Рішення

від 26.03.2024 по справі 910/3222/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/3222/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс»

про стягнення 124555 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс» про стягнення 124555 грн. штрафу за неправильно зазначену в накладній № 42058008 масу вантажу в вагоні № 60669553.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вантаж міг бути прийнятий до перевезення лише після його зважування, та позивачем не доведено, що на момент заповнення накладної вага вантажу була інша. Оскільки відповідач не мав власних вагонних ваг, то після подавання залізницею вагону останній був направлений до ТОВ «ДК «Агротекс» для зважування, що й видало довідку. Також відповідач навів заперечення проти комерційного акту та наголосив на не врахуванні позивачем норм природної втрати.

У відповіді на відзив позивач вказав, що між відповідачем та ТОВ «ДК «Агротекс» існують договірні відносини щодо зважування вантажу, та позивач участі в зважуванні вагону не приймав.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 відповідно до основної накладної № 42058008 із станції Умань Одеської залізниці відповідачем направлено на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» відправлено вантаж «Лом чорних металів не поіменований по алфавіту».

На станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці 26.09.2021 перевірено масу вантажу у вагоні № 60669553, що слідував за накладною № 42058008, на 150-тонних вагонних вагах держповірки 27.04.2021, зважування проведено в присутності працівників залізниці.

У комерційному акті від 27.09.2021 № 420008/28 зазначено, що комісійним обстеженням вантажу у вагоні № 60669553 встановлено: фактично брутто - 86800 кг, тара - 24700 кг, нетто - 62100 кг; по документу брутто - не вказано, тара з документа - 24700 кг, нетто з документа - 61400 кг, що становить різницю ваги проти накладної у сторону збільшення на 700 кг.

26.09.2021 станцією ім. Т. Шевченка Одеської залізниці через телеграф на станцію Кривий Ріг придніпровської залізниці відправлена оперативна телеграма № 4063 про перевірку маси вантажу у вагоні № 60669553.

Згідно з відомостями в графі 31 накладної № 42058008 вартість перевезення за вагон складає 24911 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф у п`ятикратному розмірі в сумі 124555 грн.

Відтак, позивач направив відповідачу на електронну пошту претензію від 01.02.2022 про сплату штрафу за невірно зазначену масу в накладній.

Згідно зі статтею 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 909 ЦК України та частиною першою статті 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини третьої статті 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною п`ятою статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (далі - Правила).

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 передбачено, що маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Відповідно до розділів 24, 26 накладної маса вантажу визначена відправником у розмірі 61400 кг, спосіб - на 150т вагонних вагах.

У додатку № 1 Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - метали чорні.

Відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Отже, оскільки в графі 20 залізничної накладної зазначено "навал", тому вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування.

Сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.

Матеріали справи не містять накопичувальної картки із відомостями про надання вантажовідправнику послуги зважування на вагах залізниці, а також доказів участі працівника залізниці на вимогу вантажовласника у зважуванні спірного вагону, зокрема, сплати державного регульованого тарифу.

Так, Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними - послуги (Тарифне керівництво №1) (затв. наказом №317 від 26.03.2009 р. Міністерства транспорту та зв`язку України та зареєстровано в Мін`юсті 15.04.2009 за N 340/16356).

До розділу III Правил входить пункт 4 "Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу", де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн за перші півгодини і 14,7 грн за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

Пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неврахування допустимої межі похибки у визначенні ваги (природна втрата, спосіб зважування), оскільки сам факт невідповідності реальної маси вантажу його обсягу, зазначеному в накладній, є підставою для нарахування п`ятикратної провізної плати, при цьому розмір похибки не має жодного значення. Крім того визначальним при обчисленні штрафу є не розмір надлишку ваги перевезеного вантажу, а розмір провізної плати за весь обсяг переданого на перевезення вантажу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.04.2018 у справі № 904/10497/16).

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Визначений п. 10 Правил складання актів на виконання вимог ст. 129 Статуту залізниць України склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів є імперативним приписом. Однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковими реквізитами комерційного акту.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Як слідує з комерційного акту від 27.09.2021 № 420008/28, останній підписаний ДСЗМ (заступник начальника станції за вантажною роботою) Біщук С.В., агентом комерційним Калина О.О., приймальником поїздів Ткаченко С.О.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 тощо.

Відповідно до доповнення до Робочої інструкції від 30.06.2019 № 15 приймальника поїздів 5 розряду станції ім. Т. Шевченка Ткаченко С.О. уповноважено підписувати оформлені комерційні акти.

Отже, комерційний акт від 27.09.2021 № 420008/28 підписаний уповноваженими особами та є належним доказом.

У розділі «Є» комерційного акту від 27.09.2021 № 420008/28 значиться, що на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці при видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

Згідно з частиною першою статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 905/1450/20.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Виходячи з наведеного, судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 124555 грн. штрафу за неправильно зазначену в накладній № 42058008 масу вантажу в вагоні № 60669553.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

За визначенням ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Оскільки комерційний акт складений залізницею 27.09.2021, то перебіг позовної давності для звернення до суду тривав до 27.03.2022, у той час як позовна заява подана до суду 19.04.2022 згідно з фіскальним чеком.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України продовжено.

Наказом від 01.03.2022 № 078 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників апарату управління регіональної філії «Одеська залізниця» запроваджено з 01.03.2022 до 31.03.2022 режим дистанційної роботи для працівників апарату управління регіональної філії.

Так, позивачем у даній справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв`язку з чим позивачем не доведено неможливості направлення юридичною особою та/або філією, які знаходяться в м. Києві та м. Одесі, позову у строки, встановлені законом.

При цьому, позивач не довів неможливість звернення за захистом свого порушеного права до суду в період з 27.09.2021 до 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні).

У постанові Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21 зауважено, що право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження.

Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду (постанова Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).

Відповідно до приписів статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору, в якому збільшено позовну давність.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Проте, відповідні зміни щодо продовження на строк дії воєнного стану строків позовної давності до Господарського кодексу України не вносилися, тоді як положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються, виходячи із приписів статей 223, 315 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.

Відтак, стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Близька за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 914/3716/21.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова