Постанова

від 25.03.2024 по справі 920/411/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 920/411/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми"

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023

у справі № 920/411/23 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми

в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми"

про стягнення 170 000,00 грн фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У квітні 2023 року Керівник Окружної прокуратури міста Суми (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - МКІП, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми" (далі - ТОВ "Адамант-Суми", відповідач) про стягнення фінансових санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у сумі 170 000,00 грн, накладених постановою №953/6.11.6 від 31.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що позивачем була прийнята постанова про застосування фінансових санкцій за порушення відповідачем законодавства про охорону культурної спадщини та накладено штраф. Відповідач штраф в добровільному порядку не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 170 000,00 грн штрафу.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в інтересах Міністерства культури та інформаційної політики України, прокурор вказав, що останнім не здійсненно повноважень на захист законних інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі №920/411/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми" на користь Міністерства культури та інформаційної політики України 170 000,00 грн фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми" на користь Сумської обласної прокуратури 2 684,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що судове рішення у справі № 480/4641/21 - постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, яка набрала законної сили 22.03.2023 не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, у тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт порушення ТОВ "Адамант-Суми" законодавства про охорону культурної спадщини при проведені робіт за адресою: вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми в Центральному історичному ареалі, комплексній охоронній зоні вздовж вул. Петропавлівської та вул. Соборної, а також поряд з пам`яткою архітектури національного значення Спасо-Преображенським собором (постанова Ради Міністрів Української PCP від 24.08.1963 №970, охоронний №617), про що Міністерством культури України винесено постанову від 31.12.2020 № 953/6.11.6 та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 44 та ст. 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" накладено штрафні санкції у розмір 170000,00 грн підтверджується та встановлено судом, відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з ТОВ "Адамант-Суми" на користь Міністерства культури та інформаційної політики України 170000,00 грн штрафних санкцій за порушення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, накладеного постановою № 953/6.11.6 від 31.12.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Адамант-Суми" 03.07.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23 та постановити нове, яким в позові керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Міністерства культури та інформаційної політики України відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права; без належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, що позбавило останнього права на доступ до правосуддя; з помилковим віднесення судом даної справи до малозначних і відповідно, її розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, а також з порушенням правил предметної та суб`єктивної юрисдикції.

Також апелянт наголошує на тому, що постанова позивача, за якою з відповідача заявлено стягнення у даній справі не відповідає вимогам Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Постанови КМУ від 13.03.2002 № 316 "Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України", відтак вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, як правовий акт індивідуальної дії на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, а тому підлягає правовій оцінці судом на загальних підставах оцінки доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Адамант-Суми" у судовій справі № 920/411/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Станік С.Р., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 зобов`язано Господарський суд Сумської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 920/411/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ТОВ "Адамант-Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження до суду матеріалів справи.

17.07.2023 матеріали справи № 920/411/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 справу № 920/411/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А., судді: Гончаров С.А., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 справу № 920/411/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Адамант-Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23, відмовлено ТОВ "Адамант-Суми" у задоволені клопотання про розгляд справи № 920/411/23 з повідомленням (викликом) сторін, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Адамант-Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 справу № 920/411/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Адамант-Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23 до свого провадження, постановлено розгляд справи № 920/411/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи.

21.08.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від Керівника Окружної прокуратури міста Суми надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції здійснював повідомлення відповідача про розгляд даної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу останнього, яка підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, відтак суд вірно вирішив справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Також прокурор вказує про те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відтак відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному провадженні.

Крім того, Керівник Окружної прокуратури міста Суми наголошує на тому, що законність постанови Міністерства культури та інформаційної політики України №953/6.11.6 від 31.12.2020 була предметом судового розгляду справи № 480/4641/21 в порядку адміністративного судочинства за адміністративним позовом ТОВ "Адамант-Суми". Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, у задоволенні позову ТОВ "Адамант-Суми" до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду.

08.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій відповідач просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування вказаної заяви скаржник зазначає про те, що склад сторін у цій справі свідчить про те, що дана справа має розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, на переконання скаржника, суть позовних вимог свідчить про те, що спір в даній справі є публічно-правовим, а не господарським, оскільки між сторонами відсутні господарські правовідносини.

Розглянувши заяву скаржника про закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Згідно з п. 23 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить зокрема застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно з п.п. 94-17 п.4 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, МКІП відповідно до покладених на нього завдань застосовує фінансові санкції за порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини".

За статтею 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць.

31.12.2020 Міністерство культури та інформаційної політики України на підставі акту візуального обстеження від 26.10.2020, складеного начальником відділу охорони пам`яток архітектури управління планування, забудови територій та охорони пам`яток архітектури Департаменту містобудування та архітектури Сумської ОДА, та акту про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 01.12.2020, була прийнята постанова №953/6.11.6 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, якою на ТОВ "Адамант-Суми" накладено штраф у розмірі 170000 гривень.

ТОВ "Адамант-Суми" не погодившись з висновками, викладеними в постанові, звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №480/4641/21 у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови №953/6.11.6 від 31.12.2020 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі № 480/4641/21 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №480/4641/21 залишено без змін.

У зв`язку з не сплатою відповідачем штрафу в добровільному порядку, прокурор звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення штрафні (фінансові) санкції, накладених постановою МКІП №953/6.11.6 від 31.12.2020.

На переконання відповідача дана справа має розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов`язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Приписами ч. 5 ст. 46 КАС України унормовано, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1- 4 ч. 5 ст. 46 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Разом із цим, із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб`єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 46 КАС суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, громадських об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Отже, на переконання колегії суддів, спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду першої інстанції про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Відтак, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви скаржника про закриття провадження у справі № 920/411/23.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2020 МКІП на підставі акту візуального обстеження від 26.10.2020, складеного начальником відділу охорони пам`яток архітектури управління планування, забудови територій та охорони пам`яток архітектури Департаменту містобудування та архітектури Сумської ОДА, та акту про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 01.12.2020, була прийнята постанова №953/6.11.6 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, якою на ТОВ "Адамант-Суми" накладено штраф у розмірі 170 000,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови МКІП встановлено, що за адресою: вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми в Центральному історичному ареалі, комплексній охоронній зоні вздовж вул. Петропавлівської та вул. Соборної, а також поряд з пам`яткою архітектури національного значення Спасо-Преображенським собором (постанова Ради Міністрів Української PCP від 24.08.1963 №970, охоронний №617) проводяться будівельні роботи на об`єкті "Адміністративно-торговельний розважальний комплекс" по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми. Замовник - ТОВ "Адамант-Суми". Будівельні роботи здійснюються з порушенням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: роботи проводяться без дозволу на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. У вказаній постанові МКІП зазначило, що з моменту початку робіт ТОВ "Адамант-Суми" дозвіл на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не отримано.

Відповідно до п. п. 2, 3 зазначеної постанови ТОВ "Адамант-Суми" фінансові санкції зобов`язано сплатити протягом 15 днів, відповідача попереджено про те, що у разі їх несплати вони будуть стягнуті у судовому порядку.

Не погодившись з висновками, викладеними в постанові, ТОВ "Адамант-Суми" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №480/4641/21, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови №953/6.11.6 від 31.12.2020 відмовлено.

27.02.2023 Окружною прокуратурою міста Суми до Міністерства культури та інформаційної політики України спрямовано лист від №51-1360вих-23 для отримання інформації про стан виконання постанови №953/6.1 1.6 від 31.12.2020.

У відповідь на вказаний лист, МКІП листом від 08.03.2023 №06/36/2209-23 повідомило про те, що постанова №953/6.1 1.6 від 31.12.2020 оскаржується ТОВ "Адамант-Суми" та відповідна справа знаходиться на розгляді у суді.

Дізнавшись про те, що постанова №953/6.11.6 від 31.12.2020 про застосування до ТОВ "Адамант-Суми" фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визнана судом правомірною, Окружною прокуратурою міста Суми спрямовано до Міністерства культури та інформаційної політики України лист від 13.03.2023 №51-1713вих-23 з пропозицією самостійно звернутися до суду із позовом до TOВ "Адамант-Суми" про стягнення фінансових санкцій.

Однак листом від 11.04.2023 №06/36/3360-23 МКІП повідомило прокуратуру про те, що справа за позовом ТОВ "Адамант-Суми" судом розглянута, у задоволенні позову відмовлено, рішення суду на користь МКІП набрало законної сили.

Прокурор вказує, що оскільки Міністерство культури та інформаційної політики України як орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжило належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду, відтак відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є виключна підстава для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Спір у справі виник у зв`язку з не сплатою відповідачем штрафу в добровільному порядку в розмірі 170 000,00 грн, накладеного постановою №953/6.11.6 від 31.12.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 54 Конституції України декларується, що держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Культурна спадщина охороняється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання органами охорони культурної спадщини (ч. 7 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Згідно з п. 23 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно з п.1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Згідно з п.п. 94-17 п. 4 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, МКІП відповідно до покладених на нього завдань застосовує фінансові санкції за порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць.

Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визначений в ст. 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини", відповідно до ч. 1 якої фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об`єкту культурної спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону є виключною компетенцією Міністерства як центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

31.12.2020 МКІП було прийнято постанову №953/6.11.6 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, якою на ТОВ "Адамант-Суми" накладено штраф у розмірі 170 000,00 грн.

Вказану постанову було прийнято на підставі Акту візуального обстеження від 26.10.2020, складеного начальником відділу охорони пам`яток архітектури управління планування, забудови територій та охорони пам`яток архітектури Департаменту містобудування та архітектури Сумської ОДА та Акту про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 01.12.2020.

Згідно зі змістом постанови МКІП №953/6.11.6 від 31.12.2020 за адресою: вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми в Центральному історичному ареалі, комплексній охоронній зоні вздовж вул. Петропавлівської та вул. Соборної, а також поряд з пам`яткою архітектури національного значення Спасо-Преображенським собором (постанова Ради Міністрів Української PCP від 24.08.1963 №970, охоронний №617) проводяться будівельні роботи на об`єкті "Адміністративно-торговельний розважальний комплекс" по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми. Замовник - ТОВ "Адамант-Суми".

Будівельні роботи здійснюються з порушенням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: роботи проводяться без дозволу на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

У вказаній постанові МКІП зазначило, що з моменту початку робіт ТОВ "Адамант-Суми" дозвіл на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не отримано.

Відповідно до п. п. 2, 3 зазначеної постанови ТОВ "Адамант-Суми" зобов`язане сплатити фінансові санкції протягом 15 днів. Також ТОВ "Адамант-Суми" попереджено про те, що у разі несплати фінансові санкції такі будуть стягнуті у судовому порядку.

Не погодившись з постановою №953/6.11.6 від 31.12.2020, ТОВ "Адамант-Суми" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №480/4641/21, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Адамант-Суми" про визнання протиправною та скасування постанови №953/6.11.6 від 31.12.2020 відмовлено.

Тобто, постанова №953/6.11.6 від 31.12.2020 про застосування до ТОВ "Адамант-Суми" фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визнана судом правомірною.

Відтак, ТОВ "Адамант-Суми" мало сплатити накладені постановою МКІП №953/6.11.6 від 31.12.2020 фінансові санкції у розмірі 170 000,00 грн.

Норми ст. 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відтак, колегія суддів, враховуючи, що Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №480/4641/21 є чинним, постанова МКІП №953/6.11.6 від 31.12.2020 про накладення на ТОВ "Адамант-Суми" фінансових санкції у розмірі 170 000,00 грн не визнана протиправною та, відповідно, не скасована, відхиляє аргументи скаржника щодо він є неналежним суб`єктом на якого мало бути накладено фінансові санкції, а також що така постанова не відповідає вимогам ЗУ "Про охорону культурної спадщини" та Постанови КМУ від 13.03.2002 № 316 "Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України".

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки судове рішення у справі № 480/4641/21 - постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, яка набрала законної сили 22.03.2023 не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, у тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, відтак місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Адамант-Суми" на користь Міністерства культури та інформаційної політики України 170 000,00 грн штрафних санкцій за порушення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зафіксованого у постанові №953/6.11.6 від 31.12.2020.

Щодо аргументів апелянта про розгляд справи без належного повідомлення відповідача, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Ухвала суду першої інстанції від 19.04.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулась до суду першої інстанції з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 2, 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка надана суду і відповідає даним місцезнаходження юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом ч. 4 ст. 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд першої інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом першої інстанції. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

За змістом частин 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо доводів апелянта в частині помилкового визначення судом першої інстанції даної справи як малозначної та такої, що підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї ст. (ч. ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України) .

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

Оскільки предметом стягнення була заборгованість в розмірі 170 000,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн*100 = 268 400,00 грн) для працездатних осіб, відтак її розгляд в порядку спрощеного провадження, узгоджується з наведеними нормами, оскільки вона не підпадає під винятки зазначені у ч. 4 ст. 247 ГПК України.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, суд в порядку спрощеного позовного провадження може розглянути не тільки малозначну справу (яка є такою за законом, або віднесена судом до малозначних), але і будь-яку справу яка може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Дана справа також не підлягала обов`язковому розгляду за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 247 ГПК України. За вказаних обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 277 ГПК України, відсутні підстави встановленні ч. 2, п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Щодо іншого доводу апелянта в частині помилкового визначення судом першої інстанції даної справи як малозначної, а саме посилання на постанову Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 640/10811/19, в якій Верховний Суд зазначив, що враховуючи предмет позову, складність справи та значення справи для сторін та суспільства, справи про багатоповерхове будівництво в межах історичних ареалів міст не належать до малозначних з огляду на їхню значущість для збереження історично-культурного середовища України, колегія суддів зазначає таке.

Предметом позову у справі № 640/10811/19 були вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення у пункті 1 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення" № 3489/0/7-1-19, виданих 12.02.2019, затверджених наказом Департаменту містобудування від 25.02.2019 № 207, гранично допустимої висотності та зобов`язання відповідача внести зміни до Містобудівних умов та обмежень у частині визнання гранично допустимої висотності.

Натомість у цій справі заявлені вимоги про стягнення 170 000,00 грн фінансових санкцій, що не дає підстав для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається та справі № 640/10811/19, на які посилається скаржник на обґрунтування помилкового визначення судом першої інстанції даної справи як малозначної, є подібними.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2023 у справі № 920/411/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 920/411/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Є.Ю. Шаптала