Постанова

від 26.03.2024 по справі 370/2321/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/2321/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5474/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року про повернення заяви про забезпечення позову заявнику у складі судді Косенко А.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом, у якому просив стягнення з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 87 200 дол США основної заборгованості, що в перерахунку на національну валюту, за офіційним курсом встановленим НБУ щодо долара США станом на 18.09.2023, 1 долар США = 36,5686 грн складає 3 188 781 грн 22 коп; 8759,02 дол США компенсації у розмірі 3 % річних, що в перерахунку на національну валюту, за офіційним курсом встановленим НБУ щодо долара США станом на 18.09.2023, 1 долар США = 36,5686 грн складає 320305 грн 09 коп; 365 686 грн моральної шкоди, а разом 3 874 772 грн 31 коп.

Того ж дня ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 на праві власності, заборони останньому вчиняти дії по розпорядженню, в тому числі, але не виключно: відчужувати, дарувати, передавати у заставу / оренду, ділити / об`єднувати, змінювати цільове призначення, характеристики, а також заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі державним та приватним виконавцям та нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів на майно належне ОСОБА_2 на праві власності, а саме:

квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 2660678380000, загальною площею 32,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

житловий будинок реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 583069932227, загальною площею 87,2 кв. м, із розташованою під ним земельною ділянкою кадастровий номер: 3222755100:01:027:0003, площа: 0,1155 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

транспортні засоби: МАЗ 54323 14860, 1988 року випуску, дата реєстрації 03.05.2001 р.; Michieletto AM 11 F, 1995 року випуску, дата реєстрації 26.04.2013; Jeep Grand Cherokee 3966, 1992 року випуску, дата реєстрації 08.08.2013; Schmitz SKO 27 А, 2001 року виписку, дата реєстрації 21.02.2015; Scania R 113 M 11022, 1993 року випуску, дата реєстрації 08.08.2022; Schmitz SKO 24 L, 2009 року випуску, дата реєстрації 09.08.2022; Schmitz SKO 24/L-13.4, 2010 року випуску, дата реєстрації 17.02.23.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто заявнику на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду.

В обґрунтування апеляційної скарги за змістом зазначено, що суд першої інстанції формально перейшов до перевірки відповідності заяви про забезпечення позову ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Зі справи убачається, що предметом спору, який виник між сторонами є кошти, які відповідач взяв у борг у позивача й останній хоче їх повернути.

Звертаючись у суд із заявою про забезпечення позову скаржник просив накласти арешт на майно відповідача й заборони вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.

Районний суд, повертаючи на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України заяву позивача вказав, що ним заявлено кілька заходів забезпечення позову й не обґрунтовано доцільності вжиття кожного з цих заходів, не вказано їх співмірність із заявленими вимогами, а також не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Між тим з прийнятим рішенням суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 150 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною вчиняти певні дії (п. 2).

Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

За положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування або ім`я заявника, його місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, РНОКПП (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Згідно ч. ч. 3 і 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3); у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Частиною 3 ст. 154 ЦПК України передбачені випадки, коли суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення.

У цій справі таких випадків не встановлено.

При цьому, закон не зобов`язує заявника при зверненні із заявою про забезпечення позову вказувати розмір зустрічного забезпечення, а тільки визначає необхідність висловлення пропозиції з даного приводу, про що у заяві позивачем зазначено, що підстави вважати, що забезпечення позову можуть бути спричинені збитки відсутні і відповідач не позбавлений можливості звернутися з окремим клопотанням про застосування зустрічного забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що "доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України".

Отже, суд першої інстанції повертаючи заяву про забезпечення позову, залишив поза увагою, що відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави.

Щодо посилань суду на заявлення позивачем кількох заходів забезпечення позову й відсутність обґрунтування доцільності вжиття кожного з цих заходів, не вказано їх співмірність із заявленими вимогами варто зазначити наступне.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що в ній міститься достатньо інформації щодо предмета забезпечення, як того вимагає стаття 151 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що учасники судового процесу на власний розсуд обирають як саме їм обґрунтовувати свою правову позицію при подачі до суду тої чи іншої заяви, але це має вирішуватися під час розгляду заяви по суті, а не на стадії вирішення питання про її прийняття.

Заявником обґрунтовано необхідність заходу забезпечення позову, наведені мотиви та підстави забезпечення позову у такий спосіб, який він вважає необхідним для захисту своїх прав.

Таким чином висновки суду про те, що викладені заявником обставини, суд не вважає достатніми для розгляду заяви, стосуються розгляду заяви про забезпечення позову по суті, а не при вирішенні питання щодо повернення заяви про забезпечення позову заявнику з підстав невідповідності змісту і форми заяви про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України.

Тобто оцінку обставинам щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, доцільність такого забезпечення суд надає безпосередньо під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, що не відповідає визначеній у ст. 2 ЦПК України меті цивільного судочинства та принципам верховенства права та пропорційності, ст. ст. 10, 11 цього ж Кодексу.

За таких обставин вказана заява про забезпечення позову підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскільки заява не містить недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскаржувана ухвала, як незаконна, підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року скасувати, а справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: