Ухвала

від 26.03.2024 по справі 600/7642/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 березня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/7642/23-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати військовослужбовцеві-позивачу ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 26.06.2022р. по 29.09.2022р. (довідка №2066 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату військовослужбовцеві-позивачу ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 26.06.2022р. по 29.09.2022р. (довідка №2066 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Від відповідача 25.12.2023р. надійшов відзив, серед додатків якого останнім долучено клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позовні вимоги позивача пред`явлені з пропущенням встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України (три місяці). Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачу не виплачено збільшену додаткову винагороду за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року, а до суду він звернувся лише 04.12.2023р., що свідчить про пропуск вказаного строку.

У поданій 28.12.2023р. відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що строк звернення до суду з таким позовом встановлений ч.2 ст.122 КАС України та становить шість місяців. При цьому, положення ст.233 КЗпП України, як і всі положення Кодексу не поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України.

Крім того, представник позивача зазначив, що саме починаючи з дати звільнення 23.08.2023р., позивач очікував на виплату відповідачем додаткової винагороди. При цьому, порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача носить триваючий характер. Відтак, на думку адвоката, враховуючи те, що звернення до відповідача як усно, так і письмово не дали результатів, а також зважаючи на позицію Верховного суду щодо триваючого правопорушення, представник позивача вважає, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з вимогами ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.122 КАС України).

З положень наведених норм процесуального закону витікає, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення власних прав (інтересів), а й об`єктивної можливості особи знати про існування таких фактів, а тому застосовану законодавцем конструкцію "повинна була дізнатись" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення власних прав (інтересів).

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19.07.2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Внесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

При цьому, суд вважає, що правові категорії "заробітна плата", "оплата праці" та "грошове забезпечення" за правовою природою та суттю є ідентичними.

Визначаючи правове регулювання строку звернення до суду з позовом у даному конкретному спорі, зокрема, і в контексті доводів представника позивача щодо поширення положень КЗпП України на військовослужбовців, суд зауважує, що пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.

Згідно із частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що спір щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В силу статті 9-2 Закону №2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, спірна додаткова винагорода є частиною грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовця.

Як вже зазначено вище, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Так, строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати при звільненні закріплено ст.233 КЗпП України.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України. Даний спір не є виключенням.

Натомість, наведене представником позивача тлумачення положень ст.122 КАС України та ст.233 КЗпП України щодо строку, який повинен застосовуватись у даному конкретному спорі, із застосуванням позиції Верховного суду у постанові від 11.12.2018р. у справі №242/924/17 щодо триваючої бездіяльності відповідача та як наслідок не пропущення строку звернення до суду з цим позовом - суд вважає помилковим, позаяк найманий публічний працівник має фізичну змогу перевірити правильність та повноту оплати праці за кожен окремий календарний місяць, а настання події звільнення зумовлює у роботодавця виникнення обов`язку проведення оплати праці за останній календарний місяць служби та проведення платежів, пов`язаних саме із звільненням, а не часом усієї попередньої публічної служби особи.

Подальші події отримання особою консультацій правового характеру від будь-яких осіб (у тому числі і у межах професійної правничої допомоги адвоката), а також отримання будь-яких письмових документів з приводу обчислення грошового забезпечення у відповідь як на власні звернення, так і на адвокатські запити об`єктивно не здатні змінити дату обізнаності учасника суспільних відносин з фактом порушеного права, позаяк є: 1) суто формуванням власної правової позиції з приводу незгоди із відповідністю закону управлінських волевиявлень суб`єктів владних повноважень у сфері фінансового забезпечення військовослужбовця та 2) початком процедури реального захисту порушеного права (інтересу).

Системний аналіз положень ч.1 ст.233 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ у часових межах існування цих юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, дає підстави для наступних висновків:

- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.2 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 23.08.2023 року, тобто з дати виключення зі списків особового складу (звільнення з військової служби);

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 23.11.2023 року.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07.12.2023 року у справі №990/242/23, від 29.11.2023 року у справі №990/233/23.

З огляду на положення наведених норм права, доводи позивача щодо строку звернення до суду з цим позовом, викладені у відповіді на відзив, суд доходить до переконання про те, що заявником пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом, оскільки представник позивача подав даний позов до суду лише 04.12.2023 року. При цьому до позову не додана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач при зверненні до суду з цим позовом пропустив строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України, не зазначивши підстав для поновлення цього строку (тобто без заяви про поновлення такого строку).

Водночас, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Таким чином, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Враховуючи, що після відкриття провадження у цій справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, з метою надання можливості йому подати заяву про поновлення цього строку із зазначенням підстав для поновлення строку та докази поважності причин пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, заявлена вимога відповідача про залишення позову без розгляду наразі є передчасною, а позовну заяву необхідно залишити без руху.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву - залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.О. Кушнір