Ухвала

від 21.03.2024 по справі 918/200/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" березня 2024 р. м. Рівне Справа №918/200/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича (вул.Мазепи,4а/6а,оф.304, Рівне, 33028) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІВА Україна" (80431, вул. Львівська, будинок 2А, с. Жовтанці, Кам`яно-Бузький район, Львівської області, код ЄДРПОУ 38332186)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ" (33023, м. Рівне, вул. С. Крушельницької, будинок 77-А, оф. 304, код ЄДРПОУ 42544856)

про стягнення заборгованості в сумі 214 899,65 грн

у судове засідання з`явився приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ТОВ "ТІВА Україна" звернулося до Uосподарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "ФОРЕСТ ДРАЙВ" про стягнення заборгованості в сумі 214 899,65 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №УТ206920 від 18.07.2019, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 134 339,92 грн боргу за договором, 36 539,76 грн пені, 26 867,98 грн штрафу, 11 123,27 грн інфляційних втрат та 6 028,72 грн - 3% річних. Крім того, просив стягнути на свою користь з відповідача сплачений судовий збір, а також витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6 000,00 грн.

Рішенням від 24.05.2021 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІВА Україна" 134 339 грн 92 коп. основного боргу, 36 528 грн 29 коп. пені, 26 867 грн 98 коп. штрафу, 10 833 грн 65 коп. інфляційних втрат, 6 017 грн 69 коп. 3% річних, 3 218 грн 81 коп. судового збору та 5 991 грн 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В задоволенні позову в частині стягнення 11,47 грн пені, 289,62 грн інфляційних втрат та 11,03 грн 3% річних відмовлено.

29 червня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2021, яке набрало законної сили 15.06.2021 видано відповідний наказ.

20 березня 2024 року на поштову адресу господарського суду від приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича надійшло подання про тимчасове обмеження керівника боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у справі № 918/200/21.

У даному поданні приватний виконавець просив суд, серед іншого, провести судове засідання щодо розгляду даного подання за своєї участі в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.03.2024 подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України у справі № 918/200/21 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2024. Постановлено провести дане судове засідання із приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Папроцьким Андрієм Андрійовичем (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

21 березня 2024 року у судове засідання з`явився приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович в режимі ВКЗ, який наполягав на задоволенні свого подання з підстав, викладених у останньому.

Судом при розгляді подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором (керівником) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ" є ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заявлене подання, приватний виконавець вказує, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 73177067 з примусового виконання наказу по справі № 918/200/21 від 29.06.2021, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ". Під час здійснення виконавчого провадження вживаються заходи, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Однак, вжиті приватним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення суду боржником, боржник ухиляється від виконання рішення суду. З огляду на викладене вище та враховуючи тривале невиконання боржником рішення суду, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, на думку приватного виконавця, є співмірним та ефективним заходом для забезпечення виконання рішення суду. Обставинами, котрі підтверджують наявність підстав для встановлення ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України є:

- керівник підприємства не подав декларації про майно та доходи, у встановлений строк;

- у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення;

- на виклики приватного виконавця керівник боржника не з`являється;

- оскільки інші заходи примусового характеру, вжиті виконавцем, зокрема звернення стягнення на кошти та майно боржника, не призвели до повного та своєчасного виконання рішення суду, дієвим та ефективним заходом є встановлення обмеження у праві вийду за кордон.

Відтак приватний виконавець просить суд встановити громадянину України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання виконавчого провадження № 73177067.

Господарський суд, розглянувши подання приватного виконавця, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Так, відповідно до положень ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Положеннями наведеної статті законодавцем чітко окреслено коло осіб, які можуть бути піддані такому заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що охоплює лише фізичну особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні.

Отже, на відміну від положень пп.19 п.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", приписи ст. 337 ГПК України не передбачають повноважень господарського суду зі встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи, а визначає можливість тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

В даному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на співвідношення вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" і норм ГПК як загальної і спеціальної норми права.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, Розділ "V" ГПК України напрямо регулює питання, пов`язані з виконанням судових рішень саме у господарських справах, зокрема, ст. 337 - щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Водночас, Закон України "Про виконавче провадження" регулює питання щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), тобто не лише рішень господарського суду.

Таким чином, в даному випадку, п.19 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до ст. 337 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин, які виникають при виконанні не лише рішень господарського суду, а і судів цивільної, адміністративної юрисдикцій, третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Аналогічний висновок щодо співвідношення норм Закону України "Про виконавче провадження", як загальної і норм ГПК України, як спеціальної - викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 справа № 920/149/18 (Провадження №12-297гс18).

Тому приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження (широке коло відносин) має право, в порядку п.19 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" звернутись до суду із поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Проте, господарський суд при розгляді такого подання має керуватись нормами ГПК України в межах своїх повноважень, а саме: ст. 337 ГПК України ("Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", розділу V ГПК України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах).

В листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» вказано, що, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Оскільки ГПК України був прийнятий 15.07.2017, а Закон України «Про виконавче провадження» - 02.06.2016, тому за вказаним роз`ясненням Міністерства юстиції України саме норми ГПК України є пріоритетними.

Відповідно до положень ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

З огляду на викладене, суд враховує, що боржником за наказом Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 у справі № 918/200/21 є юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ", тому, з огляду на положення ст. 337 ГПК України, у суду відсутні повноваження на задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 до виконання рішення у справі № 918/200/21.

Отже, незважаючи на те, що виконавцю Законом України «Про виконавче провадження» надано право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, проте положеннями ст. 337 ГПК України господарському суду фактично надано право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України саме фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення, тобто право на постановлення ухвали яка б обмежувала право виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи саме господарський суд фактично не має. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 925/54/23).

Крім того, розглядаючи заявлене подання, господарський суд звертає увагу і на те, що відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця від 30.10.2023 відкрито вказане виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 у справі № 918/200/21. Постанова направлена на адресу боржника, яка вказана у виконавчому документі, що підтверджується списком рекомендованих листів.

30 жовтня 2023 року до Державної фіскальної служби України скеровано запит про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

Згідно з отриманою приватним виконавцем відповіддю № 179629168 від 30.10.2023, - у боржника наявні відкриті розрахункові рахунки в АТ "А - БАНК", АТ "УкрСиббанк" та в АБ "УКРГАЗБАНК".

Приватним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 31.10.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано для належного виконання до АТ "А - БАНК", АТ "УкрСиббанк" та в АБ "УКРГАЗБАНК". Згідно відповідей з АТ "Л - БАНК", АТ "УкрСиббанк" та в АБ "УКРГАЗБАНК" кошти на рахунку боржника відсутні.

Отже, як вбачається, у боржника відсутні кошти, на які можна звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості.

У подальшому приватним виконавцем 31.10.2023 винесено постанову про арешт майна боржника, яку скеровано до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області для виконання.

Приватним виконавцем 30.10.2023 до МВС скеровано запит про надання вичерпної інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником.

Згідно з відповіді МВС встановлено, що за ТОВ "ФОРЕСТ ДРАИВ" транспортні засоби не зареєстровані.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 366896670 від 22.02.2024 встановлено, що в боржника відсутнє нерухоме майно.

Отже, у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості.

Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області 23.11.2023 за вих. № 21257 керівнику боржника скеровано виклик про необхідність з`явитись до виконавця 06.12.2023 року о 14:00 год.

Зазначений виклик скеровано рекомендованим листом, що підтверджується списком рекомендованих листів (трекінг ДП «Укрпошта № 0600063536501). На вказаний виклик приватного виконавця керівник боржника не з`явився.

Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області 13.12.2023 за вих. № 22862 керівнику боржника повторно скеровано виклик про необхідність з`явитись до виконавця 27.12.2023 року о 14:00 год.

Зазначений виклик скеровано рекомендованих листом, що підтверджується списком рекомендованих листів (трекінг ДП «Укрпошта № 0600069089264). На вказаний виклик приватного виконавця керівник не з`явився.

Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області 10.01.2024 за вих. № 2025 керівнику боржника втретє скеровано виклик про необхідність з`явитись до виконавця 24.01.2024 о 14:00 год.

Зазначений виклик скеровано рекомендованим листом, що підтверджується списком рекомендованих листів (трекінг ДП «Укрпошта № 0600076885378). На вказаний виклик приватного виконавця керівник боржника не з`явився.

Суд зазначає, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому право державного/приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Водночас, відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене ст. 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Разом з тим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Лише невиконання боржником зобов`язань протягом строку, вказаного виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 реально забезпечить виконання рішення суду, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Так, приватним виконавцем не було зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, яким-небудь чином вплине на виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ") рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.

Отже, також відсутність доказів яким чином обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 реально забезпечить виконання рішення суду, серед іншого, є підставою для відмови у задоволенні даного подання.

Окрім того, у зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та на виконання вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб.

За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України.

В свою чергу приватним виконавцем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність дозволу у ОСОБА_1 виїзду за межі України під час дії воєнного стану, як окремої категорії осіб.

Враховуючи вищевикладені норми, а також те, що керівника боржника гр. ОСОБА_1 станом на цей час законодавчо обмежений у виїзді за межі України (доказів протилежного матеріали справи не містять) суд не вбачає необхідності повторного обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

Таким чином, підстави для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у суду відсутні.

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця про тимчасове обмеження особи керівника боржника виїзду за межі України до виконання рішення у справі № 918/200/21 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 337 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича (вул.Мазепи,4а/6а,оф.304, Рівне, 33028) про тимчасове обмеження керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ДРАЙВ" гр. ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань в частині сплати заборгованості за судовим наказом від 29.06.2021 по справі № 918/200/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 21.03.2024 в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України..

Ухвала складена та підписана суддею - 26.03.2026.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич