Рішення

від 26.03.2024 по справі 420/2597/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2597/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 4 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 4 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

Адміністративний позов поданий за допомогою підсистеми Електронний суд.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач ОСОБА_1 у період з 06.06.2016 року по 22.06.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу від 22.06.2020 року №120 позивача з 22.06.2020 року звільнено з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами. При звільненні з військової служби позивачу відповідно до наказу від 22.06.2020 року №120 було виплачено: - одноразову допомогу при звільненні за 4 календарних років виходячи з місячного грошового забезпечення; - грошову компенсацію за 56 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2020 роки виходячи з місячного грошового забезпечення. А у період проходження військової служби позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення.

Проте, як зазначено у позові, у період проходження військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення, що у подальшому стало предметом судового розгляду.

Як зазначено у позові, 21.12.2023 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 року по 22.06.2020 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та індексації-різниці 3723,98 гривень в місяць у загальній сумі 171914,98 грн., що підтверджується банківською випискою (додаток №4 до позовної заяви).

При цьому позивач вказує, що після виплати індексації грошового забезпечення йому стало відомо, що відповідач: при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10- 1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, за 2016 2020 роки протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано допомогу; при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 4 роки, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано допомогу; при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано допомогу.

Посилаючись на те, що така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що йому в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 4 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У свої доводах позивач посилається на те, що відповідно до норм Закону №2011 обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення. У свою чергу, індексація входить до складу місячного грошового забезпечення.

Ухвалою судді від 29.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

31.01.2024 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без руху.

12.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 06.06.2016 року по 22.06.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України; має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 05.04.2017 року Головним управлінням Національної гвардії України.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.06.2020 року №120, майора ОСОБА_2 , звільненого у запас Збройних Сил України наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 12.06.2020 №110, з 22.06.2020 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с. 15).

Як зазначено у позові, при виключені зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення, що стало предметом судового розгляду у подальшому.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22, яке набрало законної сили 19.10.2023 року, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.06.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 71254,59 гривень. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 22.06.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) 3723,98 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 червня 2020 року включно в сумі 103278,38 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду Виписку про находження коштів по картковому рахунку, відповідно до якої 21.12.2023 року на виконання рішення суду у справі №420/9825/22 позивачу зараховано кошти у сумі 171 914, 98 грн. від військової частини НОМЕР_2 (а.с. 14).

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 4 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

Позивач вважає, що індексація входить до складу грошового забезпечення, отже має бути врахована при обчисленні вищевказаних виплат.

Відповідач стверджує, що індексація не є постійною складовою грошового забезпечення, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення при обчисленні вищевказаних виплат.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 16, 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 Закону №2017-III).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Вирішуючи цей спір, суд зазначає, що питання щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення не є спірним у даній справі, а вирішено у судовому порядку рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

21.12.2023 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 року по 22.06.2020 року у загальній сумі 171914,98 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 14).

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 4 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Абзацом третім ч. 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Як вже було зазначено, відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.

Відтак, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомогу при звільненні, грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки, - з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22, з врахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд звертає увагу на те, що спірним питанням є розрахунок та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомогу при звільненні, грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки без урахування індексації. Тобто дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.

Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3423/18 від 21.12.2021.

Інші доводи сторін встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №420/9825/22.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук