Постанова

від 26.03.2024 по справі 219/10400/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3270/24 Справа № 219/10400/20 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 219/10400/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Військово-медичногоклінічного центраПівнічного регіону(військовачастина НОМЕР_1 )на рішенняДружківського міськогосуду Донецькоїобласті від20грудня 2023року,яке ухвалено суддеюШевченко Л.В. у місті Дружківці Донецької області та повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопада 2020 року ОСОБА_1 звернеувся до суду з позовом до Військового мобільногогоспіталю (військовачастина НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який він вподальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що 29.02.2020, приблизно о 09 годині 40 хвилин, по АДРЕСА_1 в напрямку вул. Садової рухався санітарний автомобіль військової частини НОМЕР_2 марки «VOLKSWAGEN LT - 35», р. н. НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця водія ОСОБА_2 , який на регульованому перехресті нерівнозначних доріг вулиць вул. Горбатова та вул. Садової, проїжджаючи перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, скоїв зіткнення з автомобілем марки «3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , який проїжджав дане перехрестя на зелений сигнал світлофора, з вул. Садової.

Внаслідок даної пригоди, позивач отримав легкі тілесні ушкодження, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров?я та потребували для одужання строк більш 6 але менш 21 дня, а його автомобіль отримав механічні пошкодження.

Факт ДТП був внесений до ЄРДР за № 12020050150000433 від 29.02.2020, а 27 жовтня 2020 року кримінальне провадження за № 2020050150000433 від 29.02.2020 було закрито, тому як всі учасники даної події отримали легкі тілесні ушкодження.

Згідно висновків автотехнічного дослідження № 2/19-234 від 13.07.2020 з технічного точку зору в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «VOLKSWAGEN LT - 35» р. н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п. 8.7.3 і п. 3.1 Правил дорожнього руху, перебували в причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

3 метою встановлення хто саме винен в скоєнні даного ДТП, йому довелося провести автотехнічне дослідження за свій рахунок.

Таким чином,у ньоговиникло правона відшкодуванняза рахунокВійськового мобільногогоспіталю (військовачастина НОМЕР_2 ) вартості оплати проведення дослідження в розмірі 675,36 грн., а також вартості автотоварознавчої експертизи в розмірі 1400,00 грн.

Згідно проведеної автотоварознавчої експертизи від 17.06.2020 проведеної ФОП СОД ОСОБА_3 : 1) Ринкова вартість автомобіля марки «3А3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_6 , на момент проведення дослідження, без урахування пошкоджень спричинених внаслідок ДТП, складає: 72 731,06 грн. 2) Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗА3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_6 , на момент проведення дослідження, складає: 79 184,75 грн. 3) Вартість матеріального збитку, з урахуванням експлуатаційного зносу, замінних деталей автомобіля марки «3А3 - DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_6 , складає: 56 016,75 грн. 4) Проведення відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ - DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_6 , на даному етапі з економічної точки зору не доцільно.

Позивач вказує, що визначити розмір заподіяної йому моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б частково компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести йому і його родині протягом тривалого часу та витрати, пов`язані з відновленням його психічного стану.

Розмір його душевних страждань і страждань його родини він оцінює в 20000,00 грн, яку йому повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_2 .. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося йому перенести, зокрема: порушення звичайного способу життя. негативного впливу на стан здоров`я, перенесеного болю, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2023 року прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Військового мобільного госпіталю (військова частина НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Замінено первісного відповідача по вказаній цивільній справі Військовий мобільний госпіталь (військова частина НОМЕР_2 ) на належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ).

В уточненій позовній заяві позивач просив суд: стягнутиз Військово-медичного клінічного центра Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) суму витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1 400 грн 00 коп., суму вартості матеріального збитку, з урахуванням експлуатаційного зносу, замінних деталей автомобіля марки «ЗАЗ DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_4 , в розмірі 56 016,75 грн, суму витрат на проведення автотехнічного дослідження в розмірі 675 грн 36 коп., а також стягнути з ОСОБА_2 , у відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Військово-медичного клінічного центра Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1 400 грн 00 коп.

Стягнуто з Військово-медичного клінічного центра Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму вартості матеріального збитку, з урахуванням експлуатаційного зносу, замінних деталей автомобіля марки «ЗАЗ DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_4 , в розмірі 56 016 грн 75 коп.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму витрат на проведення автотехнічного дослідження в розмірі 675 грн 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 6500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог (13500 грн. моральної шкоди) - відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 840 гривень 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави Україна судовий збір в сумі 273 грн 26 коп.

В апеляційній скарзі відповідач Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та військової частини НОМЕР_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального парва та невідповідність виснвоків суду обстаивнам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази щодо вини ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та відповідача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди позивачеві. Так, суддею Артемівського міськрайонного суду Донецької області Хомченко Л. І. 08.10.2021 року було розглянуто матеріали адміністративної справи, які надійшли з Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 . За результатами розгляду даної адміністративної справи суд постановив: закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв?язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Також, зазначає, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, був учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення. Відповідно по положення п.13.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом, тобто позов заявлено до неналежного відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Від відповідача Військово-медичногоклінічного центруПівнічного регіону(військовачастина НОМЕР_1 ) надійшлоклопотання про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 5, 6 ст. 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Отже,враховуючи вищевикладене, розгляд цієїсправи зповідомленням учасниківсправи можливийлише зурахуванням конкретнихобставин,які перешкоджаютьсуду апеляційноїінстанції вирішитиспір посуті безособистої явкисторін.

Як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі, та представником відповідача Військово-медичногоклінічного центру Північногорегіону (військовачастина НОМЕР_1 ) не наведено обставин справи, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін, у зв`язку з чим клопотання про розгляд справи у судовомузасіданні урежимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що автомобіль марки«3A3 - DAEWOO LANOS», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 на праві власності, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 (т. 1 а.с.11).

29.02.2020 о 09 годині 40 хвилин по вул. Горбатова в м. Бахмуті Донецької області в напрямку вул. Садової рухався санітарний автомобіль військової частини НОМЕР_2 марки « (арк.с.130) під керуванням військовослужбовця за контрактом старшого солдата військової частини водія ОСОБА_2 , який на регульованому перехресті нерівнозначних доріг вулиць вул. Горбатова та вул. Садової проїжджаючи перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора з включеними проблисковими маячками синього кольору скоїв зіткнення з автомобілем марки «3A3 - DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проїжджав дане перехрестя на зелений сигнал світлофора з вул. Садової (з постанови від 27.10.2020, т. 1 а.с. 13).

Постановою слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 27.10.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050150000433 від 29 лютого 2020 року, за фактом порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 отримали легкі тілесні ушкодження (т. 1 а.с.15).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2020 у справі № 219/3467/20 (провадження № 1-кс/219/787/2020) скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2020 року, а саме: санітарний автомобіль «VOLKSWAGEN LT-35», військовий номерний знак НОМЕР_9 , відповідно до технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого 23 січня 2020 року відділенням ВІБДР Харківського ЗВ ВСП належить військовій частині НОМЕР_2 .Таким чином, судом встановлено, що автомобіль «Volkswagen LT-35» державний номерний знак НОМЕР_9 , за кермом якого був ОСОБА_2 , належитьвійськовій частині НОМЕР_2 , структурному підрозділу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.10.2021 у справі219/5071/20 (провадження № 3/219/8/2021)закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягненнята відсутності підстав для закриття справи за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.Встановлено що, вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16.05.2020, протоколом огляду місця ДТП від 29.02.2020, протоколом огляду транспортного засобу від 29.02.2020. Висновком Експерта N° 2635-2642 судової автотехничної експертизи від 28.04.2021 року, а саме: п.5) технічна можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду (зіткнення) визначалась належним виконанням водієм автомобіля «Volkswagen LT-35» державний номерний знак НОМЕР_9 ОСОБА_2 нормативних вимог п. 3.1 Правил Дорожнього руху України п.7) в діях водія автомобіля «Volkswagen LT-35», державний номерний знак НОМЕР_9 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 3.1 Правил Дорожнього руху України, при цьому невідповідності вище вказаним вимогам ПДР сформували необхідні умови для настання події, що з технічної точки зору, свідчить про наявність причинного зв?язку між фактичними діями водія ОСОБА_2 і насталою подією. За таких обставин суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена (т. 1 а.с. 147-149).

Згідно висновку експертного дослідження № 2/19-234 від 13.07.2020, проведеного судовим експертом Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Приходько П.І. з технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля3A3 - DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимого п.12.3 Правил дорожнього руху, тобто в момент виникнення небезпеки для руху, зобов`язаний був застосувати гальмування. Однак, з технічної точки зору, за умов завчасного гальмування, не мав технічної можливості запобігти даний дорожньо-транспортній події. В даній дорожній обстановці водій автомобіля VOLKSWAGEN LT 35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.8.7.3 і п.3.1 Правил дорожнього руху, тобто водій ОСОБА_2 ,, керуючи автомобілем який обладнано спеціальним світловим проблисковим маячком синього кольору, виконуючи невідкладне службове завдання, відступаючи від вимог розділу 8 (крім сигналів регулювальника) Правил дорожнього руху, повинен був переконатися в безпеці виконуваного ним маневру. При виїзді на перехресті відповідно до вимог п.8.7.3 водій ОСОБА_7 повинен був зупинити керований транспортний засіб у відповідному для цього місці. Виконуючи вимоги п.8.7.3 і п.3.1 Правил дорожнього руху, водій автомобіля VOLKSWAGEN LT 35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, в діях водіятранспортного засобу3A3 - DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_1 не вбачається невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору дії водія автомобіля VOLKSWAGEN LT 35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.8.7.3 і п.3.1 Правил дорожнього руху, перебували в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 23, 24).

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи про вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , проведеної ФОП СОД ОСОБА_3 , ринкова вартістьавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , на момент проведення дослідження, без урахування пошкоджень заподіяних внаслідок ДТП, складає 72731,06 грн. Вартість відновного ремонтуавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , на момент проведення дослідження, складає: 79184,75 грн. Вартість матеріальних збитків, з урахуванням експлуатаційного зносу, замінних деталейавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , складає 56016,75 грн. Проведення відновлюваного ремонтуавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , на даному етапі з економічної точки зору недоцільно (т. 1 а.с. 26-38).

Відповідно до інформації Міністерства юстиції Військовий мобільний госпіталь (військова частина НОМЕР_2 ) є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (т. 1 а.с. 102).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої істанції виходив з того, що вина ОСОБА_7 у завданні шкоди внаслідок ДТП встановлена в судовому засіданні, його дії були неправомірними і між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, й матеріальна шкода в сумі 56 016,75 грн підлягає стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), оскільки ОСОБА_2 є працівником цієї установи.

Позивачем підтверджено належними доказами вартість оплати проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1400,00 грн. та вартість проведення автотехнічного дослідження в розмірі 675,36 грн, і ці судові витрати підлягають стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 6500,00 грн, суд виходив з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та виховив з характеру і обсягу, глибини душевних і фізичних страждань, яких зазнав позивач. Зокрема, судом враховано, що внаслідок ДТП водій автомобілю ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді ЗЧМТ, СГМ садна м`яких тканин обличчя зліва, забій м`яких тканин нижньої щелепи зліва, ЗТГК, забій грудної клітини зліва, забій і пошкодження зв`язок правої кісті, лівих тазостегневого, колінного та голено-ступного суглобів, які хоч і відносяться до легких тілесних ушкоджень, однак шкода здоров`ю нанесена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнямчи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ціданівстановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електроннимидоказами; висновкамиекспертів; показаннямисвідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимогичи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.10.2021 у справі219/5071/20 (провадження № 3/219/8/2021)закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягненнята відсутності підстав для закриття справи за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Встановлено що, вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16.05.2020, протоколом огляду місця ДТП від 29.02.2020, протоколом огляду транспортного засобу від 29.02.2020. Висновком Експерта N° 2635-2642 судової автотехничної експертизи від 28.04.2021 року, а саме: п.5) технічна можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду (зіткнення) визначалась належним виконанням водієм автомобіля «Volkswagen LT-35» державний номерний знак НОМЕР_9 ОСОБА_2 нормативних вимог п. 3.1 Правил Дорожнього руху України п.7) в діях водія автомобіля «Volkswagen LT-35» державний номерний знак НОМЕР_9 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 3.1 Правил Дорожнього руху України, при цьому невідповідності вище вказаним вимогам ПДР сформували необхідні умови для настання події, що з технічної точки зору, свідчить про наявність причинного зв?язку між фактичними діями водія ОСОБА_2 і насталою подією.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що за результатами розгляду даної адміністративної справи суд постановив закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв?язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, а поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тоді як за правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини, тобто, у справах у яких провадження закривається, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється.

Так, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № № 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

Отже, своїми діями ОСОБА_2 порушив Правил дорожнього руху України, які є в причинно-наслідковому зв`язку із настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач ОСОБА_2 є особою, винною у пошкодженні майна позивача ОСОБА_1 та має відшкодовувати позивачеві завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18) зробила правовий висновок про те, що враховуючи, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено та фактично не оспорюється в апеляційній інстанції, що санітарний автомобіль «VOLKSWAGEN LT-35», військовий номерний знак НОМЕР_9 , за кермом якого був ОСОБА_2 , відповідно до технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого 23 січня 2020 року відділенням ВІБДР Харківського ЗВ ВСП належить військовій частині НОМЕР_2 , структурному підрозділу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).

Оскільки, вина ОСОБА_2 у завданні шкоди внаслідок ДТП встановлена судом, його дії були неправомірними і між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення на відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) обов?язку з відшкодування завданої матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_2 є працівником цієї установи та під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої посадові обов?язки.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, був учасником бойових дій, що підтверджується копіює посвідчення, а тому відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно по положення п.13.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Натомість, у данному випадку відповідач ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій, керував автомобілем, який належить військовій частині НОМЕР_2 , структурному підрозділу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), тобто вказана правова норма на прововідносини сторін не поширюється.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого, може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, відповідно достатті 30 Закону № 1961-IV,транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеноюстаттею 30 Закону № 1961-IV.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи про вартість матеріальної шкоди, завданої власникуавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , проведеної ФОП СОД ОСОБА_3 , ринкова вартістьавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , на момент проведення дослідження, без урахування пошкоджень заподіяних внаслідок ДТП, складає 72731,06 грн. Вартість відновного ремонтуавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , на момент проведення дослідження, складає: 79184,75 грн. Проведення відновлюваного ремонтуавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , на даному етапі з економічної точки зору недоцільно. Вартість матеріальних збитків, з урахуванням експлуатаційного зносу, замінних деталейавтомобіля марки«3A3 - DAEWOO LANOS» р. н. НОМЕР_4 , складає 56016,75 грн. (т. 1 а.с. 26-38), й цей розмір відповідачем Військово-медичним клінічним центром Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) не спростовано.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд маєвиходитиіз засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 6 500,00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, й апеляційна скарга відповідача Військово-медичногоклінічного центраПівнічного регіону(військовачастина НОМЕР_1 ) фактично не містить доводів щодо необгрунтованості такого розміру моральної шкоди.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Військово-медичного клінічного центра Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 березня 2024 року.

Головуючий:

Судді: