Рішення

від 21.03.2024 по справі 334/902/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 21.03.2024

Справа № 334/902/24

Провадження № 2/334/1083/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 місто Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Коломаренко К.А., за участю секретаря Цілінко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

за участі: представника позивача - адвоката Біліченко О.О. (діє на підставі Ордеру серії АР №1155823 від 01.02.2024 р.), представника відповідача - адвоката Савельєвої Т.Д. (діє на підставі довіреності №20-157 від 05.12.2023 р.), -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2024 року до Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана за підписом представника адвоката Біліченко Олега Олександровича (діє на підставі Ордеру серії АР № 1155823 від 01.02.2024 року), до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, в розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 у період з 1998 року по 2023 рік працювала на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», в тому числі у шкідливих умовах. 01.08.2023 року Позивач звільнилась з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв?язку із виходом на пенсію, наразі не працює. Так, відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01.11.2023 року, № 43/1011 виданим ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань (м. Київ) за вих. N? 3805 - позивачу встановлено професійні захворювання: «1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (3 ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 2. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН 2 ст. ». Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.11.2023 року (Форма П-4): Пункт 9: Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 01.11.2023 року. Пунктами 12, 17, 18 цього Акту встановлено таке: «Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (25 років). Причиною виникнення отриманих Позивачем професійних захворювань є наявність на його робочому місці на ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту) та перевищення їх показників по ГДК (шум, хімічні фактори)». Згідно Довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ N? 457961 від 22.01.2024 року Позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 12 ААА N? 125381 від 22.01.2024 р. ступінь втрати професійної працездатності Позивача складає 50 (п`ятдесят) %. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000, 00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

19.02.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Савельєвої Т.Д. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» позовні вимоги не визнає з огляду на те, що позивач була ознайомлена з умовами праці, які відносяться до шкідливих, та свідомо вирішила працювати в таких умовах. Позивач добровільно приступила до виконання трудових обов`язків, від дорученої роботи позивач не відмовлялась, про те що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація небезпечна для її життя або здоров`я позивач адміністрацію відповідача не повідомляла. Протягом роботи на підприємстві відповідача, відсутні докази наявності у позивача професійного захворювання. Відповідач отримував відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої їй роботи і, відповідно, не мав жодних правових підстав для відсторонення позивача від роботи в зв`язку з невідповідністю її виконуваній роботі за станом здоров`я. ПАТ «Запорізький металургійний комбінат«Запоріжсталь» не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймала запропоновані їй умови праціі усвідомлювала можливість ушкодження її здоров`я. За весь період роботи на підприємстві ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» умов його праці. Праця, яку виконував позивач відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Позивачем не доведена неправомірність поведінки ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку зазначено у позові. Протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв`язку із профзахворюванням, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» не вчиняв. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. Вважають, що визначений розмір моральної шкоди є значно завищеним, не доведеним, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

23.02.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Біліченко О.О. надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень. Зазначає, що позивач не є спеціалістом з охорони праці та не володіє фаховими знаннями саме для того, щоб визначити, що порушуються умови праці, вказану функцію на підприємстві повинні виконувати окремі фахівці, до яких Позивач не відноситься. Порушенням умов праці на підприємстві відповідача є саме перевищення норм ГДК шкідливих факторів, зокрема, зафіксованих на робочому місці Позивача (що і вплинуло на виникнення професійного захворювання). Цей факт встановлено та підтверджується доданими до позову документами (Медичний висновок ЛЕК, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, інформаційна довідка про умови праці), а отже - спростовує всі судження відповідача «про відсутність його вини» та «відсутність порушень відповідачем законодавства про працю». Наявність чи відсутність можливих скарг Позивача з цього приводу не має жодного правового значення. Додатково слід вказати що про те, що на підприємстві відповідача наявні факти перевищення норм ГДК шкідливих факторів, а також можливі наслідки їх впливу на здоров`я взагалі не доводилось до відома працівників, зокрема позивача. Факт наявності моральних страждань позивача внаслідок отримання пошкодження його здоров`я підтверджено наявними в матеріалах справи медичними документами. З наведених у позові обставин є очевидним отримання позивачем моральної шкоди, через наявність фізичних професійних захворювань. Те, що фізичне захворювання людини змінює її душевний стан та призводить до моральних страждань є загальновідомою обставиною та не потребує доведення. Заявлена ціна позову - 50 000 грн. цілком співвідноситься із глибиною страждань позивача внаслідок отриманої моральної шкоди через втрату здоров`я, професійної працездатності, отримання внаслідок цього 3-ої групи інвалідності.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Біліченко О.О. позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Савельєва Т.Д. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 у періодз 1998року по2023рік працювалана «Запорізькийметалургійний комбінат«Запоріжсталь»,була звільнена01.08.2023року заст.38КЗпП Україниза власнимбажанням,у зв?язкуіз виходомна пенсію,наразі непрацює,про щосвідчить копіяТрудової книжкисерії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Умови праціна підприємствівідповідача (наробочому місці)не відповідалибезпечним стандартам.Відповідно до акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.11.2023 року, встановлено позивачу діагноз: «1) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н 90.5) 2) Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН ІІ ст. (42) захворювання професійні, встановлені вперше.», діагноз супутній: «Хронічна цервікотораколюмбалгія (М54.8).». Дата встановлення остаточного діагнозу 01.11.2023 року (а.с.12-18).

Відповідно до цього акту, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів.

Пунктами 12, 17, 18 Акту встановлено таке: «Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (25 років).

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від серії 12ААА №125381 від 22.01.2024 року, позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності, позивачу встановлена третя група інвалідності (а.с.27).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)»з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 8ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України(далі - КЗпП України) встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237 - 1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до норм ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому, враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратила професійну працездатність у загальному розмірі 50%, її визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, повинна докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці відповідача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у позивача пов`язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Суд враховує також і той факт, що позивач звільнилася з підприємства не за станом свого здоров`я, а за власним бажанням.

Суд на підставі медичних документів позивача, складених у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, констатує, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються надалі (хронічні професійні захворювання тривають) її нормальні життєві процеси.

Посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такій посаді, на думку суду, не знімають відповідальності з відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичний біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 , в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками, як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, і якого позивачу вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за доцільне задовольнити позов, стягнувши з відповідача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо оподаткування моральної шкоди, судом встановлено, що відповідно до пп. а)пп.164.2.14пункту162.2 ст. 162 Податкового кодексу України(далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Суд акцентує увагу представника відповідача на тому, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я. А отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я на виробництві.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 21червня2022року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалівсправи вбачається,що між ОСОБА_1 таадвокатом БіліченкоОлегом Олександровичембуло укладенодоговір пронадання правовоїдопомоги №б/н від 01.02.2024 року.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що сума судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді складає 10000 гривень.

До відповіді на відзив представником позивача додано копію акту приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 20.02.2024 року на загальну суму 10000 гривень.

Відповідно до приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 20.02.2024 року адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги:

1) вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 01.02.2024 року (фіксована оплата) 2000 гривень;

2) складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 01.02.2024 року (фіксована оплата за один документ) 2000 гривень;

3) вивчення «Відзиву на позовну заяву» від ПАТ «Запоріжсталь» (фіксована оплата за один документ) 1000 гривень;

4) складання відповіді на «Відзив на позовну заяву» від ПАТ «Запоріжсталь» (фіксована оплата) 2000 гривень;

5) представництво інтересів Клієнта в Ленінському районному суді м. Запоріжжя в одному судовому засіданні:фіксована оплата за участь в одному судовому засіданні 2000 гривень.

До відповіді на відзив додано Квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 20.02.2024 року, згідно якої Адвокатом Біліченко О.О. прийнято від ОСОБА_1 на підставі Акту приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 20.02.2024 року за договором про надання правової допомоги від 01.02.2024 року грошві кошти в сумі 10000 гривень.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази не у повному обсязі доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу за надання послуги, яка полягає у вивченні первісних матеріалів та юридичних консультаціях з приводу предмету спору, вартістю 2000 гривень, то суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки на переконання суду ця послуга є складовою послуги, яка полягає у складанні позовної заяви, вартістю 3000 гривень.

Також, на переконання суду, не підлягає задоволенню вимога в частині виконання адвокатом послуги у виді вивчення відзиву на позовну заяву, вартістю 1000 гривень, оскільки вона охоплюється послугою, яка полягає у складанні відповіді на відзив на позовну заяву, вартістю 2000 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн., які є документально підтвердженими, а в іншій частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід залишити без задоволення, оскільки надання інших послуг, пов`язаних із вивченням первісних матеріалів та юридичними консультаціями з приводу предмету спору, вивченням відзиву на позовну заяву позивачем та адвокатом не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу,а саме у розмірі 7000,00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 1211, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу, як відшкодування завданої моральної шкоди, в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ( ЄДРПОУ 00191230) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Коломаренко К. А.