Рішення

від 18.03.2024 по справі 916/3644/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3644/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/3644/23

За позовом: Селянського фермерського господарства Пине (68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Старосілля, вул. Чорнова, буд. 30; код ЄДРПОУ 23992435)

До відповідача: Приватного підприємства Аіко Трейдінг (68831, Одеська обл., Ізмаїльський район, село Орлівка, вул. Набережна, буд. 1; код ЄДРПОУ 35178088)

За участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит Агро-М (04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8; код ЄДРПОУ 44934213).

про стягнення 453600,00грн.

Представники:

Від позивача: Феленко С.О., ордер; Пинтяк Р.В., самопредставництво

Від відповідача: Кузьменко В.В., ордер

Від третьої особи: не з`явився

Встановив: Селянське фермерське господарство Пине звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Аіко Трейдінг про стягнення 453600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2023р. позовну заяву Селянського фермерського господарства Пине від 21.08.2023р. вх.№ГСОО 4156/23 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Селянське фермерське господарство Пине, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

30.08.2023р. до господарського суду Одеської області представником позивача були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 28.08.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2023р. прийнято позовну заяву Селянського фермерського господарства Пине до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3644/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит Агро-М. Підготовче засідання у справі призначено на "02" жовтня 2023 р. о 09:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві та третій особі відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.10.2023р. о 09:40.

02.10.2023р. до суду відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.

02.10.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2023р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2023р. повідомлено відповідача Приватне підприємство Аіко Трейдінг та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит Агро-М по справі №916/3644/23 про судове засідання, яке відбудеться "23" жовтня 2023 р. о 11:00.

05.10.2023р. до суду відповідачем було надано відзив.

23.10.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.11.2023р. о 11:30 у зв`язку із винесенням судом ухвали про витребуванням доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2023р. визнано явку у судове засідання третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Транзит Агро-М обов`язковою. Викликано третю особу по справі №916/3644/23 - Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит Агро-М у судове засідання, яке відбудеться "20" листопада 2023 р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2023р. клопотання Селянського фермерського господарства Пине про витребування доказів по справі №916/3644/23 задоволено частково. Витребувано від Приватного підприємства Аіко Трейдінг наступні письмові відомості: чи в`їжджав на територію ПП АІКО ТРЕЙДІНГ за період з 04.02.2023р. по 06.02.2023р. транспортний засіб марки RENAULT, днз НОМЕР_1 , з причіпом днз НОМЕР_2 ; надати суду належним чином посвідчену копію журналу (витягу з журналу) реєстрації в`їзду/виїзду транспортних засобів чи іншого документа, в якому відображаються відомості щодо осіб і транспортних засобів, які в`їжджають і виїжджають з території ПП АІКО ТРЕЙДІНГ, за період з 04.02.2023р. по 06.02.2023р. надати суду належним чином посвідчену копію договору складського зберігання чи будь-якого іншого договору щодо зберігання товару, укладеного з ТОВ ТРАНЗИТ АГРО М, який діяв в період з 04.02.2023р. по 06.02.2023р. В іншій частині клопотання відмовлено.

30.10.2023р. відповідачем надано клопотання.

03.11.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

20.11.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2023р. о 09:45. Встановлено строк відповідачу на оформлення письмових заперечень на відповідь на відзив до 04.12.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2023р. повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача по справі №916/3644/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит Агро-М про судове засідання, яке відбудеться "11" грудня 2023 р. о 09:45.

29.11.2023р. до суду відповідачем було надано заперечення на відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 11.12.2023р., не відбулось у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р. У зв`язку із відновленням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду з 08.12.2023р. згідно наказу голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р., суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/3644/23.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2023р. підготовче засідання по справі №916/3644/23 призначено на "25" грудня 2023 р. о 09:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 25.12.2023р. о 09:45.

25.12.2023р. до суду позивачем було надано письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/3644/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "29" січня 2024 р. о 12:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 29.01.2024р. о 12:45.

29.01.2024р. до суду відповідачем було надано клопотання про відкладення розгляду справи.

29.01.2024р. судом було оголошено перерву по справі до 21.02.2024р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/3644/23 Приватне підприємство Аіко Трейдінг та третю особу про судове засідання, яке відбудеться 21.02.2024р. о 11:30.

21.02.2024р. судове засідання перервалось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2024р. призначено судове засідання по справі №916/3644/23 на 13.03.2025.р о 12:00. Викликано учасників справи у засідання, призначене на 13.03.2024р. о 12:00.

13.03.2024р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 18.03.2024р. о 11:45.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

За час розгляду справи третьої особою письмових пояснень до суду надано не було.

У судовому засіданні 18.03.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 26.03.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено, що СФГ «Пине» є суб`єктом господарської діяльності, який спеціалізується на вирощуванні зернових культур, основним видом діяльності позивача є КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Так, у рамках Програми благодійної допомоги від Food and Agriculture Organization of United Nations (допомога надається Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) за фінансової підтримки уряду Японії) СФГ «Пине» отримало насіння сої «ЕС Сенатор» від ГО ООСДС у кількості 16 (посівних одиниць), що підтверджується актом прийому-передачі насіння сої «ЕС Сенатор» № 12 від 04.04.2022. В користуванні СФГ «Пине» перебувають земельні ділянки площею 32 га в с. Старосілля Петропавлівської ТГ Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується довідкою Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 і податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 з квитанцією № 2.

За поясненням позивача, указані земельні ділянки загальною площею 32 га позивач вирішив засіяти насінням сої «ЕС Сенатор», отриманим від ГО ООСДС у кількості 16 (посівних одиниць), про що свідчить звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року форми № 4-сг (річна) від 04.06.2022 з квитанцією № 2. Восени 2022 року позивач зібрав урожай сої у кількості 22,4 тони, що підтверджується звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2022 форми № 37-сг (місячна) від 30.11.2022 з квитанцією № 2. Зазначений врожай сої зберігався у складському приміщенні за адресою: вул. Вузька, буд. 20, смт. Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, яке належить СФГ «Пине» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., зареєстровано в реєстрі за №562. Необхідно відмітити, що станом на 01.02.2023 на складі позивача перебувало сої врожаю 2022 року в кількості 21,6 тони, що підтверджується складською довідкою № 1 від 01.02.2023, довідкою №7 від 17.02.2023 і оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 27 за період з 01.12.2022 по 28.02.2023.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що з метою реалізації врожаю сої 2022 року, 01.02.2023 голова СФГ «Пине» Роман Пинтяк зайшов у месенджер «Viber» у групу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де почав шукати фірму для продажу сої за вигідною ціною. Цією групою він користувався не один раз з метою продажу врожаю, зібраного СФГ «ПИне». Голова фермерського господарства знайшов контактний номер людини на ім`я Сергій Науменко і його оголошення, в якому той зазначав, що скуповує зерно і сою.

Голова СФГ «Пине» подзвонив з робочого номера телефону СФГ «Пине» НОМЕР_3 на номер телефону Сергія Науменка НОМЕР_4 для того, щоб уточнити умови, ціну, місце і порядок доставки товару. У розмові ОСОБА_1 представився представником ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М», свідченням чого слугують скріншоти переписки ОСОБА_2 з ОСОБА_3 у месенджері Viber.

За поясненнями позивач, у ході розмови сторони досягли домовленості щодо ціни сої (19 000,00 грн. з ПДВ за 1 тонну), строку оплати поставленого товару (протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання товару за видатковою накладною), щодо місця відвантаження сої (с. Орлівка, Одеська область, паромний термінал) і терміну поставки товару (05.02.2023).

З метою належного оформлення господарської операції СФГ «Пине» були підготовлені наступні документи: 1) рахунок на оплату № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ; 2) видаткова накладна № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ; 3) товарно-транспортна накладна № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу.

Позивачем було зазначено суду, що з метою забезпечення перевезення товарно-матеріальних цінностей СФГ «Пине було залучено перевізник ТОВ «ИВМ-Груп», з яким у позивача наявний укладений договір перевезення вантажу № 12/12-2022 від 12.12.2022.

Відтак, перевезення вантажу сої врожаю 2022 року у кількості 21 тонна здійснювалося із залученням перевізника ТОВ «ИВМ-Груп», що підтверджується наступними документами: 1) договором перевезення вантажу № 12/12-2022 від 12.12.2022; 2) заявкою № 1 до договору перевезення вантажу № 12/12-2022 від 12.12.2022; 3) рахунком-фактурою № СФ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12 600,00 грн.; 4) актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12 600,00 грн.; 5) подорожнім листом № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу за маршрутом Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата Одеська область, Ізмаїльський район, с.Орлівка. Варто наголосити, що перевезення вказаного вантажу сої врожаю 2022 року здійснювалося ОСОБА_4 , який також працює водієм у ТОВ «ИВМ-Груп», що підтверджується наказом про прийняття на посаду водія № 3 від 12.12.2022. Зауважимо, що 05.02.2023 транспортний засіб RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричипом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , прибув на стоянку при в`їзді на паромну переправу с. Орлівка, де соя була відібрана для проведення аналізів.

За посиланням позивача, 06.02.2023 ОСОБА_5 на автомобілі RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричипом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_2 , під`їхав на територію складів, що розташовані в п`ятистах метрах від паромної переправи Орлівка.

На пункті пропуску він показав видаткову накладну № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортну накладну № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу особі, що проводить зважування транспортних засобів, яка не представилася, але в подальшому ОСОБА_5 дізнався, що цю особу звати ОСОБА_6 .

Позивачеми було зазначено суду, що ОСОБА_6 відмовився приймати видаткову накладну № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортну накладну № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу і повідомив, що приймає вантаж виключно від ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М». Після цього ОСОБА_5 зв`язався з представником ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М» Сергієм Науменком і повідомив йому, що відмовляється відвантажувати товар без прийняття і підписання видаткової накладної № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453 600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортної накладної № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу.

Позивачем було зазначено суду, що ОСОБА_1 сказав, що ці документи підпишуть пізніше після вивантаження сої і просив залишити їх на прохідній. Далі він попросив ОСОБА_2 прописати дані СФГ «Пине» у товарно-транспортній накладній, оформленій від ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М» на ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», обумовивши це тим, що між ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М» і ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» наявний укладений договір. ОСОБА_5 на це погодився, і у товарно-транспортній накладній № 36 від 04.02.2023 у розділі «Переадресування вантажу» прописав дані СФГ «ПИНЕ», а також прописав свої ПІБ і поставив підпис у графі «Здав».

Після цього він вивантажив сою в одному зі складів, що знаходився на території ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ». Виїжджаючи з території складів ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», ОСОБА_5 залишив один екземпляр видаткової накладної № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453 600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортної накладної № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу на прохідній. Після цього він знову зв`язався з ОСОБА_3 і повідомив йому, що вивантажив товар на територію складу ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М», на що ОСОБА_1 відповів, що документи, складені СФГ «ПИНЕ» на поставку сої врожаю 2022 року у кількості 21 тонна, а саме видаткову накладну № 1 від 04.02.2023 на суму 453 600,00 грн. з ПДВ і товарнотранспортну накладну № 1 від 04.02.2023, уповноважена особа ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М» підпише пізніше, оскільки наразі вона відсутня на території складів.

Протягом 07.02.2023 ОСОБА_1 так і не повідомив голову СФГ «ПИНЕ» Романа Пинтяка про підписання документів на поставку врожаю сої 2022 року у кількості 21 тонна, а саме видаткової накладної № 1 від 04.02.2023 на суму 453 600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортної накладної № 1 від 04.02.2023 Наступного дня, а саме 08.02.2023, Роман Пинтяк поїхав в с. Орлівку.

Коли він під`їхав до прохідної, там знаходився ОСОБА_6 (ваговик) і директор складів ОСОБА_7 , який повідомив, що ці склади належать ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», тоді як у ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» з ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М» укладено договір, але сам цей договір він надати відмовився. ОСОБА_5 в усній формі вимагав повернення йому врожаю сої 2022 року у кількості 21 тонна, оскільки цей товар мав бути отриманий саме ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М», тоді як вантаж був помилково вивантажений на території ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», внаслідок чого ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» отримало ці товарно-матеріальні цінності без належної правової підстави. Натомість директор ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» ОСОБА_7 відмовився повертати врожай сої 2022 року у кількості 21 тонна, внаслідок чого Роман Пинтяк був змушений звернутися до правоохоронних органів, про що свідчить талон-повідомлення єдиного обліку № 365 від 09.02.2023.

Також позивачем було зазначено суду, що за фактом звернення до поліції було зареєстровано кримінальне провадження № 12023162150000203 від 13.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 13.02.2023. Постановою про визнання юридичної особи потерпілою від 20.02.2023 СФГ «ПИНЕ» визнано потерпілою юридичною особою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023162150000203 від 13.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. На даний час тривають слідчі дії у рамках кримінального провадження № 12023162150000203 від 13.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

З метою повернення сої, СФГ «ПИНЕ» звернулося до ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» з листом вимогою №17/07/23-1 від 17.07.2023р.

Позивачем було зазначено суду, що відповідачем листом № 013 від 04.07.2023 було відмовлено в наданні копій документів і інформації, пославшись на те, що в розпорядженні ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» немає жодного документу, який би вказував на право власності вантажу СФГ «ПИНЕ», внаслідок чого запитувана інформація має статус конфіденційної і не може бути надана на адвокатський запит.

За посиланням позивача, наведене вище свідчить про те, що між СФГ «Пине» і ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» виникли кондикційні зобов`язання, тобто зобов`язання із безпідставного придбання або збереження майна, що вимагає застосування до цих правовідносин положень глави 83 ЦК України.

Позивач стверджує, що соя врожаю 2022 року у кількості 21 тонна була вивантажена на території ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» 06.02.2023. З моменту вивантаження сої до моменту звернення до суду пройшло майже 6 місяців, що дає обґрунтовані підстави виснувати, що ця соя вже втратила свої споживчі якості або взагалі була продана ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» третім особам. Саме тому позивач просить стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої сої в сумі 453600,00 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що одним із напрямків діяльності ПП Аіко Трейдінг є діяльність товарного складу та транспортне оброблення вантажів. Задля діяльності відповідачем укладений Контракт №24/02-23 AT-NI від 23.01.2023р. про надання послуг із зберігання та перевалки вантажів. У лютому 2023р. відповідно до зазначено вище контракту задля виконання контракту №23/01-23 від 23.01.2023р. відповідачем здійснювалась прийомка вантажу сої від ТОВ «Транзит Агро-М».

Відповідачем було зазначено суду, що 06.02.2023р. у складські приміщення ПП «Аіко Трейдинг» було здійснене вивантаження товару згідно ТТН №36 від 04.02.2023р.

Відповідачем зверталась увага суду та було зазначено, що відповідно до даних ТТН замовником є ТОВ «Транзит Агро-М», вантажовідправник ТОВ «Транзит Агро-М» та вантажоодержувач ПП «Аіко Трейдинг» для Prime Trading SP Zo.o, експорте ТОВ ТОВ «Транзит Агро-М».

Посилаючись на наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України», відповідачем було зазначено суду, що відповідно до ТТН, особою, яка має право на надання відповідних вказівок щодо переміщення та/або розпорядження товаром є ТОВ «Транзит Агро-М». Також зазначалось, що від ТОВ «Транзит Агро-М» до відповідача не надходило жодних розпоряджень щодо видачі товару на адресу позивача та договірні стосунки між позивачем та відповідачем відсутні.

За посиланням відповідача, факт наявності на ТТН запису про переадресацію вантажу не дає підстави вважати, що позивач є власником чи розпорядником вантажу.

Відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що між позивачем та відповідачем не укладались жодні договори, будь-яких переговорів на укладання таких договорів також не велось.

Також, на виконання вимог ухвали суду відповідачем було зазначено, що на територію ПП «Аіко Трейдинг» 06.02.2023р. в`їжджав транспортний засіб д/н КА5851 ІР, з причепом д/н НОМЕР_2 .

Також було зазначено суду, що відповідач діє на підставі вищезазначеного контракту та у відповідача з ТОВ «Транзит Агро-М» відсутні договірні правовідносини щодо зберігання вантажу, оскільки зберігання здійснювалось на підставі договірних відносин із подальшим отримувачем сої.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що відповідач жодним чином документально не підтверджує наявність господарських правовідносин між ним і ТОВ «Транзит Агро-М».

Перевезення вказаного вантажу сої врожаю 2022 року здійснювалося ОСОБА_4 , який також працює водієм у ТОВ «ИВМ-ГРУП», що підтверджується наказом про прийняття на посаду водія № 3 від 12.12.2022 та 05.02.2023 транспортний засіб RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , прибув на стоянку при в`їзді на паромну переправу с. Орлівка, де соя була відібрана для проведення аналізів.

За твердженнями позивача, оскільки представник ПП «Аіко Трейдинг» ОСОБА_6 відмовився приймати видаткову накладну № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортну накладну №1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу, то голова СФГ «Пине» Роман Пинтяк був змушений власноручно заповнити товарно-транспортну накладну № 36 від 04.02.2023, яку йому надав сам ОСОБА_6 , для того, щоб вивантажити вантаж сої.

Позивач зазначав, що постачання вантажу сої у кількості 21 тонна здійснювалося саме на підставі видаткової накладної № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортної накладної № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу. Натомість, відомості, викладені в товарно-транспортній накладній № 36 від 04.02.2023, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

ТОВ «Транзит Агро-М» не могло виступати замовником перевезення цього вантажу, оскільки, по-перше, у ТОВ «Транзит Агро-М» відсутні договірні взаємовідносини з ТОВ «ИВМ-ГРУП», а, по-друге, тягач марки RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_2 , були вже задіяні при перевезенні вантажу за замовленням СФГ «Пине» (заявка № 1 до договору перевезення вантажу №12/12-2022 від 12.12.2022), яке і є фактичним замовником і вантажовідправником перевезення вантажу сої у кількості 21 тонна.

За поясненнями позивача, фактичним вантажоодержувачем вантажу сої у кількості 21 тонна було саме ТОВ «Транзит Агро-М», що підтверджується рахунком на оплату № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 1 від 04.02.2023 на сою врожаю 2022 року у кількості 21 тонна на суму 453600,00 грн. з ПДВ; товарно-транспортною накладною № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу.

Позивачем було пояснено суду, що в графі «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)» ТТН № 36 від 04.02.2023 стоїть підпис ОСОБА_2 . У той же час ОСОБА_5 не має жодного відношення до ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М»: він не перебуває з підприємством ані в корпоративних, ані в трудових відносинах; так само Роман Пинтяк не має довіреності від ТОВ «Транзит Агро-М» на вчинення юридично значимих дій, зокрема, на підписання від імені підприємства первинних документів. Крім того, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» ТТН № 36 від 04.02.2023 наявний підпис. Натомість відсутні прізвище, ім`я і посада відповідальної особи ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», що не дає змоги установити, хто саме від імені ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» підписав ТТН № 36 від 04.02.2023 і чи мала ця особа повноваження на підписання ТТН № 36 від 04.02.2023.

Позивачем було зазначено, що відповідач зазначає, що товар, що є предметом спору, поступив на зберігання від ТОВ «Транзит Агро-М», натомість жодного первинного документа щодо передачі товару (ані видаткової накладної, ані акту приймання-передачі) від ТОВ «Транзит Агро-М» на адресу ПП «Аіко Трейдинг» останній не надає, що свідчить по відсутність господарської операції як такої.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем зазначалось, що пояснення стосовно того, за якою причиною між ПП «Аіко Трейдинг» та ТОВ «Транзит Агро-М» відсутній прямий договір, були надані у клопотанні про додання доказів ПП «Аіко Трейдинг» від 30.10.2023 року, наявність такого договору відповідно до вимог законодавства в описаній ситуації не вимагається.

Отже наявність можливих певних неточностей не робить названу накладну такою, яка складена всупереч чинного в Україні законодавства.

Відповідач звертав увагу суду на те, що ніхто голову підприємства позивача не змушував заповнювати накладну, по якій він добровільно здав товар на зберігання в ПП «Аіко Трейдинг» із вказівкою вантажовідправника ТОВ «Транзит Агро-М».

Отже, достатньою підставою, як вказує відповідач, яка підтверджує факт вивантаження товару на складі підприємства відповідача від постачальника - є ТТН. Саме в ТТН, яку, в тому числі підписав голова підприємства позивача, зазначено, що товар зданий від вантажовідправника ТОВ «Транзит Агро-М», і прийнятий ПП «Аіко Трейдинг».

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним Селянським фермерським господарством Пине, суд зазначає таке.

Як з`ясовано судом, позивач є суб`єктом господарської діяльності, який спеціалізується на вирощуванні зернових культур, основним видом діяльності позивача є КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За матеріалами справи з`ясовано, що у рамках Програми благодійної допомоги від Food and Agriculture Organization of United Nations (допомога надається Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) за фінансової підтримки уряду Японії) СФГ «Пине» отримало насіння сої «ЕС Сенатор» від ГО ООСДС у кількості 16 (посівних одиниць), що підтверджується актом прийому-передачі насіння сої «ЕС Сенатор» № 12 від 04.04.2022. (а.с. 57, т.1).

Також судом з`ясовано, що в користуванні СФГ «Пине» перебувають земельні ділянки площею 32 га в с. Старосілля Петропавлівської ТГ Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується довідкою Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 і податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 з квитанцією № 2. (а.с. 58-61, т.1).

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту вбачається, що позивачем було засіяно земельні ділянки та у 2022 року ним зібрано урожай сої у кількості 22,4 тони, що підтверджується звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2022 форми № 37-сг (місячна) від 30.11.2022 з квитанцією № 2.

Згідно до наявної в матеріалах справи довідки вих. № 7 від 17.02.2023р. судом з`ясовано, що на балансі позивача, згідно даних бухгалтерського обліку за рахунком 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» рахується 21,600 тон сої.

Отже, з урахуванням наведеного, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом з`ясовано, що позивач Селянське фермерське господарство Пине був власником сільськогосподарської продукції сої у кількості 21,600 тон.

За матеріалами справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ИВМ-Груп», з метою перевезення вантажу, було укладено Договір перевезення вантажу №12/12-2022 від 12.12.2022.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що перевезення вантажу сої врожаю 2022 року у кількості 21 тонна здійснювалося із залученням перевізника ТОВ «ИВМ-Груп», на підставі договору перевезення вантажу № 12/12-2022 від 12.12.2022; заявки № 1 до договору перевезення вантажу № 12/12-2022 від 12.12.2022; рахунку-фактури № СФ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12600,00 грн.; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 04.02.2023 на суму 12600,00 грн.; подорожнього листа № 1 від 04.02.2023 на перевезення вантажу за маршрутом Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата Одеська область, Ізмаїльський район, с. Орлівка.

Також з`ясовано, що перевезення вказаного вантажу сої врожаю 2022 року здійснювалося Романом Пинтяком, який також працює водієм у ТОВ «ИВМ-Груп», що підтверджується наказом про прийняття на посаду водія № 3 від 12.12.2022.

06.02.2023 ОСОБА_5 на автомобілі RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричипом-самоскидом KELBERG, д.н.з. НОМЕР_2 , під`їхав на територію складів, що розташовані в п`ятистах метрах від паромної переправи Орлівка.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Також, на виконання вимог ухвали суду відповідачем було зазначено, що на територію ПП «Аіко Трейдинг» 06.02.2023р. в`їжджав транспортний засіб д/н КА5851 ІР, з причепом д/н НОМЕР_2 .

Поряд з цим, судом враховується, що керування вказаним відповідачем транспортним засобом здійснював Роман Пинтяк, який в свою чергу працює водієм у ТОВ «ИВМ-Груп», що підтверджується наказом про прийняття на посаду водія № 3 від 12.12.2022 та судом враховано, що між позивачем та у ТОВ «ИВМ-Груп» було укладено Договір перевезення вантажу № 12/12-2022 від 12.12.2022.

Отже, за наявними матеріалами справи судом з`ясовано, а також підтверджено відповідачем, що було вивантежено вантаж (сою у кількості 21 тонна) на склад, що знаходився на території ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», тобто відповідачем було отримано товар, стягнення вартості якого, як суми безпідставно отриманих грошових коштів і є предметом розгляду даної справи.

Судом враховано, що вимоги позивача про повернення йому врожаю сої 2022 року у кількості 21 тонна, оскільки цей товар мав бути отриманий саме ТОВ «ТРАНЗИТ АГРО-М», тоді як вантаж був помилково вивантажений на території ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ», внаслідок чого ПП «АІКО ТРЕЙДІНГ» отримало ці товарно-матеріальні цінності без належної правової підстави, не була задоволена відповідачем та товар досі не повернуто.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Також су вважає за необхідне зауважити, що в силу п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією із основоположнидх засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

На переконання суду, пояснення та доводи позивача, що були викладені ним у позовній заяві, за одночасної наявності доводів відповідача, не суперечить вищевказаним принципам, і є достатнім для підтвердження обставини безпідставного отримання спірного майна відповідачем без достатньої правової підстави.

На думку суду, відповідачем за час розгляду даної справи не було доведено суду правові підстави утримання, отриманого від позивача майна.

Поряд з цим, за позицією відповідача, 06.02.2023р. у складські приміщення ПП «Аіко Трейдинг» було здійснене вивантаження товару згідно ТТН №36 від 04.02.2023р.

Відповідачем зверталась увага суду та було зазначено, що відповідно до даних ТТН замовником є ТОВ «Транзит Агро-М», вантажовідправник ТОВ «Транзит Агро-М» та вантажоодержувач ПП «Аіко Трейдинг» для Prime Trading SP Zo.o, експорте ТОВ ТОВ «Транзит Агро-М».

За посиланням відповідача, факт наявності на ТТН запису про переадресацію вантажу не дає підстави вважати, що позивач є власником чи розпорядником вантажу.

При цьому, судом враховано пояснення відповідача, за якими було зазначено суду, що між позивачем та відповідачем не укладались жодні договори, будь-яких переговорів на укладання таких договорів також не велось.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Постанова Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі №804/644/16 (№К/9901/25145/18).

Суд зазначає, що, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Поряд з цим, такі документи на підтвердження отримання товару відповідачем від повивача в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги, що товарно-транспортна накладна (ТТН) не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, судом вихиляються доводи відповідача, що товар сою у кількості 21 тона було набуто ним на правовій підставі відповідно до ТТН №36 від 04.02.2023р., оскільки, за відсутності інших документів, сама по собі ТТН №36 від 04.02.2023р. не може засвічувати як здійснення відповідної господарської операція, так і засвідчувати факт правомірного отримання товару відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

З урахуванням встановлених судом фактів, після повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, встановивши, що оскільки між сторонами справи у відсутні договірні відносини, а кошти, як вартість майна позивача, отриманого (що не заперечується відповідачем), однак не повернутого Приватним підприємством Аіко Трейдінг, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за відсутності правової підстави, що останнім, за час розгляду справи не було спростовано, на думку суду, їх може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна врожаю сої 2022р. у кількості 21 тонна у розмірі 453600,00 грн.

Щодо витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як з`ясовано судом, 23.05.2023р. між позивачем та Феленко С.В. було укладено Договір №23/05-23 про надання правової (правничої допомоги).

Матеріали справи містять Акт наданих послуг №1 по наданню правничої (правової допомоги) від 08.11.2023р., за яким надання правничої допомоги становить 25000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги за даним Договором становить 25000,00 грн.

Також, умовами п. 4.4. Договору сторонами було визначено, що за досягнення позитивного результату на користь клієнта в рамках господарського судочинства по поверненню безпідставно набутого майна (сої) або стягнення вартості цього майна з ПП «Аіко Трейдінг», у розмінні ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар успіху, як додаткову винагороду у розмірі 10000,00 грн.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Однак, відповідачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не надано.

За таких обставин, господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у сумі 35000,00грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5443,20грн. (1,5% х 0,8) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Селянського фермерського господарства Пине задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства Аіко Трейдінг (68831, Одеська обл., Ізмаїльський район, село Орлівка, вул. Набережна, буд. 1; код ЄДРПОУ 35178088) на користь Селянського фермерського господарства Пине (68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Старосілля, вул. Чорнова, буд. 30; код ЄДРПОУ 23992435) вартість безпідставно набутого майна врожаю сої 2022р. у кількості 21 тонна у розмірі 453600 (чотириста п`ятдесят три тисячі шістсот) грн. 00 коп., витрати на сплаті судового збору у розмірі 5443 (п`ять тисяч чотириста сорок три) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 26 березня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко