Постанова

від 25.03.2024 по справі 916/4863/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4863/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» м. Київ Ніценка О.С., в порядку самопредставництва;

від Фермерського господарство «Маринченко», Херсонська обл., с. Давидів Брід не з`явився;

від ОСОБА_1 , Херсонська обл., с.Давидів Брід не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Маринченко», Херсонська обл., с. Давидів Брід

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Литвинова В.В., повний текст рішення складено та підписано 28.12.2023 року

у справі №916/4863/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» м. Київ

до відповідача-1: Фермерського господарство «Маринченко», Херсонська обл., с. Давидів Брід відповідача-2: ОСОБА_1 , Херсонська обл., с.Давидів Брід

про стягнення 365 737 грн. 24 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2023 року Публічне акціонерне товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарство «Маринченко» та ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 365 737 грн. 24 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 297 600 грн., заборгованість за процентами 48 595 грн. 87 коп., заборгованість по процентам поточна (компенсація процентів за програмою Фонд розвитку підприємства) 19 392 грн. 57 коп., заборгованість по комісії прострочена-148 грн.80 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» посилається на неналежне виконання відповідачем - 1 кредитних зобов`язань за кредитним договором від 07.09.2021 року № 1610/2021/ХОД-МСБ-К в частині повної та своєчасної сплати простроченої заборгованості, за належне виконання яких за договором поруки поручився відповідач 2.

Рішенням від 27.12.2023 року Господарський суд Одеської області у справі №916/4863/23 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнив у повному обсязі, стягнув солідарно з Фермерського господарство «Маринченко» та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №1610/2021/ХОД-МСБ-К від 07.09.2021 року у розмірі 365 737 грн. 24 коп. та судовий збір в сумі 5 486 грн. 06 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Банку у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт невиконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому потребують задоволення.

Щодо форс-мажорних обставин судом першої інстанції зазначено, що відповідачі не надали суду доказів того, що вони звертались до позивача з повідомленням про неможливість виконання зобов`язань через форс-мажорні обставини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фермерське господарство «Маринченко» з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/4863/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що єдиним доказом форс-мажорних обставин є сертифікат торгово-промислової палати.

Скаржник звертає увагу, на те, що умови укладеного між сторонами договору не містять вимоги, що форс-мажорні обставини мають бути засвідчені виключно сертифікатом Торгово-промисловою палатою України.

Посилаючись до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 року №917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі 913/20/21, скаржник зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, апелянт вказує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості

Вказує, що відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №915/750/22, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Апелянт наголошує, що форс-мажорні обставини відносно Фермерського господарства «Маринченко» тривають станом і на сьогоднішній день та полягають у знищенні техніки для оброблення земель та повній неможливості використання за цільовим призначенням всіх без виключення земельних ділянок, що є в користуванні Фермерського господарство «Маринченко» у зв`язку із їх замінюванням.

На підставі викладеного зазначає, що суд першої інстанції не дослідив всі вищевикладені факти, дійшовши помилкового висновку, що лише сертифікат Торгово-промислової палати України може слугувати доказом наявності форс-мажорних обставин.

Посилаючись на п.5.8 Правил надання кредиту скаржник зазначає, що виникнення форс-мажорних обставин продовжило строк виконання зобов`язань відповідача-1 за договором, починаючи з 24.02.2022 року і станом по сьогоднішній день без відшкодування збитків, зокрема, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісії, стягнення заборгованості за основним боргом за договором в повному обсязі.

Звертає увагу суду, що відповідно до п.5.6 Правил надання кредиту сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежить від волі сторін, такі як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави , пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною (ами) своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору про надання кредиту на період дії зазначених обставин.

На підставі викладеного, апелянт наголошує, що висновки суду, викладені в рішенні Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року щодо застосування до відповідачів операційно-господарських санкцій є протиправним та таким, що суперечить п.5.6 Правил надання кредиту.

Підсумовуючи викладене, скаржник за доводами апеляційної скарги виснував, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про стягнення солідарно заборгованості за договором №1610/2021/ХОД-МСБ-К про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва «Доступні кредити 5-9%» в АБ «УКРГАЗБАНК» від 07 вересня 2021 року та договором поруки №91610/2021/ХОД-МСБ-П від 07 вересня 2021 року в сумі 365 737 грн.24 коп., є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою від 21.02.2024 року Південно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарство «Маринченко», Херсонська обл., с. Давидів Брід на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/4863/23, призначив справу до судового розгляду.

05.03.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» надійшов відзив (вх. №232/24/Д3) у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу від Фермерського господарство «Маринченко» залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції- без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, позивач зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача-1 до Торгово-промислової палати України за підтвердженням настання у них форс-мажорної обставини, як це передбачено змістом ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Вказує, що посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на лист ТПП України від 28.02.2022 року не дає правових підстав вважати настання у нього цих обставин з 24.02.2022 року.

Отже, позивач вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов до правильного висновку щодо правомірності дій позивача, пов`язаних із достроковим солідарним стягненням з відповідачів цієї заборгованості за договором про приєднання, а позиція відповідача-1 в апеляційній скарзі з приводу передчасності подання позивачем позовної заяви та безпідставного застосування оперативно-господарської санкції не заслуговують на увагу за їх необґрунтованістю.

25.03.2024 року на електрону адресу до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарство «Маринченко» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. №232/24/Д4), клопотання мотивоване тим, що захисник Юхимчук В.В., що дії в інтересах ФГ «Маринченко» зайнятий з представництвом інтересів третіх осіб в межах кримінального провадження №12018780260000983 від 18.09.2019 року під час проведення слідчих дій в порядку ст.234 Кримінального процесуального кодексу України, що були розпочаті об 09:00 год. 25.03.2024 року, тому просить визнати причини неявки представника позивача в судове засіданні поважними та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в судовому засіданні яке проводилось в режимі відеоконференції заперечував проте задоволення апеляційної скарги представника відповідача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі на офіційні електронні адреси таких сторін. Про причини своєї неявки не повідомили, будь яких заяв або клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши клопотання Фермерського господарство «Маринченко» про відкладення розгляду справи на іншу дату, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі представника відповідача, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також те, що позиція відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, крім того, до клопотання скаржника не додано жодного належного документу на підтвердження його прохання, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Фермерського господарство «Маринченко» про відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарство «Маринченко» Херсонська обл., с. Давидів Брід задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/4863/23 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

07.09.2021 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК», (кредитор) та Фермерським господарством «Маринченко» (позичальник), в особі Голови ФГ «Маринченко» Маринченко Володимира Івановича було укладено договір №1610/2021/ХОД-МСБ-К про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікр-,малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «УКРАЗБАНК» (далі - Договір про приєднання).

Зазначений вище договір є договором на приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Правилами передбачено, що ці Правила разом із договором про приєднання до Правил та всіма додатками до них складають договір про надання кредиту.

Договором про надання кредиту обумовлено, що позичальник у повному обсязі акцептує Правила (оферту, що розміщена на сайті http://www.ukrgasbank.com), з якими він ознайомився, погоджується та зобов`язується виконувати на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 договору про приєднання визначено сума кредиту 372000,00 грн. Відповідно до п. 2 Договору надання кредиту здійснюється з 07.09.2021 по 15.12.2025 (включно). Позичальник погашає кредит у строки (терміни) та у сумі, які зазначені в Графіку погашення кредиту (додаток № 1 до Договору про приєднання). Так, позичальник відповідно до графіку повинен був сплачувати банку по 18600 грн. 15 числа кожного місяця, починаючи з 15.12.2021 по 15.12.2025.

Пунктом 3 договору позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в Додатку 2 до договору про приєднання.

Цільове використання кредитних коштів - на придбання нового сільськогосподарського обладнання: Борона дискова БДП-6000 (п. 4).

Згідно з п. 6 Договору за користування кредитними коштами, в межах строку користування визначеного п. 2, позичальник сплачує банку проценти з урахуванням графіку погашення кредиту (строкова заборгованість):

-при дотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору - у розмірі 7% річних (далі - компенсаційна процентна ставка). Розмір компенсаційної ставки переглядається банком щоквартально відповідно до розділу 7 Правил відповідно до умов Програми,

-при недотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору, а також у випадках, передбачених договором, у розмірі, який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 7 Правил, та станом на дату цього Договору про приєднання складає суму значення UIRD3m для національної валюти станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору, а у випадку відсутності даних за попередній день, за найближчий день, що передує йому, та значення фіксованої маржі в розмірі 7,0 процентних пункти (Базова процентна ставка).

Згідно п. 7 Договору про приєднання за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки, визначені в Графіку погашення кредиту за цим Договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі:

- Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка;

- Базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентної ставка.

Відповідно до п. 8 договору позичальник сплачує штраф, без ПДВ, в процентах від суми фактичної заборгованості за цим договором про надання кредиту на дату письмового повідомлення Банком позичальника про необхідність сплати штрафу у кожному окремому випадку невиконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору про приєднання :

- 0,5 % за кожен окремий випадок невиконання п.п 11.1., 11.4,11.5,11.17 та п.п. 9.1. (за результатами щоквартального моніторинг, у разі якщо умови пункту невиконані хоча б за один місяць попереднього кварталу)

- 0,25 % за кожен календарний місяць невиконання п.п.10.3.,10.4.,11.9-11.16

Сума штрафу обчислюється від суми фактичної заборгованості за основним боргом за кредитом за цим договором на дату відправлення Банком письмового повідомлення позичальнику про необхідність сплати штрафу. Штраф сплачується в національній валюті на рахунок та у терміни, що зазначені у повідомленні Банку.

Пунктом 16 Договору про приєднання зазначено, що інші умови надання кредитних коштів, не передбачені Договором про приєднання, регулюються положеннями Правил.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками без застережень та зауважень.

Одним із видів державної підтримки відповідно до Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні є часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва.

Згідно з ч. 1 п. 5 Постанови Кабінету міністрів України від 24.01.2020 № 28 Про надання фінансової державної підтримки державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами суб`єктів підприємництва. Встановлення розміру процентних ставок для суб`єктів малого та середнього підприємництва та їх часткова компенсація в рамках програми фінансової державної підтримки встановлена в п. 5, 14, 16 постанови № 28.

У відповідності до п. 7.1.1. Правил розмір базової процентної ставки розраховується: для Договорів про надання кредиту, укладених з 14 січня 2021 року як сума значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті розрахунку та значення фінансової маржі, яка визначається в п. 6 договору про приєднання.

Під індексом UIRD3m в Правилах розуміється - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian,), що відповідає депозитній ставці на строк З місяці - індекс, який розраховує Компанія Thomsonза методикою, розробленою спільно з Національним банком України (опублікована на спеціальних сторінках Methodology в системі Thomsonта на Інтернет-сайті Національного банку України), на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються провідними учасниками українського ринку банківських депозитів фізичних осіб. Значення (фіксінг) Індексу UIRD публікуються Компанією Thomsonкожного робочого дня на спеціальних сторінках UARDFIX та UARDFIX=R в системі Thomson(в текстовому та логічному форматі відповідного розкриваються Національним банком України щоденно у вільному доступі на Інтернет-сайті Національного банку України.

За приписами п. 7.1.2. Правил нова Базова процентна ставка встановлюється Банком: для договорів про надання кредиту, у яких відповідно до п. б. договору про приєднання встановлено змінювану базову ставку з використанням індексу UIRD3m - 01 січня, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня;

Розрахунок здійснюється за формулою, зазначеною в п. 7.1.1. цих Правил.

Згідно положень абз. 1 п. 7.2.1. Правил - компенсаційна процентна ставка за кредитом встановлюється з дати укладання договору про надання кредиту. Розмір компенсаційної процентної ставки на дату укладення договору про надання кредиту, визначений у договорі про приєднання, переглядається Банком щоквартально протягом всього строку кредитування позичальника на підставі даних фінансової та/або податкової звітності позичальника на 01 січня, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня.

На виконання п.4. Постанови між: Фондом розвитку підприємництва та АБ «УКРГАЗБАНК» 30.01.2020 було укладено договір №1 про співробітництво за програмою «Доступні кредити 5-7-9%. (Далі - договір про співпрацю)

Відповідно до п. 3.7. договору про співпрацю надання Фондом державної підтримки ММП, шляхом часткової компенсації процентів призупиняється (державна підтримка у вигляді компенсації процентів не надається) за період (календарний місяць), в якому має місце порушення ММП умов кредитного договору, визначене п.З.2.1 договору про співпрацю.

Відповідно до п.3.2.1. договору про співпрацю встановлено, якщо протягом місяця, за який підлягають сплаті ММП умов кредитного договору (виникнення простроченої заборгованості за кредитом), а саме:

А) прострочення виконання ММП зобов`язання зі сплати частин/повної суми основної заборгованості за кредитом (відповідно до встановленого графіку погашення заборгованості за кредитом) та/або;

Б) прострочення виконання ММП зобов`язання зі сплати частини нарахованих процентів за кредитом (за Компенсаційною процентною ставкою, що підлягає застосуванню протягом місяця, за який сплачуються проценти).

За умовами п.п. 7.2.4.-7.2.4.1. Правил - застосування Компенсаційної процентної ставки призупиняється у випадку: виявлення Банком або Фондом розвитку підприємництва факту невідповідності позичальника умовам Програми.

Порушення позичальником графіку погашення основної заборгованості (частини/повної суми за кредитом) відповідно до додатку 1 до договору про приєднання та/або нарахованих процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою що відповідає розміру Компенсаційної процентної ставки, а саме прострочення сплати основної заборгованості та/або нарахованих процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою що відповідає розміру Компенсаційної процентної ставки на строк більше ніж на 15 календарних днів.

Після відновлення позичальником вчасного та в повному обсязі погашення заборгованості за кредитом надання Державної підтримки відновлюється з дати погашення позичальником простроченої основної заборгованості та/або прострочених нарахованих процентів, а також у випадку здійснення Банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором про приєднання. За період призупинення надання Державної підтримки позичальнику, шляхом сплати компенсації процентів, відповідна компенсація процентів сплачується за календарний місяць, в якому строк простроченої заборгованості не перевищувала 15 календарних днів.

Неможливість здійснення Банком перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, у зв`язку із невчасним перерахуванням/не перерахуванням Фондом розвитку підприємництва необхідної суми коштів на рахунок умовного зберігання (ескроу), впродовж 6 місяців поспіль, є підставою для визнання такої заборгованості позичальника зі сплати процентів за Договором надання кредиту простроченою. Нараховані Банком проценти за користування позичальником кредитними коштами за період відсутності на рахунку умовного зберігання (ескроу) коштів компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, підлягають сплаті позичальником Банку (п. 2.9. Правил).

У відповідності до пп. 4.2.2., 4.2.3. Правил - позичальник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі в строки, встановлені договором про приєднання, повернути отриману суму кредиту.

Своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку, передбаченому договором про надання кредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та комісії, платежі відповідно до п. 5.4. цих Правил, а також суми, передбачених договором про надання кредиту штрафних санкцій та відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати Банку. Відшкодування Банку витрат є базою оподаткування, на яку нараховується податок на додану вартість (ПДВ) у загальновстановленому порядку за ставкою 20% у відповідності до норм чинного податкового законодавства України. Сума нарахованого ПДВ включається до письмової вимоги Банку про відшкодування витрат.

У відповідності до умов п. 4.3.3. Правил - Банк має право відмовитися від надання позичальнику кредитних коштів за договором про надання кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по договору про надання кредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з наступних подій:

-Позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених договором про надання кредиту;

-пред`явлення Банком або іншою особою вимоги про дострокове погашення інших кредитів та/або боргових зобов`язань в повному обсязі, наданого(их) на підставі будь-якого іншого кредитного договору, укладеного з позичальником;

-подано позов про визнання недійсними у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними договору про надання кредиту;

-фінансовий стан позичальника погіршився таким чином, що поставить під сумнів можливість належного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором про надання кредиту. Моніторинг виникнення цієї події проводиться Банком шляхом аналізу фінансової звітності в строки, передбачені п. 4.2.4. Правил;

-фінансова звітність та інша інформація, що була надана позичальником Банку, виявилась недійсною та/або не може бути перевірена внаслідок порушень позичальником правил ведення такої звітності згідно з чинним законодавством України;

-виявлення Банком фактів використання позичальником кредитних коштів не за цільовим призначенням;

-виникли будь-які обставини, або наявна оперативна інформація, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернений своєчасно.

Згідно п. 5.6. Правил сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, тоді як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною (ами) своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору про надання кредиту на період дії зазначених обставин.

Пунктом 5.7 Правил передбачено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами\організаціями, в тому числі Торгово-промисловою палатою України.

Виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін (п.5.8 Правил).

07.09.2021 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банк «УКРГАЗБАНК» (Банк) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №1610/2021/ХОД-МСБ-П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань Фермерськім господарством «МАРИНЧЕНКО» за кредитним договором №1610/2021/ХОД-МСБ-К від 07.09.2021 (ліміт кредитного договору 372 000 грн, термін повернення кредиту 15.12.2025).

Пунктами 1.2. та 1.3. договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя.

Пунктами 2.2. і 2.3. договору поруки обумовлено, що поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора. У разі невиконання поручителем пункту 2.2. цього договору кредитор має право відшкодувати заборгованість по кредитному договору, шляхом звернення стягнення на майно, належне поручителю у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У відповідності до приписів п. 5.1. договору поруки - цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по « 15» грудня 2035 року.

Згідно п. 5.2. договору поруки - порука за цим договором припиняється у разі: припинення забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором; якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позичальником або поручителем.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками без застережень та зауважень.

На підставі укладеного кредитного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 372 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника .

Як вбачається з наявних у справі банківських виписок та розрахунку позивача станом на 31.10.2023 року позичальник має заборгованість по кредиту у розмірі 365 737 грн. 24 коп., з яких 297 600 грн. прострочена заборгованість по кредиту 48 595 грн. 87 коп., прострочена заборгованість по процентах, 19 392 грн. 57 коп., заборгованість по процентах поточна (компенсація процентів за програмою Фонду розвитку підприємництва), 148 грн. 80 коп., прострочена заборгованість по комісії за управління кредитними коштами.

Також, як встановлено судами у даній справі, 27.07.2023 року Банк листом вих. № 172-27039/2023 від 24.07.2023 року надіслав позичальнику вимогу про оплату заборгованості у загальному розмірі 358 775 грн. 78 коп., яка залишена відповідачем-1 без реагування.

В подальшому позивач звернувся з відповідною вимогою від 18.08.2023 року вих.№172/29722/2023 до поручителя за кредитним договором (вих. № 1610-2021/ХОД-МСБ-К 2023 від 07.09.2023 року) про сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 358 775 грн. 78 коп.

Відповідей позичальника або поручителів на зазначені вище вимоги матеріали господарської справи не містять.

З виписки по особовому рахунку позичальника за період з 07.09.2021 року по 31.10.2023 року вбачається, що вихідний залишок боржника за кредитним договором складає 297 600 грн.

За розрахунком, наданим позивачем до матеріалів позовної заяви, станом на 31.10.2023 року по кредитному договору від 07.09.2021 року №1610/2021/ХОД-МСБ/К, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 365 737 грн. 24 коп.

Отже, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідача 1 та поручителя (відповідача 2) кредитної заборгованості за спірним договором, яка виникла у період з 07.09.2021 року по 31.10.2023 року у розмірі 365 737 грн. 24 коп.

Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з Фермерського господарство «Маринченко» та ОСОБА_1 (поручителя) заборгованості за кредитним договором у розмірі 365 737 грн. 24 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 297 600 грн., прострочена заборгованість за процентами 48 595 грн. 87 коп., заборгованість по процентам поточна (компенсація процентів за програмою Фонду розвитку підприємництва) 19 392 грн 57 коп., заборгованість по комісії за управління кредитними коштами 148 грн.80 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, за вимогами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається зі змісту ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 07.09.2021 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК», (кредитор) та Фермерським господарством «МАРИНЧЕНКО» (позичальник) було укладено договір №1610/2021/ХОД-МСБ-К про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «УКРГАЗБАНК» відповідно до умов п. 1. якого, зокрема визначено, що загальний розмір кредиту складає 372 000 грн.

Відповідно до п. п. 2.,4 договору про приєднання його сторони встановили, кредит надається з 07 вересня 2021 року по 15 грудня 2025 року. Позичальник погашає кредит у строки (терміни) та у сумі, які зазначені в Графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору про приєднання). Цільове використання (мета) кредитних коштів : придбання нової сільськогосподарської обладнання: борона дискова БДп-6000.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що між позивачем та відповідачем - 1 станом на час укладення спірного договору про приєднання склалися кредитні правовідносини.

З матеріалів господарської справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між Банком, позичальником та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 07.09.2021 року було укладено договір поруки №1610/2021/ХОД-МСБ-П, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по договору№1610/2021/ХОД-МСБ-К про приєднання, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 15 грудня 2025 року:

- повернути кредит у розмірі 372 000 грн. в строк по 15 грудня 2025 року включно.

- сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення суми індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, передує даті укладання кредитного договору та значення фіксованої маржі в 7,0 процентних пункти, з урахуванням щоквартальної зміни згідно з умовами кредитного договору, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з умовами п.6 кредитного договору, збільшеної на 5,0 процентних пункти.

- комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором.

- відшкодовувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (п.1.1 договору поруки).

Пунктами 1.2 та 1.3 договору поруки, передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед позивачем за виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя.

Пунктами 2.2. і 2.3. договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора. У разі невиконання поручителем пункту 2.2. цього договору, кредитор має право відшкодувати заборгованість по кредитному договору шляхом звернення стягнення на майно, належне поручителю у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У відповідності до приписів п. 5.1. договору поруки він набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по « 15» грудня 2035 року.

Згідно п. 5.2. договору поруки - порука за цим договором припиняється у разі: припинення забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором; якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позичальником або поручителем.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зобов`язання Фермерського господарства «МАРИНЧЕНКО» за спірним кредитним договором забезпечено порукою (поручителям), яким виступає ОСОБА_1 .

На виконання зобов`язань за кредитним договором, Банком, 07.09.2021 року надано позичальнику - відповідачу 1 кредитні кошти в передбаченому договором розмірі 372 000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку №20633870235771.980 (UA773204780000020633870235771) /

Тобто, свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, що не заперечується сторонами у даній справі.

Водночас, відповідачем-1 після отримання кредитних коштів у зазначеному вище розмірі відповідно до умов кредитного договору щомісячні платежі в рахунок погашення боргу не здійснювались жодним чином, що стало підставою для звернення Банку з відповідним позовом до господарського суду.

Відтак, судами у даній справі встановлено, що з урахуванням наявної домовленості між Банком та позичальником щодо графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, комісії, відповідачем 1 в період з 07.09.2021 року по 31.10.2023 року неналежно виконувалися взяті на себе господарські зобов`язання по повному та своєчасному поверненню отриманих у позикодавця кредитних коштів, сплати нарахованих позивачем процентів та комісії.

Судова колегія вважає, що вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги Банку та солідарно стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 365 737 грн. 24 коп., з яких простроченої заборгованості за кредитом 297 600 грн., прострочена заборгованість по процентах 48 595 грн.87 коп., заборгованість по процентах поточна ( компенсація процентів за програмою Фонду розвитку підприємництва 19 392 грн 57 коп., заборгованість по комісії за управління кредитними коштами 148 грн.80 коп.

Суть апеляційних доводів скаржника зводиться до того, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин форс-мажорні обставини, при наявності яких повинен був відмовити у позові. При цьому, звертає увагу на те, що умови укладеного між сторонами договору не містять вимоги, що форс-мажорні обставини мають бути засвідчені виключно сертифікатом Торгово-промисловою палатою України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що єдиним доказом форс-мажорних обставин є сертифікат торгово-промислової палати.

Судова колегія не приймає до уваги такі доводи скаржника в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до п. 5.6 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк», сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, такі як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору про надання кредиту на період дії зазначених обставин.

Пунктом 5.7 Правил передбачено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами/організаціями, в т.ч. Торгово-промисловою палатою України

Згідно з п. 5.8 договору виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

При цьому, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

В той же час, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

За умовами п.6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладання, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п.6.12 регламенту).

Відтак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

При цьому, непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Аналогічної правової позиції дотримався суд касаційної інстанції також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 року у справі №914/374/21.

Крім того, суд касаційної інстанції виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування до боржника заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання ним основного зобов`язання, також незважаючи на те, здійснює він підприємницьку діяльність або ні.

Також, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постановах від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21, від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 року у справі №912/750/22, від 07.06.2023 року у справі №906/540/22, від 29.06.2023 року у справі №922/999/22, яка полягала в тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання..

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язані. Даний лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів.

Разом з тим суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже, враховуючи наведене вище, судова колегія зауважує, що саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявися форс-мажор під час виконання такого зобов`язання, до того ж, як вже зазначалося вище, такі обставини не звільняють відповідача від виконання ним своїх кредитних зобов`язань за договором, якщо сторони не домовилися про інше. Мова може йти тільки про можливість незастосування до відповідача відповідальності за таке невиконання при наявності для цього підстав, що в даному випадку не доведено відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів відповідача з приводу того, що умови укладеного між сторонами договору не містять вимоги, що форс-мажорні обставини мають бути засвідчені сертифікатом Торгово-промисловою палатою України, вони спростовуються матеріалами справи, оскільки пунктом 5.7 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» який затверджений АБ «УКРГАЗБАНК» передбачено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами/організаціями, в т.ч. Торгово-промисловою палатою України.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В даному випадку колегія суддів зазначає, що в матеріалах господарської справи відсутні докази, які б вказували на підстави звільнення Фермерського господарство «МАРИНЧЕНКО» від виконання кредитних зобов`язань перед Банком за договором про приєднання та відповідальності за їх невиконання, зокрема, докази звернення відповідача-1 до Торгово-промислової палати України за нормами ст.14 Закону України «Про торговопромислові палати в України» та Правилами надання кредиту.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження відповідача 1, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди позичальника з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Маринченко», Херсонська обл., с. Давидів Брід задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/4863/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Маринченко», Херсонська обл., с. Давидів Брід на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/4863/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/4863/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 25.03.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов