Рішення

від 22.03.2024 по справі 487/4542/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4542/23

Провадження № 2/487/415/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2024 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Мосензової О.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу № 487/4542/23 за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання права на приватизацію квартири в порядку спадкування за законом

встановив:

31.07.2023 представник позивача адвокат Корець Ю.О. звернулась до суду із вказаним вище позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності ордера на жиле приміщення виданого на ім`я заявника.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого ОСОБА_3 прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою. Проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування за законом, оскільки із наданих їй документів було встановлено, що батько позивача мав право на приватизацію квартири, але не встиг його використати за життя. Крім того вказала, що спадкодавець звертався із заявою від 26.01.1995 до керівника органу приватизації, в якій просив оформити передачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , але свідоцтва про право власності на цю квартиру не отримав з невстановлених причин. У зв`язку з чим вважає, що спадкодавець реалізував своє право на безоплатну приватизацію квартири та початок процедури приватизації, проте не встиг за життя отримати правовстановлюючий документ, що унеможливлює, на теперішній час, отримання свідоцтва про право власності на майно позивачем, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд своєю ухвалою від 15.08.2023 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

29.09.2023 від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_4 не звертався у встановленому законом порядку із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 до органів приватизації, тобто він за життя не скористався своїм правом на приватизацію об`єкту нерухомого майна, хоча мав на це можливість протягом багатьох років, а тому позивачу неможливо успадкувати те право, яке не виникло у спадкодавця. Крім того вказала, що позивач зареєстрований та проживає у іншій квартирі, спірною квартирою він не цікавився, не брав участі в її утриманні та підтриманні в належному стані.

Суд своєю ухвалою від 20.02.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Корець С.В. позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та після його смерті відкрилась спадщина на майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .

Право на вселення у вказану вище квартиру спадкодавець отримав на підставі ордеру № 1915 від 05.10.1982 в порядку обміну житловою площею.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 1104 від 21.09.2023 право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 28.12.2012 не зареєстроване, технічна інвентаризація вказаної квартири не проводилася, технічний паспорт не виготовлявся.

Крім того відсутність зареєстрованого права власності на спірну квартиру також підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.01.2023 № 320735802.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, через свого представника ОСОБА_1 17.11.2022 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицької Г.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою нотаріуса від 17.11.2022 № 43/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану вище квартиру з підстав ненадання правовстановлюючого документу на квартиру.

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.

Згідно п. 18-23 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 № 56, дійсним на момент написання ОСОБА_4 заяви про приватизацію від 26.01.1995, передбачалося, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію.

При наявності у наймача або членів його сім`ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі, до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації.

Згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла.

При відсутності інвентаризаційних матеріалів, або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку, підприємство по обслуговуванню житла відновлює їх через бюро технічної інвентаризації. Уточнення необхідних для приватизації квартир (будинків) даних шляхом обстеження можуть здійснювати підприємства, на які покладені обов`язки оформлення документів по приватизації державного житлового фонду.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

Таким чином обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 523/20890/21.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що 26.01.1995 спадкодавець звернувся із заявою до органу приватизації, в якій просив оформити передачу у приватну власність спірну квартиру та додав довідку про склад сім`ї наймача № 113 від 27.01.1995, тобто висловив свою волю на приватизацію нерухомого майна, але свідоцтво про право власності на квартиру не отримав з невстановлених причин.

Проте в облікових книгах з інформацією про реєстрацію заяв громадян на приватизацію житла комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади за період 1995-2009 60 книг, які були витребувані судом для огляду сторонами, заява від ОСОБА_4 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не зареєстрована, що також підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Крім того в судовому засіданні було оглянуто оригінал заяви спадкодавця від 26.01.1995, яку як пояснив представник позивача, знайшов його довіритель в особистих речах ОСОБА_4 після його смерті.

Дана заява не містить будь-яких реєстраційних даних органу приватизації, а також зберігалася у ОСОБА_4 в оригіналі, що свідчить про нереалізацію останнім свого права на приватизацію.

Крім того, згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже право на приватизацію державного житлового фонду, що є предметом спору у даній справі, нерозривно пов`язане з фізичною особою - носієм цього права (спадкодавцем), а тому спадкування права на приватизацію не допускається.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 травня 2023 року (справа № 935/540/22).

З огляду на викладене вище, враховуючи, що позовні вимоги базуються на правових нормах про приватизацію житла та право на приватизацію житла є особистим правом громадянина, таким, що не передається в спадок, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 12, 13, 95, 263-265, 354 ЦПК України суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 доУправління комунальногомайна Миколаївськоїміської радипро визнанняправа наприватизацію квартирив порядкуспадкування зазаконом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління комунального майна Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повне судове рішення складено 26.03.2024.

Головуючий суддя І. В. Боброва