Постанова

від 21.03.2024 по справі 953/16704/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 953/16704/21

Номер провадження 22-ц/818/1182/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Хряпінської С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року в складі судді Губської Я.В. у справі № 953/16704/21 за позовом ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа-Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про вселення та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал»), Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про вселення та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання.

Позов мотивовано тим, що 29 липня 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-702/1053/2008, за яким вона отримала кредит у розмірі 157 300 дол. США. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами також було укладено договір іпотеки № PML-702/1053/2008, предметом якого була 4 кімнатна квартира АДРЕСА_1 .

На час укладення договору іпотеки у вказаній квартирі постійно проживали та були зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При укладенні договору іпотеки ні банк, ні нотаріус не з`ясовували питання про проживання в іпотечній квартирі малолітніх або неповнолітніх дітей.

08 липня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на підставі повідомлень від 22 липня 2020 року, 01 вересня 2020 року, договору іпотеки № PML-702/1053/2008, договору про відступлення права вимоги від 21 липня 2020 року, довідки про суму заборгованості, рішення ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» від 01 липня 2021 року, звіту про оцінку майна.

Вказаних повідомлень про необхідність погашення заборгованості вони не отримували. 14 липня 2021 року їм стало відомо про те, що невідомі особи намагаються потрапити до їх квартири.

Під час їх відпустки представники ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» зрізали вхідні двері та примусово заволоділи спірною квартирою без їх згоди.

Спірна квартира була придбана не за кредитні кошти, а тому примусове виселення їх зі спірної квартири за їх відсутності без рішення суду, без надання іншого житлового приміщення є незаконним.

Рішенням Департаменту реєстрації ХМР її разом з малолітніми дітьми було знято з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 . Вказане рішення є незаконним, оскільки прийнято без дозволу органу опіки та піклування.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила вселити її, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про їх зняття з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі, стягнути з ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» судовий збір та 50 000 грн витрат на правничу допомогу.

17 липня 2023 року ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» подано письмові пояснення, в яких просило позов залишити без задоволення.

Пояснення мотивовано тим, що 08 липня 2021 року приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал».

Відповідно до умов договору іпотеки від 29 липня 2008 року, позивачка стверджувала, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні/неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець. Зазначаючи про фактичне виселення неповнолітній осіб з квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , остання не надала доказів письмової згоди на такі дії іпотекодержателя. Тобто позивачка передала предмет іпотеки у користування неповнолітньому сину ОСОБА_3 , чоловіку ОСОБА_4 , дочці ОСОБА_7 без отримання на це письмової згоди іпотекодержателя, а тому права на житло вказаних осіб задоволенню не підлягають.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Вселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судовий збір в сумі 5902,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 50000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира, яка була передана позивачкою в іпотеку не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів та набута позивачем у власність до укладення кредитного договору, а тому примусове виселення позивачки та членів її родини зі спірного приміщення відповідачем суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України, а тому наявні підстави для задоволення позову. На момент прийняття рішення про зняття з реєстрації місця проживання, 15 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 серед інших членів родини, з 22 вересня 2006 року була зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому прийняття Департаментом реєстрації ХМР рішення про зняття його з реєстрації без дозволу органу опіки та піклування не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

12 січня 2024 року ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на вказане судове рішення через суд першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про вселення у квартиру позивачів є передчасним, їх право на користування житловим приміщенням та право власності ОСОБА_2 на спірне майно припинено у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Новим власником наразі є ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал».

Судом першої інстанції помилкового застосовано до спірних правовідносин положення статей 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 Житлового кодексу України, оскільки вказані норми закону не встановлюють підстав та порядку вселення в житло, що є предметом спору.

Також позивачкою не доведено факт проживання її у зазначеній квартирі станом на момент звернення стягнення. У той час, коли представник ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» прибув до спірного житла, жодна особа у ньому не проживала.

Всупереч положень укладеного між сторонами Договору іпотеки, ОСОБА_2 зареєструвала у спірній квартирі позивачів, при цьому не отримувала попередню на це згоду Іпотекодержателя, а тому право позивачів має бути обмежено.

Підставою для зняття з реєстрації місця проживання позивачів було положення пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного Державного демографічного реєстру», приписами якого не передбачено будь-якою згоди на зняття з реєстрації органів опіки та піклування.

Наявність такої згоди є необхідною умовою лише для зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування. Матеріали справи не містять доказів того, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлений батьківського піклування, є дитиною-сиротою чи особою, відносно якої встановлено опіку чи піклування, а тому висновки суду у цій частині є безпідставними.

Також, висновки суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.

Між позивачами та адвокатом Хряпинською С.С. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 25 серпня 2021 року, згідно умов якого Договір діє до моменту фактичного виконання доручення в Дзержинському районному суді м. Харкова, але не більше одного року (до 25 серпня 2021 року). Проте, справа розглядалась Київським районним судом м. Харкова, а тому витрати на правову допомогу не охоплюються вказаним дорученням.

Судом першої інстанції було витребувані докази на підставі клопотання особи, яка не була на той час представником позивача, оскільки у справі були відсутні повноваження на її ведення, що свідчить про незаконність ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року про витребування доказів та про недопустимість доказів, які були витребувані на підставі цієї ухвали та залучені до матеріалів справи.

15 березня 2024 року представником ОСОБА_8 адвокатом Хряпінською Світланою Степанівною подано відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просила залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що оскільки предмет іпотеки було набуто не за кредитні кошти, то виселення його мешканців можливо лише на підставі рішення суду.

Між тим, за відсутності судового рішення представники відповідача вирізали металеві вхідні двері, проникли та зайняли житлове приміщення кв. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_9 та ОСОБА_5 зареєстровані у спірній квартирі з 22 квітня 2003 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - з 22 вересня 2006 року, отже, на час укладання кредитного договору та договору іпотеки всі члени її сім`ї вже були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , а тому доводи ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» про відсутність підстав для захисту їх житлових прав та порушення умов договору є необґрунтованими.

Департамент реєстрації Харківської міської ради не оскаржував рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року, що свідчить про погодження з висновками суду про відсутність підстав для зняття з реєстрації місця проживання позивачів.

Доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки наявність підстав для представництва інтересів в суді підтверджена належними доказами, а саме відповідним договором предметом якого є представництво їх інтересів в Київському районному суді м. Харкова по цивільній справі про відновлення порушеного права шляхом вселення та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання.

Зазначала про відсутність повноважень адвоката Гринишина Є.В. на представництво інтересів ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» в суді першої інстанції, оскільки Договору про надання правничої допомоги між ним та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» укладено не було. Представник ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» адвокат Гринишин Є.В. також діяв на підставі довіреності без укладення договору про надання правничої допомоги, але в Ордері, на підтвердження своїх повноважень він зазначив недостовірні відомості - наявність договору про надання правової допомоги, що є неприпустимим.

Всудовезасіданняапеляційногосуду сторони учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 21 березня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ТОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 01 березня 2024 року (том 2, а.с. 14);

Департаментом реєстрації ХМР отримано 07 березня 2024 року (том 2, а.с. 21), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 01 березня 2024 року (том 2, а.с. 15);

Службою у справах дітей по Київському р-ну Департаменту ССД ХМР отримано 07 березня 2024 року (том 2, а.с. 20), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 01 березня 2024 року (том 2, а.с. 16);

ОСОБА_10 , який діє в інтересах ТОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал", повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 11 березня 2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 2, а.с.22-23), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки, судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 01 березня 2024 року (том 2, а.с. 17).

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 15 лютого 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

Апеляційний суд вважає можливим розглянутисправу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки адвоката Хряпінську С.С., яка проти апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що 29 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_11 укладено кредитний договір № ML-702/1053/2008, за яким остання отримала кредит у розмірі 157 300 дол. США -на споживчі цілі строком до 26 липня 2023 року (том 1 , а.с. 13-16).

В забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_11 укладено договір іпотеки № PML-702/1053/2008, предметом якого була 4 кімнатна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 66,4 кв.м., загальною 91,1 кв.м (том 1, а.с. 17-19)

21 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким відповідач набув право вимоги за вказаними правочинами (том 1, а.с. 32-33).

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_12 , січня 1971 року народження з 22 квітня 2003 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 22 вересня 2006 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 квітня 2003 року. (том 1, а.с.123).

08 липня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на підставі повідомлень від 22 липня 2020 року, 01 вересня 2020 року, договору іпотеки № PML-702/1053/2008, договору про відступлення права вимоги від 21 липня 2020 року, довідки про суму заборгованості, рішення ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» від 01 липня 2021 року, звіту про оцінку майна (том 1, а.с. 131).

15 липня 2021 року Департаментом реєстрації ХМР за заявою ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_5 (том 1 , а.с. 118)

Відповідно до відповіді УПП в Харківській області ДПП від 30 серпня 2021 року згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ» в період з 13 серпня 2021 року 00-00 год. по 15 серпня 2021року 00-00 год. за адресою: АДРЕСА_2 екіпажі УПП в Х/о ДПП не виїжджали, відсутній будь-який виклик за вказаною адресою (том 1, а.с. 97).

Згідно з відповіді ГУ НП в Харківській області від 21 грудня 2021 року за даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ» інформація щодо надходження 14 серпня 2021 року до відділу служби 102 УОАЗОР ГУ НП в Х/о викликів за адресою: АДРЕСА_2 відсутня (том 1, а.с. 154).

Відповідно до відповіді УПП в Харківській області ДПП від 18 лютого 2022 року що 14 липня 2021 року на виклики за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, б.76 здійснював виїзд екіпаж УПП в Х/о ДПП. Згідно електронного рапорту, складеного за результатами відпрацювання виклику, прибувши на місце події було виявлено, що за даною адресою невідомі люди вирізали вхідні двері в квартирі. В ході з`ясування обставин було встановлено, що власник раніше заборгував кредит у банку, де під заставою знаходилась квартира, в якій вирізали двері. Також було встановлено, що у квартири новий власник та є рішення суду. Було зібрано первинний матеріал, який передано ХРУП №1, а також сповіщено чергову частину ХРУП №1 (том 1, а.с. 157).

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною 4 статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, пропозбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав про право користування житловим приміщенням.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що при здійсненні зняття з реєстрації місця проживання особи до уповноваженого органу подаються документи, які свідчать про позбавлення права користування житловим приміщенням: судове рішення, що набрало законної сили, інший документ, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Право на житло є одним з фундаментальних прав людини гарантованих не тільки Конституцією України, а і Європейською конвенцією з прав людини, має велике економічне і соціальне значення, а тому суд, при вирішенні спору пов`язаного з правами на житло, зобов`язаний встановити не тільки законність втручання у право на повагу до житла та його мету, а також необхідність такого втручання в демократичному суспільстві.

Тлумачення положень чинного законодавства дає можливість стверджувати, що особа може бути позбавлена права на житло чи визнана такою, що втратила право користування конкретним житлом, або виселена лише з підстав передбачених законом за рішенням суду.

На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання протиправними та вселення позивачів до квартири за адресою АДРЕСА_2 , суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позбавлення позивачів житла здійснено з порушенням вимог закону, оскільки судового рішення про позбавлення позивачів житла, не існує, що виключає можливість зняття з реєстрації.

Якщо іпотечне майно було набуте не за кредитні кошти, на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частин першої третьої статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Наведена правова позиція викладена в Постанові Велика Палата Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справа № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

Доводи апеляційної скарги про те, що товариство є власником квартири, а тому підстави для вселення відсутні, є необґрунтованими, оскільки у ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» не було законних підстав для примусового виселення позивачів із спірної квартири.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VIформою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2статті 30 Закону № 5076-VIвстановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що:

«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина 3статті 126 ГПК Україниконкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо»

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції надано договір про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року. З тексту вказаного договору вбачається (п.2.2), що адвокат бере на себе виконання наступний дій з надання правової (правничої) допомоги: подання адвокатських запитів та отримання інформації з будь-яких органів державної та виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, об`єднань громадян, у державних та приватних нотаріусів за згодою клієнта з питань, пов`язаних з розглядом цивільних справ у Київському районному суді міста Харкова про поновлення порушеного права та вселення.

Також, договором передбачено фіксована сума гонорару у розмірі 50000 грн, з яких 20000 грн сплачені під час підписання договору, сума по 10000 грн сплачується клієнтами до 25 вересня 2021 року, 25 жовтня 2021 року, 25 листопада 2021 року.

Рішення судом першої інстанції ухвалено 22 листопада 2023 року. Матеріали справи не містять доказів щодо фактичної сплати позивачами гонорару адвокату у розмірі 30000 грн у обумовлені договором строки (25 вересня 2021 року, 25 жовтня 2021 року, 25 листопада 2021 року), відсутні відповідні платіжні доручення тощо.

Отже, за таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі, оскільки фактичне понесення витрат на послуги адвоката саме у розмірі 50000 грн позивачами не доведено.

Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача з 50000 до 30000 грн.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд фактично залишив апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року в частині визначення розміру судових витрат змінити.

Зменшити розмір правничої допомоги, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (м. Київ, вул. Грушевського б.4, н/п 53, ЄДРПОУ:38489695) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 50000 грн до 30000 (тридцяти тисяч) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26 березня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина