Рішення

від 21.03.2024 по справі 523/14984/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14984/23

Провадження №2/523/1727/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.

за участю секретаря Дзюба Г.І.

за участю представника позивача адвоката Врона А.В.

за участю представника відповідача адвоката Козирєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, визнання частки майнових прав особистою приватною власністю, визнання частки майнових прав спільною власністю подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, визнання частки майнових прав особистою приватною власністю, визнання частки майнових прав спільною власністю подружжя. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

30 травня 2014 року - між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 610.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 6-862 від 22.12.2017 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

22.10.2019 року - квартира за адресою: АДРЕСА_1 була продана, загальна вартість якої склала: 378 000 гривень 00 копійки, це підтверджується договором купівлі-продажу від 22.10.2019 року.

Продаж вищезгаданої квартири здійснювала ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватний нотаріусом Фадєєвою Н.О. 25.09.2019 року за реєстровим номером № 2426 від ОСОБА_1 , адже сам позивач не міг бути присутнім тому, що працює моряком та посвідченням моряка серії НОМЕР_1 від 07.06.2021 року та закордонним паспортом № НОМЕР_2 від 14.08.2018 року.

Позивач стверджує, що він повністю утримував сім`ю, надавав всі необхідні кошти для ОСОБА_2 та дитини, що підтверджується виписку з руху коштів від 24.08.2023 року, яка видана АТ КБ «ПриватБанк». Згідно даної виписки за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року усього надходжень на баланс ОСОБА_1 поступило 29 426,78 доларів США та усього витрат 29 437,89 доларів США.

ОСОБА_1 не наділяв правом ОСОБА_2 розпоряджатися коштами, які були отримані внаслідок продажі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на свій власний розсуд. Подружжя домовилося, що коли позивач повернеться з рейсу, дані кошти (378 000 грн.) будуть вкладенні в купівлі майбутньої квартири.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 31/2-70 від 21.07.2020 року, подружжям була придбана квартира АДРЕСА_2 за такими технічними характеристиками: 10 поверх, 2-х кімнатна.

Позивач стверджує, що кошти на купівлю квартири АДРЕСА_2 були сплачені повністю позивачем, адже квартира, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 була продана, загальна вартість якої склала: 378 000 гривень, 00 копійки, іншу суму за квартиру, позивач надав зі своєї заробітної плати моряка.

07.12.2021 року - рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Для того, щоб вирішити питання по майну подружжя, а саме автомобілю, банківських рахунків, коштовностей та речей особистого користування між подружжям був укладений шлюбний договір від 21.05.2021 року.

Позивач стверджує, що питання майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , шлюбним договором не регулювались, оскільки подружжя вирішили дочекатися завершення будівництва і потім зареєструвати свої частки (долі) належним чином.

Вказане твердження підтверджує те, що ні в одному із пунктів шлюбного договору не йшлося про майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , адже будівництво даної квартири було не завершено.

ОСОБА_2 повністю ігнорує ОСОБА_1 в його праві на отримання належних документів щодо будівництва квартири АДРЕСА_2 та взагалі стверджує, що згідно шлюбного договору вищезгадана квартира належить їй особисто і те, що позивач немає ніякого відношення до даної квартири.

Позивач вважає, що йому належить на праві особистої приватної власності 2/3 частки майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки дана частка була придана за рахунок коштів від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала йому на праві особистої приватної власності.

В даному випадку позивач вважає, що об`єктом право спільної сумісної власності подружжя є лише 1/3 частка майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, позивач просить:

-визнати особистою власністю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в частці 2/3 майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 приміщеннями за адресою: м. Одеса, Суворовський район, мікрорайон - ІП-4-1 в межах вулиць Академіка Сахарова, Академіка Заболотного, Семена Палія, Марсельська»;

-визнати спільною сумісною власністю подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частці 1/3 майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 приміщеннями за адресою: м. Одеса, Суворовський район, мікрорайон - ІП-4-1 в межах вулиць Академіка Сахарова, Академіка Заболотного, Семена Палія, Марсельська»;

-визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у порядку поділу майна подружжя 1/6 частки майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 приміщеннями за адресою: м. Одеса, Суворовський район, мікрорайон - ІП-4-1 в межах вулиць Академіка Сахарова, Академіка Заболотного, Семена Палія, Марсельська» від іншої половини майнових прав на даний об`єкт незавершеного будівництва.

Позиція відповідача.

Відповідачка позовні вимоги не визнала у повному обсязі та подала відзив наступного змісту. Так відповідачка визнала, що дійсно 21.07.2020 року, були придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , за технічними характеристиками: 10 поверх, 2-х кімнатна. За попередньою домовленістю із позивачем, вони спільно вирішували питання щодо придбання, розпорядження або відчуження майна. Окрім того, позивач надав їй довіреність щодо розпорядження коштами, та усім майном. Отже саме тому, вона особисто уклала договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Однак спільне життя не склалося, а тому вони вирішили врегулювати питання поділу майна мирним шляхом, у зв`язку з чим, 21 травня 2021 року було укладено шлюбний договір.

Окрім того, відповідачка стверджує, що твердження позивача про те, що кошти на купівлю квартири АДРЕСА_2 були сплачені повністю позивачем не відповідає дійсності, оскільки кошти від продажу квартири, були витрачені позивачем за своїм розсудом та на свої потреби.

Відповідачка також звертає увагу, що позивач вже звертався з позовними вимогами до неї про шлюбного договору недійсним, визнання частини об`єкта незавершеного будівництва об`єктом особистої приватної власності та поділ майна, однак суд дані вимоги залишив без задоволення.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Врона А.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат - Козирєва Н.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 30 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) зареєстровали шлюб.

22 жовтня 2019 року відповідачка, діючи від імені позивача на підставі довіреності, укладає договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 за 378000 грн. Вказана квартира належала позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №96/1620 від 27 грудня 1996 року.

Судом встановлено, що 21 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтобуд» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 31/2-70, предметом даного договору стали майнові права на квартиру в будинку, адресою АДРЕСА_5 за такими технічними характеристиками: 10 поверх, складається із двох житлових кімнат, загальною площею приміщення 63,9 кв.м. Вартість майнових прав складає 447300 грн., що еквівалентно 16218,27 дол. США.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина 1 статті 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статті 181 ЦК України).

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами, встановленими статтями 331, 182 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відтак за змістом вищевказаних положень цивільного законодавства об`єкт цивільних прав набуває статусу нерухомого майна при існуванні таких обставин: завершення будівництва; прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації; здійснення державної реєстрації права власності на нього у встановленому законодавством порядку.

Водночас стаття 177 ЦК України відносить до об`єктів цивільних прав майнові права, під якими розуміються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У разі інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснюється, зокрема, через фонди фінансування будівництва, майнове право на об`єкт інвестування можна визначити як «право очікування», що наділяє власника цього права певними, але не всіма правами власника майна, та засвідчує його правомочність отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Аналіз наведених норм сімейного та цивільного законодавства дає підстави для висновку, що набуті в період шлюбу майнові права щодо об`єкта незавершеного будівництва, підлягають поділу між подружжям як їх спільне сумісне майно.

Таким чином, майнові права на об`єкт інвестування, а саме на квартиру в будинку, адресою АДРЕСА_5 за такими технічними характеристиками: 10 поверх, складається із двох житлових кімнат, загальною площею приміщення 63,9 кв.м. набуті відповідачем під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому до вказаних майнових прав застосовується презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз наведених норм сімейного законодавства та положень процесуального закону щодо обов`язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень (статті 12, 81 ЦПК України), дає підстави для висновку, що у разі придбання майна у період зареєстрованого шлюбу спільність майна презюмується, а тягар доказування відсутності спільного майна покладається на сторону, яка це оспорює.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, оцінивши надані докази, дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами того, що 2/3 частки коштів, які перераховані ТОВ «Інтобуд» договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 31/2-70, саме ті кошти, які були отримані від продажу квартири АДРЕСА_4 . Так з дня продажу квартири ( 22 жовтня 2019 року) і до укладення договору майнових прав (21 липня 2020 року) минуло 9 місяців.

Отже суд приходить до висновку, що майнові права за договором № 31/2-70, на квартиру в будинку, адресою АДРЕСА_5 за такими технічними характеристиками: 10 поверх, складається із двох житлових кімнат, загальною площею приміщення 63,9 кв.м. є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Щодо поділу спільного майна подружжя.

Відповідно довимог ст.69СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За вимогами ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 СК України сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Частиною 3ст.97СК Українивстановлено,що сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

21 травня 2021 року для врегулювання майнових відносин між собою подружжям ОСОБА_5 укладено шлюбний договір (далі «Договір»), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О. у реєстрі за №1139.

Відповідно доп.3«Договору» всемайно,в томучислі рухомеі нерухоме,придбане та/абонабуте Чоловікомабо Дружиноюпісля реєстраціїшлюбу,є особистиммайном іналежить направі особистоїприватної власностітому з Подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте.

Згідно п.5«Договору» у випадку розірвання шлюбу всі об`єкти рухомого та нерухомого майна, належні Чоловіку або Дружині, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім`я таке майно придбане або набуте.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року шлюб між сторонами було розірвано.

Отже враховуючи той факт, з предметому договору № 31/2-70 стали майнові права на квартиру в будинку, адресою АДРЕСА_5 за такими технічними характеристиками: 10 поверх, складається із двох житлових кімнат, загальною площею приміщення 63,9 кв.м., був укладений 21 липня 2020 року ТОВ «Інтобуд» саме із ОСОБА_2 , і сама вона є набувачем майнових прав, то враховуючи умови шлюбного договору, дані майнові права належить виключно відповідачу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, визнання частки майнових прав особистою приватною власністю, визнання частки майнових прав спільною власністю подружжя необхідно залишити без задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, визнання частки майнових прав особистою приватною власністю, визнання частки майнових прав спільною власністю подружжя залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30 -ти денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення рішення.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024