Постанова

від 20.03.2024 по справі 916/959/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/959/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Тунік В.М. службове посвідчення №073394 від 01.03.2023

від позивача - Явченко Д.В. розпорядження №421 від 18.05.2020; розпорядження №226К від 06.03.2023

від відповідача Савицька О.М. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №003297 від 16.05.2018; ордер серія ВН №1317239 від 26.12.2023

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Люкс-КВ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023, проголошене об 11:47:29 суддею Лічманом Л.В. у м. Одесі, повний текст якого складено та підписано 08.12.2023

у справі №916/959/22

за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Приватного підприємства ,,Люкс-КВ"

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення володіння правом приватної власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкту будівництва та

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства Люкс-КВ (далі- ПП Люкс-КВ), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151 101);

- припинити права приватної власності ПП Люкс-КВ на нежитлові будівлі площею 448,4 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101);

- зобов`язати ПП Люкс-КВ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. Б площею 197,5 м2.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що рішення державного реєстратора від 23.12.2020, яким фактично змінено площу об`єкта нерухомого майна з 250,9 м2 на 448,4 м2 за рахунок самочинно збудованої будівлі під літ. Б, прийнято без належної перевірки поданих документів в порушення частини другої статті 5, статей 10, 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, порядку державної реєстрації для новозбудованих об`єктів нерухомого майна, визначеного в пункті 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 за № 1127 (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення державним реєстратором), за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування ПП Люкс-КВ на земельну ділянку. З огляду на викладене, як вказує прокурор, вбачається здійснення самочинного будівництва будівлі під літ. Б площею 197,5 м2 за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1 на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування такою ділянкою, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва та за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також без введення об`єкту до експлуатації.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 за заявою прокурора вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових будівель площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 183598151101).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у задоволенні позову відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022, а саме: знято заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових будівель площею 448,4 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 183598151101).

Суд першої інстанції виходив з того, що станом на 31.12.2012 була наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП Люкс-КВ на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163 терміном на 5 років від 06.08.2006, реєстраційний №040652900019. Аналогічну відповідь Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надало на звернення ПП Люкс-КВ у листі від 24.12.2020. По закінченню терміну дії вказаного договору оренди 02.08.2011 останній не був припинений, будь-яких доказів припинення договору зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, суду не надано. Більш того, прокурор не надав доказів того, що відповідачем було здійснено будівництво спірної будівлі на земельній ділянці після закінчення строку оренди. Згідно з довідкою ФОП Кудлач А. В. від 18.12.2020, на підставі якої була здійснена реєстрація змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю під літ. Б було упущено в ході первинної технічної інвентаризації. Так в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, ФОП Кудлач А. В. виявлено технічну помилку. Будь-які відомості щодо здійснення відповідачем будівництва спірної будівлі після реєстрації первісного права власності на об`єкт нерухомості за вказаною адресою в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції з огляду на укладений та зареєстрований договір оренди, за відсутності жодних заперечень орендодавця та доказів щодо припинення/розірвання договору оренди, встановив, що посилання прокуратури на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки є безпідставними та недоведеними.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 скасовано зазначені постанову Південно-західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області у даній справі та направлено її на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмету доказування. Так, в контексті того, чи є будівництво самочинним, суди не встановили, коли саме здійснювалося будівництво та чи була надана земельна ділянка на цей час саме з такою метою.

Крім того, виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогію права), касаційний господарський суд дійшов висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом, а судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Під час нового розгляду справи у підготовчому провадженні, а саме 09.08.2023 поштою прокурор подав заяву про зміну предмету позову, в якій виклав п.2 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: ,,Припинити володіння ПП ,,Люкс-КВ (код 33567490) правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101), посилаючись на те, що названий спосіб захисту порушеного права є належним з урахуванням норм законодавства та висновків Верховного Суду, зроблених в описаній вище постанові.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 позов задоволено з підстав його обґрунтованості. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101). Припинено володіння ПП ,,Люкс-КВ правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101). Зобов`язано ПП ,,Люкс-КВ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м. Крім того, стягнуто з ПП,,Люкс-КВ на користь Одеської обласної прокуратури 7443 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову, та 11164,50 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, а також 14886 грн. судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Господарський суд визнав цілком обґрунтованими твердження прокурора про те, що оспорюване рішення державного реєстратора від 23.12.2020, яким фактично змінено площу об`єкта нерухомого майна з 250,9 кв. м на 448,4 кв. м за рахунок збудованої будівлі під літ. ,,Б, прийнято без належної перевірки поданих документів, у порушення ч.2 ст.5, ст.10,18,24 Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, порядку державної реєстрації для новозбудованих об`єктів нерухомого майна, визначеного в п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 за № 1127 (в редакції, чинній на дату прийняття рішення державним реєстратором), за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Відтак, дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Г.С. від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101) підлягає задоволенню.

Крім того, суд встановив, що будівництво нежитлової будівлі під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м здійснено не в 2011 році та погодився з твердженнями прокурора про те, що земельна ділянка з метою побудови спірного об`єкту не надавалась, адже договір оренди землі між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП ,,Люкс-КВ припинив дію 02.08.2011 після закінчення строку, на який його було укладено, рішення Ради щодо відведення у власність чи в орендне користування цієї земельної ділянки для цілей нового будівництва не приймалось, відповідна угода в установленому ЗК України порядку на виконання такого рішення Ради не укладалась, а договір на резервування місць таким правочином не є. Таким чином, місцевий господарський суд встановив, що ПП ,,Люкс-КВ здійснило самочинне будівництво без введення об`єкту в експлуатацію на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування нею, у зв`язку з чим також задовольнив позовні вимоги про припинення володіння ПП ,,Люкс-КВ правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 та зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м.

Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується відповідач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що відповідачем дотримано строки звернення з заявою про продовження договору оренди, а матеріали справи не містять жодних доказів неналежного виконання відповідачем умов вказаного договору, а також доказів його розірвання. При цьому, ПП ,,Люкс-КВ до теперішнього часу користується земельною ділянкою. Чинним законодавством обов`язок підготувати додаткову угоду та привести умови договору у відповідність до нормативно-правових актів покладено не на відповідача, а, відтак, останній мав ,,законні очікування стосовно добросовісної поведінки уповноваженого органу та застосування процедур, передбачених законом. Між тим, Рада як розпорядник земель територіальної громади міста не вжила заходів щодо належного оформлення та реєстрації прав на спірну земельну ділянку, що спричинило певні суперечності щодо належного власника землі, яким відповідач вважає Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області, тобто легітимного орендодавця на момент здійснення будівництва автомийки та СТО у 2011-2012 роках.

Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди закінчився 02.08.2011 є неправомірним, оскільки судом залишено поза увагою відповідь на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру в Одеській області за вихідним номером ПІ-903/00-915/0/63-20, в якому останнє повідомило, що відповідно до отриманої від Відділу у м. Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області станом на 31.12.2012 наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП «Люкс-КВ» на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 512375580:00:001:0163, терміном на 5 років від 06.08.2006, реєстраційний №040652900019, що також підтверджено інформацією, викладеною у листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області за вих. № 1559/340-22 від 26.07.2022, яким останнє повідомило, що за інформацією відділу №5 Управління надання адміністративних послуг ГУ від 11.07.2022 згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у секторі, станом на 31.12.2012 була наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за відповідачем на земельну ділянку загальною площею 0,0600га з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163 терміном на 5 років від 06.08.2006 реєстраційний номер №040652900019.

Апелянт вважає посилання суду першої інстанції на лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ради від 15.07.2021 є безпідставним, оскільки він жодним чином не підтверджує спорудження будівлі у 2020.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що будівлю з площею 448,4 кв. м (літ ,,А та літ ,,Б) побудовано ПП ,,Люкс-КВ у 2011 році, що підтверджується наданим ним висновком експерта №26/2023 судової будівельно-технічної експертизи у справі від 07.08.2023, згідно до якого, враховуючи надані на дослідження товарні чеки та факт того, що перелік, кількість будівельних матеріалів та конструкцій, використаних для будівництва нежитлової будівлі під літ. ,,Б за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні 75/1, відповідають переліку, кількості будівельних матеріалів, конструкцій, зазначених в товарних чеках, а також те, що готовий бетон для улаштування фундаментів, армопоясів та колон це будівельний матеріал, який укладається по факту доставки на будівельний майданчик, орієнтовним періодом будівництва нежитлової будівлі літ. ,,Б за адресою м. Одеса, просп. Небесної Сотні 75/1 є перша половина 2011 року.

Крім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд невірно зазначив про недоречність посилань відповідача на висновок експерта № 16/2022, оформлений за наслідками судової будівельно-технічної експертизи у справі, яким підтверджується те, що об`єкт нерухомого майно (нежитлова будівля літ. ,,Б) за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75/1 відповідає вимогам будівельної нормативно-технічної документації, які пред`являються до нежитлових будівель в частині підключення інженерних комунікацій, площі та висоти приміщень, забезпечення освітленням приміщень, технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій. Відтак вказана нежитлова будівля не порушує права та законні інтереси інших осіб та не суперечить суспільним інтересам.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення також не надано оцінки поведінці власника земельної ділянки, а саме тому, що своїми діями щодо укладення 24.10.2014 договору № 220 на резервування (використання) місця розташування об`єкту та надання дозволу ПП ,,Люкс-КВ на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0600 га за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1, для експлуатації автомийки, Рада висловила своє позитивне ставлення та погодила наміри відповідача щодо оформлення права користування ПП ,,Люкс-КВ відповідною земельною ділянкою.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що задоволення позову у даній справі призведе до припинення господарської діяльності відповідача повністю чи у значній частині, а її відновлення буде потребувати значного часу, що, з огляду на недоотримання податків, не буде відповідати суспільним інтересам та порушує ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Прокурор надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що на час завершення строку дії договору оренди земельної ділянки від 06.08.2006 чинним законодавством не передбачалось його автоматичної пролонгації, а відповідних додаткових угод сторони не укладали, дій з належного оформлення права користування земельною ділянкою, згоду на які було йому надано, відповідач не вчинив, отже висновок суду про відсутність у ПП ,,Люкс-КВ такого права відповідає фактичним обставинам справи. Також судом вірно встановлено, що будівництво на зазначеній земельній ділянці здійснювалось у 2020 році, що підтверджено низкою наявних у справі документів, а його відповідність вимогам будівельної нормативно-технічної документації не входить у предмет доказування у даній справі Крім того, висновок експерта, наданий відповідачем, не спростовує факту самочинного будівництва. Прокурор також вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судом Першого протоколу Конвенції з прав людини, оскільки відповідно до ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього і відповідно воно не може бути порушеним. Таким чином, прокурор просить апеляційний суд залишити без змін оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухала пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, перевірила правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права та дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2006 між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП Люкс-КВ було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), згідно з планом, що додається. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку на підставі розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 30.05.2006 № 638 для будівництва та обслуговування автомийки і станції техобслуговування.

Відповідно до 2 розділу договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0600 га (забудовані землі). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, відповідає цілям використання орендарем.

Згідно з розділом 3 договору його укладено на 5 років. По закінченню терміну договору, орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

02.08.2006 договір оренди було зареєстровано Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії Державного підприємства Центру земельного кадастру при Держкомземі України у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради за № 040652900019, тобто в порядку, який діяв на той час.

02.08.2006 сторонами складено акт приймання-передачі об`єкту оренди.

На орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5123755800:00:001:0163) ПП Люкс-КВ протягом 2011-2012 здійснило будівництво автомобільної мийки та станції технічного обслуговування площею 250,9 кв.м, про що свідчать декларація про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2011, зареєстрована в Інспекції державного архітектурно будівельного контролю /ДАБК/ в Одеській області 22.06.2011 №ОД08311008189, та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 23.11.2012 № ОД14212227828.

Пізніше земельна ділянка увійшла до складу земель територіальної громади міста Одеси та згідно з розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.12.2012 за № 958 для нежитлової будівлі автомийки та станції технічного обслуговування під літ. А загальною площею 250, 9 м2, що належить ПП Люкс-КВ, встановлено нумерацію та адресу: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (тепер Небесної Сотні), 75/1 з пропозицією оформити право власності у встановленому законом порядку.

17.10.2013 на підставі рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Привалової Є. Є. за індексним номером 6875461 за ПП Люкс-КВ зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення автомийки та станції технічного обслуговування площею 250,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101).

24.10.2014 між Одеською міською радою та ПП Люкс-КВ було укладено договір № 220 на резервування (використання) місця розташування об`єкту, відповідно до пункту 1.1 якого власник надає, а місцевикористовувач приймає в строкове, платне користування місце розташування об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса. Київський район, проспект Маршала Жукова,75/1. Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею: 600 м2 (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору його дія починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 3.1 договору плата за місце розташування об`єкту вноситься місцевикористовувачем виключно у грошовій формі. Плата за цим договором нараховується у розмірі 5 % від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає: 50 292,00 грн. на рік (пункт 3.2 договору).

У пунктах 4.1, 4.2 договору сторони узгодили, що цільове призначення місця розташування об`єкту - експлуатація автомийки та станції технічного обслуговування. Місце розташування об`єкту передається виключно для експлуатації автомийки та станції технічного обслуговування у 3-денний термін з моменту початку дії цього договору, визначеного п. 2.1 цього договору, за актом приймання-передачі.

24.10.2014 сторонами укладено акт приймання-передачі місця розташування об`єкту.

Також рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7119-VІ надано дозвіл ПП Люкс-КВ на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0600 га за адресою м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1 для експлуатації автомийки, зобов`язано ПП Люкс-КВ (орендаря) після погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в органах Держземагентства м. Одеси надати до департаменту комунальної власності Одеської міської ради витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також доручено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вжити у встановленому законом порядку заходи щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на відповідну земельну ділянку.

В подальшому на підставі рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Медвідь Г. С. від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 змінено загальну площу будівлі з 250,9 м2 на 448,4 м2 за рахунок будівлі під літ. Б з одночасним перейменуванням об`єкту нерухомого майна на нежитлові будівлі. Підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стали: довідка від 18.12.2020 № 412 та технічний паспорт від 18.12.2020, видані ФОП Кудлач А. В..

Згідно з довідкою від 18.12.2020 в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, ФОП Кудлач А. В. виявлено технічну помилку, а саме нежитлову будівлю під літ. Б, яку було упущено в ході первинної технічної інвентаризації. Таким чином, площу нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1, було збільшено за рахунок будівлі літ. Б, загальна площа якої згідно з технічним паспортом від 18.12.2020, виданим ФОП Кудлач А. В., становить 197,5 м2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.05.2022 № 301505084 ПП Люкс-КВ є власником нежитлових будівель загальною площею 448,4 м2, у т.ч. літ. „А нежитлова будівля, літ. „Б нежитлова будівля, за адресою: м. Одеса, проспект маршала Жукова, 75/1.

Предметом позову у даній справі є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення володіння правом приватної власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкту будівництва - будівлі під літ. Б площею 197,5 м2, а головним питанням даного спору є те, чи відбулося самочинне зведення відповідачем відповідної будівлі на земельній ділянці за адресою: площею 140,8 м2. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1.

За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Частинами 3 5 статті 376 ЦК України, відповідно встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина 2 статті 152 ЗК України).

Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судові практиці Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази підтверджують, що спірна будівля під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м, розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1, не була побудована в 2011-2012 рр., а її будівництво здійснювалось у 2020 році, про що свідчать:

-технічний паспорт, виготовлений станом на 08.10.2012 КП ,,Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, згідно якого станом на 2012 рік будівля під літ. ,,Б відсутня;

-розпорядження Київської районної адміністрації Ради від 17.12.2012 за № 958 ,,Про встановлення нумерації нежитловій будівлі автомийки та СТО по пр.Маршала Жукова, ПП ,,Люкс-КВ, яким встановлено нумерацію нежитловій будівлі автомийки та станції технічного обслуговування під літ. ,,А загальною площею 250,9 кв. м та яке підтверджує, що станом на 2012 рік будівлі під літ. ,,Б не існувало;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 14212227828, зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 23.11.2012, яку вказано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як підставу для первинної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, згідно з якою загальна площа будівлі на 2012 рік становить 250,9 кв. м, а не 448,4 кв. м;

-лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ради від 15.07.2021 р. за № 01-6/226-пр, відповідно до якого 07.12.2020 р. виявлено факт виконання робіт з будівництва нежитлової будівлі з монолітного залізобетонного каркасу із заповненням огороджуючих конструкцій газобетонними блоками;

-лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.03.2023 р. за № 01-15/79ф з додатками (акт обстеження, фотофіксація, схема розміщення будівлі), де зазначено, яким чином у 2020 р. здійснювалась фіксація факту проведення будівництва.

Матеріалами справи не підтверджується помилка, про яку зазначено у довідці ФОП Кудлача А.В. від 18.12.2020 р. № 412 від 18.12.2020 складеній в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, а саме те, що нежитлову будівлю під літ. Б було упущено в ході первинної технічної інвентаризації.

Таким чином, площу нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1, було збільшено за рахунок будівлі літ. Б, загальна площа якої згідно з технічним паспортом від 18.12.2020, виданим ФОП Кудлач А. В., становить 197,5 м2.

Також з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з метою побудови спірного об`єкту не надавалась, адже договір оренди землі між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП ,,Люкс-КВ припинив дію 02.08.2011, тобто після закінчення строку, на який його укладено, рішення Ради щодо відведення у власність чи орендне користування такої земельної ділянки для цілей нового будівництва не приймалось, відповідна угода в установленому ЗК України порядку на виконання цього рішення Ради не укладалась, а договір на резервування місць не є таким правочином.

Що стосується доводів апелянта про те, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про те, що договір оренди від 02.08.2006 за №040652900019 закінчився 02.08.2011 не прийнявши до уваги той факт, що 01.06.2011 відповідач звертався з листом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області як орендодавця з повідомленням щодо продовження дії договору оренди на новий термін, то вони колегією суддів не приймають до уваги оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять. Не є належними доказами пролонгації договору оренди від 02.08.2006 за №040652900019 і листи Держгеокадастру в Одеській області за вих. №ПІ-903/00-915/0/63-20 від 24.12.2020 та за вих. № 1559/340-22 від 26.07.2022, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі.

Крім того, безпідставним є посилання апелянта на висновок експерта №16/2022, оформлений за наслідками судової будівельно-технічної експертизи у справі № 916/959/22 яким підтверджується те, що об`єкт нерухомого майно (нежитлова будівля літ. ,,Б) за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75/1 відповідає вимогам будівельної нормативно-технічної документації, які пред`являються до нежитлових будівель в частині підключення інженерних комунікацій, площі та висоти приміщень, забезпечення освітленням приміщень, технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій, оскільки підставами позовних вимог є не істотне порушення будівельних норм і правил, невідповідність спірного об`єкту вимогам ДБН.

Недоречним є і посилання апелянта на те, що будівлю з площею 448,4 кв. м (літ ,,А та літ ,,Б) побудовано ПП ,,Люкс-КВ у 2011 році, що ніби підтверджується висновком експерта № 26/2023 судової будівельно-технічної експертизи від 07.08.2023, згідно якого, враховуючи надані на дослідження товарні чеки та факт того, що перелік, кількість будівельних матеріалів та конструкцій, використаних для будівництва нежитлової будівлі під літ. ,,Б за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні 75/1, відповідають переліку, кількості будівельних матеріалів, конструкцій, зазначених в товарних чеках, а також те, що готовий бетон для улаштування фундаментів, армопоясів та колон це будівельний матеріал, який укладається по факту доставки на будівельний майданчик, орієнтовним періодом будівництва нежитлової будівлі літ. ,,Б за адресою АДРЕСА_1 є перша половина 2011, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, на підставі товарних чеків про придбання будівельних матеріалів у 2011 році неможливо впевнено стверджувати, що періодом спірного будівництва є перша половина 2011, адже, як вірно зазначає Прокурор, відповідність переліку будівельних матеріалів та конструкцій, використаних для будівництва нежитлової будівлі літ. ,,Б, переліку та кількості будівельних матеріалів, зазначених у товарних чеках, датованих 2011 роком, не може підтверджувати, що будівництво відбулось у 2011 році, оскільки будівельні матеріали могли бути використані і у 2020. Крім того, зазначені будівельні матеріали могли бути використані при будівництві будівлі піл літ «А», яке відповідно до вище перерахованих документів відбувалося саме у 2011 році. Таким чином, висновки експерта стосовно року побудови спірної нежитлової будівлі під літ. «Б» є припущеннями.

Як вже було встановлено, вірним є і посилання суду першої інстанції на лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ради та додані до нього документи, які підтверджують спорудження відповідної будівлі не у 2011 році, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що будівля під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м, розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 є самовільно побудованою спорудою, оскільки відповідна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, а дозвільна документація на проведення робіт з побудови/реконструкції взагалі не отримувалася.

При цьому, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Водночас, стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

При цьому, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності.

Водночас, формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Подібну правову позицію щодо комплексного застосування положень статті 41 Конституції України, статей 328, 331, частин другої, четвертої, п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України і статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

Таким чином, оскільки будівля під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м, розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1, є самовільно побудованою спорудою, то у відповідача не виникло право власності на даний об`єкт, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі фактів, необхідних для виникнення права власності, і самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач легітимізував об`єкт самовільного будівництва у порядку, встановленому ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Тобто, в даному випадку, як було встановлено вище, відповідач не набув права власності на самочинну будівлю під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1, незважаючи на державну реєстрацію даного права.

Як вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, законодавче визначення правових наслідків самовільного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами орендаря, який бажає побудувати який-небудь об`єкт на цій ділянці.

Дана позиція відображена в ч.4 ст.376 ЦК України, згідно з якою, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за його рахунок.

У цій справі власником земельної ділянки, на якій здійснено самовільне будівництво, є Одеська міська рада, яка не відводила дану земельну ділянку під будівництво, тобто не давала згоди на її забудову, що є підставою для застосування правових наслідків, передбачених ч.4 ст.376 ЦК України, що полягають у знесенні самовільної будови.

Таким чином, виходячи з приписів ч.4 ст.376 ЦК України, відсутність письмової згоди власника на забудову земельної ділянки, оформленого рішенням Одеської міської ради про відведення земельної ділянки під будівництво/реконструкції конкретного об`єкта, поряд з заявленою вимогою знести самовільно збудований об`єкт, є достатньою підставою для прийняття судом рішення про знесення самовільно побудованої споруди.

Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ст. 1 Протоколу гарантує кожному майнове право - право власності. Практика Європейського Суду з прав людини вказує, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три норми. Перша, загальна, норма стверджує принцип поваги права власності. Вона відображена у першому реченні першого абзацу ст. 1 Друга норма стосується позбавлення майна і обумовлює таке позбавлення певними обставинами. Вона міститься у другому реченні цього ж абзацу. Третя норма визнає, що держави- учасниці Конвенції мають право контролювати використання власності відповідно до інтересів суспільства, приймаючи такі закони, які на їхню думку, є для цього необхідними. Вона міститься у другому абзаці. Перш ніж розглянути питання про те, чи була дотримана перша норма, суд повинен визначити, чи були застосовані дві останні норми. Тобто друга і третя норми, як такі, що стосуються окремих випадків втручання у право на повагу до власності. Повинні тлумачитись у світлі загальної першої норми (рішення «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року).

Щодо вимог, відповідно до яких законним є втручання у право власності особи (право на мирне володіння майном). У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Щодо дотримання державою «справедливого балансу» при втручанні у право на мирне володіння майном суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу».

У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання. Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційністю.

У разі відсутності розумного співвідношення та обґрунтованої пропорційності між метою втручання держави в право особи на мирне володіння майном та збитками, які несе особа у зв`язку з неможливістю володіти своїм майном, а також у разі відсутності компенсації за втручання та законних підстав такого втручання, здійснюється грубе порушення права особи на мирне володіння майном.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищає право власності особи від свавільного втручання держави у її права. Однак, ЄСПЛ допускає окремі випадки, коли втручання у права особи є допустим для задоволення «суспільного інтересу», проте таке втручання не повинно перевищувати певну межу між інтересами суспільства або держави та інтересами окремої особи. Для цього необхідно дотримання державою певного балансу та тільки на умовах або підставах передбачених у національному законодавстві держави, у іншому випадку буде порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі 916/2791/13 зазначила, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд на підставі зібраних доказів має проаналізувати:

1) чи здійснює власник земельної ділянки, який звернувся до суду, втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача як її орендаря на мирне володіння майном останнього, зокрема з огляду на норми права у сфері містобудування й охорони культурної спадщини;

2) чи переслідує таке втручання власника земельної ділянки через здійснення відповідачем самочинного будівництва на орендованій ним земельній ділянці легітимну мету, зокрема, чи є вимога власника цієї ділянки зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану на такій ділянці споруду заходом з контролю власником за користуванням його ділянкою відповідно до загальних інтересів, у тому числі інтересів в охороні культурної спадщини;

3) чи є захід із втручання у право відповідача пропорційним визначеній меті (зокрема з огляду на те, що законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами орендаря, який хоче спорудити певний об`єкт на цій ділянці), та чи не становитиме для відповідача задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої на чужій земельній ділянці споруди такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки відповідача у відносинах з власником земельної ділянки, а також суспільних інтересів у збереженні культурної спадщини.

Щодо першого питання, то на думку колегії суддів власник земельної ділянки, а саме Одеська міська рада, не здійснює втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача на мирне володіння майном останнього, шляхом звернення до суду з метою захисту прав територіальної громади.

Окрім того, колегія суддів вважає, що у даному випадку взагалі відсутнє втручання у мирне володіння майном відповідачем, оскільки, як було встановлено вище, відповідач не міг набути права власності на об`єкт самовільного будівництва, тому знесення такого об`єкту жодним чином не впливає на його право мирного володіння.

Щодо другого питання, колегія суддів вважає, що у даному випадку прокурор звертаючись із позовною заявою в інтересах власника відповідної земельної ділянки, про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду переслідує легітимну мету, оскільки дана самовільна споруда була збудована за відсутності дозвільної документації, на земельній ділянці, що не була відведена у встановленому законом порядку для здійснення цієї мети, що порушує права землевласника та територіальної громади м. Одеса.

По-третьому питанню, колегія суддів зазначає, що даний захід, а саме зобов`язання знести самовільно побудовану споруду, є пропорційним визначеній меті, прямо передбачений ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України. Окрім того, у суду відсутні підставі вважати, що відповідний захід становитиме для відповідача надмірний індивідуальний тягар, якщо порівнювати його зі шкодою, яка наноситься власнику земельної ділянки, територіальній громаді м. Одеса.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про підставне задоволення позовних вимог про зобов`язання ПП Люкс-КВ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. Б площею 197,5 м2.

Щодо стосується позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151 101), то колегія суддів зазначає наступне.

Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

При цьому, законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України). При цьому, колегія виходить з такого.

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Отже позовна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151 101) задоволенню не підлягає, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції. При цьому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не мотивував обставин за наявності яких, ним проігноровано відповідні висновки Верховного Суду та розглянуто відповідну вимогу прокурора по суті.

Разом з тим, як вірно встановили Верховний Суд та суд першої інстанції ефективним способом захисту є вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом, а тому враховуючи, що ПП ,,Люкс-КВ здійснило самочинне будівництво без введення об`єкту в експлуатацію на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування нею, то підлягають задоволенню позовні вимоги про припинення володіння ПП ,,Люкс-КВ правом приватної власності на нежитлові будівлі, за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1, однак не площею 448,4 кв. м, як зазначає прокурор, а площею 197,5 кв.м, оскільки нежитлові приміщення площею 250,9 кв.м. належать відповідачу на законних підставах, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК №197207 від 17.10.2013, крім того відповідний факт не заперечується та не оскаржується прокурором. Також колегія суддів звертає увагу на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно відповідного об`єкта нерухомого майна не має іншого запису, окрім оскаржуваного прокурором, а отже на підставі відповідного судового рішення про задоволення таких позовних вимог до Державного реєстру буде внесено запис про відсутність відповідного права відповідача не нежитлові приміщення площею 250,9кв.м., що є безпідставним та неправомірним. За таких обставин колегія суддів вважає, що вірним є задоволення відповідної вимоги частково, а саме, лише про припинення володіння ПП ,,Люкс-КВ правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 197,5 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101). Водночас, зазначене рішення буде підставою для внесення до Державного реєстру запису про зміну площі нежитлової будівлі, яка належить на праві приватної власності відповідачу, з 448,4 кв. м на 250,9 кв.м, що дозволить відновити права як позивача так і відповідача та забезпечити баланс інтересів обох сторін.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПП ,,Люкс-КВ" та часткове скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову, апеляційних та касаційної скарг покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст.ст. 269, 270, ст. ст.273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

І. Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Люкс-КВ" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/959/22 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Припинити володіння Приватного підприємства ,,Люкс-КВ правом приватної власності на нежитлові будівлі площею 197,5 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101).

Зобов`язати Приватне підприємство ,,Люкс-КВ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. ,,Б площею 197,5 кв. м..

Стягнути з Приватного підприємства ,,Люкс-КВ на користь Одеської обласної прокуратури 4 962,00 грн. судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, та 7 443,00 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги 9 924 грн. судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

В решті позову відмовити».

ІІ. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства ,,Люкс-КВ 3 721,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024 о 14.00.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.