Рішення

від 17.01.2025 по справі 370/2321/23

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. Справа №370/2321/23

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просив суд стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білокуракинським PB УМВС України в Луганській області 15.07.1998 р.) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ): 87 200,00 доларів США основної заборгованості, що в перерахунку на національну валюту, за офіційним курсом встановленим Національним банком України щодо долара США станом на 18.09.2023 р., 1 долар США = 36,5686 грн. складає 3 188 781, 22 грн. (три мільйони сто вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня двадцять дві копійки); 8 759, 02 доларів США компенсації у розмірі 3 % річних, що в перерахунку на національну валюту, за офіційним курсом встановленим Національним банком України щодо долара США станом на 18.09.2023 р., 1 долар США = 36,5686 грн. складає 320 305, 09 грн. (триста двадцять тисяч триста п`ять гривень дев`ять копійок); 365 686, 00 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень) моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 10.08.2007 р. ОСОБА_3 передав, а у ОСОБА_4 отримав у борг грошові кошти у загальному розмірі 156 600,00 доларів США та зобов`язався повернути їх позивачеві у строк до 10.08.2008 року.

На підтвердження отримання грошових коштів, у відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, того ж дня (10.08.2007 р.), ОСОБА_4 власноруч, у присутності двох свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було складено 2 розписки про отримання від ОСОБА_3 : 112 000, 00 доларів США, строк повернення позики до 10.08.2008 року та 44 600, 00 доларів США, строк повернення до 10.08.2008 р.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі та строки передбачені укладеним 10.08.2007 р. з ОСОБА_3 договором позики не повернув.

Так, за період з 2007 по 2014 рр. відповідачем було повернуто позивачу лише 59 400, 00 доларів США із 156 600, 00 доларів США, взятих у борг.

На численні звернення ОСОБА_3 про повернення решти взятих у позику грошових коштів, ОСОБА_4 лише давав обіцянки щодо строків їх повернення, які постійно ним відкладались.

Посилаючись на вищевикладені обставини, 10.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати письмову відповідь щодо строків повернення залишку (97 200, 00 доларів США) взятих ОСОБА_4 у нього в позику грошових коштів.

У відповідь, позивач отримав лист від очолюваного ОСОБА_4 ТОВ «Карго-Транс- Сервіс», в якому було зазначено наступне: «Відповідно вашого листа від 10.12.2015 року мій борг в розмірі 97 200 (дев`яносто сім тисяч двісті) доларів США, буде повернуто протягом 2016-2018 років, з урахуванням відсотків».

Тож, відповідач фактично підтвердив, як факт існування у нього зобов`язань перед позивачем щодо повернення позики, так і факт їх не належного виконання, а також повідомив про зміну строків, коли ці зобов`язання будуть виконані.

Таким чином, строк повернення позики був продовжений до 31.12.2018 року.

Проте, у строки зазначені відповідачем у листі від 10.12.2015 р., залишок позики також не був ним повернутий.

На численні звернення ОСОБА_3 , відповідач наголошував на своєму скрутному фінансовому становищі та обіцяв повернути свій борг ОСОБА_3 , але пізніше.

Так, зокрема починаючи з 2008 р. та по цей час, ОСОБА_3 більше десятка разів приїздив в с. Гавронщина (за адресою місцязнаходження ТОВ «Карго-Транс-Сервіс»), де спілкувався з ОСОБА_4 , а також неодноразово телефонував йому.

В підсумку, зазначені активні, добросовісні дії ОСОБА_3 призвели до частково бажаного результату.

09.10.2020 р., ОСОБА_4 у присутності 2-х свідків, повернув ОСОБА_3 10 000, 00 доларів США (копія розписки додасться) та пообіцяв погасити залишок боргу найближчим часом.

Слід зазначити, що ОСОБА_3 продовжував щиро вірити (довіряти) ОСОБА_4 стосовно повернення ним грошових коштів, незважаючи на свій поважний вік (понад 70 років), а також наявність тяжкого захворювання (лімфолейкоз), яке потребувало / потребує дороговартісного лікування та було отримане ним під час ліквідації аварії на ЧАЕС.

Впродовж 2021-2023 р., Позивач (як особисто, так і через довірених осіб) продовжував спілкуватись із ОСОБА_4 щодо погашення існуючої у нього заборгованості за позикою, в тому числі й за місцезнаходження автопарку ТОВ «Карго Транс Сервіс», що знаходиться в с. Гавронщина по вул. Шевченка, буд. 21-а.

При цьому, під час цих зустрічей, ОСОБА_3 бачив, що Товариство активно працює. Зокрема, на його території постійно знаходились десятки автомобілів для перевезення вантажів, а також тягачі.

В свою чергу, ОСОБА_4 обіцяв ОСОБА_3 , що продасть один з таких тягачів та за виручені від продажу кошти, повністю розрахується з Позивачем.

Однак, таких дій не вчинив й по сьогодні.

Тож, фактично Відповідач лише продовжував відтерміновувати строк погашення заборгованості.

03.05.2023 р. - ОСОБА_3 письмово звернувся до ОСОБА_4 та ТОВ «Карго-Транс- Сервіс» із письмовими претензіями щодо погашення залишку існуючої заборгованості за позикою.

У відповідь отримав лише лист ТОВ «Карго-Транс-Сервіс», датований 01.06.2023 р., в якому було зазначено: «Стосовно Вашої претензії від 03.05.2023 року на ім`я ТОВ «Карго- Транс-Сервіс» повідомляє наступне. Інформація, викладена в даній претензії не відповідає дійсності. Прошу всі питання та листи стосовно взаєморозрахунків з ОСОБА_4 (контактний номер телефону: + НОМЕР_4 ) направляти особисто йому за місцем його проживання згідно довідки переселенця за адресою: АДРЕСА_1 ».

ОСОБА_3 також спілкувався із ОСОБА_4 , однак відповіді від нього щодо конкретної дати погашення боргу, так і не отримав, що і стало підставою для звернення до Суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 19.10.2023 року позов ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.2023 року, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк та у встановленому законом порядку відповідач не подав відзив.

Ухвалою суду від 10.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 14.03.2024 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , проти задоволення позову заперечував, вважає доводи та факти, які зазначені в ньому, викревлиними, а документи наявні в матеріалах справи мають ознаки фальсифікації та підробки. Представник відповідача просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, 10.08.2007 року написана розписка російською мовою, відповідно до якої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_2 виданий 15.07.1998 року, в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав суму 112 000 (сто дванадцять тисяч) доларів США у ОСОБА_3 , вказану суму грошей зобов`язувався повернути у повному обсязі до 10.08.2008 року.

Кріт, того 10.08.2007 року написана розписка російською мовою, відповідно до якої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_2 виданий 15.07.1998 року, в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав суму 44600 (сорок чотири тисячі шістсот) доларів США у ОСОБА_3 , вказану суму грошей зобов`язувався повернути у повному обсязі до 10.08.2008 року.

10.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати письмову відповідь щодо строків повернення залишку (97 200, 00 доларів США) взятих ОСОБА_4 у нього в позику грошових коштів.

Відповідно до листа від ТОВ «Карго-Транс- Сервіс», підписаного ОСОБА_7 , та проставлена печатка №1 «Карго-Транс-Сервіс», вказано: «Відповідно вашого листа від 10.12.2015 року мій борг в розмірі 97 200 (дев`яносто сім тисяч двісті) доларів США, буде повернуто протягом 2016-2018 років, з урахуванням відсотків».

Відповідно до розписки від 09.10.2020 р., ОСОБА_3 отримав 09.10.2020 року від ОСОБА_4 10 (десять) тисяч доларів США, в присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до претензії щодо повернення боргу від 03.05.2023 року ОСОБА_3 просив ОСОБА_4 повернути борг згідно х розписками від 10.08.2007 року, готівкою в сумі 97 200 (дев`яносто сім тисяч двісті) доларів США.

Відповідно до претензії щодо повернення боргу від 03.05.2023 року ОСОБА_3 просив ТОВ «КАРГА_ТРАНС_СЕРВІС» повернути борг згідно х розписками від 10.08.2007 року, готівкою в сумі 97 200 (дев`яносто сім тисяч двісті) доларів США.

Відповідно до відповіді на претензію від 01.06.2023 року від ТОВ «КАРГА_ТРАНС_СЕРВІС» вказали, щоб ОСОБА_3 всі питання та листи стосовно взаєморозуміння з ОСОБА_4 направляли йому за місцем проживання., підписане ТВО директора.

Відповідно статті 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. ч.1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До обставин, які підлягають встановленню в даній справі відносяться: факт написання розписки, отримання грошових коштів та зобов`язання повернути борг.

В своїх запереченнях представник відповідача заперечуючи проти позову, зазначив, що відповідач повернув взяті у борг кошти позивачу, але доказів цьому не надав.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.

Дослідивши укладену між сторонами розписку, суд виходить з того, що з її змісту вбачається отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 156 600,00 доларів США. Також відповідач зобов`язувався повернути кошти у повному обсязі в строк до 10.08.2008 року.

Окремо слід зазначити, що представником відповідача подана заява про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.

У статті 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України). Положення частини п`ятої статті 261 ЦК України не суперечать загальному правилу визначення моменту початку перебігу позовної давності, закріпленому у частині першій цієї статті, а лише конкретизує дату, погоджену сторонами при укладенні договору, з якої кредитор міг та повинен був довідатись про порушення свого права. Отже, за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».

Згідно із Цивільним кодексом, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. А час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Але переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності! На такий висновок, зроблений КЦС ВС у справі № 686/23170/19, послалася колегія високих суддів у цій справі.

Отже, звертаючись до суду про стягнення боргу за борговими розписками від 10.08.2007 року зі вказаним у ній строком погашення заборгованості до 10.08.2008 року, строк позовної давності за даною розпискою закінчився 10.08.2011 року, водночас, позивач звернувся із позовом до суду лише у 22.09.2023 році, тобто поза межами позовної давності. А обставини, з якими позивач пов`язує переривання позовної давності виникли вже після її спливу. Доказів того, що перебіг строку позовної давності переривався, позивачем не надано так само і відповідачем не надано доказів погашення боргу, як і не доведено поважні причини його пропуску, а тому позивач пропустив строк позовної давності та у зв`язку із цим, його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.202,207,1046,1047,1049 ЦК України, ст.4,5,12,13,76-82,141,259,263- 265,268,273,280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст виготовлено 27.01.2025 року.

Реквізитів учасників справи:

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Косенко