КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6246/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Дегтярьової С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, як суб`єкта владних повноважень, щодо невиконання обов`язку виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою і виділити в натурі (на місцевості) належну ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.03.2019 року зареєстрованого в реєстрі за №221, земельної частки (паю) площею 9,63 га в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Ухвалою судді від 25.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.65-66).
Позов мотивовано тим, що позивач успадкував від ОСОБА_2 (батько позивача) право на земельну частку (пай) у розмірі 9,63 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності КСП "Перемога", та розташована на території Веселівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. З метою проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну частку (пай) ОСОБА_1 подав до Веселівської сільської ради бувшого Новомиргородського району Кіровоградської області заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації на зазначену вище земельну ділянку, але після подачі заяви мешканці Веселівської сільської ради об`єдналися в громаду з мешканцями Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, тому відповідач рішенням сесії Мар`янівської сільської ради №87 від 28.05.2019 року безмотивовано відмовив у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 9,63 га.
В подальшому, за позовом ОСОБА_1 Новомиргородський районний суд Кіровоградської області по справі №395/1604/19 в рішенні від 26 березня 2021 визнав незаконним та скасував рішення Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області №87 від 28.05.2019 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації на зазначену вище земельну ділянку, надавши відповідачу на його вимогу всі необхідні документи. Однак, відповіді так і не отримав. Представник позивача зазначає, що відповідач Мар`янівська сільська рада, порушуючи вимоги закону, безпідставно не надає позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та виділення в натурі на місцевості належної ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №221, земельної частки (паю) площею 9,63 га в умовних кадастрових гектарах. Таким чином відповідач незаконно намагається позбавити позивача ОСОБА_1 права на належну йому земельну ділянку (пай), тим самим намагається порушити його право власності.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.98-104). Відповідач зазначає, що позивач звернувся до Мар`янівської сільської ради із заявою від 24.05.2021 з проханням на підставі свідоцтва про право на спадщину та сертифікату на право на земельну частку (пай) виділити земельну ділянку площею 9,63 га та надати дозвіл на виготовлення технічної документації на цю земельну ділянку. Розглянувши дане звернення, Мар`янівською сільською радою листом від 07.06.2021 року вих.№492 ОСОБА_1 повідомлено про те, що до заяви не додано копії необхідних документів.
В подальшому на лист адвоката Запорожця М.Ф. від 29.10.2021 надано інформацію стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 , в якому повідомлялось, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2021 у справі №395/1604/19 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а також про відсутність вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення (ріллі), земель резерву (запасу) комунальної власності на території Мар`янівської сільської ради.
Відповідач стверджує, що позивач взагалі не набув права на земельну частку (пай). У поясненнях Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09.01.2024 зазначається, що за інформацією Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління від 05.01.2024 №30/422-24-0.555,3 згідно «Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Новомиргородською райдержадмістрацією громадянам КСП «Перемога» на ім`я ОСОБА_2 виготовлявся та видавався сертифікат серія НОМЕР_2 , на право на земельну частку (пай) на території Веселівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, розміром 9,63 га в умовних кадастрових гектарах, який був зареєстрований 23.08.1996 року за №18. Однак, Управлінням повідомляється, що у «Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Новомиргородською райдержадміністрацією громадянам КСП «Перемога», наявний запис, що сертифікат серія КР № 043986 здано в КСП, як такий, що помилково виписаний, що підтверджує запис. При цьому, позивач не надав у підтвердження Державний акт про право колективної власності на землю членів КСП "Перемога", в додатку до якого містилася б інформація про членів КСП «Перемога» (зокрема, ОСОБА_2 ), які набули право на земельну частку (пай). Отже, враховуючи запис у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 , як спадкодавець, не мав права на земельну частку (пай), а відтак, за відсутності предмету спадкування, ОСОБА_1 не міг набути право на земельну частку (пай) як спадкоємець.
Відповідач зазначає, що під час дії воєнного стану відповідно до п. 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Указом Президента України 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Наразі воєнний стан в Україні триває.
Таким чином, повноваження відповідача щодо виділення земельних ділянок, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою взагалі не можуть бути реалізовані відповідачем у період воєнного стану.
З цих підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.117-121).
Відповідачем подано заперечення (а.с.127-129).
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач успадкував право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Перемога», у розмірі 9,63 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю на підставі Сертифікату серії КР №043986, виданого 23.08.1996 року на підставі рішення Новомиргородської райдержадміністрації від 08.08.1996 року за №323-р (а.с.7-10).
Представник позивача в позовній заяві вказує, що з метою проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну частку (пай) ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації. Однак, відповідач рішенням №87 від 28.05.2019 р. відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 9,63 га.
Позивач оскаржив дане рішення суду в судовому порядку.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2021 р. у справі №395/1604/19 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області V сесії VІІ скликання № 87 від 28.05.2019 року (а.с.11-13).
В подальшому, як стверджує представник позивача, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами від 25.02.2021 р., від 03.03.2021 р. та від 24.05.2021 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації на зазначену вище земельну ділянку, надавши відповідачу на його вимогу всі необхідні документи (а.с.14-17).
Листом №492 від 07.06.2021 р. у відповідь на заяву позивача від 24.05.2021 р. голова Мар`янівської сільської ради повідомив позивача про те, що до його заяви не додано копій необхідних документів та запропоновано надати копії сертифіката на право на земельну частку (пай), свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай), копію паспорта, рішення суду якщо є в наявності (а.с.18).
Позивач через свого представника звернувся із листом від 22.07.2021 р. до голови Мар`янівської сільської ради в якому зазначив, що 06.07.2021 р., відповідно до листа відповідача від 07.06.2021 р. №492 на його адресу надіслані документи, а саме: копія сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №043986, копія свідоцтва про право на спадщину за законом, копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, копія паспорта і ідентифікаційного коду, копія рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2021 р. (а.с.19).
Листом №709 від 30.07.2021 р. голова Мар`янівської сільської ради вказав, що на лист від 22.07.2021 р., щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну частку (пай) повідомлялось про те, що рішення буде прийнято згідно чинного законодавства, при розгляді зави його пропозиції будуть враховані (а.с.20).
Згодом, на адресу відповідача надіслано адвокатський запит від 29.10.2021 р. з проханням повідомити про наслідки розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.05.2021 р. та надати належним чином завірене рішення прийняте відповідно до чинного законодавства (а.с.21).
У відповідь на запит голова Мар`янівської сільської ради листом №1080 від 03.11.2021 р. повідомив, що заяву ОСОБА_1 та інші матеріали справи розглянуто. При цьому, вказано, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільного права виключно з моменту її формування та державної реєстрації. Тобто якщо спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. Також зазначено, що на даний час вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі), земель резерву (запасу) комунальної власності на території Мар`янівської сільської ради відсутні (а.с.22).
Не погоджуючись з діями відповідача позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04.10.2022 у справі №395/1111/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мар`янівської об`єднаної територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про вчинення дій для запобігання порушення права власності (а.с.23-25).
Дане рішення мотивовано тим, що позов заявлено до неналежного відповідача. Суд зазначив, що належним відповідачем в даному випадку є Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області. Крім того, суд вказав, що відмова в позові не перешкоджає позивачу звернутися до суду з такою ж позовною вимогою до належного відповідача.
15.06.2022 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на зазначену вище земельну ділянку (а.с.28).
Не отримавши відповіді звернувся повторно до суду.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14.04.2023 р. у справі №395/1020/22 закрито провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.26-27).
В зв`язку з цим позивач звернувся з даним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами частини першої статті 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Відповідно до ч.5 ст.25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Пунктом 16 Перехідних положень ЗК України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Спеціальним законом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
За приписами статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою та другою статті 3 Закону №899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №899-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Отже, в силу прямої вказівки закону вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та виділити в натурі (на місцевості) належну ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.03.2019 року зареєстрованого в реєстрі за №221, земельної частки (паю) площею 9,63 га в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.14-16, 19, 21, 28).
Остання заява від 15.06.2022 року направлена поштою та отримана відповідачем 23.06.2022 року (а.с.28-29).
Розглянута вона не була, а тому позивач звертався до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з цього приводу. Однак Ухвалою від 14.04.2023 р. у справі №395/1020/22 закрито провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.26-27).
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Проте, відповідачем за результатом розгляду поданої позивачем заяви від 15.06.2022 р. не було прийнято взагалі жодного рішення: ні щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), ні мотивованої відмови.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 15.06.2022 р. про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.
Щодо посилань відповідача у відзиві на неможливість вирішення спірного питання до закінчення дії воєнного стану, суд зауважує наступне.
Так, приписами підпункту 5 пункту 27 Перехідних положеннях Земельного кодексу України визначено, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:
- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;
- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Тобто, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК.
Але така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1 статті 81 ЗК), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.
Так дійсно, Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 було дано старт процесу паювання земель, відповідно до якого паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Тобто землі, які підлягали паюванню, у процесі приватизації підприємств вибули з державної власності та перейшли у колективну.
Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Отже, процес виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) по суті передбачав заміну наявного віртуального права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).
Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини 1 статті 81 ЗК (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України.
Більш того, позиція з приводу неможливості передачі позивачеві земельної ділянки викладена у відзиві на позов. Натомість, відмови з цих підстав, як результату розгляду заяви від 15.06.2022 року, до суду не надано та матеріали справи не містять.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 15.06.2022 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та зобов`язати відповідача розглянути таку заяву та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (а.с.30), а тому суд стягує пропорційно на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2022 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), загальною площею 9,63 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
3. Зобов`язати Мар`янівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2022 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), загальною площею 9,63 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04364673).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА
Суд | Кіровоградський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2024 |
Оприлюднено | 28.03.2024 |
Номер документу | 117917613 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них |
Адміністративне
Кіровоградський окружний адміністративний суд
С.В. ДЕГТЯРЬОВА
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні