовані у ході розгляду вказаної справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом другим статті 5 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

Містобудівна документація, відповідно до статті 17 цього Закону, - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.

За приписами пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (частина друга статті 5 Закону №3038-VI).

Частиною першої статті 25 Закону №3038-VI встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Відповідно до статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

За приписами частини першої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження, разом із технічними умовами та завданням на проектування, є основними складовими вихідних даних.

Тобто, за змістом цих норм містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Частинами другою - четвертою статті 29 Закону №3038-VI встановлено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Тобто, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

Підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або надалі під час здійснення державно-будівельного контролю.

Як слідує з матеріалів справи, Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наказом №22-М від 18.05.2022 року затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:0700-7720-5472-9785 реєстраційний номер 34/03-03/22 від 18.05.2022 року реконструкція власної квартири АДРЕСА_1 та вбудованих нежитлових приміщень під індивідуальний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_2

Також, матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2022 року цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:31:001:0213 змінено на код 3.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відтак, матеріалами справи не підтверджено того, що наміри забудови земельної ділянки суперечать цільовому призначенню земельної ділянки.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №260/4374/20 встановлено, що згідно з історико-архітектурним опорним планом м. Ужгород Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів, затвердженим наказом Міністерства культури України №3 від 06 січня 2016 року, будинок Ерделі, який був пам`яткою історії, знищений, а будинок, що знаходиться за відповідною адресою не є пам`яткою архітектури.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, доводи апелянтів про те, що при затвердженні містобудівних умов та обмежень, відповідачем було порушено законодавство про охорону культурної спадщини є безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що містобудівні умови та обмеження є лише вихідними даними, не відносяться до містобудівної документації, відтак на етапі затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не може існувати порушень конкретних норм ДБН чи інших норм, оскільки вони лише створюють передумови (вихідні дані) для створення проектної документації.

Отже, про відповідні порушення норм будування, на які вказують позивачі, може йтися лише на стадії розробки та погодження проектної документації, а такі покликання позивачів є передчасними.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм чинного законодавства при видачі містобудівних умов та обмежень, такі прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №260/1720/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич Повний текст постанови складено 25.03.2024 року.