Ухвала

від 26.03.2024 по справі 951/187/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/187/24

Провадження №2-о/951/29/2024

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

26 березня 2024 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна

установила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин, встановити над ОСОБА_2 опіку та призначити його опікуном.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2024 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.

Ознайомившись з поданою заяву, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст. 299 ЦПК України передбачено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров`я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з`явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Однак, в порушення вимог ч. 1 ст. 299 ЦПК України заявником у заяві про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, зазначено невірний суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, зокрема, заінтересованою особою в заяві не зазначено особу, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною , а саме - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Із того, законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Частиною 1 статті 71 ЦПК України визначено осіб, які належать до членів сім`ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім`ї або близький родич цих осіб).

Отож, чинним законодавством визначено, що член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що грунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

У поданій до суду заяві ОСОБА_1 просить встановити над ОСОБА_2 опіку та призначити його опікуном.

Як зазначив заявник, ОСОБА_2 є рідним братом його дружини, проте на підтвердження цього до заяви не долучено належних, достатніх та допустимих доказів того, що отнній є членом сім`ї заявника ОСОБА_1 , чи то близьким родичем.

Водночас, із матеріалів заяви видно, що заявник ОСОБА_1 та особа щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за різними адресами.

Належних доказів, які б свідчили про те, що останні фактично проживають разом і є членами однієї сім`ї у сімейно-правовому аспекті, до заяви не надано.

Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають, пов`язані спільним побутом та ведуть спільне господарство, беруть участь у спільних витратах, мають взаємні права та обов`язки, та між ними є відносини, які притаманні членам однієї сім`ї.

Заразом, жодних даних про наявність у швагра заявника ОСОБА_2 інших близьких родичів чи членів сім`ї, які б могли здійснювати за ним догляд, подана заява не містить.

Крім того, питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 № 34/166/131/88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за № 387/3680 (далі - Правила опіки і піклування) й Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, повязаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866.

Згідно з п. 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах, засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Проте, заявником разом із заявою не надано суду довідки про те чи особа, яка хоче бути опікуном, притягувалася до кримінальної відповідальності й інформації, що такий не знаходиться на обліку в лікаря нарколога чи психіатра.

Відповідно до статті 41 ЦК України правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.

Нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.

Отож, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров`я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.

Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.

Всупереч зазначеним вимогам закону заявником до суду подано заяву, яка не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України.

Отож необхідно надати суду висновок органу опіки та піклування про можливість призначення його опікуном над недієздатною фізичною особою, а також докази того, що він звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.

Також, в порушення виконання вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заявником не конкретизовано позовних вимог, а саме із прохальної частини заяви не можливо встановити, чи просить заявник визнати ОСОБА_2 недієздатним.

Із прохальної частини заяви ОСОБА_1 просить встановити факт родинних, сімейних стосунків, а саме те, що ОСОБА_2 є його швагром, братом його дружини.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до форми та змісту позовної заяви.

В порушення вимог пунктів 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у заяві не зазначено про наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В постанові Верховного Суду від 31.07.2020, справа № 266/1740/19 (провадження № 61-20273св19) роз`яснено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

В порушення ст. 318 Цивільного процесуального кодексу України заявником у заяві не зазначено: з якою метою останній просить встановити даний факт; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт ; доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Далі, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлена в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи встановлений в розмірі 3028 гривні.

Зважаючи на викладене, заявникові необхідно сплатити судовий збір в розмірі 605,60 грн за позовну вимогу про встановлення факту родинних відносин або надати докази звільнення від сплати такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведені вище обставин й згідно з ст. 185 ЦПК Укракїни, доходжу висновку про залишення заяви, поданої ОСОБА_1 без руху та надання визначеного законом терміну для усунення вище вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 259-261 ЦПК України

постановила:

залишити без руху заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Надати заявнику ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали для виправлення недоліків заяви, що зазначені в ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали про залишення заяви без руху надіслати особі, яка подала заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Б. Гриновець