Ухвала

від 26.03.2024 по справі 240/29950/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

справа № 240/29950/22

адміністративне провадження № К/990/9765/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/29950/22 за позовом Приватного підприємства «Мобілтранс.» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Приватне підприємство «Мобілтранс» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 червня 2022 року:

- № 0030420706 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2 409 964,70 грн;

- № 0030430706 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 240 000,00 грн;

- № 0030440706 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн;

- № 0030450706 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 160 000,00 грн;

- № 0030460706 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 53 894,58 грн,

- № 0030470706 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 21 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, від 13 листопада 2020 року у справі №813/6362/13-а, від 01 червня 2022 року у справі №280/597/19, від 26 травня 2022 року у справі №640/16990/19, від 27 квітня 2023 року у справі №640/10530/19.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідач реалізовує своє право на касаційне оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції вже вдруге. Ухвалою від 07 лютого 2024 року Верховний Суд вже повертав касаційні скарги Головному управління ДПС у Житомирській області. У цій ухвалі Верховний Суд наголошував на чітких передбачених КАС України вимогах, за дотримання яких суд касаційної інстанції наділений повноваженнями відкрити касаційне провадження у справі.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/29950/22 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов