Ухвала

від 22.03.2024 по справі 242/6223/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

22 березня 2024 року

місто Київ

справа № 242/6223/21

провадження № 61-3901ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Шашкова Володимира Вікторовича на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Професійної спілки працівників вугільної промисловості України про визнання дій протиправними, встановлення факту нещасного випадку, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними рішення комісій, призначених наказами директора відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля») від 08 червня 2021 року № 2-2 ОП, від 03 серпня 2021 року № 2-6 ОП, викладені в актах форми

Н-1/НП від 07 липня 2021 року та від 09 серпня 2021 року, про відмову у визнанні нещасного випадку, що стався 08 червня 2021 року об 11 год. 10 хв. на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з ним, пов`язаним з виробництвом; визнати незаконними та скасувати зазначені акти форми Н-1/НП від 07 липня 2021 року та 09 серпня 2021 року; встановити факт нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом; зобов`язати ДП «Селидіввугілля» провести розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався 08 червня 2021 року

об 11 год. 10 хв. з гірником з ремонту гірничих виробіток РВР в ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», та скласти акт розслідування за формою Н-1 про його травмування.

Вказував, що 08 червня 2021 року він працював гірником з ремонту гірничих вироботок дільниці РВР ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля». Приблизно об 11 год. 10 хв. він рухався південним вентиляційним штреком, у районі ПК 30-31 з покрівлі виробки випав шматок породи та вдарив по касці, внаслідок чого йому стало зле. Приблизно об 11 год. 20 хв. він звернувся за медичною допомогою до підземного фельдшерського пункту ВП «Шахта «Україна», де йому було надано первинну медичну допомогу та встановлено попередній діагноз черепно-мозкова травма (далі - ЧМТ), струс головного мозку (далі - СГМ). У цей же день він був госпіталізований в травматологічне відділення Комунального некомерційного підприємства «Селидівська центральна міська лікарня СМР», де знаходився на стаціонарному лікуванні з 08 по 23 червня 2021 року. Основний діагноз захворювання - закрита ЧМТ, СГТ з вестібулопатією.

07 липня 2021 року комісією було складено акт форми Н-1/НП про те, що нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом.

Не погодившись з висновками зазначеного акта, 21 липня 2021 року він звернувся з письмовою заявою до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, в якій просив провести повторне розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ним.

Наказом ВП «Шахта «Україна» від 03 серпня 2021 року № 2-6 була призначена комісія для повторного розслідування та комісією було складено акт форми

Н-1/НП від 09 серпня 2021 року, в якому зазначено, що нещасний випадок, який стався з ним 08 червня 2021 року не пов`язаний з виробництвом.

Вважав висновки комісії, зазначені в розділі 7 акта від 09 серпня 2021 року, такими, що не тягнуть юридичних наслідків, оскільки при проведенні повторного розслідування було порушено пункт 58 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), а саме не проведена зміна всіх членів комісії. Комісією з розслідування нещасного випадку не встановлено порушень ним правил безпеки під час виконання робіт підвищеної безпеки.

21 листопада 2023 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області позов задоволено частково.

Встановлено факт нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався з позивачем ОСОБА_1 08 червня 2021 року об 11 год. 10 хв. при виконанні трудових обов`язків на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Скасовано акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 08 червня

2021 року об 11 год. 10 хв. на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», за формою Н-1/НП від 09 серпня 2021 року за формою Н-1/НП, затверджений директором ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» 10 серпня 2021 року

ОСОБА_2

Зобов`язано ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» організувати проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався 08 червня 2021 року об 11 год. 10 хв. з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків на

ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

20 лютого 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

(далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) залишено без задоволення, рішення Селидівського районного суду Донецької області від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

18 березня 2024 року представник ГУ ПФУ в Донецькій області - Шашков В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У справі предметом позову є вимоги визнання дій протиправними, встановлення факту нещасного випадку, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України міститься серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу такою, що є незначної складності.

У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У доводах касаційної скарги відсутнє посилання на суспільний інтерес у вирішенні спору та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування статей 117, 153 Кодексу законів про працю України, статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування», статті 22 Закону України «Про охорону праці», пунктів 9, 12, 29, 33, 34, 48. 55-58 Порядку, а доводи стосуються оцінки доказів судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності, могли бути переглянуті в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Представник ГУ ПФУ в Донецькій області - Шашков В. В. подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій

області - Шашкова Володимира Вікторовича на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Професійної спілки працівників вугільної промисловості України про визнання дій протиправними, встановлення факту нещасного випадку, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк