Ухвала

від 21.03.2024 по справі 932/1904/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/617/24 Справа № 932/1904/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргупрокурора Центральноїокружної прокуратурим.Дніпра наухвалу слідчогосудді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг, одруженого, маючого на утриманні дитину 2022 року народження, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 03 травня 2024.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що із врахуванням письмових доказів, що були додані до клопотання, повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України є обґрунтованою, а докази надані органом досудового розслідування, на цьому етапі досудового розслідування, є вагомими, щоб свідчити про причетність останнього до кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

Зазначає, що ухвалою слідчого судді від 04.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обшук, що був проведений 03.03.2024 у житлі підозрюваного.

Відтак, усі встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими (останнє речення ч. 3 ст. 233 КПК України).

За вказаних обставин, необґрунтованою є підозра за ч. 2 ст. 307 КК України.

Вказує, що ризик переховування хоча й наявний, проте ймовірність його реалізації не є виковкою.

Також зазначає, що ризик впливу на свідків фактично обумовлена можливістю перешкоджанням віднайденню постачальників та покупців психотропних речовин. Враховуючи наведене, а також, що свідками у кримінальному провадженні є працівники поліції та поняті, ризик впливу на свідків не знайшов свого підтвердження.

Враховуючи, що підозрюваний надав слідчим доступ до свого мобільного телефону, надав покази, відповідав на питання, не вбачається наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Зважаючи на підозру у вчиненні корисливого злочину та відсутність офіційного джерела доходу сім`ї підозрюваного (за винятком допомоги при народженні дитини), ймовірним є ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Проте, враховуючи відсутність попередніх судимостей, ймовірність його реалізації не є виковкою.

Також вказує, що окрему увагу слід звернути на відсутність у клопотанні зазначення про необхідність покладення на підозрюваного жодного обов`язку у разі внесення застави (наприклад обов`язку, визначені пунктами 1-3, 8, 9 для перешкоджанню ризику переховуватися, п.4 для перешкоди впливати на свідків чи п.7 для перешкоджанню у вчиненні інших кримінальних правопорушень). А також зазначення максимального розміру застави, без жодного мотиву про його співмірність із майновим станом підозрюваного.

Викладене, разом із неврахуванням соціальних зв`язків підозрюваного, вказує про відсутність об`єктивності сторони обвинувачення при зверненні із клопотанням про застосування запобіжного заходу.

Зазначає, що тримання під домашнім арештом спроможне виключити ризик вчинення інших кримінальних правопорушень (здійснення закладок) та значно ускладнити реалізацію ризику переховування, зважаючи на можливість застосування до підозрюваного, який утримується під домашнім арештом, електронних засобів контролю за рішенням слідчого, достатнім є застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт цілодобово.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом, всупереч усім наявним вимогам для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно ч. 2 ст. 183 КПК України проігноровано ризики та обрано запобіжний захід, який не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов`язків.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024041030000732 від 03.03.2024 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

03.03.2024 року о 08.47 годин ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

03.04.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. 04.03.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну та нову підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

05 березня 2024 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Слідчим суддею відмовлено в задоволенні даного клопотання та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту посилаючись на необґрунтованість підозри останньому за ч. 2 ст. 307 КПК України та, з урахуванням цього, малозначності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З даним висновком слідчого судді апеляційний суд погодитись не може у зв`язку з наступним.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. The United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Так, визнаючи необґрунтованою підозру ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України слідчий суддя виходив з того, що ухвалою слідчого судді від 04.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обшук, що був проведений 03.03.2024 у житлі підозрюваного.

Відтак, усі встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими (останнє речення ч. 3 ст. 233 КПК України).

В свою чергу, на даній стадії кримінального провадження, слідчим суддею лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.

Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення ЄСПЛ у справах «Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88 та «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Більше того, докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень надаються стороною обвинувачення до суду та, відповідно, оцінюються судом лише на стадії дослідження доказів, що також позбавляє суд навіть теоретичної можливості встановити обґрунтованість підозри на даній стадії провадження.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в судовому засіданні апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_6 особисто підтвердив факти збуту наркотичних засобі, апеляційний суд приходить до переконання, що обґрунтованість підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України доведена доданими до клопотання матеріалами, сукупність яких на даному етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_6 до даних злочинів.

Що стосується ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд зазначає наступне.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (Буров проти України п. 51).

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності ( Becciev v.Moldova п. 58).

Хоча національний суд має певну свобод розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Суомінен проти Фінляндії п. 36).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду апеляційний суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_6 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тому, на думку апеляційного суду, ризик впливу на свідків на даному єтапі досудового розслідування є доведеним.

Що стосується ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити дане кримінальне правопорушення, то на думку апеляційного суду, він також є доведеним з огляду на особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, особистого доходу, окрім доходу від злочинної діяльності, для особистого утримання не має.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, апеляційний суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який офіційно не працює, має соціальні звязки, а саме малолітню дитину, проживає в шлюбі із сім`єю, раніше не судимий.

Проте, наведені особисті характеризуючи матеріали у співставленні з тяжкістю вчинених злочинів, способу їх вчинення, існування підтверджених ризиків, не можуть бути підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри та існування зазначених вище ризиків, колегія суддів вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, чи інший більш м`який запобіжний захід, об`єктивно не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та перешкодити реалізації підозрюваним існуючих ризиків.

Отже, лише такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою буде відповідати суспільному інтересу та завданням кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, пов`язаних з незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту, а також незаконним збутом наркотичних засобів, що ставить на меті отримання прибутку, та така діяльність несе в собі загрозу здоров`ю та благополуччю суспільства, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене вище, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від05березня 2024року щодо ОСОБА_6 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 травня 2024 року.

Підозрюваного ОСОБА_6 - взяти під-варту в залі суду.

Відповідно до ст. 183 КПК України визначити ОСОБА_6 , суму застави в розмірів 80 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.

У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 4 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді у визначений ними час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, та не змінювати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися з свідками у даному кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3