Рішення

від 21.03.2024 по справі 522/4528/23-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

21.03.24

Справа № 522/4528/23-Е

Провадження № 2/522/2613/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засіданняКупцова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

08 березня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» про стягнення заробітної плати. Позивачка просить стягнути з ОСББ «Святогеоргіївський» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі копії наказу про звільнення, що станом на 07 березня 2023 року в розмірі 10227,15 грн.

Позивачка посилається на те, що 04 січня 2023року вона звільнена з посади прибиральниці ОСББ «Святогеоргіївський» за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, наказом № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року, 04 січня 2023 року їй виплачено 4042,50 грн. в якості розрахунку при звільненні, що не включає в себе заробітну плату за період січня 2023 року. Ні трудова книжка, ні копія наказу про звільнення, ні письмове повідомлення про нараховані суми при звільненні у цей день Позивачці вручені не були. Трудову книжку разом з повідомленням про складові розрахунку при звільненні ОСОБА_1 отримала лише 27 лютого 2023 року, а копію наказу про звільнення № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року не отримала взагалі.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи.

Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» належним чином завірені копії Інструкції прибиральниці з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з її змістом та датою такого ознайомлення; Документів на підтвердження направлення ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення про необхідність з`явитись на роботі для отримання копії наказу про звільнення, трудової книжки інших документів, тощо; Документи обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з 09 червня 2022 року по 04 січня 2023 року.

14червня 2023року відпредставника ОСББ«Святогеоргіївський» вособі йогокерівника ОСОБА_2 до судунадійшов відзивна позовнузаяву,в якомувідповідач просиввідмовити ОСОБА_1 у задоволенніпозову.Відповідач усвоєму відзивівказує,що Позивачка у період з 01.01.2023 р. по 04.01.2023 р. протабельована як відсутня на роботі без поважних причин, свої обов`язки прибиральниці у ці дні не виконувала, а отже на отримання заробітної плати за цей період права не має. ОСОБА_2 також зазначає, що трудова книжка разом з копією наказу про звільнення Позивачці 04 січня 2023 року видані не були через протиправну поведінку ОСОБА_1 , яка у подальшому на роботі не з`являлась, направлені засобами поштового зв`язку за адресою, вказаною Позивачкою, 27січня 2023 року та отримані нею лише 27лютого 2023 року з незалежних від Відповідача причин, що виключає можливість притягнення до відповідальності.

04 липня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначається, що Позивачка була відсутня на роботі у період з 01.01.2023 р. по 04.01.2023 р. через відсутність створених роботодавцем умов для виконання її трудової функції (відсутність доступу до робочого місця через заміну замків на вхідних дверях до під`їзду). Позивачкою також спростовується посилання представника ОСББ «Святогеоргіївський» на її протиправну поведінку 04 січня 2023 року та доводиться відсутність причинно-наслідкового зв`язку між будь-якою поведінкою працівника у день звільнення та виконанням роботодавцем обов`язку дотримання процедури звільнення, встановленої КЗпП України.

20 липня 2023 року від представника Відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

27 вересня 2023 року від Позивача до суду надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 01 березня 2024 року допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В судове засідання 15 березня 2024 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Представник Відповідача надав до суду заяву про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 21 березня 2024 року.

В судове засідання 21 березня 2024 року з`явився представник Позивача та сам Позивач. Позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Також представник Позивача надав уточнення позовних вимог в частині розрахунку середнього заробітку.

В обґрунтування заяви зазначено, що під час звільнення Позивачки з посади прибиральниці 04 січня 2023 року їй не була видана трудова книжка, яка зберігалась у роботодавця, копія наказу про звільнення, повідомлення про нараховані та виплачені суми. Трудові книжка та повідомлення про нараховані і виплачені суми отримані ОСОБА_1 27 лютого 2023 року. Копія наказу про звільнення до цього часу не надана роботодавцем, а отже Позивачка має право на отримання заробітної плати за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки та затримку видачі копії наказу про звільнення № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року з 04 січня 2023 року і до моменту винесення рішення у справі. Весь час вимушеного прогулу за період з 05 січня 2023 року по 21 березня 2024 року складає 316 робочих днів, а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 71 817,32 грн. (227,27*316). З урахуванням вищевикладеного просили стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» на користь ОСОБА_1 681,81 грн. як частину розрахунку при звільненні (заробітну плану за фактично відпрацьований час у січні 2023 року). Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі копії наказу про звільнення № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року, з затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 71 817,32 грн..

Представник Відповідача належним чином сповіщений, до суду не з`явився.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, встановивши відповідні обставини, вивчивши доводи сторін приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 09 червня 2022 року по 04 січня 2023 року працювала на посаді прибиральниці ОСББ «Святогеоргіївський».

Наприкінці 2022 року сторони дійшли згоди про доцільність припинення трудових відносин між ними та звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 04 січня 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Факт наявності взаємної згоди ОСОБА_1 та ОСББ «Святогеоргіївський» на припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України сторонами не заперечується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки Відповідачем свідомо 31 грудня 2022 року видано наказ № 4-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року, внесено запис про нього до трудової книжки Позивачки та проведено розрахунок при звільненні саме у цей день, суд критично оцінює твердження представника Відповідача ОСОБА_2 про те, що між нею та ОСОБА_1 була домовленість про звільнення останньої з 30 грудня 2022 року. Будь-які докази існування такої домовленості відсутні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, у день звільнення роботодавець зобов`язаний видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Оскільки при прийнятті на роботу ОСОБА_1 була надана роботодавцю трудова книжка, яка весь час протягом існування трудових відносин зберігалась в ОСББ «Святогеоргіївський», - у Відповідача був обов`язок повернути цю трудову книжку Позивачці у день звільнення.

04 січня 2023 року Позивачка в якості розрахунку при звільненні отримала 4042,50грн., до яких увійшли 1811,25грн. частиназаробітної платиза грудень2022року,та 2771,74грн.(звирахуванням податків 2231,25грн.) компенсаціяза невикористанувідпустку.

Матеріали справи не містять доказів того, що у день звільнення Позивачці була вручена трудова книжка, копія наказу про звільнення № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року, повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні.

19 січня 2023 року ОСОБА_1 направила Відповідачу вимогу надіслати їй на вказану поштову адресу трудову книжку, копію наказу про звільнення, повідомлення про суму та складові її розрахунку при звільнені.

Трудову книжку, повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, остання отримала 27 лютого 2023року засобами поштового зв`язку.

Суд критично ставиться до тверджень Позивача, що остання не отримувала копії наказу № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року про її звільнення з роботи з 04 січня 2023року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки під час судового засідання було з`ясовано та не заперечувалось самим Позивачем, що у поштовому відправленню було наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці ОСББ «Святогергіївський» з 04 січня 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Слід зазначити, що Позивачем не доведено факт того, що нею 27 лютого 2023 року отримано інший наказ про звільнення датований 04 січня 2023 року, оскільки зазначені доводи спростовуються записами в трудовій книжці Позивача.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або па яку вільно погоджується.

Згідност. 48 Конституції Україникожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Це право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, видати необхідні документи, які дозволять продовжити професійну кар`єру. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно достатті 116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зістаттею 117 КЗпПУкраїни у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 235 КЗпП України, встановлено також, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь частини розрахунку при звільненні - заробітної плати за фактично відпрацьований час у січні 2023року, суд виходить з того, що Позивачка у період з 01 січня 2023 року і по дату звільнення протабельована як така, що відсутня на роботі.

Разом з цим, Позивачка звільнена за згодою сторін 04 січня 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а не за п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на її отримання відповідно до актів законодавства і колективного договору в якості оплати за свою працю, як це закріплено ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Суд виходить з того, що за приписами законодавства передумовою отримання заробітної плати є виконання працівником роботи. З огляду на зміст табелю обліку робочого часу, те, що у відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що 30-31грудня 2023 року за рішенням правління ОСББ на дверях обох консьєржних були замінені замки, а Позивачка не заперечує того факту, що з січня 2023 року вона не змогла дістатися до робочого місця і виконувати свою трудову функцію через відсутність відповідних умов, забезпечених роботодавцем.

Суд враховує, що відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 387/326/20 Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Суд вказав, що принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

КЦС ВС роз`яснив, що під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що з 02 січня 2023 року по 04 січня 2023 року ОСОБА_1 фактично не мала змоги виконувати функціональні обов`язки з підстав того, що 30-31грудня 2023 року за рішенням правління ОСББ на дверях обох консьєржних були замінені замки, що не заперечувалось учасниками справи.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається добросовісність ОСОБА_1 , яка неодноразово зверталась до роботодавця та повідомляла про неможливість приступити до виконання своїх функціональних обов`язків.

Згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку № 661 розрахунків за заробітною платою ОСОБА_1 , у січні 2023 року їй було нараховано лише 2771,74 грн. в якості компенсації за невикористані дні відпустки.

Суму, яка надійшла на банківську карту Позивачки 04 січня 2023 року (4042,50 грн.), складає 1811,25 грн. частина заробітної плати за грудень 2022 року, та 2771,74 грн. (з вирахуванням податків 2231,25 грн.) компенсація за невикористану відпустку.

Заробітна плата ОСОБА_1 за період 02 січня 2023 року 04 січня 2023 року Відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що за фактично відпрацьований час у січні 2023 року до моменту звільнення Відповідач мав нарахувати Позивачці без вирахування податків 681,81 грн. (227,27 грн. середньоденної заробітної плати х 3 р.д.), чого зроблено не було.

У зв`язку з чим необхідно стягнути з Відповідача на користь позивача частину розрахунку при звільненні в розмірі 681 гривня 81 копійка.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд вважає необґрунтованим посилання Відповідача на те, що через нез`явлення ОСОБА_1 на роботі після 04 січня 2023 року, остання й не отримала трудову книжку та копію наказу про звільнення. Враховуючи те, що трудові відносини з Позивачкою припинені з 04 січня 2023 року остання такого обов`язку не мала.

Суд також враховує, що відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, роботодавець зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 4.2. Інструкції закріплено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про пересилання трудової книжки поштою була направлена нею на адресу Відповідача 19 січня 2023 року та отримана 03лютого 2023 року.

У зв`язку з чим, раніше ніж 03 лютого 2023 року Відповідач направити ОСОБА_1 трудову книжку поштою не міг, з огляду на що суд критично оцінює твердження ОСББ «Святогеоргіївський» про те, що всі належні до видачі Позивачці документи були передані до відділення поштового зв`язку 27 січня 2023 року та з незалежних від Відповідача причин отримані ОСОБА_1 лише 27 лютого 2023 року.

Отже, Позивачка має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки та затримку видачі копії наказу про звільнення № 4-к/тр від 31 грудня 2022 року з 04 січня 2023 року до 27 лютого 2023 року (дата отримання трудової книжки та наказу).

Визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року(далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, відповідно до відомостей по рахунку № НОМЕР_1 (розрахунків за заробітною платою) Позивачки, у листопаді та грудні 2022 року її заробітна плата складала 5000 грн.

У листопаді та грудні 2022 року було по 22 робочих дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата Позивачки для оплати часу вимушеного прогулу складає 227,27 грн.

Весь час вимушеного прогулу складає 38 робочі дні, а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 8636,26 грн. (227,27*38).

Суд враховує, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (№ 61-134ас18), виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Проаналізувавши положення законодавства та доводи, якими обґрунтовуються позиції сторін, суд вважає, що позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.5ЗУ «Просудовий збір»від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду задоволення позову та те, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно задоволених позовних вимог на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 235 КЗпП України, ст.ст.263-265,353 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» (Код ЄДРПОУ 38296468, 65063, Одеська обл., м. Одеса, вул. Зоопаркова, 8-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину розрахунку при звільненні в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 81 копійка.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» (Код ЄДРПОУ 38296468, 65063, Одеська обл., м. Одеса, вул. Зоопаркова, 8-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 8636 (вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 26 копійок.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святогеоргіївський» (Код ЄДРПОУ 38296468, 65063, Одеська обл., м. Одеса, вул. Зоопаркова, 8-А) на користь держави судовийзбір усумі 1073 (однатисяча сімдесяттри) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 26 березня 2024 року.

Суддя Чернявська Л.М.