Ухвала

від 25.03.2024 по справі 752/5865/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5865/24

Провадження № 2-о/752/292/24

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., перевіривши заяву громадянина республіки Білорусь ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Титикало Роман Сергійович, заінтересована особа: Голосіївський відділ міста Києва Державної міграційної служби України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Заявник через свого представника адвоката Титикало Р.С. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вищевказаною заявою, в якій просить суд встановити факти:

- родинних відносин між онуком ОСОБА_1 та його прадідом ОСОБА_2 ;

- проживання ОСОБА_2 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» до 24 серпня 1991 року.

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

ч .4 ст. 177 ЦПК України передбачає, що до позовної заяви додаються документи про підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, таким законом є Закон України «Про судовий збір». У відповідності до абз. 2 пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, застосовується ставка судового збору, яка становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень.

З тексту прохальної частини заяви вбачається, що заявник заявляє дві вимоги, а саме просить суд встановити факт родинних відносин та факт проживання на території України.

Відповідно до положень Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Таким чином, за подання даної заяви до суду ОСОБА_1 мав би сплатити 1211,20 грн. Судового збору, однак, до заяви додано документ про сплату судового збору у сумі 605,60 грн., тобто заявнику слід доплатити 605,60 грн.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак, у позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, відносно заінтересованої особи.

За наслідком чого позивачеві необхідно вказати у позові чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку відносно заінтересованої особи.

Крім цього, заявником вказано застарілу назву заінтересованої особи, тоді як актуальна назва - Голосіївський районний відділ Головного управління ДМС у м. Києві.

Відповідно до абзацу першого п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Крім того, відповідно дост. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Положеннями Закону України «Про громадянство України» та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Про громадянство України» зі змінами і доповненнями визначений порядок встановлення громадянства України, а також визначені підстави законного проживання на території України.

Як вбачається з заяви про встановлення факту, заявник просить факт постійного проживання на території України його прадіда ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, якщо заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

В порушення даної норми суду не надано доказів звернення до органів Державної міграційної служби України із заявою про встановлення належності до громадянства України, а також докази на підтвердження письмової відповіді про відмову Голосіївським районним відділом Головного управління ДМС у м. Києві у оформленні належності до громадянства України із зазначенням про причини такої відмови.

Отже, на усунення зазначених недоліків заявнику необхідно подати суду нову редакцію заяви за кількістю учасників процесу.

Згідно частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

заяву громадянина республіки Білорусь ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Титикало Роман Сергійович, заінтересована особа: Голосіївський відділ міста Києва Державної міграційної служби України, про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали та попередити що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Слободянюк