Постанова

від 21.03.2024 по справі 522/18800/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 522/18800/21

провадження № 61-10831св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляшенко Олег Валерійович, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року у складі судді Суворової О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів Коновалової В. А., Назарової М. В., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснювала догляд за ними, опікувалася, забезпечувала продуктами харчування, допомагала по господарству, забезпечувала надання медичних послуг та здійснила поховання після їх смерті.

18 березня 2019 року після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач звернулася із заявами про прийняття спадщини, однак отримала відмову.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

встановити факт проживання однією сім`єю понад п`ять років з

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

змінити черговість спадкування та надати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_5 ;

змінити черговість спадкування та надати право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 ;

визнати договір про поділ спадкового майна від 18 листопада 2019 року недійсним;

визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 у частині встановлення факту проживання позивача однією сім`єю понад п`ять років із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Одеський апеляційний суд постановою від 12 червня 2023 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що у провадженні Приморського районного суду міста Одеси (з 24 травня 2019 року) перебуває справа № 522/8840/19

з ідентичною вимогою в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які заявлені у справі, що переглядається.

Установивши, що ОСОБА_1 подала до того ж суду позов із вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю, яка є тотожною вимозі

у справі № 522/8840/19, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав наявними правові підстави для залишення позовних вимог у частині встановлення факту проживання позивач однією сім`єю понад п`ять років із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляшенко О. В., просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявниця посилається на порушення судами

норм процесуального права, зокрема пунктів 4, 11 частини першої

статті 257 ЦПК України.

Вирішуючи питання про залишення позову в частині вимог без розгляду, суд першої інстанції посилався на пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України, у той час, як у клопотанні відповідача про залишення позовних вимог без розгляду було зазначено пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України.

Позовні вимоги у справах № 522/8840/19 та № 522/18800/21 є різними, оскільки для вирішення питання про зміну черговості спадкування спершу потрібно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцями однією сім`єю, а тому, розглядаючи окремо у цій справі зазначену позовну вимогу, позивач у результаті не отримає ефективного способу захисту своїх прав.

Крім того, у справі № 522/8840/19 14 липня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення її позову без розгляду, тому мала правомірні очікування, що її заява задоволена, проте ухвалою суду від 15 липня 2021 року у справі

№ 522/8840/19 у задоволенні клопотання неправомірно було відмовлено.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.

У листопаді 2023 року матеріали справи № 522/18800/21 надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю (справа № 522/8840/19).

Підставами позову у справі № 522/8840/19 позивач зазначила те, що вона проживала однією сім`єю та вела спільна господарство із подружжям Долідо, здійснювала догляд за ними, допомагала по господарству, забезпечувала надання медичних послуг та здійснила їх поховання після їх смерті. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 522/8840/19.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2021 року закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`є та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 липня 2021 року.

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом у справі № 522/18800/21 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , предметом якого є, зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років з подружжям ОСОБА_4 . Підставою позову позивач зазначила те, що вона за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювала догляд за ними, опікувалася та постійно проживала з ними однією сім`єю, забезпечувала продуктами харчування, готувала їжу тощо.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

встановити факт проживання однією сім`єю понад п`ять років з

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

змінити черговість спадкування та надати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_5 ;

змінити черговість спадкування та надати право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 ;

визнати договір про поділ спадкового майна від 18 листопада 2019 року недійсним;

визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті

6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом

(стаття 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.

У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4

частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі

№ 755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц,

від 16 листопада 2022 року у справі № 520/97/18, від 30 червня 2023 року

у справі № 522/13894/22.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/21932/21 зазначено, що по суті, пред`явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами

(пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).

У справі, що є предметом перегляду, суди установили, що у провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебуває на розгляді цивільна справа № 522/8840/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, що підтверджується ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19 червня 2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (https://reestr.court.gov.ua/Review/82332897).

Дослідивши ухвалу суду Приморського районного суду міста Одеси про відкриття провадження у справі № 522/8840/19, судами встановлено, що

24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. Підставами позову у справі № 522/8840/19 позивач зазначила те, що вона проживала однією сім`єю та вела спільна господарство із подружжям Долідо, здійснювала догляд за ними, допомагала по господарству, забезпечувала надання медичних послуг та здійснила їх поховання після їх смерті.

Установивши, що на час звернення позивача із позовом у цій справі

№ 522/18800/21 на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси перебувала справа № 522/8840/19, позови яких є тотожними в частині позовних вимог про встановлення факту проживання позивача однією сім`єю (спір виник між тими самими сторонами про той самий предмет та з тих самих підстав), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України для залишення позову без розгляду в цій частині.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

З огляду на зміст ухвали Одеського апеляційного суду від 18 березня

2024 року про витребування доказів, ОСОБА_1 просила задовольнити її апеляційну скаргу, рішення Приморського районного суду міста Одеси

від 25 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання позивача однією сім`єю (https://reestr.court.gov.ua/Review/117737253).

Аналіз ЄДРСР свідчить, що у справі № 522/8840/19 рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі (https://reestr.court.gov.ua/Review/116030063), а ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року справу призначено до розгляду (https://reestr.court.gov.ua/Review/116011218).

Доводи касаційної скарги про те, що залишення частини позовних вимог без розгляду призвело до позбавлення заявниці ефективного способу захисту колегія суддів відхиляє за їх безпідставністю, оскільки право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції, не зазнало втручання, з урахуванням вирішення позовної вимоги про встановлення факту проживання зі спадкодавцями однією сім`єю в іншому судому провадженні. При цьому нормами ЦПК України не передбачено повторне вирішення спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, у випадку якщо позивач не погоджується з рішенням суду.

ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції у справі № 522/8840/19, отже, вона використала своє право на доступ до правосуддя.

Колегія суддів зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, яка передбачає у тому числі неможливість повторного розгляду одного й того ж позову у випадку вирішення спору судом у іншій справі.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, зокрема пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки вирішуючи питання про залишення позову в частині вимог без розгляду, суд першої інстанції посилався на пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України, у той час, як у клопотанні відповідача про залишення позовних вимог без розгляду було зазначено пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, зокрема і заявою адвоката Завальнюка Д. Ю. в інтересах ОСОБА_3

про залишення позовних вимог без розгляду від 12 вересня 2022 року

(а. с. 154, 155, т. 2).

Вказані доводи свідчать про помилкове тлумачення заявницею норм процесуального права та не є підставою для скасування законних судових рішень, оскільки установивши, що на час звернення позивача із позовом у цій справі на розгляді суду перебувала справа з тотожними позовом (спір виник між тими самими сторонами про той самий предмет та з тих самих підстав), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду із дотриманням правового механізму, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що у справі № 522/8840/19 ОСОБА_1

14 липня 2021 року подала заяву про залишення її позову без розгляду, тому мала правомірні очікування, що її заява задоволена, не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 липня 2021 року у задоволенні клопотання відмовлено у зв`язку з тим, що позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду лише до початку розгляду справи по суті, а не на будь-якій стадії судового процесу. Про наявність вказаної ухвали позивачу відомо, що нею не заперечується. У свою чергу вказана ухвала не може бути предметом оскарження у цій справі, а підлягає оскарженню у справі № 522/8840/19, а тому посилання касаційної скарги на неправомірність та незаконність дій суду щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у справі № 522/8840/19 є безпідставними.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, в аспекті процесуального питання щодо залишення позовних вимог у частині встановлення факту проживання позивач однією сім`єю понад п`ять років із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без розгляду, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляшенко Олег Валерійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк