Рішення

від 26.03.2024 по справі 904/3768/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3768/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD"), м. Софія Болгарія

про розірвання контракту та стягнення 61 500,00 доларів США

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Наконечна Н.О., адвокат, ордер серії АА №1229932 від 04.10.2022

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- розірвати контракт №16042021 від 16.04.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD");

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD"):

грошові кошти у розмірі 61 500,00 доларів США;

витрати по сплаті судового збору у розмірі 36215,53грн;

витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №16042021 від 16.04.2021. Вимога про розірвання контракту обґрунтована наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджуються листом Торгово-Промислової палати від 28.02.2022; неможливістю поставки товару CIF Odessa через військовий напад росії на Україну, оскільки порти для перевезення комерційних товарів зачинені.

Правовою підставою розірвання контракту позивач вказує статтю 652 ЦК України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 справу №904/3768/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.05.2023; наступне судове засідання призначено 06.06.2023.

Цією ж ухвалою провадження у справі № 904/3768/22 зупинено та в порядку надання правової допомоги господарський суд звернувся через Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до Компетентного Суду Республіки Болгарія з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD").

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 поновлено провадження у справі №904/3768/22 та призначено підготовче засідання на 10.05.2023.

З 10.05.2023 підготовче засідання відкладено до 06.06.2023, з 06.06.2023 до 22.06.2023.

06.06.2023 судом було здійснено запит до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з проханням надати інформацію щодо виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області №904/3768/22 від 08.11.2022 про вручення судових документів відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD").

20.06.2023 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: рахунок-фактура № 74 від 20.12.2022 (а.с.97 том 1); акт приймання-передачі виконаних послуг №74 від 20.12.2022 на суму 13 485,00грн (послуги перекладача з української на болгарську 10985,00грн без ПДВ та нотаріальне засвідчення перекладів на суму 2500,00грн, а.с.98 том 1); платіжна інструкція № 134 від 13.02.2023 на суму 13485,00грн (а.с.99 том 1). Згідно призначення платежу одержувачем коштів є ФОП Мокренко Ю.В.; рахунок фактура № РФ-000005 від 02.02.2023 на суму 1400,00грн (а.с.100 том 1); акт надання послуг № РФ-000005 від 02.02.2023 на суму 1400,00грн (а.с.101 том 1); платіжна інструкція № 132 від 03.02.2023 на суму 1400,00грн (а.с.102 том 1). Згідно призначення платежу одержувачем коштів є ФОП Корнієнко Д.О.; Акт прийому наданих послуг від 08.06.2023 до договору про надання правової допомоги № 31/08/22-6 від 31.08.2022 (а.с.103 том 1).

Ухвалою суду від 22.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/3768/22 на тридцять днів.

З 22.06.2023 підготовче засідання відкладено на 08.08.2023.

Поряд із цим, станом на 08.08.2023 у господарського суду відсутні відомості стосовно отримання судових документів відповідачем, а отже відсутня інформація стосовно належного повідомлення відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD"), яке знаходиться, як зазначено позивачем у позовній заяві, за адресою: вул. Кораб планіні, 69, м. Софія, Болгарія, 1164.

Ухвалою суду від 08.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2024 та одночасно визначено дату наступного судового засідання, яким є 26.03.2024.

Цією ж ухвалою провадження у справі № 904/3768/22 зупинено та в порядку надання правової допомоги господарський суд звернувся через Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Компетентного Суду Республіки Болгарія з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD").

21 листопада 2023 року від Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до господарського суду надійшли документи, отримані в ході виконання доручення господарського суду про вручення судових документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") (а.с. 127-176 том 1).

15 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 16.02.2024 заяву представника позивача, адвоката Наконечної Н.О., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 12.03.2024 поновлено провадження у справі №904/3768/22, призначено підготовче засідання на 12.03.2024.

Ухвалою суду від 12.03.2024 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду на 26.03.2024.

20.03.2024 до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: завірені копії рахунку - фактури № РФ-000048 від 24.08.2023, акту надання послуг № РФ-000048 від 31.08.2023 та платіжної інструкції № 276 від 30.08.2023 на суму 11125,00грн (а.с.11-13 том 2).

Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 26.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") (постачальник) укладено контракт №16042021, відповідно до умов якого (п.1.1.) продавець на умовах, наведених у статтях контракту, зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар по ціні, в асортименті, в кількості та з іншими характеристиками, вказаними в Специфікації до даного контракту.

Згідно п.1.4., 2.1. Контракту країна призначення та кінцевий вантажоодержувач вказані у Специфікації до контракту, які є його невід`ємною частиною. Поставка товару буде здійснюватись згідно Специфікації до даного Контракту у відповідності до Інкотермс -2010.

Датою поставки товару по цьому Контракту і Специфікації вважається дата видачі транспортних документів (п.2.2. Контракту).

Пунктом 2.4. Контракту передбачено, що поставка товару повинна здійснюватись партіями упродовж строку дії Контракту. Дата поставки зазначається в Специфікації до цього Контракту.

Валютою платежу за цим Контрактом є долари США (п.3.1. Контракту).

Умови платежу за Товар, що постачається за цим Контрактом, поряд із переліком документів, що надається Покупцю Продавцем, обумовлюються та наводяться Сторонами у Специфікації до цього Контракту (п.3.2. Контракту).

У пункті 7.1. договору зазначено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання контрактних зобов`язань у тому випадку, якщо невиконання обумовлено обставинами надзвичайної сили, незалежить від їх волі, такі як: пожежа, землетрус, стихійне лихо, війна, мобілізація, воєнні дії, конфіскація, ембарго, або які-небудь інші випадки аналогічного характеру. У випадку збереження форс-мажорних обставин протягом місячного строку, сторони мають право припинити дію контракту або Додатку до цього Контракту без виникнення будь-яких правових наслідків або ініціювання арбітражного розгляду.

У випадку виникнення надзвичайних обставин сторона, яка не може виконати умови Контракту зобов`язана повідомити про це іншу сторону шляхом направлення факсового повідомлення безвідкладно після виникнення вищезазначених обставин, підтвердивши факт існування яких упродовж 15 днів довідкою, яка видається місцевою Торговою палатою.

Цей Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. У випадку невиконання однією із сторін зобов`язань, які покладені на неї відповідно до умов цього Контракту повністю або частково, строк дії контракту продовжується до повного виконання сторонами всіх зобов`язань (п.7.2. Контракту).

Відповідно до пункту 10.5. Контракту сторони домовились, що факсимільні копії цього Контракту, а також Додатків до нього, підписані обома сторонами, слід вважати дійсними і такими, що мають юридичну силу.

На виконання умов Контракту Товариство з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" Інвойс (рахунок) № 16042021/1 від 16.04.2021 на суму 66669,90 доларів США (а.с.11). Умови постачання товару - CIF Odessa. Строки поставки товару в рахунку не вказані.

Жодної Специфікації до Контракту від 16.04.2021 сторони не підписали, отже найменування товару, асортимент, його кількість та строки поставки товару в контракті не визначено.

Водночас, у квітні, липні 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" передоплату в сумі 61500,00доларів США, що підтверджується випискою SWIFT та платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах:

№ 2 від 22.04.2021 на суму 12000,00доларів США, а.с.12-13;

№ 3 від 26.04.2021 на суму 14000,00доларів США, а.с.14-15;

№5 від 08.07.2021 на суму 23500, 00доларів США, а.с.16-17;

№6 від 12.07.2021 на суму 12000,00доларів США, а.с.18-19.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" не надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" Специфікації до Контракту для узгодження строків та умов постачання товару.

Умови постачання товару - CIF Odessa зазначені відповідачем в Інвойсі від 16.04.2021 на суму 66669,00доларів США.

Відповідно до правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) (…назва порту призначення) означає, що поставка товару є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Пунктом А4 правил Інкотермс-2010 (Поставка) передбачено, що продавець зобов`язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.

Продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів (пункт А7 Інкотермс 2010 (Повідомлення покупцю)).

Таких повідомлень позивач не отримував.

У жовтні 2022 року позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" повідомлення (Вимогу) вих. №05/10/2022 від 05.10.2022 з проханням протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа, повідомити про готовність здійснити поставку товару або, в цей же строк, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" передоплату в розмірі 61500,00доларів США (фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист містяться в матеріалах справи, а.с.50).

Відповіді на повідомлення позивачем не отримано, грошові кошти не повернуто.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" просить розірвати контракт №16042021 від 16.04.2021 на поставку товару та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") грошові кошти у розмірі 61 500,00 доларів США.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, строк поставки товару, наявність/відсутність підстав для розірвання контракту та стягнення заборгованості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.1 ст. 693 ЦК України).

З огляду на те, що сторонами не погоджено таку суттєву умову договору поставки, як строк поставки товару, позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №05/10/2022 від 05.10.2022, в якому просив, протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа, повідомити про готовність здійснити поставку товару або, в цей же строк, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" передоплату в розмірі 61500,00доларів США.

Будь-яких доказів поставки товару або повернення грошових коштів на рахунок позивача відповідач не надав, а судом таких обставин не встановлено

Тож, з урахуванням приписів частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України строк повернення попередньої оплати у сумі 61500,00грн вважається таким, що настав.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення попередньої оплати обґрунтованими та доведеними належними доказами. У зв`язку з чим вимога про стягнення 61500,00доларів США підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Позивач просить розірвати контракт №16042021 від 16.04.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD").

Суд вважає вимогу позивача про розірвання Контракту на поставку товару необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавством).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Тобто закон передбачає можливість зміни укладеного позивачем та відповідачем Договору, у тому числі відповідно до ст.652 ЦК, у разі наявності на те визначених законом підстав.

Згідно з ч.1 ст.652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Частиною 2 ст.652 ЦК передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК).

Таким чином закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 ЦК. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абз.1 ч.1 ст.651 ЦК). Припис абз.2 ч.1 ст.652 ЦК встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 ЦК договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Таким чином, передбачене право на розірвання договору у разі істотної зміни обставин, направлене на захист сторін такого договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних з подальшим виконанням договору, в умовах виникнення обставин, що відповідають характеристикам, зазначеним в статті 652 ЦК України.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (п.8)).

У вирішенні питання про наявність підстав для розірвання договору поставки на підставі ч.4 ст.652 ЦК в межі дослідження у справі входить з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/9911/21).

За своєю правовою природою Контракт від 16.04.2021 є договором поставки товару, та є підставою виникнення у сторін зобов`язань відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Підставою для розірвання Контракту Позивач вказує, що через військовий напад росії на Україну небезпечно здійснювати перевезення на території України. Українські порти для перевезення комерційних товарів зачинені, що свідчить про неможливість поставки відповідачем товару згідно з Контрактом на умовах поставки CIF Odessa. Доказом наявності форс-мажорних обставин є лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Щодо посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно Контракту від 16.04.2021, у випадку виникнення непердбачуваних обставин, сторона, яка не може виконати договірні зобов`язання зобов`язана терміново повідомити про це іншу сторону шляхом відправки факсового повідомлення після виникнення вищезазначених обставин, підтвердивши факт існування таких обставин протягом 15 днів довідкою, яка видається місцевою Торговою палатою (п.7.1. Контракту).

Отже, у цій справі договір імперативно вимагає засвідчувати існування форс-мажорних обставин виключно сертифікатом ТПП.

Відповідний сертифікат позивачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд відхиляє посилання позивача на форс-мажорні обставини через настання яких сторони не мають можливості виконати умови договору.

Відтак у цій справі відсутня істотна зміна обставин та, відповідно, підстави для розірвання Договору відповідно до ч.1 ст.651, частин 1, 2 ст.652 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про розірвання договору.

Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Із матеріалів справи убачається, що позовні вимоги визначені позивачем в іноземній валюті.

Тож, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61500,00доларів США.

Щодо розгляду спору господарським судом Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Згідно ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

За змістом ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, крім винятків, встановлених законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України.

Ст. 366 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України.

Приписами ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов`язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Таким чином, на підставі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

За договором поставки п.п. 9.1, 9.2. встановлено, що спори, які виникають з договору або у зв`язку з виконанням договору, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності вирішуються Господарським судом Дніпропетровської області із застосуванням норм матеріального та процесуального права України.

Щодо розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив розмір судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи:

судовий збір у сумі 36215,53грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн.

Під час розгляду справи додатково подав клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги перекладача у сумі 24610,00грн.

Сплата судового збору у розмірі 36215,53грн підтверджується платіжним дорученням №83 від 11.10.2022 на суму 2481,00грн (а.с.47 том 1) та платіжним дорученням №84 від 11.10.2022 на суму 33734,53грн (а.с.48).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 33734,53грн (за розгляд майнової вимоги). Судовий збір у розмірі 2481,00грн за розгляд немайнової вимоги покладається на позивача.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання правової допомоги № 31/08/22-6 від 31.08.2022, укладений між Адвокатським об`єднанням "Захист Бізнесу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" (Клієнт) (а.с.29 том 1), Додаткова угода № 1 від 31.08.2022 (а.с.30 том 1), рахунок-фактура № 31/08/22-6 від 31.08.2022 на суму 35000,00грн (а.с.31 том 1), платіжне доручення № 54 від 20.09.2022 на суму 35000,00грн (а.с.32 том 1), Ордер на надання правничої допомоги від 04.10.2022 Серія АА № 1229932, виданий Адвокатським об`єднанням "Захист Бізнесу" адвокату Наконечній Н.О. для представництва інтересів ТОВ "Сан Спєас Джоінтлі Україна" (а.с.58 том 1), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 000734 від 30.09.2019 (а.с.33 том 1).

З наданих договору та акта вбачається прийняття Адвокатським об`єднанням "Захист Бізнесу" (адвокат Наконечна Н.О.) зобов`язання надати позивачу правову (правничу) допомогу у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 61500 доларів США.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до договору про надання правової допомоги (п.1.1.), винагорода Адвокатського об`єднання за надані по договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатами об`єднання на надання таких послуг та складає 35000,00грн за:

ознайомлення з матеріалами та поясненнями, наданими клієнтом, дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах, надання клієнту правової допомоги у складанні позовної заяви та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта, представлення інтересів клієнта у суді, які сплачуються клієнтом до 05.09.2022;

додатково клієнт оплачує Адвокатському об`єднанню 10% від суми фактично стягненої на користь клієнта.

Факт надання відповідних послуг з боку Адвокатського об`єднання буде засвідчуватись актами прийому наданих послуг, які є невід`ємною частиною договору (п.1.4. договору).

Актом прийому наданих послуг визначена фіксована сума гонорару адвоката за надану адвокатом правову допомогу: ознайомлення з матеріалами та поясненнями, наданими клієнтом; дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах; надання клієнту правової допомоги у складанні та поданні (надсилання засобами поштового зв`язку) позовної заяви та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта щодо стягнення з відповідача 61500 доларів США, інших заяв, клопотань; представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відеоконференції по справі № 904/3768/22; надано консультації по вищевказаним правовідносинам; вчинено інші дії передбачені законодавством, необхідні для ефективного захисту інтересів клієнта (а.с.103 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Відповідач заперечень щодо суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретного виду професійної правничої допомоги вартістю, що визначена у фіксованому розмірі 35000,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

У частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії, передбачені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критерії для їх розподілу, передбачені частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, суд доходить висновку, що заявлені позивачем до розподілу 35000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу є тим розміром витрат, який є співмірним із складністю справи й виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також розумним, у тому числі й до ціни позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частинами першою, четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому, у зв`язку із відмовою в задоволенні вимоги про розірвання договору та стягнення на користь позивача заборгованості у сумі 61500 доларів США, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у сумі 17500,00грн (35000,00х50%).

Щодо витрат на оплату послуг перекладача.

Згідно з частинами 2 - 3 статті 127 ГПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 - ч. 6 ст. 127 ГПК України).

Так, 06.06.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/3768/22; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" отримати в Господарському суді Дніпропетровської області примірник цієї ухвали про відкриття провадження у справі, виклик (повідомлення) про день судового засідання та здійснити їх переклад болгарською мовою, який нотаріально посвідчити.

Вимоги суду щодо здійснення перекладу болгарською мовою виконані позивачем.

У зв`язку з перекладом на болгарську мову позивачем понесені витрати, що підтверджується:

рахунком-фактури № 74 від 20.12.2022 (а.с.97 том 1);

актом приймання-передачі виконаних послуг №74 від 20.12.2022 на суму 13 485,00грн (послуги перекладача з української на болгарську 10985,00грн без ПДВ та нотаріальне засвідчення перекладів на суму 2500,00грн, а.с.98 том 1);

платіжною інструкцією № 134 від 13.02.2023 на суму 13485,00грн (а.с.99 том 1). Згідно призначення платежу одержувачем коштів є ФОП Мокренко Ю.В.;

рахунком - фактура № РФ-000005 від 02.02.2023 на суму 1400,00грн (а.с.100 том 1);

актом надання послуг № РФ-000005 від 02.02.2023 на суму 1400,00грн (а.с.101 том 1).

Ухвалою суду від 08.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 12 березня 2024 року; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" отримати в Господарському суді Дніпропетровської області примірники ухвал суду від 08.11.2022, від 10.05.2023, від 06.06.2023, від 22.06.2023, від 08.08.2023, доручення про вручення документів, підтвердження про вручення документа, виклик (повідомлення) про день судового засідання та здійснити їх переклад болгарською мовою, який нотаріально посвідчити.

На виконання ухвали суду від 08.08.2022 представником позивача, 04.09.2023, клопотанням про приєднання документів до матеріалів справи № 04/09/2023, було долучено до матеріалів справи документи, а саме: нотаріально завірені переклади на болгарську мову примірники ухвал суду від 08.11.2022, від 10.05.2023, від 06.06.2023, від 22.06.2023, від 08.08.2023, дорученняпро вручення документів, підтвердження про вручення документа, виклик (повідомлення) про день судового засідання та позовної заяви з додатками (знаходиться в матеріалах справи).

Отже, позивач поніс додаткові судові витрати в загальному розмірі 11 125,00 грн, що підтверджується рахунком - фактурою № РФ-000048 від 24.08.2023; актом надання послуг № РФ-000048 від 31.08.2023 та платіжною інструкцією № 276 від 30.08.2023 (а.с.11-15 том 2).

Загальна сума витрат, пов`язаних з оплатою послуг перекладача складає 24610,00грн (11 125,00 грн +13485,00грн).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог витрати, пов`язані з оплатою послуг перекладача покладаються на сторони в рівних частках, стягненню з відповідача підлягає 12305,00грн (24610,00грнх50%).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 33734,53грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17500,00грн та витрати, пов`язані з оплатою послуг перекладача у сумі 12305,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") про розірвання контракту та стягнення 61 500,00 доларів США задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") (1164, Болгарія, Софія вул. Кораб планіні 69 (1164 Bulgaria, Cofia,69 Korab planina str.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" (ідентифікаційний код 43410365, проспект Перемоги, будинок 104, місто Київ, 03115) грошові кошти в сумі 61500,00 доларів США, видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") (1164, Болгарія, Софія вул. Кораб планіні 69 (1164 Bulgaria, Cofia,69 Korab planina str.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" (ідентифікаційний код 43410365, проспект Перемоги, будинок 104, місто Київ, 03115) витрати по сплаті судового збору в сумі 33734,53грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17500,00грн, витрати на оплату послуг перекладача в сумі 12305,00грн, видати наказ.

В задоволенні вимоги про розірвання контракту №16042021 від 16.04.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Спєас Джоінтлі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міротранс БГ" ("Mirotrans BG LTD") відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.03.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва