Рішення

від 26.03.2024 по справі 400/7021/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 р. № 400/7021/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс", вул. Кагатна, 1,м. Миколаїв,54031,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2021 № 679614290701, № 680014290701, № 680214290701,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг-Сервіс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2021 року № 679614290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 533 792,0 грн. за основним платежем та 633 448,0 грн. за штрафними санкціями; від 11 серпня 2021 року № 680014290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства у сумі 2 305 908,0 грн. за основним платежем та 576 477,0 грн. за штрафними санкціями; від 11 серпня 2021 року № 680214290701 про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у сумі 12 905,0 грн. за основним платежем та 1 366,25 грн. за штрафними санкціями в частині збільшення грошового зобов`язання у сумі 11 812,0 грн. за основним платежем.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, він має належним чином оформлений повний пакет первинних документів з приводу взаємовідносин з ТОВ «ЕРДЕН» (код ЄДРПОУ 42418080) та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36487041), які підтверджують податковий кредит та сплачений на користь цих постачальників. Але, відповідачем за надуманими підставами не визнається право товариства на врахування у податковому обліку коштів, сплачених за договорами з з ТОВ «ЕРДЕН» (код ЄДРПОУ 42418080) та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36487041); відповідачем не враховано наявні витрати позивача у сумі 3 278 548 грн., що призвело до нарахування податку; а також відповідачем протиправно зазначено, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» занижено податкові зобов`язання щодо утриманих податків з доходів нерезидентів із джерелом походження з України всього у сумі 18 112,0 грн. та ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» повинно було нарахувати та сплатити податок з доходу нерезидента «ISNAK LOJISTIK ULUSLARARASI TASIMACILIK SANAYI VE TICARET LTD» (Туреччина) в порядку пп.141.4.2 ст.141 Податкового кодексу України.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення. Свою позицію обґрунтував тим, що по ТОВ «ЕРДЕН» (код ЄДРПОУ 42418080) та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36487041) існують порушені кримінальні провадження, в яких фігурують зазначені товариства, що свідчить про те, що вони не мали фактичної можливості виконати свої зобов`язання за договорами з позивачем. Також зазначив, що під час перевірки були враховані усі первинні документи позивача, і позивач не надав до перевірки документи, які б свідчили про наявність витрат. Щодо контракту з нерезидентом «ISNAK LOJISTIK ULUSLARARASI TASIMACILIK SANAYI VE TICARET LTD» (Туреччина) зазначив, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» повинно було нарахувати та сплатити податок з доходу нерезидента «ISNAK LOJISTIK ULUSLARARASI TASIMACILIK SANAYI VE TICARET LTD» (Туреччина) в порядку пп.141.4.2 ст.141 Податкового кодексу України.

Суд оцінив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та встановив наступне.

ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» є підприємством-виробником, локалізується у м. Миколаїв та спеціалізується на виробництві борошна (торгова марка «АМІНА»), макаронних та кондитерських виробів, виробництво на підприємстві сертифіковано за міжнародним стандартом FSSC 22000.

ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» 12.07.2021 року отримано акт ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.07.2021 року № 5033/14-29-07-01/31613581 про результати документальної планової перевірки ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС».

ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» в порядку п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України 26.07.2021 року надало заперечення до акту перевірки та отримало відповідь щодо результатів розгляду заперечень від 05.08.2021 року № 17046/6/14-29-07-01-07, в якій зазначено, що п.9 та 10 висновків акту перевірки було викладено в новій редакції: 1) суму несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб з 1 727 771,65 грн. змінено на 154 277,61 грн., 2) суму несвоєчасного перерахування військового збору з 297 292,93 грн. змінено на 206 028,98 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 11 серпня 2021 року № 679614290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 533 792,0 грн. за основним платежем та 633 448,0 грн. за штрафними санкціями, від 11 серпня 2021 року № 680014290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства у сумі 2 305 908,0 грн. за основним платежем та 576 477,0 грн. за штрафними санкціями, від 11 серпня 2021 року № 680214290701 про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у сумі 12 905,0 грн. за основним платежем та 1 366,25 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2021 року № 679614290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 533 792,0 грн. за основним платежем та 633 448,0 грн. за штрафними санкціями, від 11 серпня 2021 року № 680014290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства у сумі 2 305 908,0 грн. за основним платежем та 576 477,0 грн. за штрафними санкціями, судом встановлено наступне.

В акті перевірки (стор.6-10) зазначено про те, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» занижено суму доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку, всього у сумі 159 243,0 грн.

В додатку 5 до акту перевірки (підпункт 3.1.1) перевіряючими наведено реєстр рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (форма №2) за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. При цьому, інформація про доходи відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства (Кт 79), інформація про собівартість та витрати зазначена з викривленнями/помилками (Дт79). Таким чином, показник «фінансовий результат до оподаткування» за 2018 рік в акті перевірки визначено без врахування показників бухгалтерського обліку підприємства на яких повинна ґрунтуватися податкова звітність.

Зокрема у п 7.1.2 таблиці зазначено щодо показника рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» - відхилення 3 278 548 грн.

З пояснень позивача вбачається, що зазначена інформація не врахована відповідачем при здійснені висновків щодо повноти визначення фінансових результатів за 2018рік по акту перевірки. Факт надання до перевірки бухгалтерських реєстрів (зокрема, «Обороти рахунку 79 за 2018р») підтверджується наявністю у той самій таблиці даних, які частково враховані і вірно зазначені в Додатку 5, наприклад: Дт701 Кт791- 59121810,63грн та інші за Кт79рахунку, Дт791 Кт94- 335503,38грн, Дт791 Кт93- 89608,5грн та інші за Дт 79рахунку.

Крім того, в акті перевірки зазначено (арк. 11), що за період з 01.07.2017 року по 31.03.2021 року показники оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів (оборотів рахунку), аналізів рахунків по субконто перевірені суцільним порядком, тому числі але не виключно: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати», 791 «Результат операційної діяльності» та інш.

За наслідками такої суцільної перевірки в тексті акту не наведено будь-якої інформації про наявність порушень, які би пояснювали не врахування у Додатку № 5 та у висновках акту фактичних показників собівартості, зазначених у регістрах бухгалтерського обліку (Дт791Кт901 в сумі 58 935 467,5грн.)

Враховуючи вищенаведене, фактичними даними бухгалтерського обліку підтверджено збільшення показника «Доход» на 159 243 грн., а також збільшення показника «Собівартість товарів» на 3 278 548 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що «ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» під час проведення перевірки не зверталось до ГУ ДПС у Миколаївській області з листом із поясненнями щодо невідображення витрат», «не надало жодного пояснення зазначеної розбіжності до заперечень на акт перевірки», в результаті чого «перевіркою неможливо встановити по яким саме витратам виникла зазначена у запереченнях розбіжність».

Проте, як видно з пояснень позивача, товариство надало до канцелярії ГУ ДПС у Миколаївській області 26.07.2021 року заперечення від 23.07.2021 року вих. № 653 до акту перевірки, в якому пояснювало наявність витрат, з додаванням оборотів рахунку 79, в яких можна було ці витрати побачити. Що стосується первинних документів, то до перевірки товариством були надані суцільним порядком усі документи за перевіряємий період (з 01.07.2017 року по 31.03.2021 року)

Посадові особи відповідача в ході проведення перевірки не врахували пояснення товариства, не врахували первинні документи, що підтверджують витрати у сумі 3 278 548 грн. (хоча мали змогу встановити, по яким саме витратам виникла зазначена у запереченнях розбіжність), що призвело до неправомірного висновку про заниження суми доходів.

Товариством в ході проведення перевірки було надано пояснення, що розбіжність в деклараціях з податку на прибуток, фінансовій звітності та сумою доходів за 2018 рік була викликана в результаті збою у роботі програми 1С.

На стор.10 акту зазначено, що «керівником ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

На думку відповідача, вказане підтверджується тим, що «керівник підприємства не надав доказів використання ліцензійних версій програм (реєстраційну картку і коробку, наклейку з голограмою)»

Проте, таке твердження не відповідає дійсності з огляду на наступне.

З наданих суду доказів вбачається, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» має клієнтську ліцензію на 10 робочих місць програми 1С:Підприємство 8. В наявності у ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» оригінальна коробка виробника 1С, посібники користувача, іменна ліцензійна голограма 1С та оригінальні інсталяційні компакт-диски (реєстр. номер 800037833)

Вказане програмне забезпечення було придбано у ТОВ «Дистриб`юторська компанія «АЛЬФА-КОМ», про що свідчать видаткова накладна від 25.12.2012 року № OD11225/09, платіжне доручення від 24.12.2012 року № 115.

Також ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» має укладений договір про надання послуг інформатизації від 03.01.2013 року № 7 з ФОП ОСОБА_1 , який надає послуги з консультацій використання цього ПЗ. З огляду на зазначене висновки перевіряючих про начебто наявність вини та умисних порушень податкового законодавства посадовими особами підприємства є цілком необґрунтованими.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що усі ці документи були надані позивачем як в ході проведення перевірки, так і у якості додатків до заперечень до акту перевірки.

Отже, на думку суду, висновки акту перевірки про заниження фінансового результату до оподаткування без врахування фактичного показника собівартості є неповними та нарахування податку на прибуток за 2018 рік у відповідній сумі є необґрунтованими.

Також у акті перевірки зазначено (стор.11-48) про те, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» занижено показники рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сумі 12 651 355,0 грн. за рахунок невірного відображення в деклараціях на прибуток суми доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку та відображеного у фінансовій звітності підприємства, включення до складу собівартості готової продукції вартості пшениці, придбаної у ТОВ «ЕРДЕН» (код ЄДРПОУ 42418080) та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36487041), реальність придбання якої підприємством не доведено, не підтверджено всіма первинними документами.

Крім того в акті перевірки (стор.57-79) зазначено про те, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» завищено податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 2 530 271,12 грн. по операціях з ТОВ «ЕРДЕН» (код ЄДРПОУ 42418080) та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36487041)

З цього питання суд зазначає наступне.

Основний вид діяльності ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» - КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (виробництво борошна та виробів з борошна)

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» має необхідність закуповувати пшеницю, для її подальшої переробки у борошно.

ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» (покупець) було укладено з ТОВ «ЕРДЕН» (продавець) договір купівлі-продажу від 21.11.2018 року № 211118, відповідно до якого продавець зобов`язався продати та відвантажити покупцю продовольчу пшеницю.

Як свідчать відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб, як станом на день укладання договору, так і на сьогоднішній день, ТОВ «ЕРДЕН» (ЄДРПОУ 42418080) є діючим підприємством і платником податків, його вид діяльності КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідно до п.1.2 цього договору, під час передачі товару покупцю продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи на товар: рахунок, накладну, товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п.5.2 договору, моментом поставки вважається дата отримання покупцем по накладній товару і документації, передбаченої п.1.2 даного договору.

Згідно із п.4.1 договору, якість товару повинна відповідати ДСТУ 3768:2009, а згідно із п.4.2 договору остаточна якість товару встановлюється власною лабораторією покупця (тобто, умови договору не передбачають обов`язку продавця передавати сертифікати якості на товар)

Згідно із специфікацією № 1 до цього договору, загальна кількість товару, який підлягає продажу у відповідності з договором:

-Продовольча пшениця ІІ класу 150 тон;

-Продовольча пшениця ІІІ класу 100 тон;

-Продовольча пшениця IV класу 50 тон +/- 5%.

Факт поставки пшениці підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (перелічені на стор.14-15 акту)

Умови поставки CPT склад покупця: м. Миколаїв, вул. Кагатна,1 (продавець власним або залученим автотранспортом доставляє пшеницю на склад покупця)

Копію журналу обліку прийому продовольчої пшениці на ваговій ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» не мало змоги надати до перевірки, оскільки він був вилучений прокурором в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001014 (про що зазначено у акті на стор.16)

Пшениця, придбана у ТОВ «ЕРДЕН», була списана у виробництво, відображена у складі собівартості борошна та включена до складу витрат за 2018 рік на суму 1 807 799,0 грн.

Податкові накладні виписані та зареєстровані ТОВ «ЕРДЕН» в листопаді 2018 року.

ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» (покупець) було укладено з ТОВ «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ» (продавець) однотипні договір купівлі-продажу від 29.06.2018 року № 290618, та договір купівлі-продажу від 14.08.2018 року № 140818, відповідно до умов яких продавець зобов`язується продати і відвантажити покупцю продовольчу пшеницю.

Як свідчать відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб, як станом на день укладання договору, так і на сьогоднішній день, ТОВ «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ» (ЄДРПОУ 36487041) є діючим підприємством і платником податків, його вид діяльності КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Як вбачається з ЄДР, вказане товариство зареєстроване 19.05.2009 року, тобто вже більше 10 років.

Відповідно до п.1.2 цього договору, під час передачі товару покупцю продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи на товар: рахунок, накладну, товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п.5.2 договору, моментом поставки вважається дата отримання покупцем по накладній товару і документації, передбаченої п.1.2 даного договору.

Згідно із п.4.1 договору, якість товару повинна відповідати ДСТУ 3768:2009, а згідно із п.4.2 договору остаточна якість товару встановлюється власною лабораторією покупця (тобто, умови договору не передбачають обов`язку продавця передавати сертифікати якості на товар)

Додатковими угодами умови договорів змінювалися в частині кількості та ціни товару, що повинен бути поставлений на умовах договору.

Факт поставки пшениці підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (перелічені на стор.32-37 акту)

Умови поставки CPT склад покупця: м. Миколаїв, вул. Кагатна,1 (продавець власним або залученим автотранспортом доставляє пшеницю на склад покупця)

Копію журналу обліку прийому продовольчої пшениці на ваговій ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» не мало змоги надати до перевірки, оскільки він був вилучений прокурором в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001014 (про що зазначено у акті на стор.16)

Пшениця, придбана у ТОВ «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ», була списана у виробництво, відображена у складі собівартості борошна та включена до складу витрат за 2018 рік на суму 10 843 557,0 грн.

Податкові накладні виписані та зареєстровані ТОВ «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ» в червні-листопаді 2018 року.

Що стосується посилання відповідача на стор.17 акту на кримінальне провадження № 4219000000001014, слід зазначити таке.

Кримінальне провадження порушено 07.05.2019 року. З судових рішень у справі № 487/4528/19 (Заводський районний суд м. Миколаєва розглядав клопотання прокурора про доступ до документів, накладенні арешту) вбачається, що кримінальне провадження відкрито за фактом «сприяння невстановлених осіб по схемному формуванню податкового кредиту з ПДВ, що призводить до фактичного ненадходження коштів до бюджету в особливо великих розмірах та зловживання службовим становищем службовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України.

Ст.364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.

Аналіз кримінального провадження свідчить про те, що воно відкрито за фактом зловживання владою службовими особами ГУ ДФС України.

Господарська діяльність ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» та декларування її результатів ніяким чином не стосуються фактів зловживання владою службовими особами ГУ ДФС України, тобто це кримінальне провадження не стосується договорів поставки пшениці.

Також слід звернути увагу на те, що у зв`язку з порушеним кримінальним провадженням № 4219000000001014 у 2019 році директором ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» з метою виокремлення себе з кола підприємств, які органом дізнання помічені «з ознаками фіктивності» та на прохання покупця, було надано нотаріально завірену заяву від 29.05.2019 року, де він підтверджує, що ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» було створено з метою здійснення господарської діяльності щодо оптової торгівлі сільськогосподарською сировиною, ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» дійсно поставляло протягом 2018 року пшеницю в адресу ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС».

Що стосується посилання на стор.40 акту на кримінальне провадження № 32019100110000023, слід зазначити, що воно відкрито за ознаками ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Слід зазначити, що статтю 205 було виключено з Кримінального кодексу України на підставі Закону України від 18.09.2019 року № 101-IX, тобто вказане кримінальне провадження підлягає закриттю.

В ході розгляду справи судом було запропоновано відповідачу звернутися до органу, який порушив кримінальні справи, з метою встановлення статусу цих кримінальних проваджень станом на момент розгляду цієї справи.

Відповідач 14.03.24 року на вимогу суду надав суду письмові пояснення, що станом на 14.03.2024 року інформація щодо подальшого руху цих кримінальних проваджень від ТУ ДБР у м.Миколаєві не надходила.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, з огляду на зазначені норми у підприємства добросовісного платника податків є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи контрагенти Позивача ТОВ «ЕРДЕН» та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» протягом перевіреного відповідачем періоду були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість мали індивідуальні податкові номери, податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивачем було надано на підтвердження фактичного проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ЕРДЕН» та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» первинні документи.

Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнанні фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат. Відповідач невиправдано спрощує процес доведення факту відсутності реальних господарських операцій, наводить докази пов`язаності суб`єктів господарювання, однак це є лише підставою для зустрічних перевірок, та відповідно у випадку виявлення порушень відповідного реагування з боку правоохоронних органів, що має завершитись винесенням вироку.

Відповідачем не надано до суду вироків у кримінальних справах, що свідчать про ухилення від сплати податків, чи дій щодо мінімізації податкових зобов`язань, щодо підприємств-контрагентів ТОВ «ЕРДЕН» та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» відсутні вироки суду щодо засудження їх керівників чи засновників за діяльність, пов`язану з ухиленням від сплати податків, створенням фіктивного підприємства та ін.

Всі претензії до зазначених контрагентів носять загальний та неконкретний характер.

Окрему увагу слід звернути на те, що ані у акті, ані у відзиві відповідачем не ставиться під сумнів той факт, що пшениця була списана у виробництво, та з неї була виготовлена продукція (мука, печиво тощо), яка в подальшому була реалізована покупцям.

Відповідач зазначає про те, що пшениця «невідомого походження», проте зустрічну звірку з покупцями позивача не здійснює, та доходи, отримані з реалізації цієї продукції, позивачу не зменшує.

Крім цього, судом встановлено, що господарські відносини між ТОВ «ЕРДЕН» та ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ» та їх замовниками вже були предметом дослідження у судах різних інстанцій.

Так, Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто позов підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2019 року № 0004464101 (форма «В4») та № 0004444101 (форма «В1»), прийнятих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 640/19437/19 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 640/19437/19 залишено без змін.

Верховний Суд, надаючи свою правову оцінку обставинам справи, встановив.

Між підприємством з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» та ТОВ «АГРО ФІРМА ХАРВЕСТ» у 2019 році було укладено договори поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2018 року.

Верховний Суд зазначив, що він неодноразово висловлював позицію, яка врахована судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи про те, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників позивача. Проте, інформації про проведення таких звірок акт перевірки не містить. Так згідно даного рішення, подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або обґрунтовану суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас суди попередніх інстанцій установили, що такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано.

Також Верховний суд в даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ» з огляду на наявність кримінального провадження, у якому фігурує цей контрагент. Зокрема, суди врахували частину шосту статті 78 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами кримінального провадження №42019000000001014 від 7 травня 2019 року в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Верховний Суд визнав безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені в інших справах, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Отже, Верховний Суд дослідив і встановив можливим і реальним факт поставки ТОВ «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ» сільськогосподарської продукції зокрема врожаю 2018 року.

Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року у справі № 640/16934/19 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року залишено без змін (ТОВ «АГРО ФІРМА «ХАРВЕСТ» поставляло сільськогосподарську продукцію ПАТ «РАМБУРС», перевезення товару (ячмінь, кукурудза) здійснювалось ТОВ «ЕРДЕН» (код ЄДРПОУ 42418080) Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення.

У судових рішеннях зазначено, що спроможність ТОВ «АФ ХАРВЕСТ» як постачальника здійснювати господарську діяльність з поставки зернових культур своїм контрагентам, реальність та дійсність проведених між постачальником та його контрагентами господарських операцій протягом березня-квітня 2019 року підтверджено судовими рішеннями у справі 640/19437/19, яке винесено за результатами розгляду адміністративної справи та набрало законної сили після перегляду апеляційної інстанції.

Судом відхиляються посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача по ланцюгу постачання, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Крім того, судом також встановлено, що постановою Верховного Суду від 09.08.2023 року у справі № 640/2168/20 (адміністративне провадження № К/990/2258/23) було залишено без задоволення касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року - без змін.

У цих судових рішеннях зазначено, що постачальник позивача (ТОВ «Вайтерра Україна»), а саме: ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ», впродовж 2019 року дійсно поставляло цьому позивачу сільськогосподарську продукцію.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, сам факт кримінального провадження, в яких згадуються ТОВ «АФ «ХАРВЕСТ», ТОВ «Укрсервіс Центр», не спростовує реальність господарських операцій, дійсність і правове значення первинних документів, складених при проведенні таких господарських операцій.

Такі висновки неодноразово були висловлені Верховним Судом у постановах від 09.03.2021 року у справі № 826/7270/18; від 16.06.2021 року у справі № 520/2700/19; від 20.05.2021 року у справі № 826/17615/15; від 02.04.2019 року у справі № 826/6245/18; від 12.07.2019 року у справі № 808/109/18.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов`язань зі сплати податків. Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Щодо доводів Відповідача стосовно наявності у контрагентів Позивача необхідного персоналу, виробничих активів, складських приміщень суд зазначає наступне.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентом позивача та суб`єктами господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини, оскільки платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагента або суб`єктів господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини. Якщо контрагент позивача або суб`єкти господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини, в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

По-друге, щодо відсутності у контрагентів платника податків (згідно відомостей з інформаційних баз даних ДПС) власних або орендованих основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виконання господарських операцій з поставки товарів/послуг чи для виробництва останніх.

Показовою у даному питанні є позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 з подібними правовідносинами, в якій Суд, визнаючи правильною позицію суду апеляційної інстанції щодо визнання помилковими доводів контролюючого органу, зазначив таке «доводи відповідача щодо відсутності в зазначених контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, які помилково прийняв до уваги суд першої інстанції, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується (п.112).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в нижченаведених постановах у подібних справах: від 19.06.2023 року у справі № 810/1577/17 «норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди»; від 27.04.2023 року у справі № 814/1696/17 «відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як матеріально-технічних, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку»; від 10.06.2019 року у справі № 804/4686/16 «відсутність у контрагентів платника податків основних засобів та трудових ресурсів не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій»; від 25.05.2023 року у справі № 540/2139/19, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16, від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12 - «сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу)»; від 04.09.2018 року у справі № 818/1249/17 «Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб».

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов`язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

За наявності всіх необхідних відповідно до Податкового кодексу України первинних документів (договори, акти приймання, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит, витрати і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.

Що стосується недоліків та неточностей у деяких первинних документах (зокрема, в трьох ТТН), то суд зазначає, що такі окремі недоліки та неточності у первинних документах за наявності факту реальності господарської операції не робить таку господарську операцію або її результати недійсними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2021 року № 680214290701 про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у сумі 12 905,0 грн. за основним платежем та 1 366,25 грн. за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор.52-55) зазначено, що ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» занижено податкові зобов`язання щодо утриманих податків з доходів нерезидентів із джерелом походження з України всього у сумі 18 112,0 грн.

Порушення полягає у тому, що на думку перевіряючих ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» повинно було нарахувати та сплатити податок з доходу нерезидента «ISNAK LOJISTIK ULUSLARARASI TASIMACILIK SANAYI VE TICARET LTD» (Туреччина) в порядку пп.141.4.2 ст.141 Податкового кодексу України.

Між ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС» (замовник) та «ISNAK LOJISTIK ULUSLARARASI TASIMACILIK SANAYI VE TICARET LTD» (експедитор, перевізник) 14.09.2020 року було укладено договір № 092014 на транспортно-експедиційне обслуговування, на умовах якого експедитор зобов`язався виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування)

Фактично надані транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м. Аскарай (Туреччина) п/п Іллічівськ, що підтверджено актом від 14.10.2020 року № 01, вартість послуг 10000 USD/283 762,0 грн. за курсом НБУ 28,3762 грн. Оплату здійснено згідно платіжного доручення від 20.10.2020 року б/н з розрахункового рахунку ТОВ «АГРО-ЮГ-СЕРВІС».

Відповідно до частини першої ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Відповідно до п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, не вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, зокрема, доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування не є об`єктом оподаткування згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України. Актом перевірки не прийнято до уваги зміст договору на транспортне-експедиційне обслуговування, зокрема: текст договору не містить умов фрахту, оплати фрахту, тощо; відповідно п.2.2 передбачено право нерезидента-експедитора залучати для виконання замовлення клієнта третіх осіб.

Отже, позивач не повинен був надавати довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

З податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2021 року № 680214290701 та з доданого до нього розрахунку вбачається, що грошове зобов`язання визначено наступним чином: по турецькому контракту: основний платіж у сумі 11812,0 грн. (оскаржується позивачем), штрафні санкції не застосовані (ст.52 перехідних положень Податкового кодексу України) Решта суми російський контракт з «Криетив Брендинг Эйдженси ООО» у сумі 1 093,0 грн. за основним платежем (не оскаржується позивачем) та 1 366,25 грн. за штрафними санкціями (не оскаржується позивачем)

Таким чином, суд вважає це повідомлення-рішення протиправним в частині, що оскаржується позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, а спірні податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 22700 грн., відповідно до ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 11 серпня 2021 року № 679614290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 533 792,0 грн. за основним платежем та 633 448,0 грн. за штрафними санкціями;

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 11 серпня 2021 року № 680014290701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства у сумі 2 305 908,0 грн. за основним платежем та 576 477,0 грн. за штрафними санкціями;

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 11 серпня 2021 року № 680214290701 про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у сумі 12 905,0 грн. за основним платежем та 1 366,25 грн. за штрафними санкціями в частині збільшення грошового зобов`язання у сумі 11 812,0 грн. за основним платежем.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" (вул. Кагатна, 1,м. Миколаїв,54031 ЄДРПОУ 31613581) судові витрати в розмірі 22700,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник