Рішення

від 25.03.2024 по справі 344/11078/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11078/16-ц

Провадження № 2/344/54/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованої будівлі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованої будівлі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В., реєстровий номер 390, він купив у ОСОБА_4 належну їй на підставі правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 0,035 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , масив «За елеватором», кадастровий номер земельної ділянки - 2610193001:15:007:0125. Своє право власності на придбану земельну ділянку ним 27.04.2016 року було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, в с. Микитинці, в масиві «Біля елеватора» йому належить земельна ділянка з реєстраційним номером: 843428426101, кадастровим номером: 2610193001:15:007:0141, площею 0,0269 га, відповідно до рішення Микитинецької сільської ради 7-го демократичного скликання № 11/72-2/2015 від 24.12.2015 року. Реєстрація права власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно проведена 09.02.2016, індексний номер: 28137009. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 10.12.2015 року. 24 травня 2016 року ним у ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» було замовлено проведення проектно-вишукувальних робіт по складанню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі. 26.05.2016 року, при складанні Акту відновлення зовнішніх меж землеволодіння в натурі та передачі межових знаків на зберігання земельних ділянок належних йому площею 00350 га та 0,0269 га, спеціалістами ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» було виявлено, що відповідач, як суміжний землекористувач, захопив частину його земельної ділянки площею 0,035 га, кадастровим номером 2610193001:15:007:0125 з розмірами 5,39*0,99*5,54*1,54 - площею 0,0007 га. При встановленні зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою площею 0,0269 га, кадастровим номером: 2610193001:15:007:0141 було виявлено наступні порушення: земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 по фактичному землекористуванню (по паркану) заходить на межі його земельної ділянки з розмірами 5,54*8,88*6,66*8,95 загальною площею 0,0054 га та на його земельній ділянці розміщена частина його будівлі з розмірами 1,16*5,43*1,73*1,73 м. площею 0,0008 га та в цілому будівля розташована за межами земельної ділянки, яка приватизована ОСОБА_3 22.06.2016 року він, відповідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 90,103,104,107 Земельного кодексу України, звернувся до виконкому Микитинецької сільської ради з заявою щодо реагування на незаконні дії відповідача. З відповіді сільського голови Микитинецької сільської ради Сіщук М.П. № Т-220/02.2-10 на його заяву вбачається, що факт неправомірного захоплення частини його земельної ділянки відповідачем підтверджується та запропоновано звернутися до суду. Добровільно усунути допущені порушення відповідач не бажає.

З огляду на вищенаведене, позовними вимогами позивач просить зобов`язати ОСОБА_3 відновити його право власності на: захоплену у нього частину земельної ділянки кадастровим номером 2610193001:15:007:0125 з розмірами 5,39*0,99*5,54*1,54, площею 0,0007 га та усунути перешкоди в їх використанні (повернути йому); частину земельної ділянки кадастровим номером: 2610193001:15:007:0141 у розмірі 5,54*8,88*6,66*8,95, загальною площею 0,0054 га, яку фактично використовує відповідач усунути йому перешкоди в її використанні, повернувши вказану земельну ділянку йому; знести за власний рахунок самовільно побудовану на його земельній ділянці будівлю з розмірами 1,16*5,43*1,73*1,73 м, площею 0,0008 га та перенести її в межі земельної ділянки, яка приватизована відповідачем з дотриманням державних будівельних норм і правил; стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2016 року (суддя Польська М.В.) відкрито провадження у справі (а.с. 21).

У зв`язку із закінченням 31.08.2017 року п`ятирічного строку призначення судді ОСОБА_5 вперше та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 103 від 08.08.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи (а.с. 155).

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2017, справу розподілено судді Антоняку Т.М. (а.с. 156).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2017 року (с. Антоняк Т.М.) справу прийнято до провадження (а.с. 157).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить задовольнити позов. У подальшому не прибув у судове засідання.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі. Заперечує щодо позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В., реєстровий номер 390, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_6 , від імені якої діяла ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 0,035 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , масив «За елеватором», кадастровий номер земельної ділянки - 2610193001:15:007:0125 (а.с. 5-6).

Також, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 у с. Микитинці, в масиві «Біля елеватора» належить земельна ділянка з реєстраційним номером: 843428426101, кадастровим номером: 2610193001:15:007:0141, площею 0,0269 га, відповідно до рішення Микитинецької сільської ради 7-го демократичного скликання № 11/72-2/2015 від 24.12.2015 року. Реєстрація права власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно проведена 09.02.2016, індексний номер: 28137009 (а.с. 11).

ОСОБА_3 , відповідно до Держаного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 858319 від 13.03.2008 року, відповідно до рішення 16 сесії 5 демократичного скликання Микитинецької сільської ради від 20.12.2007 року, є власником земельної ділянки площею 0,1360 га, що розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 127-128).

З копії Акту відновлення зовнішніх меж землеволодіння в натурі та передачі межових знаків на зберігання від 26.05.2016 року вбачається, спеціалістами ТзОВ «Науково-виробниче підприємство « ГІС» було виявлено, що при встановленні зовнішніх меж землекористування виявлено порушення, а саме: земельна ділянка по фактичному землекористуванню (по паркану) заходить на межі земельної ділянки ОСОБА_2 з розмірами 5,39*0,99*5,54*1,54 м, відповідно до схеми № НОМЕР_1 з боку ділянки ОСОБА_3 (а.с. 7).

Також, з копії Акту відновлення зовнішніх меж землеволодіння в натурі та передачі межових знаків на зберігання від 26.05.2016 року вбачається, при обстеженні та встановленню в натурі меж земельної ділянки, яка знаходиться в с. Микитинці, масив «За елеватором», Івано-Франківської міської ради, межі земельної ділянки проходять по умовній огорожі та під будівлею. Площа земельної ділянки 0,0269 га. При встановленні зовнішніх меж виявлено порушення, а саме: земельна ділянка по фактичному землекористуванню (по паркану) заходить на межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 з розмірами 5,54*8,88*6,66*8,95 та будівля на земельній ділянці ОСОБА_2 з розмірами 1,16*5,43* 1,73* 1,73 м, відповідно до схеми № НОМЕР_2 з боку ділянки ОСОБА_3 (а.с. 9).

22.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до виконкому Микитинецької сільської ради з заявою щодо реагування на незаконні дії відповідача.

З відповіді сільського голови Микитинецької сільської ради Сіщук М.П. № Т-220/02.2-10 на заяву позивача вбачається, що факт неправомірного захоплення частини його земельної ділянки відповідачем підтверджується та запропоновано звернутися до суду.

За клопотанням сторони позивача, відповідно до ухвали суду від 02 грудня 2016 року у справі призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_7 .

16.05.2017 судовим експертом ОСОБА_7 складено Висновок судової земельно-технічної експертизи № 27 .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (статті 316, 317 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 368 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно з частиною другою статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Так, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду, вказуючи на порушення його прав, що полягають у перешкодах користуванні частиною належної йому земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач та просить усунути йому перешкоди в її використанні.

Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи № 27 від 16.05.2017, площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні її власника - ОСОБА_3 , що на території АДРЕСА_1 , становить 0,1406 га, та не відповідає площі цієї земельної ділянки, яка визначена в державному акті про право власності а землю серії ЯЕ №858319, що виданий 13.03.2008 року 0,1360 га. Фактичне використання земельної ділянки № 2610193001:15:007:0027 ОСОБА_3 не збігається з Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим Микитинецькою сільською радою 13.03.2008 року, серії ЯЕ № 858319.

Розбіжність полягає у тому, що частина земельної ділянки якою користується ОСОБА_3 , що на території АДРЕСА_1 , з північної сторони де встановлена огорожа на в`їзді до будинковолодіння та з тильної (південної) сторони земельної ділянки з врахуванням розташування крайніх межових знаків (сполучених умовною лінією) відбулося збільшення площі фактичного користування земельної ділянки на 52,8 кв.м. (0,0058 га). 3і східної сторони земельної ділянки, вздовж якої проходить дорога загального користування, а саме по фактичній межі встановленої огорожі відбулося зменшення площі фактичного користування земельної ділянки на 6,8 кв.м. (0,00068 га) (додаток № 3 до висновку № 27).

Недотримання меж земельних ділянок за кадастровими номерами 2610193001:15:007:0125; 2610193001:15:007:0141, належних ОСОБА_2 та земельної ділянки 2610193001:15:007:0027, належної відповідачу ОСОБА_3 , має місце через накладення земельних ділянок ОСОБА_2 , що за кадастровими номерами 2610193001:15:007:0125 (право власності виникло на підставі рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області 7-го демократичного скликання № 12/6-2/2015 від 24.12.2015 року) та 2610193001:15:007:0141 (право власності виникло на підставі рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області 7-го демократичного скликання № 11/72-2/2015 від 24.12.2015 року) на земельну ділянку ОСОБА_3 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №858319, що виданий 13.03.2008 року на підставі рішення 16 сесії 5 демократичного скликання Микитинецької сільської ради від 20.12.2007 року). Площа накладання земельних ділянок за кадастровими номерами: 2610193001:15:007:0125 та 2610193001:15:007:0027 становить 6,48 кв.м. (0,000648 га); 2610193001:15:007:0141 та 2610193001:15:007:0027 становить 52,98 кв.м. (0,005298 га).

На земельній ділянці ОСОБА_2 , що за кадастровим номером 2610193001:15:007:0141, присутня частина житлового будинку площею 6,76 кв.м. належного відповідачу ОСОБА_3 (додаток № 6 до висновку № 27).

Розташування споруди житлового будинку відповідача ОСОБА_8 , що за адресою с. Микитинці, масив «Диянові городи», не відповідає місцю розташування зображеного на ситуаційній схемі (додаток № 7 до висновку № 27).

Розташування земельної ділянки за кадастровим номером 2610193001:15:007:0027 належної ОСОБА_3 не відповідає фрагменту схеми генерального плану села Микитинці, Івано-Франківської міської ради, через невідповідність меж які розділяють території садибної та житлової забудови (додаток № 8 до висновку № 27).

Тобто, як слідує з висновку експерта, невідповідність меж фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_3 базується на тому, що на тильній (південній) стороні земельної ділянки, тобто зі сторони земельних ділянок позивача ОСОБА_2 , відсутня чітка межа.

Експертом проведено умовну лінію землекористування, з урахуванням крайніх стовбців та порівняно її з фактичною межею згідно державного акту. В результаті чого було вирахувано умовну площу збільшення фактичного користування 52,8 кв.м. (0,0058 га), що видно на Додатках № 2 та № 3 до Висновку № 27.

При цьому, слід звернути увагу, що інші незначні факти збільшення чи зменшення площі фактичного користування ОСОБА_3 своєю земельною ділянкою з інших, крім тильної (південної), сторін в даному спорі не мають значення, оскільки вони не впливають на факт накладення спірних земельних ділянок і не порушують права позивача.

З інженерно-геодезичних вишукувань від 07.03.2024 та схеми меж земельної ділянки за кадастровим номером 2610193001:15:007:0127 від 13.03.2024 вбачається, що з тильної (південної) сторони земельної ділянки її контури (межі) збігаються з межами відповідно до реєстраційних (правовстановлюючих) документів. Тобто відсутня «умовна» лінія, а відповідно і «умовна» площа виходу за межі ділянки відповідачем, які були встановлені експертом у Висновку № 27 та відповідно взяті ним до розрахунків.

Як слідує з матеріалів справи, право власності відповідача на дану земельну ділянку набуте в порядку, визначеному законом, а правовстановлюючі документи є чинними, ніким не оспорювались та не скасовувались.

Відтак вбачається, що ОСОБА_3 по відношенню до позивача користується своєю земельною ділянкою у визначених правовстановлюючими документами межах. Тому немає підстав стверджувати, що накладення земельних ділянок позивача і відповідача відбулось через недотримання меж відповідачем, і що останній здійснив самовільне захоплення частини земельних ділянок позивача.

При цьому, суд, у відповідності до статті 89 ЦПК України, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. З огляду на що Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (ст. 110 ЦПК України).

На земельній ділянці ОСОБА_3 за кадастровим номером 2610193001:15:007:0127 знаходиться житловий будинок, який введений в експлуатацію та на який оформлено право власності, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 12.03.2024.

Право власності на даний об`єкт нерухомості набуте в порядку, визначеному законом, а правовстановлюючі документи є чинними, ніким не оспорювались та не скасовувались.

Відтак, відсутні підстави стверджувати, що вказаний об`єкт є самочинним будівництвом.

Зважаючи на вищенаведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованої будівлі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024 року.