Постанова

від 11.03.2024 по справі 910/8965/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа№ 910/8965/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 (оприлюднено 05.10.2023)

у справі №910/8965/23 (суддя Щербакова С.О.)

за позовом Приватного підприємства «Хімспектр»

до Приватного акціонерного товариства «Берті»

про стягнення 1 033 402, 67 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Хімспектр» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Берті» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 033 402, 67 грн, з яких: 539 610, 00 грн - основний борг; 53 961, 00 грн - штраф; 273 969, 66 грн - пеня; 146 720, 56 грн - інфляційні втрати та 19 141, 45 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 12-01/22/1 від 12.01.2022 в частині оплати поставленого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 033 402, 67 грн, з яких: 539 610, 00 грн - основний борг; 53 961, 00 грн - штраф; 273 969, 66 грн - пеня; 146 720, 56 грн - інфляційні втрати та 19 141, 45 грн - 3 % річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 позовні вимоги Приватного підприємства «Хімспектр» задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Берті» на користь Приватного підприємства «Хімспектр» 539 610,00 грн заборгованості, 90 213,68 грн пені, 53 961,00 грн штрафу, 19 097,10 грн 3 % річних, 145 634,31 грн інфляційних втрат та 12 727,74 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором № 12-01/22/1 від 12.01.2022 в частині оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Берті» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд при нарахуванні пені та штрафу не взяв до уваги, що м.Бердянськ Запорізької області є тимчасово окупованим регіоном, а всі виробничі потужності підприємства перебувають саме у м.Бердянськe. У підприємства відсутні представництва та філії як за кордоном України, так і на неокупованій території України та на теперішній час підприємство не веде жодної господарської діяльності. Таким чином. виконання зобов`язання у повному обсязі та визначені терміни для підприємства виявляється неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, не з`ясувавши наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно не оцінивши, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан відповідача та соціальну значущість підприємства.

Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач у позові зазначає власну адресу: 09108, Київська область, м.Біла Церква, вул.Узанська, буд. 5-В . При цьому судом у рішенні зазначається зовсім інша адреса позивача, а саме: 09100, Київська область, вул.Радгоспна, буд. 5.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 справу № 910/8965/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріалаи справи № 910/8965/23.

09.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8965/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берті» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 23 251,56 грн; докази зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЕСІТС у Приватного акціонерного товариства «Берті» та ОСОБА_1 .

08.12.2023 від Приватного акціонерного товариства «Берті» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та відповідями №313484, №321336 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЕСІТС у Приватного акціонерного товариства «Берті» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Берті» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 та призначено розгляд справи на 05.02.2024.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 справу № 910/8965/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берті» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Берті» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 на 11.03.2024.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання, призначене на 11.03.2024, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового повідомлення № 0690212798700, № 0690223699347). Проте, 01.03.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій він зазначив, що доводи апелянта він вважає неспроможними, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 законним, просив розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 11.03.2024, не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом доставки електронного документа до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «Берті» та МоскаленкоДениса Федоровича, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документу.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.01.2022 між Приватним підприємством «Хімспектр» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Берті» (покупець) укладено договір №12-01/22/1 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1.договору постачальник зобов`язується поставляти і передавати покупцеві товар, на підставі підписаних сторонами специфікацій або рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною договору, що свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни товару. Покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його.

Поставка товару за цим договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, якість та вартість товару в кожній партії визначаються у підписаній сторонами специфікації або рахунку-фактурі (п. 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору датою поставки товару вважається дата одержання товару покупцем. Факт одержання товару покупцем підтверджується видатковою накладною.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначається на підставі загальної суми підписаних сторонами специфікацій або рахунків-фактур.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника в строки зазначені в специфікації або рахунку-фактурі.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За умовами п. 6.5. договору, у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений постачальником товар більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 6.2. договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми поставленого товару. Оплата штрафних санкцій не звільняє покупця від виконання зобов`язань за договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У разі якщо жодна з сторін за 15 календарних днів до закінчення дії цього договору не заявить про бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на один рік (п. 9.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 сторони погодили специфікацію № 1, відповідно до якої загальна сума специфікації складає 143 004, 00 грн. Оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % оплати на протязі 14 календарних днів по факту поставки.

Додатком № 2 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 сторони погодили специфікацію № 2, згідно якої загальна сума специфікації складає 261 840, 00 грн. Оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % оплати на протязі 20 календарних днів по факту поставки.

Додатком № 3 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 сторони погодили специфікацію № 3, відповідно до якої загальна сума специфікації складає 121 020, 00 грн. Оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % оплати на протязі 14 календарних днів по факту поставки.

Додатком № 4 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 сторони погодили специфікацію № 4, згідно якої загальна сума специфікації складає 85 740, 00 грн. Оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % оплати на протязі 14 календарних днів по факту поставки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 539 610, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 27 від 01.02.2022 на суму 261 840, 00 грн, № 30 від 01.02.2022 на суму 121 020, 00 грн, № 32 від 04.02.2022 на суму 85 740, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, та видатковою накладною № 53 від 17.02.2022 на суму 71 010, 00 грн, яка не містить підписів та печаток сторін, товарно-транспортною накладною, а також рахунками на оплату та актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 - серпень 2022 на суму 539 610, 00 грн, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством «Берті» утворилась заборгованість у розмірі 539 610, 00 грн.

Враховуючи, що у визначений договором строк відповідачем не було оплачено у повному обсязі поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.02.2023, в якій просив відповідача сплатити вартість поставленого товару.

В свою чергу, відповідач листом № 27/02-2 від 27.02.2023 запропонував позивачу графік погашення заборгованості у сумі 539 610, 00 грн, яка виникла за договором № 12-01/22/1 від 12.01.2022.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 539 610, 00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 273 969, 66 грн - пені за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023; 53 961, 00 грн - штрафу у розмірі 10% від суми поставленого товару; 146 720, 56 грн - інфляційні втрати за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023 та 19 141, 45 грн - 3 % річних за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Приватним підприємством «Хімспектр» та Приватним акціонерним товариством «Берті», за своєю правовою природою відносяться до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Предметом позову є стягнення заборгованості за договором №12-01/22/1 від 12.01.2022 за поставлений позивачем відповідачу товар.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору №12-01/22/1 від 12.01.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 539 610, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 27 від 01.02.2022 на суму 261 840, 00 грн, № 30 від 01.02.2022 на суму 121 020, 00 грн, № 32 від 04.02.2022 на суму 85 740, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, та видатковою № 53 від 17.02.2022 на суму 71 010, 00 грн , яка не містить підписів та печаток сторін, товарно-транспортною накладною, а також рахунками на оплату.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством «Берті» утворилась заборгованість у розмірі 539 610, 00 грн, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 - серпень 2022 на суму 539 610, 00 грн, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника в строки зазначені в специфікації або рахунку-фактурі.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до специфікації № 2 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 на поставку товару на суму 261 840, 00 грн, оплата здійснюється в розмірі 100% на протязі 20 календарних днів по факту поставки. Тому, строк оплати настав - 21.02.2022 та починаючи з 22.02.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із специфікацією № 3 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 на поставку товару на суму 121 020, 00 грн., оплата здійснюється в розмірі 100 % на протязі 14 календарних днів по факту поставки. Тож, строк оплати настав - 15.02.2022 та починаючи з 16.02.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до специфікації № 4 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 на поставку товару на суму 85 740, 00 грн., оплата здійснюється в розмірі 100 % на протязі 14 календарних днів по факту поставки. Тож, строк оплати настав - 18.02.2022 та починаючи з 19.02.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із специфікацією № 5 до договору № 12-01/22/1 від 12.01.2022 на поставку товару на суму 71 010, 00 грн (наявність якої не заперечується відповідачем), оплата здійснюється в розмірі 100 % на протязі 21 календарного дня по факту поставки. Тож, строк оплати настав - 10.03.2022 та починаючи з 11.03.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

21.02.2023 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату вартості поставленого товару у сумі 539 610, 00 грн.

В свою чергу, відповідач листом № 27/02-2 від 27.02.2023 запропонував позивачу графік погашення заборгованості у сумі 539 610, 00 грн, яка виникла за договором № 12-01/22/1 від 12.01.2022.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем отриманого товару ПП "Хімспектр" в розмірі 539 610, 00 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що основний борг в сумі 539 610, 00 грн доведений належними та допустимими доказами, відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми основного боргу підлягає задоволенню.

Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, то колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за укладеним договором № 12-01/22/1 від 12.01.2022 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин, тому суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача в цій частині.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 273 969, 66 грн - пені за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023; 53 961, 00 грн - штрафу у розмірі 10 % від суми поставленого товару, 146 720, 56 грн - інфляційні втрати за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023 та 19 141, 45 грн -3 % річних за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданому позивачем розрахунку пені допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання (судом вище встановлено періоди прострочення по кожній накладній), розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованою є сума пені в розмірі 90 213, 68 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період не більше 6 місяців, а саме:

- з 22.02.2022 по 22.08.2022 нарахована на суму боргу 261 840, 00 грн,

- з 16.02.2022 по 16.08.2022 нарахована на суму боргу 121 020, 00 грн,

- з 19.02.2022 по 19.08.2023 нарахована на суму боргу 85 740, 00 грн

- з 11.03.2022 по 11.09.2022 нарахована на суму боргу 71 010, 00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 90 213, 68 грн.

Крім того, відповідно до п. 6.5. договору, у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений постачальником товар більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 6.2. договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми поставленого товару. Оплата штрафних санкцій не звільняє покупця від виконання зобов`язань за договором.

Так, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. п.6.5. договору дійшла висновку, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 53 961,00 грн є обґрунтованими .

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 141, 45 грн - 3% річних за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023 та 146 720, 56 грн - інфляційні втрати за періоди: з 21.02.2022 по 28.04.2023, з 15.02.2022 по 28.04.2023, з 18.02.2022 по 28.04.2023 та з 10.03.2022 по 28.04.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Судом першої інстанції перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, як зазначено судом вище, прострочення виконання грошового зобов`язання почалося з 22.02.2022, з 16.02.2022, з 19.02.2022 та 11.03.2022 відповідно.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що розмір 3% становить 19 097, 10 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 22.02.2022 по 28.04.2023, з 16.02.2022 по 28.04.2023, з 19.02.2022 по 28.04.2023 та з 11.03.2022 по 28.04.2023. А розмір інфляційних втрат становить 145 634, 31 грн за періоди: з 22.02.2022 по 28.04.2023, з 16.02.2022 по 28.04.2023, з 19.02.2022 по 28.04.2023 та з 11.03.2022 по 28.04.2023, і тому вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню частково.

Стосовно посилання відповідача на приписи ст.ст. 233 та 551 Цивільного кодексу України, які регулюють питання зменшення неустойки, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, слід зазначити, що відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, як і обставини того, що відповідач має скрутне становище, оскільки всі виробничі потужності підприємства знаходяться у м.Бердянськ Запорізької області, яке є тимчасово окупованим, і він не веде господарської діяльності, не можуть бути підставами для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування неустойки за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків здійснення розрахунків, розмір якої визначений сторонами.

Як унормовано частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вказане вище, оскільки обставини щодо поставки позивачем товару, встановлені судом, а розмір пені та штрафу є співмірним із допущеним порушенням, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності виключних обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені.

Також колегія суддів зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача. Тож, суд не може не стягувати з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, які в силу закону та встановлених судом вище обставин обгрунтовано нараховані позивачем та за розрахунком, перевіреним судом підлягають стягненню з відповідача.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, Приватним акціонерним товариством «Берті» не було надано суду доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати поставленого товару у визначений договором № 12-01/22/1 від 12.01.2022 строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу , що 3 % річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом першої інстанції враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами у договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України. В той же час, у даній справі, сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що у рішенні суду зазначена інша адреса позивача, ніж у позовній заяві, оскільки відповідач не позбавлений права звернутись до господарського суду першої інстанції із відповідною заявою про виправлення описки, також слід зазначити, що зазначена описка не впливає на суть рішення та не є підставою для скасування рішення.

Таким чином, колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Берті» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берті» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8965/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8965/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.03.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім