Постанова

від 11.03.2024 по справі 462/2117/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2117/23 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/3323/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: представника відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області Марка І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Столяренка В.О. на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 16 жовтня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід авто груп», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області в особі територіального сервісного центру №4645, ОСОБА_3 за участі заінтересованої особи ОСОБА_4 про визнання автомобіля об`єктом спільної сумісної власності, визнання недійсним договорів та скасування державної реєстрації транспортного засобу.

Позов обґрунтовував тим, що 25 липня 2022 року ним придбано автомобіль марки Mitsubishi Outlander шляхом оформлення довіреності на нього та його дружину ОСОБА_4 . Вказана довіреність надала їм право розпорядження та керування транспортним засобом. 12 жовтня 2022 року, невстановлені особи протиправно, без належних повноважень здійснили переоформлення вказаного автомобіля на батька його дружини відповідача ОСОБА_2 . Так, невідомими особами було укладено договір комісії та договір купівлі-продажу. Згодом позивач зазначає, що йому відомо про те, що такі договори були підписані незаконно від імені ОСОБА_3 батьком його дружини ОСОБА_2 . Вказав, що вказані правочини здійснені з недотриманням положень чинного законодавства, а тому, підлягають визнанню недійсними, а автомобіль визнанню спільним майном подружжя.

Рішенням Залізничного районногосуду м.Львовавід 16жовтня 2023року у задоволенні позову - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Столяренко В.О., подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення суду є необґрунтованим, а судом не було встановлено дійсних обставин справи.

Зазначає, що в матеріалах справи є відзив на позовну заяву від ОСОБА_3 , який заперечує факт укладання будь-яких договорів із ТОВ «Захід Авто Груп». Вказує, що жодного разу не був присутній при укладені спірних договорів, обставини укладення таких йому не відомі.

Відповідач ОСОБА_3 визнає факт того, що спірний автомобіль купувався саме позивачем, кошти за автомобіль від отримав від позивача, та просив позов в частині визнання автомобіля об`єктом спільної сумісної власності задоволити.

Вказане свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.

11 березня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Столяренка В.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказує, що не має можливості прийняти участь в судовому засіданні, оскільки буде зайнятий в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що клопотання до задоволення не підлягає. Адвокат Столяренко В.О. не надав доказів на підтвердження неможливості взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 11.03.2024 року.

З урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області Марка І.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів того, що в позивача виникло право власності на спірний автомобіль Mitsubishi Outlander. Відтак, позовна вимога про визнання автомобіля Mitsubishi Outlander об?єктом спільної сумісної власності подружжя не може бути задоволена судом, оскільки в подружжя не виникало право власності на нього. Щодо позовних вимог про визнання недійсним договорів та скасування державної реєстрації транспортного засобу, суд прийшов до висновку, що такі не доведені позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Встановлено, що згідно довіреності від 25 липня 2022 року, відповідач ОСОБА_5 , уповноважив позивача ОСОБА_1 , та/або ОСОБА_4 , діяти незалежного один від одного та розпоряджатися (продавати за ціною та на умовах на їх розсуд, здати в оренду, позичку) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 автомобіль марки Mitsubishi, модель Outlander, 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 , а також керувати ним.

В матеріалах справи міститься договір комісії №2451, що укладений між ТОВ «Захід авто груп» та ОСОБА_3 , з якого вбачається, що комісіонер зобов?язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу - Mitsubishi, модель Outlander, 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 , за ціною узгодженою сторонами. Вказаний договір підписано ОСОБА_3 .

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 жовтня 2022 року, що укладений між ТОВ «Захід авто груп» та ОСОБА_2 , продавець зобов?язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Mitsubishi, модель Outlander, 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 . Право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є невід?ємною частиною договору.

Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській області в особі територіального сервісного центру №4645, було подано витяг про власників транспортного засобу Mitsubishi, модель Outlander, 2013 року випуску, з якого вбачається, що 29 травня 2020 року автомобіль перебував на обліку з д.н.з. НОМЕР_3 , власником зазначено - ОСОБА_3 ; 12 жовтня 2022 року автомобіль перебував на обліку з д.н.з. НОМЕР_4 , власником зазначено - ОСОБА_2 ; 11 березня 2023 року автомобіль перебував на обліку з д.н.з. НОМЕР_5 власником зазначено - ОСОБА_6 ;18 березня 2023 року автомобіль перебував на обліку з д.н.з. НОМЕР_6 , власником зазначено - ОСОБА_6 .

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 07вересня 1998року №1388 (далі Порядок № 1388), який діяв на час виникнення спірних правовідносин і визначає певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Відповідно до п. 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі -власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно з п. 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннямиглави 17 ЦК України.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Згідно з частиною третьоюстатті 244 ЦК Українидовіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до статті 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Такий висновокузгоджується зправовим висновкомВерховного СудуУкраїни,викладеним упостанові від16грудня 2015року всправі N6-688цс15,та ВерховногоСуду упостанові від04листопада 2020року у справі № 573/476/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з статті 392ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Оскільки ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_4 ніколи не були власниками спірного транспортного засобу, а лише мали довіреність на користування таким, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовна вимога про визнання автомобіля Mitsubishi Outlander об?єктом спільної сумісної власності подружжя не може бути задоволена судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина другастатті 77 ЦПК України).

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Постанова ВС від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц зазначає, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності ) має існувати в момент вчинення правочину.

Застосування недійсності правочину як способу захисту викладено і в постанові КЦС ВС від 17.06.2021 в справі № 761/12692/17, а саме для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували недійсність договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Столяренка В.О. залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.