Ухвала

від 25.03.2024 по справі 915/447/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

25 березня 2024 року Справа № 915/447/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,

представників сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.03.2024 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення

за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,

вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001;

в інтересах держави

в особі Державної служби України з безпеки на транспорті,

пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Югевротранс,

пров. Очаківський, 42-а, м. Миколаїв, 54036;

про стягнення плати в сумі 111763 грн. 04 коп. за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2023 задоволено позов заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, стягнуто з ТОВ Югевротранс на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп. Також судом було стягнуто з ТОВ Югевротранс на користь Миколаївської обласної прокуратури грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2481 грн.

На виконання указаного рішення 19.05.2023 судом видано накази, у тому числі й наказ щодо стягнення з ТОВ Югевротранс на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп.

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою від 11.03.2024, яка зареєстрована у суді 15.03.2024 за вх. № 3063/24 в якій просить суд:

- видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/447/22 щодо стягнення з ТОВ Югевротранс у дохід державного бюджету плату за проїзд у сумі 111763 грн. 04 коп. справі ? у зв`язку зі втратою оригіналу цього наказу.

- поновити строк для пред`явлення до примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про примусове виконання рішення у справі № 915/447/22 до трьох місяців з дня постановлення ухвали щодо питань, порушених у даній заяві.

Заява обгрунтована зміною юридичної адреси стягувача, що спричинило втрату виконавчого документа та відповідно сплину строку пред`явлення наказу суду до виконання.

Від сторін у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду заяви, представники в засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи щодо указаної заяви стягувача, суд приходить до такого.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2023 набрало законної сили 03.05.2023.

На виконання указаного рішення 19.05.2023 суд видав наказ про стягнення з ТОВ Югевротранс на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред?явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку (п.19.4 розділу ХІ ГПК України).

Господарське процесуальне законодавство України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Заявником подано заяву про поновлення строку для пред`явлення до примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про примусове виконання рішення у справі № 915/447/22 до трьох місяців з дня постановлення ухвали щодо питань, порушених у даній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання потягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює вимоги до виконавчого документа, зокрема відповідно до ч.ч. 1-3 вказаної статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

В процесі розгляду даної заяви суд встановив, що у наказі, виданому на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 у справі № 915/447/22 строк пред`явлення його до виконання зазначено три роки.

Однак, стягувачем у даному випадку є державний орган - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), а тому й строк пред`явлення до виконання має становити 3 місяці.

Оскільки, при виготовленні тексту наказу від 19.05.2023 у справі 915/447/22 про стягнення з ТОВ Югевротранс на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп. помилково зазначено строк пред`явлення наказу до виконання протягом 3-х років, замість протягом 3-х місяців, суд, користуючись дискреційними повноваженнями, доходить висновку про необхідність виправлення помилки в судовому наказі, зазначивши, що «Наказ дійсний для пред`явлення до примусового виконання протягом 3-х місяців».

Суд також визнає, що рішення Господарського суду Миколаївської області в даній справі, яке, у відповідності до ст. 326 ГПК України, є обов`язковим до виконання на всій території України, дотепер не виконано.

Відповідно до ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Зі змісту наведеної норми слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто, відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується.

Враховуючи викладене, з огляду на наведені у заяві обґрунтування та оскільки строк для пред`явлення наказу до виконання стягувачем було пропущено по незалежним від нього причинам (введення воєнного стану, зміна юридичної адреси), рішення суду у справі №915/447/22 залишається невиконаним, суд вважає причину пропуску стягувачем строку на пред`явлення наказу до виконання поважною, заяву стягувача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі № 2-836/11).

Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 року по справі № 916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що заявником строк пред`явлення наказу суду в даній справі для повторного пред`явлення органу виконавчої служби для примусового його виконання пропущено з поважних причин, а тому його належить відновити та видати дублікат наказу.

Отже, заяву стягувача належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 232-235, 328, 329 ГПК України, п. 19.4 ч. 1 перехідних положень до ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Внести виправлення в наказ господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 у справі №915/447/22 про стягнення з ТОВ Югевротранс на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп., зазначивши що «Наказ дійсний для пред`явлення до примусового виконання протягом 3-х місяців».

2. Задовольнити заяву Державної служби України з безпеки на транспорті.

3. Поновити Державній служби України з безпеки на транспорті строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 у справі № 915/447/22 про стягнення з ТОВ Югевротранс на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп.

4. Видати дублікат наказу суду від 19.05.2023, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2023 у справі 915/447/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Югевротранс, (пров. Очаківський, 42-а, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 36622779) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м.Київ, просп.Перемоги, буд.14; ідент.код 39816845) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 111763 грн. 04 коп.

5. Ухвалу з та дублікат наказу направити на адресу позивача (03150, Київ, вул. Фізкультури, 9), іншим учасникам справи ухвалу надіслати на адресу, зазначену у вступній частині ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Суддя Т.М.Давченко