Ухвала

від 26.03.2024 по справі 400/10020/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10020/23

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №400/10020/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРНА-ЮГ» до відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 13.07.2023 №ПШ 018259

У С Т А Н О В И В:

09.08.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «АРНА-ЮГ» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 13.07.2023 №ПШ018259 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №400/10020/23 позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРНА-ЮГ» задоволено.

Не погоджуючись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції суб`єктом владних повноважень безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.

Однак, у порушення вимог п.1 ч.5 ст.296 КАС України, скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

При цьому, в апеляційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування означеного звернення суб`єкт владних повноважень зазначає про наявність складностей з оперативної сплати судового збору в умовах обмеженого фінансування органів державної влади на час дії правового режиму воєнного стану.

Надаючи оцінку досліджуваному клопотанню Укртрансбезпеки, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства України, суддя-доповідач уважає за необхідне зазначити таке.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати врегульовано положеннями частини 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», відповідно до статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті), а саме:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, із викладених норм убачається, що підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.

При цьому, при зверненні до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору особа повинна додати до нього належні докази на підтвердження того, що у неї немає відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.

Якщо таких доказів до суду не подано, то клопотання про відстрочення сплати судового збору уважається необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За наслідками дослідження апеляційної скарги Укртрансбезпеки установлено, що скаржником до неї не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення усіх можливих дій з метою сплати судового збору за подання до апеляційного суду даної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Між тим, виписка з рахунку за 04.03.2023 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує вчинення суб`єктом владних повноважень усіх можливих дії, спрямованих на сплату судового збору та не свідчать про тяжкий майновий стан скаржника.

Також, слід відмітити, що лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб`єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає йому сплатити судовий збір.

Водночас, таких доказів скаржником до апеляційного суду не подано.

Маючи намір реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення суб`єкт владних повноважень повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».

Отже, сплата судового збору не може уважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Крім того, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень також не може ставити одного із учасників справи у привілейоване становище.

Скаржник, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно сплати судового збору.

За наслідками дослідження клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті з доданими до нього документами, суддя-доповідач зазначає, що суб`єктом владних повноважень наразі не вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, відповідно до частин 1 та 2 статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 2684грн.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, за звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою ТОВ «АРНА-ЮГ» сплачено судовий збір в сумі 2684грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з урахуванням наведеного, за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №400/10020/23 Державна служба України з безпеки на транспорті повинна сплатити судовий збір у розмірі 4026грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 292, 293, 298 КАС України, суддя-доповідач

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №400/10020/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРНА-ЮГ» до відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 13.07.2023 №ПШ 018259 - залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 4026грн.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526 , банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій