Рішення

від 17.01.2025 по справі 522/18800/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18800/21

Провадження № 2/522/979/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

17 січня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

30.09.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та просить: 1) встановити факт проживання однією сім`єю понад 5 (п`ять) років з померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; 2) змінити черговість спадкування та надати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_5 та другої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) визнати договір про поділ спадкового майна, який був посвідчений 18 листопада 2019 року Журавлем М.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу недійсним; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; · 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 ; · 1/2 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий № 5110137500:29:006:0103; визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , а саме на: · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; · 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; · 1/6 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 ; · 1/6 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий № 5110137500:29:006:0103.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . За життя спадкодавці набули у власність майно, яке зазначено у прохальній частині позовної заяви. Після смерті вказаних осіб позивач звернулася із заявами про прийняття спадщини 18.03.2019 року.

Позивач зазначає, що здійснювала догляд за Долідо, готувала їжу, опікувалася ними, доглядала їх в лікарнях, купувала їм за свої кошти ліки, сама прибирала помешкання Долідо, прала їх одяг, допомагала у проведенні ремонту в об`єктах нерухомості, отримувала пенсію, забезпечувала сплату комунальних послуг, надавала різного роду допомогу й у т.ч. морально підтримувала. Позивач, ще за часів коли працювала, постійно була на зв`язку із Долідо, так у робочий час спілкуватись по декілька разів на день, та неодноразово терміново мала ними опікуватись у зв`язку із погіршенням самопочуття і потребою викликати швидкі. Після роботи Позивач займалась домашнім господарством Долідо. Така допомога носила не періодичний характер, а мала постійний характер, адже Позивач і подружжя ОСОБА_6 проживали спільно, постійно.

Крім цього, позивач посилається на те, що ОСОБА_4 потребував стороннього догляду, а вона протягом тривалого часу піклувалася за ним та проводила відповідний догляд. З цих підстав позивач вважає, що необхідно змінити черговість у праві на спадкування та надати їй право на спадкування як спадкоємця 2 черги на рівні із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

Ухвалою суду від 11.07.2022 року відкрито провадження по справі та призначено в загальному позовному провадженні.

21.07.2022 року надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 , в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із недоведеністю факту постійного проживання позивача із спадкодавцями та відсутістю підстав для зміни черговості у спадкуванні.

25.07.2022 року надійшов відзив представника ОСОБА_3 відповідно до якого відповідач просила відмовити задоволенні позовних вимог з підстав того, що для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт спільного проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Однак, матеріалами справи вказані обставини не підтверджуються та навпаки спростовуються. Позивачем не надано доказів, які «поза розумним сумнівом» доводять сукупність підстав для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування.

Ухвалою від 21.07.2022 року витребувано у приватного нотаріуса копію спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5

13.09.2022 року надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

28.11.2022 року від позивача надійшли відповіді на відзив.

Ухвалою від 27.02.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.

17.03.2023 року із КНП «МКЛ №1» надійшли документи, які витребовувалися судом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2023 року та постановою Верховного суду від 21.03.2024 року ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2023 року залишена без змін.

Ухвалою від 01.07.2024 року справа прийнята до провадження суддею Науменко А.В.

19.08.2024 року представник відповідача Міхальова Ю. надала постанову Одеського апеляційного суду від 05.06.2024 року, якою рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25.07.2023 року у справі №522/8840/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 2012 року по 19.09.2019 року та встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 2012 року по 24.09.2019 року залишено без змін. Вказаним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, яке призначалося на 02.10.2024 року з`явилися представники сторін. Протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, а ухвалою від 02.10.2024 року закрито підготовче провадження.

У судове засідання, яке призначалося на 28.10.2024 року позивач та її представник не з`явилися. Від позивача надійшла заява, в якій вона повідомила, що розірвала договір із адвокатом Ляшенко О.В., просила відкласти судове засідання з метою залучення іншого адвоката

У судове засідання, яке призначалося на 10.12.2024 року позивач та її представник не з`явилися, причини неявки не повідомили.

У судове засідання, яке призначалося на 12-00 годину 17.01.2025 року позивач та її представник не з`явилися. Разом із цим, позивач о 11-30 через канцелярію суду особисто подала заяву, в якій просила судове засідання відкласти з посиланням на перебуванні на лікарняному без надання будь-яких доказів. Представники відповідачів у судове засідання прибули, заперечували у задоволені клопотання.

Суд зазначає, що матеріали справи містять рекомендовані поштові відправлення про повідомлення позивача про судові засідання, які призначалися на 28.10.2024, 10.12.2024, 17.01.2025 року.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Приморського районного суду м.Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів №12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Тобто, відомості про рух справи є доступними для ознайомлення та загальновідомими.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Враховуючи зміст позову саме позивач є процесуально заінтересованою особою для розв`язання спору в розумні строки.

У постанові ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22) зазначено, що судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою».

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи процесуальну поведінку позивача, позицію сторони відповідачів про можливість розгляду справи у відсутність позивача та її представника, беручи до уваги, що вказана справа в провадженні суду перебуває з 2021 року, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Судом встановлено наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , які на момент смерті перебували у шлюбі. Відповідно до листа приватного нотаріуса Журавля М.В. є необхідним для позивача надання документів, які підтверджують родинні відносин позивача з спадкодавцями. Відповідно до матеріалів справи після смерті ОСОБА_5 прийняли спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями за законом.

За ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями другої черги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у справі суд виходить із такого.

Відповідно до ст.188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В даному випадку основною вимогою у вказаній справі була вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю понад 5 (п`ять) років позивача з померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки від встановлення вказаного юридичного факту залежала можливість застосування інституту зміни черговості у праві на спадкування та подальший перерозподіл спадщини, як похідних вимог.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року у вказаній справі, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2023 року та постановою Верховного суду від 21.03.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.

Вказані судові рішення вмотивовані тим, що на час постановлення ухвали від 27.02.2023 року в провадженні Приморського районного суду м.Одеси вже перебувала цивільна справа № 522/8840/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 2012 року по 19.09.2019 року та встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 2012 року по 24.09.2019 року.

Під час перебування справи № 522/18800/21 в суді касаційної інстанції у справі №522/8840/19 було постановлено рішення від 28.07.2023 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2024 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с.230-232, т.3).

Таким чином, на даний час існує чинне судове рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 2012 року по 19.09.2019 року та про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_6 , у період з 2012 року по 24.09.2019 року.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У постанові від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20 Верховний Суд зробив висновок, що правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень.

Частиною другою статті 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)

Таким чином, матеріалами справи, а саме рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28.07.2023, яке набрало законної сили 05.06.2024 року, спростовано факт проживання позивача однією сім`єю із спадкодавцями у зв`язку із чим спадкові права у позивача не виникли. Відповідно, такі права не можуть бути порушені, невизнані або оспорені та захищені в судовому порядку.

Із вказаних підстав вимоги про визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно задоволенню не підлягають у зв`язку із тим, що вони є похідними.

Керуючись ст.ст.4, 12,13, 43, 49,76, 247, 258-260, 268, 287, 288, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 27.01.2025 року.

Суддя А.В. Науменко

17.01.25