Справа № 308/7195/19
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 березня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Кожух О.А.,
суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря Савинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2023 року (головуюча суддя Лемак О.В.) усправі № 308/7195/19 за позовом Ужгородської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави, до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішень Ужгородської міської ради та витребування земельної ділянки до комунальної власності,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд із позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішень та витребування земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що пунктом 2.27 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 23.05.2008 № 727 ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (у власність).
Надалі пунктом 1.37 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2008 № 773 ОСОБА_1 затверджено проект відведення та надано увласність земельну ділянку площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення від 11.07.2008 № 773 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЕ №454929 на право власності на земельну ділянку площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021.
Прокурор зазначав, що вказані рішення Ужгородської міської ради прийняті всупереч вимог земельного та містобудівного законодавства України, є незаконними та підлягають скасуванню з наступних підстав.
Згідно з генеральним планом м. Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021 знаходиться на території зелених насаджень загального користування, за функціональним використанням обліковується як частина скверу площею 0,30 га, розташованого на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, тобто є земельною ділянкою рекреаційного призначення, а тому вона незаконно передана у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку, при цьому цільове призначення земельної ділянки незаконно змінено на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» всупереч містобудівній документації.
Спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушеннями вимог статей 38-39, 51-52 Земельного кодексу України, 10-12 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
У зв`язку з виявленими порушеннями до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження за №42017071030000051 від 01.06.2017 за обвинуваченням службових осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Обвинувальний акт у вказаному провадженні на момент пред`явлення позовної заяви скеровано до Ужгородського міськрайонного суду.
Під час досудового розслідування було встановлено, що внаслідок умисних дій службових осіб, які внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, спірна земельна ділянка, що є земельною ділянкою рекреаційного призначення та належить до зони зелених насаджень загального користування (сквер) на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, незаконно передана у приватну власність громадянки ОСОБА_1 , а цільове призначення земельної ділянки було незаконно змінено з «рекреаційного» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» всупереч містобудівній документації.
Вищенаведені порушення земельного законодавства підтверджуються доказами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження №42017071030000051, зокрема, висновком експерта № 24/17 від 14.12.2017, результатами перевірки головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, викладеними в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.11.2017 № 16.3.-02/119.
Надалі ОСОБА_1 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2009 № 300, а останній є актуальним власником на підставі державного акту серії ЯИ № 029069.
Така земельна ділянка належала територіальній громаді м. Ужгорода, незаконно вибула з її власності, без волі власника, оскільки передана на підставі незаконних рішень міської ради, з порушенням норм чинного законодавства, за наявності дефекту волі мешканців міста, які схвалили для себе концепцію розбудови міста на громадських слуханнях відповідної містобудівної документації, відтак наявні правові підстави для витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 .
Посилаючись на дані обставини, заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати пункт 2.27 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 23.05.2008 за № 727 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок»;
2) визнати незаконним та скасувати пункт 1.37 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2008 № 773 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок»;
3) витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021 площею 0,0782 га вартістю 677024,32 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в особі Ужгородської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2023 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2.27 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 23.05.2008 за №727 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок».
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.37 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2008 за №773 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок».
Витребувано від ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, площею 0,0782 га, вартістю 677024,32 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в особі Ужгородської міської ради.
Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно викопіювання з Генерального плану міста Ужгорода 2004 року, земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021 знаходиться на території зелених насаджень загального користування, за функціональним використанням обліковується як частина скверу площею 0,30 га, розташованого на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, тобто є земельною ділянкою рекреаційного призначення. Відповідно до висновку експерта ОСОБА_5 № 24/17 від 14.12.2017, земельна ділянка 2110100000:12:001:0021 ймовірніше за все потрапляє в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, рішення про передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в проекті із землеустрою відсутнє. Суд дійшов висновку, що розроблений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд виготовлений без врахування вимог ст. 39, 51, 186 Земельного кодексу України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» та ч. 11 Постанови КМУ № 677 від 26.05.2004; спірна земельна ділянка передана у власність з порушеннями вимог статей 38-39, 51-52 Земельного кодексу України, 10-12 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 50 Закону України «Про землеустрій»; внаслідок незаконного вибуття спірної земельної ділянки, така підлягає витребуванню від ОСОБА_2 .
Короткий зміст апеляційної скарги
На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Орбан Н.Л. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Ужгородської окружної прокуратури.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, площею 0,0782 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , не належить до земель загального користування, земель рекреаційного призначення і правомірно була віднесена до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Місцевий суд незаконно взяв до уваги висновок експерта ОСОБА_6 № 24/17 від 14.12.2017, котра на ймовірності стверджувала, що спірна земельна ділянка потрапляє в зону зелених насаджень загального користування, та хибних висновках про те, що наявність зелених насаджень відносить дану земельну ділянку до земель рекреації. Натомість, згідно з висновком експерта № 384/02-19 ОСОБА_7 , проведеного за зверненням ОСОБА_3 , спірна земельна ділянка не відноситься до земель рекреації та не є сквером. Скаржниця вказує, що справу розглянуто судом за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду, у зв`язку з чим не змогла реалізувати право на захист.
Позиція інших учасників справи
Інші особи рішення суду не оскаржували.
У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Представник Закарпатської обласної прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.157-161 т. 2). Представник апелянта адвокат Орбан Н.Л. повторно подала до апеляційного суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи, оскільки бере участь у судовому засідання Ужгородського міськрайонного суду. Попереднє судове засідання апеляційного суду просила відкласти через участь у допиті свідка в територіальному управлінні БЕБ у Закарпатській області. Таким чином, представник апелянта, здійснюючи адвокатську діяльність, надала перевагу іншим процесуальним діям та іншим судовим провадженням. При цьому, апелянт в судові засідання апеляційного суду також не з`являлась і про причини неявки суду не повідомляла. Зважаючи на те, що позиція апелянта та її представника апеляційному суду відома апеляційна скарга була складена адвокатом Орбан Н.Л. колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника Закарпатської обласної прокуратури, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла таких висновків.
Стосовно порушень норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія 97» проти України»; заява № 19164/04).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
У ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу.
Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що пунктом 2.27 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 23.05.2008 № 727 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проекту відведення у власність земельної ділянки площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 15 т. 1).
Пунктом 1.37 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2008 № 773 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_1 затверджено проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 16 т. 1).
На підставі цього рішення від 11.07.2008 № 773 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454929 від 16.10.2008 на земельну ділянку площею 0,0782 га за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, у АДРЕСА_1 , який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів Ужгородської міської ради за № 2110100000-0108070001217 (а.с. 20-21 т. 1).
Надалі на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2009 № 300, ОСОБА_1 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 , який є її власником на підставі державного акту серії ЯИ № 029069 від 27.11.2009 (а.с. 18-19 т. 1).
01.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, було внесено відомості про кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України за № 42017071030000051 (а.с. 24 т. 1).
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.11.2017, складеного ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в проекті із землеустрою відсутнє. Розроблений проект із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд - виготовлений без врахування вимог ст. 39, 51, 186 Земельного кодексу України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» та ч. 11 Постанови КМУ № 677 від 26.05.2004 (а.с. 122-124 т. 1).
Листом Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17 старшому слідчому ОВС ГУНП в Закарпатській області надіслано викопіювання фрагменту Генерального плану м. Ужгорода 2004 року стосовно розташування та функціонального використання територій на розі вулиця Мукачівська, Станційна, Одеська та перелік зелених зон м.Ужгорода (а.с. 48), згідно якого на розі вулиці Мукачівської, Станційної, Одеської розташовано зелені насадження загального користування (а.с. 50-51 т. 1).
Зелені насадження міст, відповідно до приписів ст. 51 ЗК України, належать до земель рекреаційного призначення.
Відповідно до Переліку зелених зон загального користування на території міста Ужгорода, що також доданий до листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17, на розі вулиць МукачівськаАнкудінова (позиція 26) облікується сквер площею 0,30 га (а.с. 39 т.1).
Указаний сквер на розі вулиці Анкудінова було передбачено проектом комплексної зеленої зони м. Ужгорода (1982 р.), площа якого становила 0,3 га (позиція 29), розташування якого відображено на картографічних матеріалах (а.с. 40-46 т.1).
Відповідно до висновку експерта від 14.12.2017 № 24/17 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного судовим експертом Савчак В.В., зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:001:0021 ймовірніше за все потрапляє в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, яка зображена на фрагменті з генерального плану м. Ужгорода 2004 року, доданого до листа Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17 (а.с.55-119 т. 1).
У дослідницькійчастині даноговисновку експертазазначено,що відомостіпро координатиповоротних точокмеж зонизелених насадженьзагального користуванняна розівулиць Мукачівської,Станційної таОдеської вм.Ужгороді середнаданих матеріаліввідсутні.Відомості прокоординати поворотнихточок межтериторій згідногенплану м.Ужгородана загальнодоступнихофіційних ресурсахУжгородської міськоїради такожвідсутні.Отже,достеменно встановити,чи потрапляютьдосліджувані земельніділянки взону зеленихнасаджень загальногокористування нарозі вулицьМукачівської станційноїта Одеськоїв містіУжгороді неуявляється можливим.Разом зтим,існує можливістьвиконати прив`язкумеж земельнихділянок доіснуючих об`єктівна місцевості,які існувалина часформування земельнихділянок,а такожвідображені нафрагменті генеральногоплану. В даному випадку прив`язку можливо виконати до осі вулиць Одеської та Мукачівської, а також до будівель,розташованих поручіз досліджуваноютериторії (а.с. 71-72 т. 1).
У зв`язку з наведеним, через відсутність координат поворотних точок, експертом надано не категоричний висновок, а ймовірний.
За результатами прив`язки експертом встановлено, що досліджувані земельні ділянки ймовірніше за все потрапляють в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в місті Ужгороді, яка зображена на фрагменті генерального плану міста Ужгорода, доданого до листа Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17 (див мал. 1.5, а.с. 73 т.1).
Відповідачами не надано належних, допустимих і достовірних доказів на спростування таких висновків, не доведено розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:12:001:0021 в іншому місці, поза межами зони зелених насаджень загального користування, що належать до земель рекреаційного призначення.
Натомість апелянт вважає, що на території, де розташована земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, відсутній сквер, спірна ділянка не належить до земель рекреаційного призначення.
На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Орбан Н.Л., посилається, зокрема, на висновок експерта № 384/02-19, складений 25.02.2019 судовим експертом Колчаром В.Д., за результатом земельно-технічного та оціночно-земельного експертного дослідження. Такий висновок було складено за зверненням ОСОБА_3 , яка обвинувачувалась в тому, що, перебуваючи на посаді начальника управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради головний архітектор м.Ужгорода, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України. Як зазначено у апеляційній скарзі, адвокат Орбан Н.Л. здійснювала представництво обвинуваченої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, і такий висновок експерта було подано до апеляційної скарги у даній цивільній справі з письмового узгодження із ОСОБА_3 .
Колегією суддів встановлено, що стосовно ОСОБА_3 , на замовлення якої було складено вищевказаний висновок експерта, було закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Так, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, було постановлено ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2023 у справі № 308/1306/19, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109435513).
Кримінальне провадження за №42017071030000051 від 01.06.2017 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та кримінальне провадження 12020070000000227 від 19.08.2020 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цією ухвалою встановлено, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходилося об`єднане кримінальне провадження №308/1306/19, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42017071030000051 від 01.06.2017, №12021070000000254 від 28.09.2021 та №12020070000000227 від 19.08.2020 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №42017071030000051 від 01.06.2017, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради головний архітектор м.Ужгорода, діючи умисно, в групі з виконувачем обов`язків начальника відділу земельних ресурсів у м. Ужгорода ОСОБА_4 , зловживаючи службовим становищем, з метою забезпечення незаконного переходу права власності на земельну ділянку рекреаційного призначення, загальною площею 0,0782 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що перебувала в комунальній власності міста, використала службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, шляхом підписання ряду документів та висновків, внаслідок чого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , а цільове призначення земельної ділянки було незаконно змінено з «рекреаційного» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».
Посадовим особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в силу їх службових обов`язків було достовірно відомо, що вищевказана земельна ділянка в АДРЕСА_1 згідно Генерального плану м. Ужгорода 2004 року потрапляє до зони зелених насаджень загального користування, за функціональним використанням обліковується як частина скверу площею 0,30 га, розташованого на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді.
Незважаючи на викладене, на виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_4 скріпив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , відтиском печатки відділу та, з метою уникнення відповідальності за вчинене, використав кліше свого власного підпису, нанісши його відтиск, а не скріпивши власноручно, наступні підроблені офіційні документи:
- довідку поформі 6-зем про існуючий стан угідь земельної ділянки по АДРЕСА_1 №144 від 24.06.2008, в яку внесено завідомо неправдиві відомості про цільове призначення земельної ділянки площею 0,0782 га, а саме, що зазначена земельна ділянка згідно Українського класифікатору цільового використання землі (УКЦВЗ) від 24.04.1998 має код цільового використання 1.21, тобто є землями населених пунктів іншого призначення не наданими у власність або постійне користування в межах населених пунктів та віднесена до відкритих земель з культурним рослинним покривом та мощенням, хоча фактично земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення (код цільового використання 1.17 (УКЦВЗ);
- висновок відділу земельних ресурсів у м. Ужгороді №1465 від 24.06.2008 щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , яким погодив відведення земельної ділянки 0,0782 га у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , до якого внесено неправдиві відомості про віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, а також, про те, що цільове призначення земельної ділянки не змінюється, достовірно знаючи при цьому, що землям населених пунктів для індивідуального будівництва відповідає код цільового використання 1.8 (УКЦВЗ), а не 1.21 (УКЦВЗ), як вказано у формі 6- зем.;
- кадастровий план земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , на якій графічно в системах координат зображено місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , у який внесено завідомо неправдиві відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0782 га;
- експлікацію земельних угідь, на якій графічно в системах координат зображено місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , у який внесено завідомо неправдиві відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0782 га.
Всі зазначені документи поміщено до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, загальною площею 0,0782 га, до якого також долучено документи, виготовлені на виконання спільного злочинного плану головним архітектором м. Ужгорода ОСОБА_3 , а саме висновок №1047 від 25.06.2008 та попередньо погоджена архітектором міста Ужгород схема забудови земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку, до яких внесено завідомо неправдиві відомості про статус земельної ділянки та можливість будівництва на ній житлового будинку, скріплені підписом ОСОБА_3 та відтиском печатки управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, при цьому, останньою у проекті на всіх документах, окрім схеми забудови, всупереч вимогам документообігу, з метою уникнення відповідальності, використано кліше відтиску власного підпису.
За результатами спільних злочинних дій службових осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спрямованих на передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель рекреаційного призначення, зеленої зони загального користування - скверу, 10.07.2008 відомості про земельну ділянку, площею 0,0782 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, внесено до Державного земельного кадастру та 4 сесією 5 скликання Ужгородської міської ради №773 від 11.07.2008 затверджено проект землеустрою.
16.10.2008 начальником відділу земельних ресурсів ОСОБА_4 на завершення виконання злочинного умислу видано скріплений відтисками печатки відділу та власними підписами Державний акт серії ЯЕ №454929 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 загальною площею 0,0782 га по АДРЕСА_1 , до якого умисно внесено неправдиві відомості про цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого його незаконно було змінено з «рекреаційного» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».
Крім цього, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради головний архітектор м. Ужгорода, діючи умисно, в червні 2008 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, в службовому кабінеті, скріпила відтиском печатки управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради висновок №1047 від 25.06.2008 у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та погодила схему забудови земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку, до яких внесено завідомо неправдиві відомості про статус земельної ділянки та можливість будівництва на ній житлового будинку, при цьому останньою у проекті на всіх документах, окрім схеми забудови, всупереч вимогам до документообігу, з метою уникнення відповідальності, використано кліше відтиску власного підпису.
Таким чином, всупереч ст. ст. 38-39, 51-52 Земельного Кодексу України (в редакції від 04.06.2008, підстава - 309-VI), ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 22.05.2003) ст.ст. 1, 12 Закону України «Про шанування і забудову територій» (в редакції від 20.04.2000) внаслідок умисних дій службових осіб начальника управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради головного архітектора м. Ужгорода ОСОБА_3 та виконувача обов`язків начальника відділу земельних ресурсів м. Ужгорода ОСОБА_4 земельна ділянка загальною площею 0,0782 га, вартістю 357 500 гривень, що відноситься до зони зелених насаджень загального користування (сквер) на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді Закарпатської області, тобто є земельною ділянкою рекреаційного призначення, незаконно передана у власність громадянки ОСОБА_1 , а цільове призначення земельної ділянки було незаконно змінено з «рекреаційного» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на загальну суму 357 500 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
ОСОБА_3 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою собою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене групою осіб, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України службовому підробленні, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило чинило тяжкі наслідки.
Згідно наданого апелянтом висновку № 384/02-19 від 25.02.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, яка розташована в АДРЕСА_1 та знаходиться на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, не відноситься до земель рекреації, вона не є сквером і її забудова була та є можливою при дотриманні обмежень та обтяжень, що зазначені в Довідці форми № 6-зем площею 59 кв.м., які зумовлені наявністю охоронної зони підземної лінії зв`язку, та за умови дотримання інших нормативних документів (державних будівельних норм правил і стандартів) для забезпечення вимог міцності, надійності та довговічності будівель і споруд, що будуть зводитися на цій земельній ділянці.
Судова колегія зазначає, що указаний висновок експерта від 25.02.2019 № 384/02-19 є недопустимим доказом у даній цивільній справі з наступних підстав.
Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України (у редакції чинній на момент складання висновку експерта) у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 102 ЦПК України (у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Відповідно до абз. 14 п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 No 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У висновку експерта від 25.02.2019 № 384/02-19 відсутні відомості про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, тому такий висновок експерта є неналежним і недопустимим доказом.
Подібні висновки про те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду, наведено у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.
До того ж, такий висновок експерта від 25.02.2019 № 384/02-19 ґрунтується на довідці по формі 6-зем про існуючий стан угідь земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в яку було внесено завідомо неправдиві відомості про цільове призначення земельної ділянки, у зв`язку з чим, прийнявши її до уваги, експерт зазначив, що земельна ділянка не може відноситися до земель рекреації. Також висновок ґрунтується на помилкових припущеннях про те, що парки і сквери не належать до земель рекреації.
Ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
У даному випадку ОСОБА_3 у справі № 308/1306/19 надала суду свою згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, згідно ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строку давності, та на закриття кримінального провадження відносно неї у зв`язку з цим.
Відтак, судова колегія зазначає, що посилання апелянта на вказаний висновок експерта від 25.02.2019 № 384/02-19 є безпідставним.
Крім того,на часапеляційного переглядуоскаржуваного судовогорішення,також встановлено,що ухвалоюУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від21.07.2023у справі№ 308/1306/19, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за №42017071030000051 від 01.06.2017 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та кримінальне провадження №12021070000000254 від 28.09.2021 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112417860).
Отже, ОСОБА_4 надав суду свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, згідно ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строку давності та на закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку з цим.
Таким чином, при передачі майна у власність ОСОБА_1 були допущені порушення внаслідок протиправної поведінки службових осіб.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,0782 га за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021, у АДРЕСА_1 , є територією зелених насаджень загального користування, тому висновки суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення є правильними.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст (стаття 51 Земельного кодексу України).
Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
Відповідно до п. 10.4 ДБН 360-92** на землях зелених зон міст не допускається розміщення будівель, споруд та комунікацій, що не передбачені для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства тощо.
Відповідно до положення статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснювалось на підставі рішень органів місцевого самоврядування за умови здійснення дій, передбачених вимогами зазначеної статті.
Відповідно до змісту статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Передання земельної ділянки, віднесеної до територій зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), для будівництва й обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписамЗК України, навіть якщо така ділянка за функціональним призначенням лише частково належить до територій зелених насаджень загального користування, тобто до земель рекреаційного призначення.
Такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 761/31121/14-ц (провадження N 14-218цс18).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідно до ЗК України Ужгородською міською радою приймалося рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із категорії земель рекреаційного призначення на категорію землі житлової та громадської забудови.
З наведеного слідує, що Ужгородською міською радою земельну ділянку рекреаційного призначення площею 0,0782 га у АДРЕСА_1 , передано у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.
Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні зо інтереси.
З огляду на викладене, рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки у власність було прийняте з порушенням чинного законодавства.
Ужгородська міська рада незаконно передала у приватну власність земельну ділянку, віднесену генеральним планом населеного пункту до територій зелених насаджень загального користування (сквер), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
При цьому, відповідно до дослідженого викопіювання з генерального плану 2004 року земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (сквери), які відповідно до пункту «а» частини третьої статті 83 ЗК України належать до земель комунальної власності, та не можуть передаватись у приватну власність.
Відтак апеляційним судом встановлено наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішень Ужгородської міської ради в частині надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, які прийняті з порушенням чинного законодавства.
Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.
Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що спірна ділянка перебуває у межах зелених насаджень загального користування, а тому вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах як органу місцевого самоврядування, так і набувача земельної ділянки, втручання у право останнього на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для набувача надмірного тягаря.
Витребування спірної земельної ділянки рекреаційного призначення, протиправно переданої у власність фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.
Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2009 № 300 ОСОБА_1 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , якому видано державний акт серії ЯИ № 029069 від 27.11.2009 та який є останнім набувачем.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу про витребування спірної земельної ділянки, оцінює поведінку кінцевого набувача як недобросовісну, зокрема встановлено, що він у силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель рекреаційного призначення (земель зелених насаджень загального користування, сквер), тобто не може бути призначеною для будівництва й обслуговування житлового будинку.
Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном.
Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).
Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади незаконним шляхом і підлягає витребуванню від останнього набувача ОСОБА_2 .
Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та правомірно прийнято рішення про визнання незаконним та скасування пункту 2.27 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 23.05.2008 №727, пункту 1.37 рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2008 №773, витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради. Проте, враховуючи неналежне повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, дане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову в суді першої інстанції прокуратурою Закарпатської області (правонаступником якої є Закарпатська обласна прокуратура) було сплачено 13997,36 грн (а.с. 14), у зв`язку з чим із Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід стягнути по 4665, 79 гривень з кожного, у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Ужгородської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати пункт 2.27 рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 23.05.2008 за №727 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок».
Визнати незаконним та скасувати пункт 1.37 рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2008 за №773 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок».
Витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:12:001:0021 площею 0,0782 га вартістю 677024,32 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
Стягнути на користь Закарпатської обласної прокуратури з Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 4665, 79 гривень з кожного, у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.
Головуюча:
Судді:
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2024 |
Оприлюднено | 28.03.2024 |
Номер документу | 117908706 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Закарпатський апеляційний суд
Кожух О. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні