Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/3222/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/3222/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024

у справі № 910/3222/22 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс»

про стягнення 124 555,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс» про стягнення 124 555,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у комерційному акті від 27.09.2021 № 420008/28 зазначено, що комісійним обстеженням вантажу у вагоні № 60669553 встановлено: фактично брутто - 86800 кг, тара - 24700 кг, нетто - 62100 кг; по документу брутто - не вказано, тара з документа - 24700 кг, нетто з документа - 61400 кг, що становить різницю ваги проти накладної у сторону збільшення на 700 кг.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 118, 122 статут залізниць України, позивачем нараховано штраф у п`ятикратному розмірі в сумі 124555 грн, який він просить покласти на відповідача.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що вантаж міг бути прийнятий до перевезення лише після його зважування, та позивачем не доведено, що на момент заповнення накладної вага вантажу була інша. Оскільки відповідач не мав власних вагонних ваг, то після подавання залізницею вагону останній був направлений до ТОВ «ДК «Агротекс» для зважування, що й видало довідку. Також відповідач навів заперечення проти комерційного акту та наголосив на не врахуванні позивачем норм природної втрати.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/3222/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають. При цьому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 124555 грн штрафу за неправильно зазначену в накладній № 42058008 масу вантажу в вагоні № 0669553 суд визнав обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

А саме апелянт посилається на те, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції в частині пропуску Позивачем строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, а саме:

- суд не врахував, що п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії;

- відповідно до п. 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 43918803/2021-0001 від 20.05.2021, строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік; Договір з додатками до нього, оприлюднено і є у вільному доступі на сайті на веб-сайті http://uz-cargo.com.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку. Докази належного повідомлення сторони залучені до матеріалів справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3222/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/3222/22. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

25.04.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/3222/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 10.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 10.06.2024.

Явка представників учасників справи

В судове засідання 02.09.2024 представники сторін не з`явились.

Позивач про час та місце судового засідання належним чином повідомлений в електронному кабінеті у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Відповідач про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучено до справи поштове повідомлення, яке було надіслано на його юридичну адресу та повернуто до суду з відміткою пошти на довідці про причини повернення Ф.20 - «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомлено.

У зв`язку з цим колегія акцентує, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Додатково, суд апеляційної інстанції виклав на офіційному порталі «Судова влада України» оголошення про здійснення розгляду справи 02.09.2024.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

До апеляційної скарги апелянтом додано додаткові докази, а саме:

- копію заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43918803/2021-001 від 20.05.2021 року;

- копію повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-43918803/2021-001 від 21.05.2021 року;

- копію довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс» №3 від 19.05.2021.

Відповідно до частин першої - другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603 тощо).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Апелянт приєднуючи до матеріалів апеляційної скарги нові докази, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції на навів жодних обґрунтувань поважності причин неможливості подання названих документів. Більше того, стороною клопотання про визнання поважними причин неподання цих доказів до суду першої інстанції не заявлялось.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих процесуальним законом апеляційному господарському суду, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, здійснює розгляд справи за наявними у справі документами. В прийнятті нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи Суд відмовляє у зв`язку з недоведеністю апелянтом наявності винятковості випадку для їх прийняття згідно частини 3 статті 269 ГПК України.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.09.2021 відповідно до основної накладної № 42058008 із станції Умань Одеської залізниці відповідачем направлено на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» відправлено вантаж «Лом чорних металів не поіменований по алфавіту».

На станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці 26.09.2021 перевірено масу вантажу у вагоні № 60669553, що слідував за накладною № 42058008, на 150-тонних вагонних вагах держповірки 27.04.2021, зважування проведено в присутності працівників залізниці.

У комерційному акті від 27.09.2021 № 420008/28 зазначено, що комісійним обстеженням вантажу у вагоні № 60669553 встановлено: фактично брутто - 86800 кг, тара - 24700 кг, нетто - 62100 кг; по документу брутто - не вказано, тара з документа - 24700 кг, нетто з документа - 61400 кг, що становить різницю ваги проти накладної у сторону збільшення на 700 кг.

26.09.2021 станцією ім. Т. Шевченка Одеської залізниці через телеграф на станцію Кривий Ріг придніпровської залізниці відправлена оперативна телеграма № 4063 про перевірку маси вантажу у вагоні № 60669553.

Згідно з відомостями в графі 31 накладної № 42058008 вартість перевезення за вагон складає 24911 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф у п`ятикратному розмірі в сумі 124555 грн.

АТ «Укрзалізниця» з метою досудового врегулювання спору на офіційну електронну пошту ТОВ "Укрвтортранс" було направлено претензію від 01.02.2022 №НЮК-01/8, відповіді на яку не надано.

Оскільки відповідач не здійснив оплату визначеного вище штрафу, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Укрвтортранс" 124 555,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 909 ЦК України та частиною 1 статті 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. ( ст. 37 Статуту).

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Згідно зі ст. 105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Крім того, згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час здавання вантажу для перевезення відправником в розділах 24, 26 накладної маса вантажу визначена у розмірі 61400 кг, спосіб - на 150т вагонних вагах.

На станції ім.Т.Шевченка Одеської залізниці комісійним обстеженням вантажу у вагоні №60669553 встановлено: фактично брутто - 86800 кг, тара - 24700 кг, нетто - 62100 кг; по документу брутто - не вказано, тара з документа - 24700 кг, нетто з документа - 61400 кг, що становить різницю ваги проти накладної в сторону збільшення на 700 кг.

Для засвідчення зазначеного факту станцією ім.Т.Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт від 27.09.2021 №420008/28, який підписаний ДСЗМ (заступник начальника станції за вантажною роботою) Біщук С.В., агентом комерційним Калина О.О., приймальником поїздів Ткаченко С.О. У акті вказано, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд (у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, у постанові від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.

Так, пунктом 10 Правил складання актів передбачено право підсувати акти також працівником станції, який особисто здійснював перевірку, одержувачем, який брав участь у перевірці, та у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені інші працівники залізниці.

Зважаючи на те, що згідно доповнень до Робочої інструкції від 30.06.2019 № 15 приймальника поїздів 5 розряду станції ім. Т. Шевченка Ткаченка С.О. уповноважено підписувати оформлені комерційні акти, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що акт від 27.09.2021 № 420008/28 підписаний уповноваженими особами та є належним доказом.

Посилання відповідача на неврахування позивачем при складанні акта норми природної втрати судом першої інстанції вірно було відхилено під час вирішення цього спору. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для складання акта стало не втрата вантажу, а невідповідність визначеної в провізних документам ваги вантажу з фактичною масою в бік збільшення.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, без встановлених порушень; накладні на станції відправлення заповнювалися саме відправником; на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці при видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

Отже, господарський суд першої інстанції за доведеності факту невідповідності даних щодо маси вантажу у залізничній накладній дійшов правильного висновку про обґрунтованість нарахування відповідачу згідно статей 118, 122 Статуту штрафу у розмірі 124555 грн.

Утім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до суду заяву (вх. № 10/60 від 10.06.2022) про застосування позовної давності, в якій, керуючись ст. 315 ГК України, ст. 137 Статуту залізниць України, чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, просив суд застосувати позовну давність та відмовити в позові, оскільки позовна давність спливла 27.03.2022 (сплив шестимісячного строку з дати складання акта від 27.09.2021).

Позивач, вважаючи поважні причини пропуску строку позовної давності, зазначав, що починаючи з 24.02.2022 активні бойові дії, в тому числі ракетні обстріли, по всій території України, призвели до порушень нормальної роботи багатьох підприємств, установ, організацій, в тому числі інфраструктурних об`єктів (АТ «Укрпошта», АТ «Укрзалізниця»), що призвело до неможливості своєчасної підготовки та подання позовної заяви по справі до суду з направлення його копії на адресу Відповідача. З 24.02.2022 було припинено роботу відділень Укрпошти. Для працівників юридичної служби регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (які здійснюють підготовлення та супроводження судових справи у судах України) наказом директора регіональної Філії від 01.03.2022 № 078 (копія додається), було оголошено простій на період з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Надаючи оцінку відповідним обставинам, місцевий господарський суд вказав, що оскільки комерційний акт складений залізницею 27.09.2021, то перебіг позовної давності для звернення до суду тривав до 27.03.2022, у той час як позовна заява подана до суду 19.04.2022 згідно з фіскальним чеком.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України продовжено.

Наказом від 01.03.2022 № 078 «Про запровадження простою та дистанційної роботи для працівників апарату управління регіональної філії «Одеська залізниця» запроваджено з 01.03.2022 до 31.03.2022 режим дистанційної роботи для працівників апарату управління регіональної філії.

Так, позивачем у даній справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв`язку з чим позивачем не доведено неможливості направлення юридичною особою та/або філією, які знаходяться в м. Києві та м. Одесі, позову у строки, встановлені законом. При цьому, позивач не довів неможливість звернення за захистом свого порушеного права до суду в період з 27.09.2021 до 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні).

У цьому зв`язку судом було також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21, де зазначено, що право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження.

Серед іншого, в оскаржуваному рішенні констатовано, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору, в якому збільшено позовну давність.

Позивач звертаючись до суду апеляційної інстанції зазначає, що 20.05.2021 Відповідачем в порядку, встановленому ст.634 ЦК України, направлено АТ «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 43918803/2021-0001 від 20.05.2021 року (надалі - Договір). Заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 20.05.2021 (копія заявки додається). 21.05.2021 Позивачем направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору, яким позивач засвідчив прийняття від Відповідача пропозиції (акцепт) укладення договору.

Договір з додатками до нього, оприлюднено і є у вільному доступі на сайті за посиланням: ttps://uzcargo.com/docs/ContractsOfCarriage/20220301_Dohovir_pro_nadannya _posluh_redaktsiya_diy.

Відповідно до п. 7.3 Договору, строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.

За наведеного, позивач вважає, що строк позовної давності не пропущено, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з такими ствердженнями апелянта, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в жодній із своїх заяв по суті спору та з процесуальних питань не наводив доводи щодо наявності укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 43918803/2021-0001 від 20.05.2021 року та, відповідно, узгодження сторонами вказаної вище умови про збільшення строку позовної давності. Більше того, позивачем подавались письмові пояснення, в яких сторона викладала обставини поважності причин пропуску строку позовної давності через початок повномасштабного вторгнення на суверенну територію України та переведення штату в дистанційний режим роботи.

В наданій суду залізничній накладній також відсутні відомості про здійснення перевезення вантажу на підставі правочину, про який зазначає позивач лише в апеляційній інстанції. Тож неповідомлення стороною обставин наявності узгодженої між сторонами угоди щодо збільшення строку позовної давності та не надання належним чином завіреної копії договору, не може свідчити про порушення судом норм процесуального закону у зв`язку із нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Водночас, колегія суддів вважає, що розміщення на офіційному вебсайті Укрзалізниці для необмеженого кола осіб (клієнтів) тексту Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, редакція якого змінювалась і опубліковувалась з визначенням дати введення її в дію, не доводить акцептування відповідачем в цілому пропозиції укладання Договору на тих умовах, що розміщені на сайті.

Чинним процесуальним законом обов`язку із збирання та витребування документів, що стосуються предмету спору, на суд не покладено. Натомість, за змістом положень статей 14, 269 ГПК України передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Для принципу диспозитивності характерним є визначальний вплив волевиявлення сторін та їх процесуальних ініціатив на результати процесуальної діяльності суду у межах судової справи.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 269 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є виправлення допущених судом першої інстанції помилок в застосуванні норм матеріального і процесуального права на підставі зібраних у справі доказів. Подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Таке обмеження права покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

В контексті викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, вирішуючи спір на підставі представлених до матеріалів справи документів з урахуванням доводів та заперечень учасників судового процесу, обґрунтовано виснував щодо застосування шестимісячного строку позовної давності. Тож підстави для його скасування за вищенаведених мотивів апеляційної скарги відсутні.

Відносно аргументів скаржника про невірне застосування судом положень пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 2 статті 258 ЦК України).

Частиною 3 статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до частина 5 статті 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Отже, стаття 137 Статуту залізниць України та стаття 315 ГК України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами залізниці до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, а отже саме у визначений статтях скорочена позовна давність підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Тобто стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину як у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, так і у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, а отже, як вірно констатовано судом, не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину. Близька за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 914/3716/21.

Як вже зазначалось, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України продовжено.

Законодавцем доповнено "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії" (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022). Проте, відповідні зміни щодо продовження на строк дії воєнного стану строків позовної давності до Господарського кодексу України не вносилися.

У цьому зв`язку, колегія суддів зазначає, що визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).

Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

Оскільки спеціальний закон не містить особливостей правового регулювання скорочених строків позовної давності в умовах воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку, що у такому випадку підлягає врахуванню загальна норма Цивільного кодексу України, яка визначає їх продовження на період дії особливого правового режиму.

За наведеного, апеляційна інстанція не погоджується з виснуванням суду попередньої інстанції про те, що положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

Як вже зазначалось у даній постанові, станом на час закінчення встановленого законом шестимісячного строку позовної давності (27.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 доповнено пунктом 19 про продовження в т.ч. і скорочених строків позовної давності на період воєнного стану. Згідно фіскального чеку позивачем подано позов 19.04.2022.

За встановленого, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині аргументів про те, що строк позовної давності стороною не був пропущений. А тому висновки суду першої інстанції про застосування наслідків спливу строку позовної давності визнаються Судом помилковими.

Обґрунтовані позовні вимоги АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення з відповідача 124555 грн штрафу за неправильно зазначену в накладній № 42058008 масу вантажу в вагоні №60669553 підлягають задоволенню, а означена сума стягненню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце нез`ясування обставин, що мають значення для справи, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/3222/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 6; код ЄДРПОУ: 43918803) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) 124 555 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. штрафу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору за подачу позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтортранс» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 6; код ЄДРПОУ: 43918803) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано, - 19.09.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков