Рішення

від 26.03.2024 по справі 903/1345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2024 року Справа № 903/1345/23Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Захарунь І.О виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань

від відповідача: Тертичний Ю.В. ордер серія АС №1079193 від 08.01.2024

від третьої особи: Багацький Є.Г. ордер серія АС №1084307 від 09.02.2024

взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури: Скучинський Л.Є. службове посвідчення від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1345/23 за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Прилісненської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки площею 5,4506 га,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2023 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Прилісненської сільської ради, в якому просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Прилісненської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 площею 5,4506 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач без будь-яких правових підстав зареєстрував за собою право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2024. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (т.1, а.с.244-245).

Представник відповідача 08.01.2024 сформував в системі Електронний суд клопотання про об`єднання позовів, а саме просить на підставі ст. 173 ГПК України об`єднати позови у справах № 903/1344/23, №903/1345/23, №903/1351/23, №903/33/24 в одне провадження (т.1, а.с.254-261);

20.01.2024 представник відповідача сформував в системі Електронний суд відзив на позовну заяву (т.2, а.с.1-4), у якому просить суд:

- залучити третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області;

- витребувати у ДСГП Ліси України матеріали лісовпорядкування (оригінали);

- призначити у справі судову експертизу з питань землеустрою;

- у разі наявності підстав для задоволення позову застосувати положення ЦКУ про сплив позовної давності у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦКУ;

- у задоволенні позову відмовити.

Також, до відзиву долучено клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою (т.2, а.с.5-12) на вирішення якої поставити питання:

- Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку площею 5,4506га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки площею 5,4506га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

- Чи відповідає фактичне землекористування земельною ділянкою площею 5,4506га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам?

Проведення експертизи доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м.Львів, вул.Липинського, 54).

29.01.2024 керівник окружної прокуратури надіслав на електронну та поштову адресу суду відповідь на відзив (т.2, а.с.14-48).

09.02.2024 представник третьої особи сформував в системі Електронний суд письмові пояснення на позовну заяву, в яких просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі (т.2, а.с.49-62).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані клопотання про об`єднання позовів ( щодо об`єднання справи №9003/33/24 просив залишити без розгляду), про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, витребування у ДСГП Ліси України оригіналів матеріалів лісовпорядкування, призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою.

Прокурор, представник позивача та представник третьої особи у судовому засіданні заперечили щодо задоволення вищевказаних клопотань представника відповідача та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Суд протокольною ухвалою від 13.02.2024 вимогу в частині об`єднання справи №903/33/24 залишив без розгляду, в іншій частині щодо об`єднання позовів в одне провадження відмовив за безпідставністю. На підставі ст.50 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області за безпідставністю. клопотання представника відповідача про витребування доказів задовольнив частково. Зобов`язав прокурора, представників позивача, відповідача та третьої особи під час розгляду справи по суті надати всі оригінали документів долучених до матеріалів справи ( в строк до 16.03.2024). Відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи з питань землеустрою. Закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 26.03.2024 о 10:30 год (т.2, а.с.69-77).

15.03.2023 філія «Городоцьке лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" подала до суду оригінали документів, а саме: проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (Пояснювальна записка) Інв. № 97 Прим. № 2, обсягом 256 пронумерованих сторінок; проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» Волинської області, Городоцьке лісництво, Таксаційний опис, Відомості поквартальних підсумків, обсягом 353 пронумерованих сторінки; план лісонасаджень ДП «Городоцький лісгосп», Городоцьке лісництво, Волинська область, Лісовпорядкування 2012 року, примірник №2; проект № 8 лісових культур, промислових плантацій на весну, осінь 2004 року по Городоцькому лісництву Городоцькому держлісгоспу, на 1 арк.; лист вих.№ 142 від 12.05.04 р. за підписом Директора Городоцького держлісгоспу на адресу Голови райдержадміністрацїї Маневицького району на 1 арк.; лист вих.№ 89 від 16.03.04 р. за підписом Директора Городоцького держлісгоспу на адресу Сільського голови с. Городок на 1 арк.; Рішення Городоцької сільської ради Маневицького району Волинської області від 29 березня 2004 року № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу» на 1 арк.

22.03.2023 керівник окружної прокуратури надіслав до суду лист, яким долучив в оригіналі відповідь із Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.10.2023 № 25582/0/2-23 на вимогу окружної прокуратури від 02.10.2023 № 51/1 - 1483 вих-23. Разом із цим, до даного листа долучив завірені уповноваженими суб`єктами копії наступних документів: відповідь із архівного відділу Камінь-Каширської районної військової адміністрації від 28.11.2023 № 01-30/44 на вимогу окружної прокуратури від 22.11.2023 № 51/1-1775 вих-23 із додатками - розпорядженнями Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 та від 22.08.2013 № 334; відповідь із архівного відділу Камінь-Каширської районної військової адміністрації від 09.10.2023 № 01-30/35 на вимогу окружної прокуратури від 02.10.2023 № 51/1 - 1466 вих - 23 із додатком - розпорядженням Маневицької РДА від 07.06.2004 №157; відповідь від 27.11.2023 №686/01.30 із Державного архіву Волинської області на вимогу окружної прокуратури від 22.11.2023 № 51/1 - 1774 вих -23 з додатками - рішенням Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 та листом директора Городоцького лісгоспу Городоцькому сільському голові від 16.03.2004.

Представник позивача, третьої особи та прокурор в судовому засіданні просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, третьої особи та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком (т.2, а.с. 91).

Пунктом 8 додатку до переліку сільських та селищних рад на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Городоцьку сільську раду, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» входить до складу територіальної громади Прилісненської сільської ради та зазначено загальну площу земель 223,1011 га.

Серед вказаних земельних ділянок на території Городоцької сільської ради (на даний час - Прилісненської сільської ради) за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 5, 4506 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168.

Таким чином, земельна ділянка площею 5,4506 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 згідно відомостей Публічної кадастрової карти та Державного земельного кадастру за цільовим призначенням відноситься до земель запасу, категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

В подальшому, Городоцька сільська рада, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» ввійшла до складу територіальної громади Прилісненської сільської ради.

Рішенням Прилісненської сільської ради від 23.12.2016 № 1/10 «Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до складу Прилісненської об`єднаної громади» Городоцька сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Прилісненської сільської ради.

В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру Волинській області від 03.12.2020 № 9-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Прилісненській територіальній громаді Маневицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2406,2313 га, які розташовані за межами населених пунктів Прилісненської сільської ради Маневицького району (на даний вас Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Відповідно до п. 17 додатку до згаданого акту приймання-передачі земельну ділянку площею 5,4506 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 передано у комунальну власність Прилісненської сільської ради.

Рішенням Прилісненської сільської ради від 09.12.2020 № 2/6 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п.17 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування).

На підставі вказаних розпорядчих актів органів влади державним реєстратором виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Меркуловою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55807442 від 18.12.2020, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Прилісненська сільська рада.

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.

Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році», а результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

З метою підтвердження даної інформації, окружною прокуратурою 22.11.2021 надіслано вимогу на адресу Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України, яким у відповіді від 02.12.2021 підтверджено приналежність земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 до державного лісового фонду, а також додано фрагмент із публічної кадастрової карти України.

Разом із цим, ВО «Укрдержліспроект» підтверджено факт накладення земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 на землі держлісфонду у відповіді на вимогу окружної прокуратури від 02.10.2023, до якої додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами земельної ділянки лісового фонду.

Згідно інформації філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 знаходиться в кварталі 19 виділу 17 Городоцького лісництва ДП «Городоцьке ЛГ» (на даний час філія Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України»). Вказане також підтверджено ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України.

Земельна ділянка кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 передана ДП «Городоцьке ЛГ» на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 № 157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок». Пунктом 1 даного розпорядження надано згоду Городоцькому держлісгоспу на складання проектів відведення земельних ділянок під заліснення орієнтовною площею 20 га на території Городоцької сільської ради.

Підставою для прийняття уповноваженим органом влади відповідного розпорядження стало рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 №11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу» та клопотання від 12.05.2004 директора Городоцького держлісгоспу голові Маневицької районної державної адміністрації.

Зокрема, рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу», розглянувши клопотання Городоцького держлісгоспу від 16.03.2004 вирішено погодити відведення земельних ділянок орієнтовною площею 20 га Городоцькому держлісгопу для створення лісових культур на малопродуктивних угіддях земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту.

При цьому, враховуючи вищенаведене, як вбачається із плану здійсненої висадки лісу та проекту висадки лісових культур на весну 2004 року на вказаній земельній ділянці здійснено планову висадку лісу. Конфігурація та площа земельної ділянки площею 5,4506 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 згідно долученої схеми відповідає параметрам земельної ділянки, на яку Прилісненською сільською радою протиправно виготовлено технічну документацію та зареєстровано в подальшому право власності.

З доводів прокурора слідує, що в ході обстеження лісових масивів, що здійснено 29.08.2023 та відображено у акті обстеження лісових насаджень, який проведено працівниками філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» з`ясовано, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження віком 19 років, середньою висотою 11 м., в складі сосни звичайної та берези повислої, за формулою ЮСз+Бп, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує наявність на спірній земельній ділянці лісових насаджень та її приналежність до земель лісового фонду.

Відведена земельна ділянка розташована в лісовому масиві, який становить єдину екосистему.

Разом із цим, заволодіння земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1.203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі 183/1617/16).

З аналізу зазначених документів вбачається, що подальші протиправні дії Маневицької районної державної адміністрації (прийняття розпорядження від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району») та, як наслідок, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області спрямовані на незаконне вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ,та законами України.

Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою; рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у ст. 5 Лісового кодексу України (далі ЛК України) зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній і приватній власності.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

За статтями 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та наказу) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та наказу).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Зокрема, 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц Велика Палата Верховного Суду висловила наступну позицію щодо цільового призначення: земельної ділянки (розділ 1.2 Постанови, п. 33-43):

«Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу (далі - ЛК) України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті З ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі Ля 6-224цс14).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Суди встановили, що земельна ділянка має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та належить до земель ДП «Новомосковське лісове господарство» (квартал 75 виділ 2), що підтверджують: Проект організації розвитку лісового господарства Новомосковського лісництва станом на 2014 рік з планом-схемою; протокол другої лісовпорядної наради від 17 червня 2014 року; лист ДП «Новомосковське лісове господарство» за вих. № 46 від 28 лютого 2017 року про те, що земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2014 років знаходиться у 75 кварталі ДП «Новомосковське лісове господарство», належить до земель Державного лісового фонду та з 2002 року не змінювала свого цільового призначення - землі лісогосподарського призначення.

Отже, встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суди попередніх інстанцій врахували наведені вище приписи законодавства. А тому аргументи касаційної скарги щодо встановлення факту віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення на підставі неналежних доказів Велика Палата Верховного Суду вважає немотивованими.»

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 ЗК України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на 18.12.2013) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч.7 цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Згідно ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та підлягає приватизації.

Згідно ч. 5 ст. 149 ЗК України (станом на 05.12.2013) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарською використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції станом на 05.12.2013).

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Прилісненській сільській раді.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.10.2023 № 25582/0/2-23 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 не приймалося.

Водночас, документи, на підставі яких Маневицькою районною державною адміністрацією затверджено технічну документацію та в подальшому Головним управлінням Держгеокадастру передано дану земельну ділянку із державної у комунальну власність не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Таким чином, розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 9 - ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також рішення Прилісненської сільської ради від 09.12.2020 № 2/6 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного на момент прийняття спірних рішень законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 зареєстрована у вказаному кадастрі 19.10.2013 із зазначенням її цільового призначення - землі запасу та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом пред`явлення позову про витребування земельної ділянки на користь її власника - Волинської обласної державної адміністрації.

З врахуванням викладеного, слідує, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), яка на даний час відповідно до вимог ЗК України здійснює розпорядження землями держлісфонду.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,4506 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 наразі зареєстрована на праві власності за Прилісненською сільською радою.

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2020, індексний номер 55807442 із зазначенням форми власності: комунальна. На час реєстрації земельної ділянки її цільове призначення та категорія визначено -землі запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Прилісненської сільської ради.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29) дійшла висновку про те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

Щодо тверджень відповідача про те, спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення, так як рішення про зміну її цільового призначення не приймалося, судом враховано наступне.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

В ході проведеного обстеження лісових масивів, що здійснено 29.08.2023 працівниками філії ДП «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України, з`ясовано, що на земельній ділянці 0723682000:02:001:0168 площею 5,4506 га наявні лісові насадження віком 19 років, середньою висотою 11 м., в складі сосни звичайної та берези повислої, за формулою ЮСз+Бп, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує наявність на спірній земельній ділянці лісових насаджень та її приналежність до земель лісового фонду.

Вказане підтверджує, що у зв`язку із малопродуктивністю угідь - земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту Городоцької сільської ради (на даний час Прилісненської сільської ради), рішенням Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу», правонаступником якої є відповідач у справі, розглянуто клопотання Городоцького держлісгоспу від 16.03.2004 та вирішено погодити відведення земельних ділянок площею 20 га, даному лісогосподарському підприємству для створення лісових культур. У межах вказаної площі знаходиться незаконно сформована у 2013 році спірна земельну ділянку, якій у подальшому присвоєно, кадастровий номер 0723682000:02:001:0168.

Після чого, дана земельна ділянка, на підставі рішення уповноваженого органу - розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 № 157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок», пунктом 1 якого надано згоду Городоцькому держлісгоспу на складання проектів відведення земельних ділянок під заліснення площею 20 га на території Городоцької сільської ради, передана у користування ДП «Городоцьке ЛГ».

Таким чином, підставою для прийняття уповноваженим органом влади відповідного розпорядження стало рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу» та клопотання від 12.05.2004 директора Городоцького держлісгоспу голові Маневицької районної державної адміністрації.

В даному випадку Маневицька районна державна адміністрація діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції станом на 01.01.2004.

Тобто, до 07.06.2004 спірна земельна ділянка, як про це зазначає відповідач, відносилася до земель сільськогосподарського призначення. Однак, для створення лісових культур, у встановлений на той час спосіб, дану ділянку передано ДП «Городоцьке ЛГ», правонаступником якого на даний час є філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України».

Таким чином, після зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, на вказану земельну ділянку почав поширюватися режим земель лісогосподарського призначення та визначений порядок зміни цільового призначення саме для земель даної категорії.

При цьому, враховуючи вищенаведене, як вбачається із плану здійсненої висадки лісу та проекту висадки лісових культур на весну 2004 року на вказаній земельній ділянці здійснено планову висадку лісу. Конфігурація та площа земельної ділянки площею 5,4506 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 згідно долученої схеми відповідає параметрам земельної ділянки, на яку Прилісненською сільською радою протиправно виготовлено технічну документацію та зареєстровано в подальшому право власності.

Тому, в силу положень ст. ст. 19, 57 Земельного кодексу України ст. 5 та п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, спірна земельна ділянка відноситься саме до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

При цьому, судом враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулювалось вимогами ст. ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу у 2013 році) та було виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Відповідно до наведених норм Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції станом на 05.12.2013).

Враховуючи вказане, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Водночас, згідно інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.10.2023 № 25582/0/2-23 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 не приймалося.

Твердження Прилісненської сільської ради про неможливість застосування пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції чинній до 16.01.2020) не заслуговує на увагу. Так як усі правові висновки Верховного Суду, викладені як у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц, від 24.12.2014 № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 23.12.201. № 6-377цс15; Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справ №278/1735/15-ц, від 12.04.2022 у справі №373/468/20, від 06.07.2022 у справ № 372/1688/17; та Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справ № 183/1617/16; від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц враховані прокурором при підготовці матеріалів до заявленим позову.

Прилісненська сільська рада зазначає, що рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу», яким погоджено відведення земельних ділянок лісогосподарському підприємству та розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 № 157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок» під заліснення площею 20 га є нечинним на підставі п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509-УІ.

Як зазначалося вище, порядок користування землями лісового фонду визначеного спеціальними нормативно-правовими актами, до яких, окрім іншого віднесено Лісовий кодекс України, детальну характеристику положень якого наведено вище.

При цьому, спірна земельна ділянка ніколи не належала до земель забудови та для вказаних цілей у постійне користування лісогосподарському підприємству не надавалася. У зв`язку із вказаним, вимоги даного Закону до даних правовідносин не можуть бути застосовані.

У своєму відзиву відповідач зазначає про невідповідність площ земельних ділянок, які передано лісогосподарському підприємству на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 №157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок», що прийнято на основі рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу».

В даному випадку вказані рішення та розпорядження стосуються лише орієнтовного розміру площ, яка становить 20 га. При цьому, у вказаних документах зазначається про використання даних малопродуктивних угідь для створення лісових культур. У подальшому при розробленні технічної документації із землеустрою із застосуванням технічних засобів (приладів GРS) площа вказаних земельних ділянок уточнюється як в сторону зменшення так і в сторону збільшення.

У зв`язку із цим, як вбачається із плану здійсненої висадки лісу та проекту висадки лісових культур на весну 2004 року, на усіх чотирьох вищевказаних земельних ділянках здійснено планову висадку лісу. Конфігурація та площі зазначених земельних ділянок відповідають долученій схемі та параметрам земельних ділянок кадастровими номерами 0723682000:02:001:0166, 0723682000:02:001:0167, 0723682000:02:001:0168 та 0723682000:02:001:0169, на яку Прилісненською сільською радою протиправно виготовлено технічну документацію та зареєстровано в подальшому право власності.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям уповноваженим суб`єктом влади -Маневицькою РДА відповідного розпорядження та здійснення планової висадки лісу у 2013 році на вказану загальну площу розроблено матеріали лісовпорядкування.

З метою підтвердження даної інформації, враховуючи, що згідно релевантної практики Верховного Суду, яка викладена у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, зазначено про те, що відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належним, оскільки об`єднання достовірно володіє інформацією про лісовпорядкування.

Таким чином, окружною прокуратурою по всіх чотирьох земельних ділянках державного лісового фонду, що сформувалися надіслано вимоги на ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України.

3 метою підтвердження даної інформації, окружною прокуратурою 22.11.2021 надіслано вимогу на адресу Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України, яким у відповіді від 02.12.2021 підтверджено приналежність земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 до державного лісового фонду, а також додано фрагмент із публічної кадастрової карти України. Разом із цим, ВО «Укрдержліспроект» підтверджено факт накладення земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 на землі держлісфонду у відповіді на вимогу окружної прокуратури від 02.10.2023, до якої додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами земельної ділянки лісового фонду.

При цьому, відведені земельні ділянки кадастровими номерами 0723682000:02:001:0166, 0723682000:02:001:0167, 0723682000:02:001:0168 та 0723682000:02:001:0169 розташовані в одному лісовому масиві, який становить цілісну екосистему.

Також, відповідач зазначає, що підставою для включення вказаної земельної ділянки до переліку земель сільськогосподарського призначення, які передавались до Прилісненської сільської ради стали матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городоцької сільської ради Маневицького району Волинської області, в ході виготовлення якої внесено відомості про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

При цьому, слід зазначити, що внесення відомостей про земельну ділянку лише до Державного земельного кадастру та виготовлення проектною організацією технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення не визначає категорії земельної ділянки.

У відповідності у ст. 20 Земельного кодексу України в редакції станом на дату внесення таких відомостей (2004 та 2013 роки) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

При цьому, розпорядження від 18.12.2013 № 495 про затвердження такої документації прийняла Маневицька районна державна адміністрація, яка станом на грудень 2013 року не була розпорядником земель сільськогосподарського призначення, оскільки у відповідності до ст.ст.122, 149 Земельного кодексу України такі повноваження належали Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області.

Відтак доводи відповідача, що матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городоцької сільської ради Маневицького району Волинської області підтверджує категорію землі не заслуговують на увагу.

Слід зазначити, що на час виготовлення матеріалів технічної документації на земельну ділянку кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 у 2013 році даною ділянку правомірно користувався ДП «Городоцьке ЛГ» та на вказаній земельній ділянці уже 9 років ріс ліс.

Однак, при виготовленні матеріалів технічної документації землевпорядною організацією не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки лісогосподарським підприємством. З огляду на віднесення у матеріалах інвентаризації земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а саме до земель запасу, не наданих у власність чи користування, технічна документація повинна була б містити відомості про її використання не за цільовим призначенням.

Однак, ні про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП «Городоцьке лісове господарство», ні факт наявності на ній лісових насаджень, ні про її використання не за цільовим призначенням з огляду на віднесення її до земель запасу, не зазначено у вказаних матеріалах інвентаризації.

Поряд з цим, Законом України «Про землеустрій», на вимоги якого у своїй апеляційній скарзі посилається відповідач, чітко визначено відображення таких даних при проведенні робіт з інвентаризації земельних ділянок.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, на момент інвентаризації спірної земельної ділянки подальшим присвоєнням кадастрового номера 0723682000:02:001:0168 за матеріалами лісовпорядкування вона вже належала на праві постійної користування ДП «Городоцьке ЛГ» як земля лісогосподарського призначення. При цьому, як установлено судами жодних рішень про її вилучення із земель лісогосподарського призначення уповноваженим органом не приймалося.

Щодо ціни позову.

Згідно витягу про нормативну грошову оцінку землі вартість земельної ділянки, що є предметом позову становить 120817, 55 гривень, відтак ціна позову становить 120817, 55 гривень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку землі» вартість земельної ділянки - еквівалент цінності земельної ділянки, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець; дата оцінки земельної ділянки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки -дата, вказана в технічній документації; експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту; нормативна грошова оцінка земельних ділянок -капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку землі» визначено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що експертна грошова оцінка застосовується виключно при здійсненні цивільно-правових угод. При цьому, важливим є те, що експертна грошова оцінка в силу об`єктивних причин у різних експертів може бути різною. Натомість, нормативна грошова оцінка земельної ділянка - це чітко визначений розмір на дату, вказану в технічній документації, яка надається уповноваженим на те органом - відповідними підрозділами Держгеокадастру у областях.

Вказане узгоджується із релевантною судовою практикою, що висвітлена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/105/20 від 02.12.2020.

Згідно вказаного правового висновку, судовий збір із позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначатися з урахуванням вартості спірного майна. Водночас, вартість земельної ділянки визначається згідно її нормативної грошової оцінки.

Таким чином, враховуючи вказане, окружною прокуратурою з метою правомірного визначення суми судового збору, у році, в якому подано позов отримано через електронні сервіси ДЗК інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0168, яка і є ціною позову та від якого визначено розмір судового збору.

Щодо доводів Прилісненської сільської ради про необхідність застосування положень ЦК України про сплив позовної давності у відповідності до ч. 4 ст, 267 ЦК України, судом враховано наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При визначенні строків позовної давності у справах даної категорії прокуратура виходила із дати здійснення державної реєстрації права комунальної власності Прилісненською сільською радою.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації із Державного реєстру речових прав вбачається, що право комунальної власності на земельну ділянку кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 площею 5,4506 га зареєстровано 15.12.2020. У зв`язку із чим, строк позовної давності встановлено до 15.12.2023.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 2 ст. 255 ЦК України).

Про факт формування земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення прокуратура дізналася із листа Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 29.12.2021 № 08-10/842, про ці ж порушення позивач дізнався лише з листа прокуратури від 02.10.2023 № 51/1-1467 вих-23.

Відтак, дана позовна заява скерована до суду 14.12.2023 без порушення строків позовної давності.

З огляду на вказане, вимоги ч. 4 ст. 267 ЦПК України не можуть бути застосованими у даному випадку.

Обґрунтування наявності порушень інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у сфері охорони навколишнього природного середовища належить здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом ]ига поуіі сиг і а ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З урахуванням зазначеного, зазначену позовну заяву подано в інтересах Волинської обласної державної адміністрації.

Разом з тим, Волинська обласна державна адміністрація проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист від 04.10.2023 № 1155/01-19/2-23), про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

Більше того, прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 02.10.2023 № 51/1 - 1467 вих. - 23.

У вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

Установлено, що земельні ділянки, що передані у комунальну власність мають лісогосподарське призначення та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. В результаті прийняття спірного розпорядження Маневицькою РДА, винесення спірного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та рішення Прилісненської сільської ради відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та вилучення їх з постійного користування ДП «Городоцьке лісове господарство» (на даний час - філія «Городоцьке ЛГ» ДСГГІ «Ліси України»).

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави.

Наведені прокурором обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру свідчать про наявність підстав для представництва прокурором права та інтересів держави у суді.

Враховуючи вищевказане, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Прилісненської сільської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан,9, м.Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Прилісненської сільської ради (вул.Сойне,1б, с.Прилісне, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл, 44614, код ЄДРПОУ 04334413) земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0168 площею 5,4506 га.

3. Стягнути з Прилісненської сільської ради (вул.Сойне,1б, с.Прилісне, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл, 44614, код ЄДРПОУ 04334413) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.03.2024.

СуддяІ. О. Гарбар