Рішення

від 18.04.2023 по справі 909/802/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/802/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Івано-Франківської міської ради

(вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 71 107,49 грн

за участю:

представника позивача: Буджака В.М. (самопредставництво);

представника відповідача: Борис Л.Д. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада (далі - Івано-Франківська міська рада, позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю у сумі 71 107,49 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 270,00 грн судового збору.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання від 13.08.2021 №1039/11.1-03/14в (вх.№13750/21) про витребування від Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2610100000:20:006:0142) за 2018 рік.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2021 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.09.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 03.09.2021 №1128/11.1-03/14в (вх.№13642/21).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2021; зобов`язано Відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області протягом 10 (десяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали надати суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2610100000:20:006:0142) за 2018 рік.

23.09.2021 до суду від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на виконання вимог вищезазначеної ухвали, надійшов лист від 15.09.2021 №222/406-21-0.6 (вх.№24824/21), до якого приєднано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018 рік.

27.09.2021 до суду від відповідача надійшло:

- відзив на позовну заяву від 21.09.2021 б/н (вх.№14990/21);

- заява про застосування строків позовної давності від 21.09.2021 б/н (вх.№15014/21).

28.09.2021 до суду від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 24.09.2021 б/н (вх.№15148/21).

05.10.2021 судове засідання з розгляду справи по суту не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 13.10.2021 призначено наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 29.10.2021.

29.10.2021 у судовому засіданні з розгляду справи з`явились представники відповідача; у зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача судом відкладено розгляд справи по суті на 08.11.2021 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

01.11.2021 до суду від відповідача надійшло:

- клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 01.11.2021 б/н (вх.№17173/21);

- клопотання про виправлення описки у заяві про застосування строків позовної давності від 01.11.2021 б/н (вх.№17174/21).

08.11.2021 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін; суд:

- на підставі ч. 6 ст. 250 ГПК України дійшов висновку щодо необхідності переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження;

- відмовив відповідачу у задоволенні клопотання від 01.11.2021 б/н (вх.№17173/21 від 01.11.2021) про приєднання доказів до матеріалів справи, оскільки подані докази не засвідчені належним чином;

- відклав підготовче засідання на 29.11.2021 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання).

29.11.2021 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін; представник відповідача подала клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 29.11.2021 б/н (вх.№19037/21), яке суд задовольнив та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 09.12.2021 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання).

09.12.2021 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін;

- представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2020 №71-37 з додатком №8 (вх.№19757/21), яке суд задовольнив;

- представник відповідача подала клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із необхідністю надання суду додаткових доказів (вх.№19758/21);

- судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.01.2022 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання)..

10.01.2022 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін;

- представник відповідача подала клопотання про приєднання доказів та письмових пояснень до матеріалів справи від 10.11.2021 б/н (вх.№325/22), яке суд задовольнив;

- представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із зміною представника позивача та необхідністю надати додаткові докази до матеріалів справи (вх.№324/22);

- судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.01.2022 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання).

25.01.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із збільшенням захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, серед працівників суду та згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2022 №2/г.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 17.02.2022 призначено наступне підготовче засідання на 04.03.2022.

04.03.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану (Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022).

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 28.07.2022 призначено наступне підготовче засідання на 09.08.2022.

09.08.2022 до суду через Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника позивача (вх.№10200/22 від 09.08.2022).

09.08.2022 у підготовчому засіданні з`явився представник відповідача; суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 14.09.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

14.09.2022 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення від 13.09.2022 №661/11.1-03/14в (вх.№12119/22).

14.09.2022 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін;

- представник позивача подав для приєднання до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2022 у справі №909/800/21, яке судом приєднано;

- представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитися з поданими представником позивача письмовими поясненнями;

- суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 06.10.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

03.10.2022 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 28.09.2022 б/н (вх.№13132/22).

06.10.2022 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін; суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13.10.2022 для надання можливості представнику позивача ознайомитися з поданими представником відповідача письмовими поясненнями (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

13.10.2022 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін; судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; заслухано вступне слово позивача та оголошено перерву в судовому засіданні до 26.10.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 26.10.2022, 11.11.2022 суд оголошував перерви до 11.11.2022 та 18.11.2022 відповідно.

Судові засідання з розгляду справи по суту призначені на 18.11.2022, 26.01.2023 та 13.02.2023 не відбулися у зв`язку з тимчасовою втратою судді працездатності, а також у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в м. Івано-Франківську та масованими обстрілами по всій Україні.

Ухвалою-повідомленням про судове зсідання від 03.04.2023 призначено наступне засідання з розгляду справи по суті на 18.04.2023.

18.04.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно, без укладення договору оренди земельної ділянки, користувався земельною ділянкою площею 1,1447 га у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею в сумі 71 107,49 грн за період з 13.05.2018 по 25.03.2019. Крім того, зазначив, що доводи відповідача про те, що договір оренди землі №52 від 16.02.2011 не припинив свою дію, оскільки строк оренди спірної земельної ділянки був поновлений згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016, п. 8 додатку №7 до цього рішення, є безпідставними у зв`язку з тим, що даний договір припинив свою дію ще 13.05.2017. З огляду на те, що договір оренди землі припинив свою дію 13.05.2017, а плата за земельну ділянку відповідачем вносилась не в повному обсязі згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік, яка вже втратила свою чинність у спірний період, то відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської громади та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018-2019 роки несплаченою залишилась сума безпідставно збережених коштів, що становить 71 107,49 грн.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позиція відповідача. Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Свою позицію обґрунтовує тим, що договір оренди земельної ділянки №52 від 16.02.2011 є беззаперечним свідченням існування договірних відносин між позивачем та відповідачем. Орендарем сплачено орендну плату за період з 13.05.2018 по 25.03.2019 згідно з вимогами договору, термін дії якого поновлено на 10 років в повному об`ємі, з врахуванням щорічної індексації орендної плати. Таким чином, між сторонами продовжували існувати договірні відносини, що саме по собі виключає можливість застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Як на правову підставу своїх заперечень відповідач посилається на ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 9, 30 договору №52 від 16.02.2011, п. 47 рішення 6 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016.

Обставини справи, встановлені судом

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 розташовано адміністративно-виробничі будівлі заводу залізобетонних виробів 4 469,70 кв.м (довідка №251399124 від 06.04.2021; а.с. 21-22 том І).

Власником вказаного об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1778933026101) є:

- з 11.01.2007 по 25.03.2019 ФОП ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №Д-1 від 03.01.2007;

- з 26.03.2019 станом на 06.04.2021 (дата видачі довідки) Приватне підприємство "Волекс ІФ" (далі - ПП "Волекс ІФ") на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.03.2019, складеного між ОСОБА_1 та ПП "Волекс ІФ".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.04.2023 керівником і засновником ПП "Волекс ІФ" є ОСОБА_1 , яким 15.03.2019 було внесено спірне майно до статутного капіталу цього підприємства.

За адресою: АДРЕСА_2 сформовано земельну ділянку загальною площею 1,1447 га з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та присвоєно їй кадастровий номер 2610100000:20:006:0142.

16.02.2011 між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі №52 (далі договір оренди землі №52 від 16.02.2011, договір) (а.с. 88-89, 214-216 том I).

Умови договору такі.

Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд заводу залізобетонних виробів, яка знаходиться АДРЕСА_2 (п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1.1447 га під забудовою (п. 2 договору).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення (п. 3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 966 493,90 грн (п. 5 договору).

Договір укладено строком на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить: 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає: 88 995,00 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку підлягає щорічній індексації без внесення змін до даного договору (п. 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, із затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання, зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 20 договору).

Обов`язки орендаря: у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором; у разі поновлення договору оренди здійснюється відшкодування втрат від недоотримання Івано-Франківською міською радою коштів за використання земель на період закінчення дії даного договору та державної реєстрації поновленого договору (п. 30 договору).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 35 договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 договору).

12.05.2011 договір оренди землі №52 від 16.02.2011 зареєстрований у Івано-Франківській регіональній філії центру ДЗК при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №261010004000109. Відповідно, договір був чинним до 12.05.2014.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №909/1086/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017, встановлено, що строк дії договору оренди землі №52 від 16.02.2011 не припинявся на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (а.с. 98-104 том І).

Отже, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин, договір оренди землі №52 від 16.02.2011 було поновлено на той самий строк (3 роки) - до 12.05.2017.

27.04.2016 ФОП ОСОБА_1 через ЦНАП звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою щодо поновлення строку дії договору оренди на 10 років. До заяви додано в т.ч. копії договору оренди, суборенди землі, додаткової угоди до них (а.с. 223 том I).

26.05.2016 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради листом №ДКР-1277/01-20 від 26.05.2016 повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що його звернення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Ребета, 2-А розглянуто Управлінням земельних відносин Івано-Франківської міської ради та подано на розгляд чергового засідання виконавчого комітету та сесії міської ради (а.с. 224 том I).

08.07.2016 рішенням 6 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради №215-6 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська, виконану Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя", та введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Івано-Франківська з 01.01.2017; встановлено, що середня (базова) вартість 1 кв.м земель міста становить 233,25 грн/кв.м (а.с. 225 том I).

У цей же день, 08.07.2016, рішенням 6 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради №220-6 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" ФОП ОСОБА_1 було продовжено дію договору оренди строком на 10 років на земельну ділянку площею 1,1447 га по АДРЕСА_2 (п. 8 додатку №7 до рішення) (а.с. 23 том І).

При цьому зазначеним рішенням було:

- вказано суб`єктам господарської діяльності, зазначеним в додатках 3, 4, 7 до даного рішення, зареєструвати право оренди земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства (п. 45);

- встановлено терміни дії договорів оренди землі від дати прийняття рішення сесії міської ради про передачу в оренду, поновлення термінів оренди земельних ділянок (п. 46);

- встановлено, що з дня закінчення дії договору оренди земельної ділянки і до дня державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі орендар сплачує орендну плату згідно з договором оренди, термін дії якого поновлюється (п. 47);

- покладено обов`язки за виконанням даного рішення на управління земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (п. 50).

21.02.2017 та 27.02.2017 ФОП ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського міського голови із заявами щодо укладення договору оренди на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді, що є додатком до такого листа (а.с. 148-150 том І).

06.03.2017 Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради листом №ДКР-18/01-18/978 повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що рішенням 6 сесії Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 за №220-6 термін дії договору оренди землі від 12.05.2011 продовжено на 10 років, проте додаткова угода щодо продовження терміну дії договору оренди землі ФОП ОСОБА_1 не укладена та не зареєстрована. Додатково повідомлено відповідача про те, що підготовку додаткових угод до договорів оренди землі здійснює Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради згідно з формами, що додаються до Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську; для підписання підготовленої Департаментом комунальних ресурсів додаткової угоди до договору оренди землі необхідно завернутися в Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (а.с. 28 том І).

26.03.2019 власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці площею 1,1447 га по АДРЕСА_2 , стало ПП "Волекс ІФ".

25.02.2020 рішенням 37 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської ради №71-37 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань ПП Волекс ІФ надано право оренди вказаної земельної ділянки на 10 років (а.с. 170-175 том I).

Згідно з п. 8 вищезазначеного рішення припинено за згодою право користування земельними ділянками та надано їх в користування новим власникам майна, яке знаходиться на цих ділянках, згідно з додатком (в тому числі ФОП ОСОБА_1 ).

08.04.2021 позивачем надіслано відповідачу повідомлення №239/34.3-02/18в про проведення обстеження земельної ділянки у період з 19.04.2021 по 29.04.2021 (а.с. 19 том I).

19.04.2021 Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142 на предмет дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами обстеження складено акт №372 від 19.04.2021 обстеження земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:006:0142 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12-14 том І).

Вказаним актом встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування адміністративно-виробничих будівель заводу залізобетонних виробів ФОП ОСОБА_1 та ПП Волекс ІФ; загальна площа нерухомого майна складає 4 469,7 кв.м; земельна ділянка розташована в південно-східній частині міста; земельна ділянка сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:006:0142; ділянка складної форми, частково огороджена бетонною огорожею, заїзд здійснюється із сторони вул. Ребета; під час обстеження ділянки ОСОБА_1 надав декларацію про сплату за землю за 2018-2021 роки та інформаційну довідку про інженерно-геологічні та гідрологічні умови земельної ділянки існуючого заводу залізобетонних виробів на АДРЕСА_2 , виконавцем якої є Івано-Франківська філія ПрАТ "Геотехнічний інститут", та наполягав про внесення в акт обстеження п. 6 даної довідки про потенційне підтоплення земельної ділянки підземними водами.

ФОП ОСОБА_1 зі складеним актом обстеження земельної ділянки №372 від 19.04.2021 не погодився, про що зазначено в акті. Зокрема, вказав, що договір оренди землі №52 від 16.02.2011 є діючим до 14.04.2021, також вказав на те, що не взяті до уваги недоліки земельної ділянки: земельна ділянка не забезпечена тепломережами, розташована в зоні залягання ґрунтових вод менше 3 м, примикає до вулиці без твердого покриття, не забезпечена каналізацією (а.с. 13 та 13 на звороті том І).

23.04.2021 Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області листом №4586/5/09-19-24-05-16 повідомило Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради про те, що ФОП ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою площею 1,1447 га задекларував та сплатив плату за землю: за 2018 рік 168 841,50 грн; за 2019 рік 168 841,50 грн; за 2020 рік 168 841,50 грн (а.с. 20 том I).

15.06.2021 на заперечення директора ПП "Волекс ІФ" ОСОБА_1 , написані при отриманні акта обстеження земельної ділянки, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у листі від 15.06.2021 №35/34.3-02/364 (а.с. 26-27 том І) зазначив наступне:

- додаткова угода, надіслана ФОП ОСОБА_1 не була підписана двома сторонами і щодо неї відсутні відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відсутні підстави щодо внесення змін в акті обстеження;

- стосовно зазначення понижуючих коефіцієнтів при виконанні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки необхідно звертатись до Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області щодо роз`яснення застосування локальних коефіцієнтів у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

22.06.2021 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1770/01-18/19в від 18.06.2021 з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 13.05.2018 по 25.03.2019 в сумі 71 107,49 грн (а.с. 9-10). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1447 га у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:20:006:0142, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 та 2019 рік становила 8 357 201,75 грн (а.с. 17, 71 том І).

Відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська ФОП ОСОБА_1 сума безпідставно збережених коштів за період з 13.05.2018 по 25.03.2019 становить 71 107,49 грн (а.с. 11 том І). При визначенні суми враховано, що ФОП ОСОБА_1 обліковується у Головному управлінні ДПС у Івано-Франківській області як платник земельного податку, яким протягом періоду з 13.05.2018 по 25.03.2019 задекларовано та сплачено 146 637,68 грн земельного податку, тому сума безпідставно збережених коштів була зменшена Івано-Франківською міською радою на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку (а.с. 10, 11 том І).

У зв`язку з несплатою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за захистом порушеного права Івано-Франківської міської територіальної громади.

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів за період із 13.05.2018 по 25.03.2019 на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

1.1. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Натомість, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідних правових висновків дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

1.2. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права (на що неоднократно у своїх постановах звертав увагу Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

1.3. За приписами ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

1.4. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

1.5. Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

ІI. Щодо правової підстави користування спірною земельною ділянкою відповідачем

2.1. Стаття 1212 ЦК України підлягає застосуванню тільки у випадку відсутності правової підстави або у разі, коли підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з положеннями глави 15 ЗК України право оренди є правовою підставою користування земельною ділянкою комунальної власності.

Отже, наявність права оренди виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 93, ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору оренди з моменту державної реєстрації цього права.

На вказані норми чинного законодавства неоднократно у своїх постановах звертав увагу Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

2.2. Як встановлено судом, договір оренди землі №52 від 16.02.2011 (зареєстрований 12.05.2011 у відповідному органі) був укладений між Івано-Франківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 строком на 3 роки з моменту його державної реєстрації (п. 8, 42 договору), тобто строком до 12.05.2014.

Згідно з обставинами справи, встановленими Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 06.06.2017 у справі №909/1086/16, строк дії договору оренди землі №52 від 16.02.2011 не припинявся на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та був поновлений на той самий строк (3 роки) - до 12.05.2017.

2.3. Доводи відповідача про те, що договір оренди землі №52 від 16.02.2011 у спірний період (із 13.05.2018 по 25.03.2019) не припинив свою дію, оскільки строк оренди спірної земельної ділянки був поновлений відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016, пункту 8 додатку №7 до цього рішення, не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на наступне.

2.3.1. Відповідно до п. 8 договору, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин щодо поновлення договору, орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як встановлено судом, відповідач як орендар повідомив позивача як орендодавця про намір поновити договірні відносини на новий строк завчасно (27.04.2016) до закінчення строку дії договору оренди землі №52 від 16.02.2011 (12.05.2017).

За загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду (п. 38.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19).

Судом встановлено, що позивач - Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №220-6 від 08.07.2016, яким вирішила (пункт 7) поновити терміни (тобто строки) оренди земельних ділянок згідно з додатком №7.

Додатком №7 до цього рішення передбачено перелік договорів оренди, які підлягають поновленню (продовженню). У п. 8 додатку №7 зазначений договір оренди земельної ділянки площею 1,1447 га по АДРЕСА_2 , орендарем якої вказано ФОП ОСОБА_1 , а пропонованим терміном продовження оренди земельної ділянки 10 років.

У силу ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Проте, рішення Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016 в частині ФОП ОСОБА_1 виконано не було та додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення (зі строком оренди 10 років) укладена його сторонами не була (а.с. 12 на звороті, 27).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (п. 69), від 26.05.2020 у справі №908/299/18 (п. 65-67), від 29.05.2020 у справі №378/596/16-ц (п. 76-77)).

Отже, відповідач не позбавлений був можливості на подання до суду позову про спонукання позивача до укладання додаткової угоди до договору оренди землі №52 від 16.02.2011.

Однак, своє право на укладання додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у судовому порядку відповідач не захистив.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

При цьому, суд враховує, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку відповідної міської ради не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування земельною ділянкою у встановленому розмірі. Такого висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21.

2.3.2. Пунктом 46 рішення Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016 встановлено "терміни дії договорів оренди землі від дати прийняття рішення сесії міської ради про передачу в оренду, поновлення термінів оренди земельних ділянок".

За приписами ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Водночас строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі є істотною умовою такого договору.

Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, такі умови можуть встановлюватися сторонами в договорі, водночас не можуть встановлюватися в рішенні органу місцевого самоврядування.

Рішення органу місцевого самоврядування не може підміняти відповідний договір.

Більш того, цей пункт 46 рішення Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016 також не може нести правових наслідків, якщо в подальшому така додаткова угода про поновлення строку оренди земельної ділянки не укладена.

Це ж саме стосується й пункту 47 рішення Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016, яким встановлено, що з дня закінчення дії договору оренди земельної ділянки і до дня державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі орендар сплачує орендну плату згідно з договором оренди, термін дії якого поновлюється.

2.3.3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області 20.07.2022 у справі №909/800/21 (суддя Неверовська Л.М.), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022, встановлено, що договір оренди землі №52 від 16.02.2011, укладений між Івано-Франківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 , припинив свою дію 13.05.2017 та після закінчення його дії договірні відносини Івано-Франківської міської ради з ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми ст. 1291 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (п. 32), у постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

2.4. Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 у спірний період із 13.05.2018 по 25.03.2019, зокрема укладення додаткової угоди до договору оренди землі №52 від 16.02.2011 з Івано-Франківською міською радою та державної реєстрації такого речового права на нерухоме майно як право оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, відповідач із 13.05.2018 по 25.03.2019 користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

За таких обставин справи суд встановив наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

ІІІ. Щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів

3.1. Відповідно до п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Відповідного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

3.2. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування безпідставно збережених коштів в розмірі 71 107,49 грн, з яких:

- 52 265,13 грн за період з 13.05.2018 по 31.12.2018;

- 18 842,36 грн за період з 01.01.2019 по 25.03.2019.

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснений на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018 р. та 2019 р., згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки за вказані роки становила 8 357 201,75 грн. Розрахунок здійснений виходячи зі ставки 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При здійсненні розрахунку позивачем враховані суми задекларованої та сплаченої відповідачем плати за землю за спірний період.

Перевіривши розрахунок суми безпідставно збережених коштів, судом встановлено його відповідність вимогам законодавства та арифметичну правильність.

3.3. При цьому судом визнаються необґрунтованими посилання відповідача на те, що за користування земельною ділянкою у спірний період відповідач має сплачувати у розмірі, визначеному договором оренди землі №52 від 16.02.2011, на підставі пункт 30 цього договору, який діє й після припинення договору.

Пункт 30 договору оренди землі №52 від 16.02.2011 встановлює обов`язки орендаря. Зокрема, у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою.

Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором (друге речення абз. 6 п. 30 договору).

Отже, абз. 6 п. 30 договору оренди землі №52 від 16.02.2011 передбачає, що у разі неповернення земельної ділянки після припинення дії договору плата за землю вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Водночас абз. 7 п. 30 договору також передбачає, що у разі поновлення договору оренди здійснюється відшкодування втрат від недоотримання Івано-Франківською міською радою коштів за використання земель на період закінчення дії даного договору та державної реєстрації поновленого договору.

Отже, договір оренди землі №52 від 16.02.2011 передбачав, що після закінчення його дії розмір плати за користування землею мав бути доведений до рівня, визначеного відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідне положення договору пояснюється тим, що згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку землі" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. 01.01.2017 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Івано-Франківська, якою встановлено, що середня (базова) вартість 1 кв.м земель міста становить 233,25 грн/кв.м (а.с. 225 том I).

Отже, плата за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному договором оренди землі №52 від 16.02.2011, у спірний період не могла мати місце.

Також за відсутності договірних відносин не може розраховуватися плата за користування земельною ділянкою виходячи з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у розмірі 2 966 493,90 грн, в той час як діючою є нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у розмірі 8 357 201,75 грн.

3.4. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача зі сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 13.05.2018 по 25.03.2019 на суму 71 107,49 грн, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у сумі 71 107,49 грн є правомірними та належать до задоволення.

IV. Щодо позовної давності

Відповідач просив суд застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності щодо частини коштів за період з 13.05.2018 по 15.08.2018.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початком перебігу строку позовної давності є 14.05.2018 (наступний день після початку нарахування безпідставно збережених коштів), відповідно, закінченням строку є 13.05.2021. З позовною заявою позивач звернувся до суду 16.08.2021.

Разом з тим, виходячи з положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) №540-ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, строк позовної давності, визначений статтями 257, 258 ЦК України, в силу приписів п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020, який постановою Кабінету Міністрів України №1423 від 23.12.2022 продовжено до 30 квітня 2023 року.

Враховуючи, що станом на 02.04.2020 строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув, відповідно в силу наведених вище правових норм він є продовженим на строк дії такого карантину, який як на момент звернення позивача з позовом до суду так і на момент ухвалення рішення не закінчився.

V. Інші аспекти

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце несплата безпідставно збережених коштів.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 270,00 грн судового збору.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №876 від 11.08.2021 (а.с. 8 том І).

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 73 - 80, 86, 123, 129, 232, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 71 107,49 грн задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, ідентифікаційний код 33644700) 71 107,49 грн (сімдесят одну тисячу сто сім гривень 49 коп.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.03.2024 (з урахуванням втрати працездатності).

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва