Рішення

від 21.03.2024 по справі 909/35/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/35/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Нагорної Оксани Миколаївни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз"

про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 25052023-1-МП від 25.05.2023 року у розмірі 372186 грн 36 к., з яких 368589 грн 92 к. - основна заборгованість, 1990 грн 44 к. - пеня, 1606 грн 00 к. - 3% річних,

за участю:

представника позивача Музики М. П. ,

представника відповідача Негодуйка Г. В.,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 21.03.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

ФОП Нагорна Оксана Миколаївна звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТОВ "Імперово Фудз" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 25052023-1-МП від 25.05.2023 року на суму 372186 грн 36 к., з яких 368589 грн 92 к. - основна заборгованість, 1990 грн 44 к. - пеня, 1606 грн 00 к. - 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.01.2024 постановлено позовну заяву залишити без руху

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.02.2024; встановлено відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 20.02.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 19.03.2024.

19.03.2024 протокольною ухвалою суд відклав розгляд справи по суті на 21.03.2024.

На адресу суду від позивача, в період розгляду справи, надійшли письмові пояснення від 12.03.2024 (вх. № 4617/24 від 18.03.2024), відповідно до яких позивач вважає за необхідне долучити до матеріалів справи копії заявок на обслуговування № 83, № 84, № 85, № 86.

У судовому засіданні представник позивача просив долучити до матеріалів справи копії заявок на обслуговування № 83, № 84, № 85, № 86.

Представник відповідача заперечив проти долучення до матеріалів справи копії заявок на обслуговування № 83, № 84, № 85, № 86, вказавши на те, що дані докази є недостовірними та поданими поза межами встановлених строків, відтак просив залишити без розгляду вказані письмові пояснення.

Письмово позиція відповідача щодо письмових пояснень викладена у клопотанні про визнання доказу недопустимим від 18.03.2024 (вх. № 4645/24 від 18.03.2024).

Суд, розглянувши подані позивачем письмові пояснення, вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

22.01.2024 суд відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

20.02.2024 судом було розпочато розгляд справи по суті.

У подальшому, 18.03.2024 представником позивача було подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких позивач вважав за необхідне долучити до матеріалів справи копії заявок на обслуговування № 83, № 84, № 85, № 86, тобто з порушенням строку встановленого законом.

Проаналізувавши подані позивачем письмові пояснення, суд констатує, що у даному випадку відсутні обставини, які б об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання письмових доказів протягом законодавчо встановленого строку.

Водночас, позивачем не подано заяви про поновлення строку на подання пояснення та долучення до матеріалів справи документів, ні в тексті пояснення, ні в доданих до пояснення документах не зазначено про причини пропуску такого строку та обґрунтування їх поважності, та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

У контексті наведеного, письмові пояснення позивача від 12.03.2024 (вх. № 4617/24 від 18.03.2024) слід залишити без розгляду.

26.02.2024 до суду від позивача надійшли оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви (клопотання за вх. № 4901/22).

У судовому засіданні 21.03.2024 суд оглянув оригінали документів, поданих позивачем, а саме: претензію від 28.09.2023, претензію від 31.10.2023, опис вкладення АТ "Укрпошта" від 28.09.2023, опис вкладення АТ "Укрпошта" від 31.10.2023, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, рахунок на оплату № 98 від 02.06.2023, акт надання послуг № 98 від 02.06.2023, заявку на перевезення № 953 від 31.05.2023, рахунок на оплату № 96 від 31.05.2023, акт надання послуг № 96 від 31.05.2023, заявку на перевезення № 944 від 25.05.2023, рахунок на оплату № 97 від 02.06.2023, акт надання послуг № 97 від 02.06.2023, заявку на перевезення № 954 від 31.05.2023, рахунок на оплату № 99 від 07.06.2023, акт надання послуг № 99 від 07.06.2023, заявку на перевезення № 966 від 30.05.2023 року, CMR від 30.05.2023 року.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання представників позивача та відповідача підтверджують наведений факт.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на наступне:

- між позивачем та відповідачем укладено Договір № 25052023-1-МП від 25.05.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Факт обміну електронними примірниками Договору підтверджується скріншотом із електронної адреси позивача, з якого вбачається, що 19.07.2023 позивач отримала лист з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1;

- відповідачем вчинялись дії спрямовані на виконання Договору №25052023-1-МП від 25.05.2023 року, так як останнім було передано товар для перевезення, що підтверджується відміткою у графі CMR про відправника - ТОВ "Імперово Фудз". Надалі відповідач звертався із претензією про відшкодування збитків до позивача, однак, останній заперечує укладення договору через відсутність підписів на договорі та заявках;

- ТОВ "Цітрова" діючи від свого імені організувало виконання транспортно-експедиційних послуг за замовленням позивача, що в свою чергу свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем щодо надання послуг перевезення за Договором № 25052023-1-МП від 25.05.2023 року;

- позивачем направлялись претензії на адресу відповідача, про що свідчить копія опису вкладення у відправленні № 2901803422413 від 31.10.2023 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 7601908069500, а також трекінг АТ "Укрпошта" (відправлення вручено: за довіреністю, 17.11.2023).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що:

- договір, який долучений до позовної заяви, відповідачем не підписаний;

- жодна із заявок, копії яких долучені по позовної заяви, не підписана ні відповідачем, ні самим позивачем, тому посилання позивача на умови, які зазначені в заявках (додаток № 1 до договору) є безпідставними;

- з вантажних накладних CMR вбачається, що перевезення здійснювалось ТОВ "Цітрова". Разом з тим, позивачем не надано до суду вантажних накладних, які підтверджували виконання перевезень ФОП Нагорною Оксаною Миколаївною ;

- у всіх накладних в графі 2, яка заповнюється вантажовідправником, вантажоотримувачем визначено підприємство "TRADE AGRO ULF LLC", але за всіма накладними вантаж отримано іншою особою. Твердження позивача про те, що вантаж прийнятий без зауважень, про що у вантажній накладній поставлено штамп про прийняття вантажу є недоречними, оскільки він прийнятий не уповноваженою особою, яка в CMR вантажовідправником не визначена;

- відповідач зазначені претензії від позивача не отримував, належних доказів позивач про отримання відповідачем претензій до суду не надав.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив в позові відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.05.2023 між ФОП Нагорною Оксаною Миколаївною (надалі - виконавець) та ТОВ "Імперово Фудз" (надалі - замовник) укладено Договір № 25052023-1-МП на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим Договором, а також у випадку перевезення за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародного та автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) автомобільним транспортом, Регламентами європейського парламенту і ради (ЄC) №852/2004 та №853/2004, а замовник прийняти й оплатити виконані виконавцем послуги по перевезенню.

Відповідно до п. 1.2. Договору, конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються умови для належного виконання Договору.

Конкретні умови по перевезенню передбачено у заявці на перевезення № 944 від 25.05.2023, заявці на перевезення № 953 від 31.05.2023, заявці на перевезення № 954 від 31.05.2023 та заявці на перевезення № 966 від 30.05.2023.

За умовами п. 2.2.9. Договору, вважається, що виконавець виконав свої зобов`язання по перевезенню Вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоодержувачу і отримання свого примірника CMR або товарно-транспортної накладної.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивач надав:

- Товарно-транспортну накладну (CMR) від 30.05.2023 із змісту якої вбачається, що товар доставлено та отримано 06.06.2023, про що свідчить печатка "PPH KAYIK Sp.z.o.o" у графі 24 (вантаж одержано).

- Товарно-транспортну накладну (CMR) від 26.05.2023 із змісту якої вбачається, що товар доставлено та отримано 02.06.2023 про що свідчить печатка "GOLDEGS" у графі 24 (вантаж одержано).

- Товарно-транспортну накладну (CMR) від 26.05.2023 із змісту якої вбачається, що товар доставлено та отримано 01.06.2023 про що свідчить печатка "KAYIK Sp.z.o.o" у графі 24 (вантаж одержано).

- Товарно-транспортну накладну (CMR) від 26.05.2023 із змісту якої вбачається, що товар доставлено та отримано 31.05.2023, про що свідчить печатка "JERZY SZKARALEK" у графі 24 (вантаж одержано).

Ціна та вартість перевезення підтверджуються в Актах виконання робіт (надання послуг) та/або Заявках на перевезення. Ціна Договору складається з загальної вартості фактично наданих Послуг, що становить суму усіх підписаних Сторонами Актів виконаних робіт (наданих послуг). (п.3.1-3.2. Договору).

Для проведення оплати позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату № 96 від 31.05.2023, акт надання послуг № 96 від 31.05.2023 на суму 79719 грн 16 к., рахунок на оплату № 98 від 02.06.2023, акт надання послуг № 98 від 02.06.2023 на суму 98643 грн 97 к., рахунок на оплату № 97 від 02.06.2023, акт надання послуг № 97 від 02.06.2023 на суму 87345 грн 35 к., рахунок на оплату № 99 від 07.06.2023, акт надання послуг № 99 від 07.06.2023 на суму 102881 грн 44 к.

На підтвердження направлення вказаних вище документів на адресу відповідача позивач надав суду копію опису вкладення у відправленні № 2901803422413 від 31.10.2023 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 7601908069500, а також трекінг АТ "Укрпошта" (відправлення вручено: за довіреністю, 17.11.2023).

Відповідно до п. 2.1.9. Договору, Замовник зобов`язується своєчасно сплачувати послуги Виконавця. Замовник зобов`язаний організувати підписання і відправлення зворотно Виконавцю акт виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту його відправлення Виконавцем. Уразі коли акт виконаних робіт не підписаний стороною Замовника та немає обґрунтованих на це зауважень то вважається, що цей акт є погоджений Замовником та роботи вважаються виконаними на дату вказану в акті.

За змістом п. 3.3. Договору, оплата наданих Виконавцем за даним Договором послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів після виконання послуг з перевезення. Дата виконання послуг є дата зазначена у акті виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, Сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Виконавцем та відповідно їх прийняття Замовником є або підписаний Сторонами акт виконаним робіт, або товарно-транспортний документ (CMR), або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.

Також, у матеріалах справи міститься договір № 01/1222 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.12.2022, укладений між ТОВ "Цітрова" та ФОП Нагорною Оксаною Миколаївною .

Відповідно до п. 1.1 Договору, ТОВ "Цітрова" діючи від свого імені та за рахунок Позивача, у межах даного договору організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажним автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні шляхом залучення найманого або власного вантажного транспорту.

На підтвердження виконання ТОВ "Цітрова" надання транспортно-експедиційних послуг позивач долучив заявку на обслуговування (замовлення) № 83, заявку на обслуговування (замовлення) № 84, заявку на обслуговування (замовлення) № 85 та заявку на обслуговування (замовлення) № 86.

Згідно заявок на обслуговування слідує, що заявки зроблені на перевезення бананів, яєць, вантажовідправником яких є ПрАТ "МХП", перевізником виступає ТОВ "Цітрова", заявки надані в рамках договору № 01/1222 від 01.12.2022.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості № 01-31/10/2023 від 28.09.2023 та № 01-31/10/2023 від 31.10.2023

Загальна сума заборгованості за перевезення вантажу становить 368589 грн 92 к.

За порушення строку виконання грошового зобов`язання позивач нараховує відповідачу 1990 грн 44 к. - пені та 1606 грн 00 к. - 3% річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Частиною 4 ст. 307 ГК України передбачено, що залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Відповідно до п. 7.5. Договору № 25052023-1-MП від 25.05.2023, сторони визнають юридичну силу Договору, додаткових угод, додатків (заявок), актів надання послуг підписаних та переданих за допомогою факсимільного зв`язку та/або електронної поштою до моменту обміну на оригінали. Сторони погодили також вважати чинними договір та додатки до нього, що підписані та передані за допомогою факсимільного зв`язку та/або електронної пошти у випадку наявності на примірнику, підписаного вказаним вище способом договір чи будь-якому додатку до кого, відбитку оригінальної печатки та підпису однієї із сторін.

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору поставки № 25052023-1-MП від 25.05.2023.

Факт обміну електронними примірниками Договору, підтверджується скріншотом із електронної адреси позивача, з якого вбачається, що 19.07.2023 позивач отримала лист з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначений договір в оригіналі суду представлений не був.

У свою чергу відповідач зазначив, що фізична особа ОСОБА_3 не є працівником ТОВ "Імперово Фудз" та не представляє його інтереси. Встановити, якого змісту файл направляв ОСОБА_3 на адресу Нагорної О.М. у цьому повідомленні, визначити неможливо.

Також відповідач заперечив факт укладення між учасниками справи договору поставки № 25052023-1-MI від 25.05.2023, а також сам факт поставки товару.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Наданий позивачем скріншот (знімок з екрану комп`ютера) з огляду на положення статті 96 ГПК України, відповідно до якої електронними доказами є інформація в електронному (цифровому) вигляді, яка містить дані про обставини справи, які подаються суду на електронних пристроях. Процесуальні норми дозволяють подання таких доказів у паперових копіях, засвідчених у передбачений законодавством спосіб, проте обов`язком сторони, яка подає ці докази у паперовому вигляді, є доведення існування цих доказів в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 1 Закону обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

За змістом ст. 6, 7 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Судом встановлено, що у договорі відсутня офіційна електронна адреса, що вказувалася б відповідачем для офіційного листування із позивачем, із скріншоту екрану не вбачається, який саме лист був направлений відповідачу.

Стаття 11 Закону передбачає, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Таким чином, надана позивачем роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам ст. 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", та не є належним доказом у справі.

При цьому судом встановлено відсутність будь-яких доказів того, що договір, скріншот якого наявний у матеріалах справи, створювався у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та що він підписувався електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.

Отже, оскільки договір № 25052023-1-MП від 25.05.2023 не має ознак електронного документа, не підписаний електронними цифровими підписами сторін, суд дійшов висновку, що між сторонами не виникли договірні відносини.

Щодо наданих заявок на перевезення, суд встановив наступне.

Відповідно до заявки на перевезення № 944 від 25.05.2023 вантажем є яйце куряче (Європа), дата завантаження 25.05.2023, маршрут с. Гуменці (Хмельницька обл) - Ужгород - 33 -395, Chelmiec. Poland, відповідальна особа замовника ОСОБА_3 , марка авто, номер авто VOLVO, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ПІБ водія ОСОБА_4 .

Відповідно до заявки на перевезення № 953 від 31.05.2023 вантажем є яйце куряче (Європа), дата завантаження 27.05.2023, маршрут с. Гуменці (Хмельницька обл.) - Ужгород - 66-132 Trzebiechow. Poland, відповідальна особа замовника ОСОБА_3 , марка авто, номер авто VOLVO, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ПІБ водія ОСОБА_5 .

Відповідно до заявки на перевезення № 954 від 31.05.2023 вантажем є яйце куряче (Європа), дата завантаження 27.05.2023, маршрут с. Гуменці (Хмельницька обл) Ужгород - 42-200. Czestochowa. Poland, відповідальна особа замовника ОСОБА_3 , марка авто, номер авто Mercedes, НОМЕР_7, НОМЕР_8, ПІБ водія ОСОБА_6 .

Відповідно до заявки на перевезення заявці на перевезення № 966 від 30.05.2023 вантажем є яйце куряче (Європа), дата завантаження 30.05.2023, маршрут с. Гуменці (Хмельницька обл.) - Ужгород - 66-132 Trzebiechow. Poland, відповідальна особа замовника ОСОБА_3 , марка авто, номер авто DAF, НОМЕР_6, НОМЕР_9, ПІБ водія ОСОБА_7 .

Проаналізуваши п. 1.2. Договору, суд дійшов висновку, що заявки на перевезення вантажу оформлюються безпосередньо замовником.

Проте, жодна із заявок, копії яких долучені по позовної заяви, не підписана відповідачем.

Також, на підтвердження здійснення перевезення позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних CMR .

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, не лише обставини оформлення первинних документів, а й інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Таким чином, невизнання стороною факту поставки спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару.

Крім того, у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Верховний Суд зазначив, що необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

На вимогу суду позивачем надано оригінал тільки однієї товарно-транспортної накладної (CMR) від 30.05.2023. Щодо інших товарно-транспортних накладних, то позивач зазначив, що вони знаходяться у відповідача. Однак, при поданні позовної заяви, позивач зазначав, що у нього наявні всі оригінали документів, які долучені до позовної заяви.

Проаналізувавши надані позивачем товарно-транспортні накладні, суд прийшов до висновку, що такі документи не можуть підтверджувати факт здійснення постачання товару, а також встановити реальність здійснених господарських операцій у відповідності до вимог законодавства.

Як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної (CMR) від 30.05.2023, вантажовідправником є ТОВ "Імперово Фудз", (графа 1), вантажоотримувачем вказано підприємство "TRADE AGRO ULF LLC" (графа 2), перевізником є ТОВ "Цітрова", товар доставлено та передано 06.06.2023 року "PPH KAYIK Sp.z.o.o" (графа 24 вантаж отримано).

Відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 26.05.2023 вантажовідправником є ТОВ "Імперово Фудз", (графа 1), вантажоотримувачем вказано підприємство "TRADE AGRO ULF LLC" (графа 2), перевізником є ТОВ "Цітрова", товар доставлено та передано 02.06.2023 року "GOLDEGS" (графа 24 вантаж отримано).

Відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 26.05.2023 вантажовідправником є ТОВ "Імперово Фудз" (графа 1), вантажоотримувачем вказано підприємство "TRADE AGRO ULF LLC" (графа 2), перевізником є ТОВ "Цітрова", товар доставлено та передано 01.06.2023 року "KAYIK Sp.z.o.o" (графа 24 вантаж отримано).

Відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 26.05.2023 вантажовідправником є ТОВ "Імперово Фудз" (графа 1), вантажоотримувачем вказано підприємство "TRADE AGRO ULF LLC" (графа 2), перевізником є ТОВ "Цітрова", товар доставлено та передано 31.05.2023 року "JERZY SZKARALEK" (графа 24 вантаж отримано).

Аналіз зазначених товарно-транспортних накладних свідчить про те, що перевезення здійснювалось ТОВ "Цітрова".

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що між ФОП Нагорна О. М. та ТОВ "Цітрова" укладено Договір 01/1222 від 01.12.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

На підтвердження виконання ТОВ "Цітрова" надання транспортно-експедиційних послуг позивач долучив заявку на обслуговування (замовлення) № 83, заявку на обслуговування (замовлення) № 84, заявку на обслуговування (замовлення) № 85 та заявку на обслуговування (замовлення) № 86.

Відповідно до наданих позивачем в додатках до відповіді на відзив заявок на обслуговування (замовлення) слідує, що заявки зроблені на перевезення бананів та яєць, вантажовідправником яких є ПрАТ МХП, перевізником виступає ТОВ "Цітрова", заявки надані в рамках договору № 01/1222 від 01 грудня 2022 року.

Разом з тим, надані заявки на обслуговування № 83, № 84, № 85, № 86 не відповідають за змістом наявним у матеріалах справи заявкам на перевезення № 944 від 25.05.2023, № 953 від 31.05.2023, № 954 від 31.05.2023 та № 966 від 30.05.2023 та товарно-транспортним накладним.

У заявках на перевезення та товарно-транспортних накладних, які долучені до позовної заяви, вантажовідправником виступає ТОВ "Імперово Фудс", а у заявках на обслуговування вантажовідправником є ПрАТ "МХП". Також у заявках на перевезення та товарно-транспортних накладних вантажем виступають яйця, у той час як у заявках на обслуговування № 84 та № 86 вантажем є банани.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.

Позивач, доводячи факт постачання товару, посилається також на те, що 29.09.2023 року відповідач звертався до позивача із претензією за вих. № 09-04 за Договором № 25052023-1-MП від 25.05.2023, копію якоі? додано до відповіді на відзив.

У претензіі? відповідач робить численні посилання на Договір № 25052023-1-MI від 25.05.2023 та CMR та просить: "добровільно відшкодувати збитки, спричинені ТОВ "Імперово Фудс" внаслілок неналежного виконання зобов`язань ФОП Нагорна Оксана Миколаі?вна по Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 25052023-1-МП від 25.05.2023 року".

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Суд зазначає, що позивачем не було надано суду належним чином оформлених ані оригіналу договору, ані копії такого документа, як і не було надано належним чином оформлених документів на підтвердження факту реальної поставки товару, у тому числі поза межами договірних відносин.

З огляду на викладене, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи (оригінал договору № 25052023-1-MП від 25.05.2023, належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення вантажу), претензія відповідача від 29.09.2023 не може бути належним доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Враховуючи наведене, з огляду на існуючий стандарт оцінки доказів, зокрема балансу вірогідностей, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про існування боргу в сумі 368589 грн 92 к. за надані послуги перевезення товару є менш вірогідними ніж заперечення проти них.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Висновок суду.

У контексті наведеного в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що в задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідач подав попередній розрахунок суми судових витрат з першою заявою по суті (у відзиві зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складають 37000 грн 00 к.)

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача подав договір про залучення адвоката для надання професійної правничої допомоги від 25.01.2024, акт про прийняття-передачу наданих послуг від 19.03.2024 Згідно з актом надані такі послуги:

проаналізовано позовну заяву ФОП Нагорна О. М. та додатки до неї, здійснено правовий аналіз пред`явленим позовним вимогам, надано усні на письмові консультації щодо позовної заяви ФОП Нагорна О. М. , проаналізовано судову практику щодо розгляду спорів, що виникають з аналогічних правовідносин, складено та подано відзив від 05.02.2024 та заперечення від 23.02.2024, клопотання від 18.03.2024 про визнання доказів неналежними, недопустимими й недостовірними, здійснено представництво у встановленому законом порядку інтересів клієнта у Господарському суді Івано-Франківської області у справі № 909/35/24 під час розгляду позовної заяви ФОП Нагорна О. М. до клієнта. Загальна вартість послуг - 37000 грн 00 к.

Варто зазначити, що приписи ч. 5 ст. 126 ГПК України надають право іншій стороні звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті.

Позивач заперечив щодо розміру витрат на правову допомогу, які поніс відповідач, вказавши на те, що витрати на правову допомогу у розмірі 37000 грн 00 к. у даній справі є завищеними та неадекватними по відношенню до складності спору та обсягу наданих адвокатом послуг.

У ряді постанов ВП ВС, зокрема в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, викладено правову позицію про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ від 28.11. 2002 у справі Лавентс проти Латвії за заявою № 58442/00, рішення у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112, відповідно). У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Судом встановлено, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, а також наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на недотримання вимог стосовно співмірності заявлених до стягнення витрат із складністю справи, розумності їхнього розміру, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 15000 грн 00 к.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У позові Фізичної особи-підприємця Нагорної Оксани Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 25052023-1-МП від 25.05.2023 року у розмірі 372186 грн 36 к., з яких 368589 грн 92 к. - основна заборгованість, 1990 грн 44 к. - пеня, 1606 грн 00 к. - 3% річних - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нагорної Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (вул. Академіка Заболотного, буд. 150, приміщення 17, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 34845075) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22000 (двадцять дві тисячі) грн 00 к. залишити за відповідачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.03.2024.

Суддя Т. В. Стефанів