Постанова

від 25.03.2024 по справі 260/585/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2024 року

Київ

справа №260/585/22

адміністративне провадження №К/990/27764/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №260/585/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчові технології Закарпаття» до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчові технології Закарпаття» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді: Гудим Л.Я., Гуляк В.В.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харчові технології Закарпаття» (далі - позивач, ТОВ «Харчові технології Закарпаття», Товариство) звернулось до суду з позовом до Закарпатської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 24 грудня 2021 року №КТ-UA305000-0065-2021.

Підставою для звернення до суду слугувала незгода позивача з рішенням Митниці про зміну коду товару згідно з УКТЗЕД з 2309 90 96 90 на 2309 90 31 00, у зв`язку з чим ставку ввізного мита було збільшено з 2,5% до 5%. Товариство не погоджується з висновком Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 20 грудня 2021 року №1420003800-0385 про те, що у складі усіх проб, наданих на дослідження, було виявлено глюкозу, а у складі проби №3 - крохмаль та цукрозу. Відповідно до наданих виробником аналізів харчові добавки C'SENS 9L, D'TECH 8P, C'SENS 11P не містили у своєму складі цукрози, декстрози (глюкози), фруктози, мальтози, крохмалю. З цієї причини виробник товару і експортує перелічені кормові добавки саме під кодом товару згідно з УКТЗЕД 2309 90 96 90.

Позивач також вказував на те, що Митницею не приймалось вмотивоване письмове рішення про взяття проб (зразків) товарів, що є порушенням вимог частини другої статті 356 Митного кодексу України (далі - МК України). Резолюція, проставлена начальником митного поста на доповідній записці, не може сприйматись як рішення у розумінні зазначеної вище норми МК України.

В подальшому, 24 травня 2022 року позивач подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що окрім наведених раніше аргументів, просить про врахування того, що Закарпатський відділ експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби (далі - Відділ експертиз) не акредитований на проведення досліджень харчових та кормових добавок на вміст глюкози методом високоефективної рідинної хроматографії згідно з вимогами Постанови Комісії (ЄС) №904/2008. При цьому Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної митної служби України від 14 липня 2020 року №256, вимагають аби дослідження проводилось відповідно до згаданої Постанови Комісії (ЄС) №904/2008, тоді як Відділ експертиз здійснював дослідження харчових добавок C'SENS 9L, D'TECH EXL 099, D'TECH 8P, C'SENS 11P відповідно до нормативного документа «РІ-15/84/2018 Визначення вмісту речовин методом високоефективної рідинної хроматографії». Аналогічні доводи були наведені позивачем стосовно Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (випробувальна дільниця №1) (далі - Спеціалізована лабораторія), яка проводила дослідження харчової добавки D'TECH 8P на вміст крохмалю.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2023 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу Закарпатської митниці задовольнив. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Згідно з митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UА305110/2021/022305 від 02 грудня 2021 року до митного контролю та оформлення позивач подав товар «Харчова добавка - підсилювач смаку: типу С'SENS 9L, D'ТЕСН EXL 099 у вигляді в`язкуватої непрозорої текучої рідини та D'ТЕСН 8Р, С'SENS 11Р у вигляді порошку, темно-коричневого кольору, зі специфічним запахом, які є багатокомпонентними сумішами, містять сполуки з вільною аміногрупою (до яких відносяться протеїни), мінеральні речовини - фосфати, хлорид натрію та інші, макро- та мікроелементи; без вмісту крохмалю. Використовується у виробництві корму для домашніх непродуктивних тварин». У графі 33 митної декларації вказано код товару згідно з УКТЗЕД 2309 90 96 90 (том 1 а.с.66).

Під час здійснення митного контролю посадова особа Митниці, яка здійснювала митне оформлення товару за вказаною митною декларацією, подала начальнику митного поста «Виноградів» доповідну записку від 02 грудня 2021 року (далі - Доповідна записка) щодо необхідності досліджень товару «Харчова добавка - підсилювач смаку ...», заявленого за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UА305110/2021/022305 від 02 грудня 2021 року. Метою такого дослідження вказано встановлення характеристик товару, визначальних для його класифікації згідно з УКТ ЗЕД (вміст крохмалю, глюкози, сиропу глюкози, мальтодекстрину або сиропу мальтодекстрину або молочних продуктів) у зв`язку з можливістю класифікації товару в товарній підкатегорії з вищою ставкою ввізного мита (2309 90 31 00, 2309 94 10 00), тому є необхідність у проведенні досліджень експертними підрозділами СЛЕД Держмитслужби відповідно до частини першої статті 256 МК України. Начальник митного поста «Виноградів» Ігор Параска проставив резолюцію від 02 грудня 2021 року на Доповідній записці «З пропозиціями згідний» (том 1 а.с.67).

На підставі вказаної Доповідної записки було здійснено відбір проб (зразків) товару з метою здійснення досліджень товару заявленого за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UА305110/2021/022305 від 02 грудня 2021 року експертними підрозділами Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень (СЛЕД) Держмитслужби, про що складено акт №4 про взяття проб (зразків) товарів від 03 грудня 2021 року (том 1 а.с.68).

Згідно з висновком Відділу експертиз від 20 грудня 2021 року №1420003800-0385 у складі наданих на дослідження проб товарів «підсилювачі смаку типу С'SENS 9L, D'ТЕСН EXL 099, D'ТЕСН 8Р, С'SENS 11Р» виявлено глюкозу, а у складі проби «D'ТЕСН 8Р» також виявлено крохмаль масовою часткою 3,46% та цукрозу (том 1 а.с.72-82).

На підставі вказаного висновку Митницею було прийнято рішення про визначення коду товару від 24 грудня 2021 року №КТ-UА305000-0065-2021, згідно з яким змінено заявлений декларантом код товару згідно з УКТЗЕД з 2309 90 96 90 на 2309 90 31 00 (том 1 а.с. 84-85).

Незгода позивача із вказаним рішенням митного органу і слугувала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку митний орган не дотримався вимог частини другої статті 356 МК України в частині прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника. Відібрання відповідачем проб (зразків) товарів без такого рішення суперечить вимогам Митного кодексу України та є протиправним, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах від 28 травня 2020 року (справа №818/1205/16), від 12 листопада 2020 року (справа №808/1697/15), від 25 лютого 2021 року (справа №815/1557/17), від 28 липня 2021 року (справа №815/3903/17).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд виснував, що у розглядуваному випадку письмове рішення, передбачене частиною другою статті 356 МК України, було оформлене у вигляді Доповідної записки посадової особи Митниці, яка безпосередньо здійснювала митне оформлення, та накладеної на неї резолюції начальника митного поста з погодженням про відібрання проб (зразків) для експертного дослідження. Врахувавши зміст Доповідної записки в сукупності з резолюцією, яка виражає рішення начальника митного посту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене рішення є належним чином вмотивованим, а саме необхідністю визначення у складі продуктів наявності/відсутності крохмалю, глюкози або сиропу глюкози, мальтодекстрину або сиропу мальтодекстрину та молочних продуктів, що впливає на правильність їх класифікації і, як наслідок, на розмір сплачених митних платежів. Апеляційний суд також зауважив, що ні стаття 24 МК України, ні стаття 356 МК України не визначають форму рішення керівника митного органу (доручення, резолюція тощо). Водночас резолюція є однією із форм управлінських доручень у письмовій формі.

Апеляційний суд визнав помилковими посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду щодо форми рішення про відібрання проб (зразків) товарів, оскільки приведені в оскаржуваному рішенні справи не є релевантними до обставин цієї справи.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не спростував належними доказами висновок Відділу експертиз від 20 грудня 2021 року №1420003800-0385 про наявність у складі усіх проб глюкози, а у складі проби №3 - крохмалю та цукрози. При цьому і Спеціалізована лабораторія, і Відділ експертиз як її відокремлений підрозділ акредитовані на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:252019 (EN ISO/IEC 17025:2017, IDT; ISO/IEC 17025:2017, IDT), зокрема у сфері випробування харчової і кормової продукції. Ці обставини підтверджуються Атестатом про акредитацію, виданим Національним агентством з акредитації України та зареєстрованим у Реєстрі 30 червня 2021 року за №20761 (чинний до 19 червня 2026 року).

Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд виснував, що оскаржуване рішення про визначення коду товару прийняте Митницею з дотриманням відповідної процедури та норм законодавства, а також з урахуванням фактичних обставин, тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, неправильно застосував частину другу статті 356 МК України у системному взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 24 МК України, що зумовлено неврахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, а саме постанов від 28 липня 2021 року (справа №815/3903/17), від 12 листопада 2020 року (справа №808/1697/15), від 28 травня 2020 року (справа №818/1205/16), від 14 серпня 2018 року (справа №818/3408/15). На переконання скаржника, відповідно до змісту перелічених постанов Верховний Суд сформулював чітку і послідовну правову позицію щодо форми рішення про відібрання проб (зразків) товарів. Так, резолюція керівника митного органу або його заступника на службовій записці або іншому документі, яким пропонується здійснити відбір проб (зразків) для експертного дослідження, не є вмотивованим письмовим рішенням керівника цього органу у розумінні частини другої статті 356 МК України.

Верховний Суд ухвалою від 13 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Митниця наголошує, що начальник митного поста «Виноградів» погодився з пропозиціями, викладеними у Доповідній записці шляхом проставлення резолюції «З пропозиціями згідний», тому в даному випадку наявне вмотивоване письмове рішення керівника митного органу про взяття проб (зразків) товару. При цьому пункт 1 частини другої статті 24 МК України не визначає форму актів, які приймають митні органи з питань митної справи. Конкретна форма рішення не передбачена і частиною другою статті 356 МК України.

Митниця також вказує на те, що приведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах. Так, у справі №818/1205/16 взагалі відсутнє будь-яке рішення керівника митного органу про взяття проб і зразків, а також зазначені недостовірні дата і місце взяття проб. Підставою для задоволення позову у справі №808/1697/15 слугували також встановлені судами обставини неповноти і неналежної якості висновку експерта та суперечності в частині пакування зразків. Предметом позову у справі №815/1557/17 була бездіяльність митного органу щодо затримки митного оформлення товару, при цьому відбір зразків проводився не за рішенням керівника митного органу, а на вимогу органу Служби безпеки України. У справі №815/3903/17 проби також були відібрані на підставі листа ГУ БКОЗ СБУ, а лабораторні дослідження проведені не уповноваженою експертною організацією, а визначеною органом Служби безпеки України. Щодо справи №818/3408/15 Митниця зазначила, що, на відміну від цієї справи, судом були застосовані норми Митного тарифу України та Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД і на підставі встановлених ознак товару сформовано висновок щодо дійсного коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Враховуючи викладене у сукупності, відповідач акцентує увагу на тому, що у жодній з приведених справ не було допущено формального підходу, відповідно до якого відсутність окремо оформленого письмового документа керівника митного органу була б єдиною та достатньою підставою для скасування класифікаційного рішення, прийнятого на підставі відповідних експертних досліджень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням, яке підлягає вирішенню під час касаційного перегляду, є застосування частини другої статті 356 МК України в частині правомірності відібрання проб (зразків) товару для проведення експертного дослідження на підставі доповідної записки з накладеною на неї резолюцією керівника митного органу або його заступника і чи є це порушення підставою для визнання протиправним та скасування класифікаційного рішення, прийнятого за результатами проведеного експертного дослідження.

Вирішуючи ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем словосполучення «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень також визначені у частині другій статті 2 КАС України, яка передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 24 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 24 МК України визначає, що предметом оскарження, зокрема є рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Згідно із частиною першою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Правила частини другої статті 356 МК України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого частиною другою статті 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару. Так, зокрема, але не виключно у постановах від 28 липня 2021 року (справа №815/3903/17), від 28 травня 2020 року (справа №818/1205/16), від 14 серпня 2018 року (справа №818/3408/15), від 12 листопада 2020 року (справа №808/1697/15), від 29 липня 2021 року (справа №160/11199/19), від 13 квітня 2021 року (справа №818/294/17), від 27 травня 2021 року (справа №820/6482/16), від 25 лютого 2021 року (справа №815/1557/17) Верховний Суд виснував, що передбачене частиною другою статті 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб.

Суд касаційної інстанції підтримує наведені висновки Верховного Суду та не вбачає підстав для відступу від них.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, і це не заперечується відповідачем, що підставою для взяття проб товару, пред`явленого позивачем до митного оформлення, є резолюція начальника митного поста «Виноградів» Ігоря Параски від 02 грудня 2021 року «з пропозиціями згідний» на Доповідній записці.

Отже, суд першої інстанції, врахувавши наведені вище висновки Верховного Суду, дійшов правильного висновку, що внаслідок порушення митним органом процедури відібрання проб (зразків) товару, встановленої Митним кодексом України, прийняте за результатами дослідження таких проб рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновок суду апеляційної інстанції, що стаття 356 МК України не визначає форми рішення керівника митного органу, а резолюція є однією із форм управлінських доручень у письмовій формі, є таким, що сформований без врахування наведених вище висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Суд касаційної інстанції критично оцінює висновок апеляційного суду і відповідні доводи Митниці, викладені у відзиві на касаційну скаргу, що приведені судом першої інстанції і скаржником постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування частини другої статті 356 МК України, не є релевантними до обставин цієї справи.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Спірні правовідносини у цій справі (у межах, що є предметом касаційного перегляду) виникли у зв`язку із незгодою позивача із відібранням відповідачем проб (зразків) товару, поданого ТОВ «Харчові Технології Закарпаття» до митного оформлення. Позивач вважав, що Митниця не дотрималась встановленої законом процедури в частині форми рішення, яке є підставою для здійснення відбору проб (зразків) товару. Ця обставина поряд з доводами про відсутність належної акредитації у Відділу експертиз та Спеціалізованої лабораторії, про помилковість висновків експерта в частині наявності у пробах глюкози, крохмалю і цукрози, були підставами цього адміністративного позову.

Аналогічно, у справах №818/3408/15, №808/1697/15 позивачі вважали, що відбір проб (зразків) товару не може бути здійснений на підставі резолюції, проставленої на службовій записці інспектора митного посту, що свідчить про наявність процедурних порушень, які передували ухваленню оскаржуваних рішень про визначення коду товару. Поряд із такими доводами позивачі вказували також на: правильність здійсненої декларантом класифікації товару (справа №818/3408/15); неповноту і неналежну якість висновку експерта, суперечності в частині пакування зразків за даними акта про взяття проб (зразків) товару і експертного дослідження (справа №808/1697/15).

Отже, як у цій справі (№260/585/22), так і у наведених вище справах однією із підстав позову була незгода із формою рішення митного органу про відібрання проб (зразків), що і слугувало підставою для застосування до спірних правовідносин в цій частині норми частини другої статті 356 МК України.

У справах №815/3903/17, №815/1557/17 резолюція керівника митного органу була накладена на відповідний лист правоохоронного органу про необхідність відібрання проб (зразків) товару. Водночас ця обставина не вплинула на висновок Верховного Суду щодо невідповідності таких дій митного органу вимогам частини другої статті 356 МК України. Суд касаційної інстанції у цій справі не знаходить підстав вважати, що зазначена вище обставина є такою, що суттєво впливає на зміст спірних правовідносин при оцінці подібності правовідносин у перелічених справах до обставин цієї справи.

При цьому суб`єктний склад та предмет позову у приведених справах є подібним до розглядуваної справи.

Таким чином, постанови Верховного Суду у зазначених справах є подібними до обставин цієї справи за суб`єктним, об`єктним та змістовними критеріями. Та обставина, що позов у вказаних справах був задоволений також з огляду на інші визначені позивачами підстави позову, не впливає на висновок суду касаційної інстанції про їх релевантність до спірних правовідносин.

Поряд з наведеним суд касаційної інстанції погоджується із доводом Митниці, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 травня 2020 року (справа №818/1205/16), сформований у неподібних до обставин цієї справи правовідносинах, оскільки у межах наведеної справи рішення про відбір проб (зразків) товару не приймалось митним органом у жодній формі.

Отже, суд касаційної інстанції висновує, що зміст статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України свідчить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Про те, що порушення вимог частини другої статті 356 МК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 24 МК України є підставою для визнання рішень митного органу про відібрання проб (зразків) таким, що не відповідає приписам статті 2 КАС України, вказував Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року (справа №160/11199/19).

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору по суті, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Ураховуючи наведене, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги у цій справі позивач сплатив 4962 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25 серпня 2023 року №896. Відповідно, ця сума підлягає стягненню на користь ТОВ «Харчові технології Закарпаття» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчові технології Закарпаття» задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року скасувати і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчові технології Закарпаття» (код ЄДРПОУ 36784266; місцезнаходження: 90312, Закарпатська область, Берегівський район, село Великі Ком`яти, вулиця Ватутіна, будинок 28) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43985560; місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20) судові витрати на сплату судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції в сумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко