Постанова

від 07.03.2024 по справі 439/1942/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/1942/20 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-ц/811/3256/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.,

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 25 листопада 2015 року він став власником однієї другої частки житлового будинку, разом із господарськими спорудами, за АДРЕСА_1 . Власником іншої частки будинку є ОСОБА_3 .

Вказував, між сторонами встановлений порядок користування будинком, відповідно до якого ОСОБА_1 належать приміщення: «1 коридор» площею 5.3 квадратних метрів; «2 коридор», площею 3.9 квадратних метрів; «3 кухня», площею 12.8 квадратних метрів; «4 житлова», площею 26.5 квадратних метрів; «5 веранда», площею 5.6 квадратних метрів; «6 житлова», площею 18.7 квадратних метрів; «7 житлова», площею 15.1 квадратних метрів; «8 кладова», 5.1 квадратних метрів; «9 підсобна», площею 4.3 квадратних метрів; «10 підсобна», площею 3.1 квадратних метрів. Інші частини будинку належать ОСОБА_3 .

Акцентував, що він звертався до відповідача з проханням про встановлення між ними порядку користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні сторін. Однак домовленості між сторонами досягнуто не було. Через що відповідач почав вчиняти дії, які спрямовані на створення перешкод ОСОБА_1 у користуванні спільною земельною ділянкою.

Позивач мотивував, що він неодноразово намагався у позасудовому порядку визначити порядок користування спільною земельною ділянкою сторін. Однак відповідач усі ці заклики ігнорує та продовжує перешкоджати йому у користуванні земельною ділянкою.

Просив встановити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Варіанту за № 1 порядку користування земельною ділянкою (Додаток за № 1) висновку експерта за № 112/03 від 28 квітня 2023 року.

У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В зустрічному позові не заперечував щодо визначення належного способу користування спільною земельною ділянкою сторін. Вважав, що позовна вимога ОСОБА_1 викладена неправильно, оскільки жодних пропозицій щодо варіантів розв`язання даного спору відповідачем надано не було.

Разом із цим, пропонував власний варіант установлення порядку користування такою земельною ділянкою як от: надання ОСОБА_3 доступу до вікна частини будинку, визначивши цей доступ як «спільну територію»; на частині земельної ділянки під назвою «спільна територія» встановити заїзд (браму) для сторін, збільшивши «спільну територію» в напряму сараю, що належить відповідачу, за рахунок пропорційної ділянки, яка знаходиться у володінні позивача, встановивши заїзд (браму) для відповідача в напрямку сараю, а заїзд (браму) для позивача в напрямку городу, яким користується останній.

Рішенням Бродівськогорайонного судуЛьвівської областівід 18жовтня 2023рокупозовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю.

Встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Варіанту №1 порядку користування земельною ділянкою (Додаток №1) висновку експерта №112/03 від 28 квітня 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору, що був сплачений останнім під час звернення до суду із позовною заявою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Додатковим рішеннямБродівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року заявлені вимоги представника позивача за первісним позовом: адвоката Старика Володимира Михайловича про ухвалення додаткового рішення, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 17 700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Вищезгадані рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

В апеляційнійскарзі нарішенняБродівського районногосуду Львівськоїобласті від18жовтня 2023року покликаєтьсяна те,щов матеріалах справи немає доказів, що фактичні площа, конфігурація і розмір земельної ділянки, якою користуються сторони відповідають даним правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, тобто, земельна ділянка, якою фактично користуються сторони не є тією, яка передана їм у користування.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці з, яка фактично належить територіальній громаді м. Броди, а тому 13 липня 2016 року позивач звертався до Бродівської міської ради для врегулювання порядку користування даною земельною ділянкою між сторонами на що йому було запропоновано варіант для користування спірною земельною ділянкою, який передбачає можливість окремого проїзду для позивача.

Вважає, що позивачем не доведено обставин чинення відповідачем перешкод у здійсненні права користування спільною земельною ділянкою.

Просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023р. в частині задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядку користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Варіанту за № 1 порядку користування земельною ділянкою висновку експерта за №112/03 від 28 квітня 2023 року скасувати і ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, - відмовити.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року покликається на те, що заяву чи її копію, представника позивача за первісним позовом адвоката Старика Володимира Михайловича про ухвалення додаткового рішення ні відповідач, ОСОБА_3 , ні його представник не отримували.

Звертає увагу суду, що заявником, у порушення вимог частини другої статті 183 ЦПК України до заяви не додано доказів надсилання (надання) заяви іншим учасникам справи (провадження).

Вказує, що частиною другою статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Стверджує, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав до застосування у даному випадку, зокрема правила статті 183 ЦПК України, і не застосовував наслідків недотримання таких правил заявником, як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи, - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Просить додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву адвоката Старика Володимира Михайловича про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

06 березня 2024 року від представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи без участі скаржника та його представника, апеляційну скаргу підтримує та просить задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить право спільної часткової власності, у розмірі однієї другої частки, на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_1 належать приміщення: «1 коридор» площею 5.3 квадратних метрів; «2 коридор», площею 3.9 квадратних метрів; «3 кухня», площею 12.8 квадратних метрів; «4 житлова», площею 26.5 квадратних метрів; «5 веранда», площею 5.6 квадратних метрів; «6 житлова», площею 18.7 квадратних метрів; «7 житлова», площею 15.1 квадратних метрів; «8 кладова», 5.1 квадратних метрів; «9 підсобна», площею 4.3 квадратних метрів; «10 підсобна», площею 3.1 квадратних метрів. Також право спільної часткової власності, у розмірі однієї другої частки, на такий житловий будинок належить ОСОБА_3 у відповідних протилежних частинах, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину серії НС за № 301298 від 23 листопада 2015 року; рішенням Виконавчого комітету Бродівської міської Ради народних депутатів за № 396 від 16 листопада 1993 року; договором конкретного користування за № 2121 від 09 червня 1995 року; технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 02 липня 2015 року; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 48163232 від 23 листопада 2015 року; витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі за № 42205209 від 23 листопада 2015 року; свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВТТ за № 086867 від 03 березня 2014 року; Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 36776624 від 03 березня 2014 року; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 18510256 від 03 березня 2014 року (а.с. 5-13, 25-26, 82-91).

ОСОБА_1 звертався до Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області з метою визначення можливого порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, органом місцевого самоврядування запропоновано порядок користування земельною ділянкою на схемі місця розташування земельної ділянки, що підтверджується Листом за № Т-641 від 27 жовтня 2016 року (а.с. 14).

Висновком експерта за № 112/03 від 28 квітня 2023 року, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, зокрема запропоновано варіант за номером один, яким пропонується поділити земельну ділянку площею 0.1079 гектарів (кадастровий номер є відсутнім) на чотири частини, а саме:

-номер один: площею 0.0500 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в окреме користування ОСОБА_1 ;

-номер два: площею 0.0355 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в окреме користування ОСОБА_3 ;

-номер три: площею 0.0145 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в окреме користування ОСОБА_3 ;

-номер чотири: площею 0.0078 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у загальне користування співвласників.

Варіант порядку користування земельною ділянкою за номером один зображено в Додатку за № 1 до висновку експерта (а.с. 166-177).

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 28 квітня 2023 року запропоновано два варіанти визначення порядку користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаною експертизою встановлено, що фактична площа земельної ділянки на час проведення дослідження становила0.1079 гектарів. Із урахування частки співвласників у житловому будинку, у розмірі однієї другої частки, розмірі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 становитиме собою однакові за площею частини земельної ділянки.

Варіантом за номером один, з яким погодився позивач: ОСОБА_1 , запропоновано надати частину земельної ділянки площею: 0.0500 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в окреме користування ОСОБА_1 ; а дві частини земельних ділянок, площею0.0355 гектарів та 0.0145 гектарів надатидля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в окреме користування ОСОБА_3 . При цьому, частину земельної ділянкиплощею 0.0078 гектарів надати у загальне користування співвласників.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першоїінстанції виходивз тихпідстав,що перший варіант встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою між сторонами, який запропонований у висновку експертизи, повністю відповідає розміру часток співвласників у житловому будинку, найбільш повно забезпечує баланс інтересів сторін, на відміну від варіанту поділу, запропонованого відповідачем.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи із наступних обставин.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу доцільно виходити з того, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (стаття 88 Земельного кодексу України).

Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Відповідно до частини першоїстатті 88 ЗК Україниволодіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до частини першоїстатті 318 ЦК Україникожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ятастатті 319 ЦК України).

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування,суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування і розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів звертає увагу, що встановленого порядку користування земельною ділянкою між співвласниками немає, тому при вирішенні даного спору необхідно враховуватичастку кожного співвласника у нерухомому майні.

Визначаючи порядок користування земельною ділянкою суд першої інстанції вважав,що обраний варіант розподілу земельної ділянки не порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користування належній сторонам земельною ділянкою. Остання продовжує залишатися у користування сторін у відповідних частинах без зміни її цільового призначення, враховуючи розташовані на такій земельній ділянці будівлі та споруди сторін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції справедливо зупинився на варіанті розподілу земельної ділянки за номером один, з огляду на те, що такий варіант порядку користування земельною ділянкою відповідає частці кожного з власників нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці,

Покликання в апеляційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка не є сформованою не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно доп.2Розділу VIIПрикінцеві таперехідні положенняЗакону України«Про державнийземельний кадастр»,земельні ділянки,право власності(користування)на яківиникло до2004року,вважаються сформованиминезалежно відприсвоєння їмкадастрового номера.

Рішенням № 396 виконкому Бродівської міської Ради народних депутатів від 16 листопада 1993 року Про закріплення земельної ділянки за будинковолодінням по АДРЕСА_3 закріплено ділянку площею 500 кв. м за будинковолодінням АДРЕСА_3 .

Вматеріалах справитакож наявнасхема розташуванняземельної ділянкив АДРЕСА_1 ,виготовлена спеціалістом-землевпорядникомБродівської міської ради.

Відтак, з огляду на зазначене та те, що факт перебування земельної ділянки у користуванні земельної ділянки не оспорюється ані самими сторонами ані Бродівською міською радою, спірна земельна ділянка є сформованою.

Що ж стосується невідповідності фактичного розміру земельної ділянки, якою користуються сторони, та земельної ділянки, яка надана у користування зазначеним вище рішенням, варто відмітити, що якщо сторони вважатимуть за необхідне здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку така реєстрація буде здійснюватися на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так,відповідно доч.1ст.118ЗК України,громадянин,заінтересований уприватизації земельноїділянки умежах нормбезоплатної приватизації,що перебуваєу йогокористуванні,у томучислі земельноїділянки,на якійрозташовані жилийбудинок,господарські будівлі,споруди,що перебуваютьу йоговласності,подає клопотаннядо відповідногооргану виконавчоївлади абооргану місцевогосамоврядування,що передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу.До клопотаннядодається розробленавідповідно доЗакону України"Проземлеустрій технічнадокументація ізземлеустрою щодовстановлення (відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості),що замовляєтьсягромадянином безнадання дозволуна їїрозроблення.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

З огляду на наведене, у цій справі значення має лише фактичне

використання земельної ділянки сторонами, що було встановлене схемою розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 , виготовленою спеціалістом-землевпорядником Бродівської міської ради, тобто посадовою особою уповноваженого на те органу, у якій уповноваженим органом було запропоновано порядок користування земельною ділянкою, виходячи з розмірів її фактичного використання сторонами, а відтак спір щодо розміру земельної ділянки за її фактичним використанням між сторонами та уповноваженим органом відсутній.

Окрім цього, в апеляційній скарзі скаржник заперечує варіант встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, який обраний судом першої інстанції. Однак, колегія суддів звертає увагу, що власного варіанту поділу скаржник не запропонував ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового правового обґрунтування не потребує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановленуЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Що стосується стягнених витрат з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати напроведення експертизив суді першої інстанції у розмірі 17 700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, колегія вважає обгрунтованими, з огляду на те, що понесені позивачем витрати на проведення експертизи є обґрунтованими і висновок експертизи мав значення для вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки експертне дослідження було проведено, висновок експерта був врахований при ухваленні рішення судом першої інстанції, а позивачем понесені витрати на проведення експертизи.

Окрім цього, представником позивача за первісним позовом:адвокатом Стариком В.М. до закінчення судових дебатів, подано клопотання про долучення доказів до справи на підтвердження понесених судових витрат на проведення експертизи та з доказами направлення копії клопотання з додатками учасникам справи, та відповідно порядку визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України судом першої інстанції не було порушено.

В відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн, на підтвердження судових витрат надав: - акт прийому-передачі послуг № 04-03/24 від 04 березня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 21-12/20 від 21 грудня 2020 року, згідно якого вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу складає 3 000 грн., представництво інтересів клієнта шляхом участі у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції складає 7000 грн.

Згідно зіст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з доводів представника відповідача ОСОБА_4 , останній вважає суму у розмірі 10 000 грн. неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 листопада 2018р. по справі 910/23210/17

При цьому врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, з огляду на заперечення іншої сторони, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 гривень витрат на правничу допомогу.

Постанова апеляційногосудунабираєзаконної силиздняїї прийняття,алеможебути оскарженоюукасаційномупорядку шляхомподачікасаційноїскарги безпосередньодосудукасаційної інстанціїпротягомтридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.