Постанова

від 26.03.2024 по справі 766/5872/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/5872/23 Головуючий в І інстанції: Гонтар Д.О.

Номер провадження: №22-ц/4815/124/24 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26березня 2024року м.Херсон

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2023 року, у складі судді Гонтаря Д.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні №40191044,

В С Т А Н О В И В :

12.09.2023 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області зі скаргою на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просив визнатинеправомірними дії та бездіяльність державної виконавчої служби у ВП № 40191044 Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, було утримано з ОСОБА_1 у ВП №40191044 до погашення у повному обсязі заборгованості, переплата станом на 07.09.2023 року становить 196,5грн (52749,5 52553).

Скарга, зокрема, обґрунтована тим, що відповідачам 1 та 2 було відомо про суми коштів відрахованих з його пенсії в період з 11.2018 09.2023 рр. (45543 грн), а також про суму 7206,00грн, яка була стягнута у якості аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , що сплачено 10 квітня 2019 року. Тобто, було відомо, що в період з 11.2018 09.2023 рр. було сплачено загалом 52749,50 грн (45543 + 7206,50). Натомість, сума яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%) становила 52553,00 грн. таким чином, переплата станом на 07.09.2023 року становила 196,5грн (52749,5 52553).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2023 року вказану скаргу ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

Залишаючи на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні цього суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме справа №766/96/23 номер провадження 4-с/766/51/23 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні №40191044. І, як зазначив суд, на теперішній час відсутні будь-які процесуальні рішення по вказаній іншій справі №766/96/23, її розгляд не завершено. Також судвважав доречним в порядку аналогії закону за встановлених у справі обставин застосувати норму п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить вказану ухвалу суду скасувати й постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції неправильно установив обставини, які мають значення для справи, дав їм неправильну оцінку. Так, вказав, що 12.09.2023 року він (скаржник) подав цю скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання, посилаючись на інші обставини (та інші вимоги), ніж ті, на які він посилався у своїй скарзі, яку він подав до вказаного суду 16.06.2023 року. Адже у тій, іншій, скарзі, він вказував, що виконавиця склала безпідставно та протиправно розрахунок, проте зобов`язана була здійснювати контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати, пенсії та інших доходів боржника, про що мала право скласти відповідні акти. У тій, іншій, скарзі він вважав, що є доцільним виконати виконавчу дію, а саме скласти постанову, акт, в якому вказати: помісячно, період з 01.01.2019 р. по 01.06.2023 р., дату та суму яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%), дату відомості на підтвердження фактично сплаченої суми боржником, нараховано переплата або борг. А також він просив надати інформацію за період з 01.01.2019 р. по 01.06.2023 р., в якій вказати помісячно період з 01.01.2019 р. по 01.06.2023 р., дату та суму яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%), дату відомості на підтвердження фактично сплаченої суми боржником, нараховано переплата або борг.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 26.03.2024 року о 09-15 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Нормами ЦПК України не врегульовано питання про залишення без розгляду скарги на дії, бездіяльність державного виконавця.

Згідно з ч.ч.9, 10 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вказано, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Також, відповідно до п.13 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; статті 74 77 ЦПК про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Розділ ІІІ ЦПК України "Позовне провадження" включає статті 174-292.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Відповідно до положеньп.4ч.1 ст.255 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми суд залишає позов без розгляду, якщоу провадженні цього чи іншого суду є справа, в якій одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Відсутність хоча б однієї з наведених складових не дає суду підстави закривати провадження усправі.

Необхідність застосування вказаної норми закону зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження№ 12-161гс19) указано, що "предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

Відповідно до змісту наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору, тобто ідентичними є склад учасників цивільного процесу, підстава звернення до суду та матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Законом України "Про доступ до судових рішень" встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено судові рішення в іншій справі №766/96/23 (н/п 4-с/766/13/24) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні №40191044.

Це, зокрема, ухвала від 21.06.2023р судді Херсонського міського суду Херсонської області Гонтаря Д.О. про прийняття до провадження скарги, ухвала від 30.06.2023р про витребування доказів та ухвала цього ж суду по суті вирішення спору від 04.01.2024р, якою у задоволенні скарги було відмовлено.

Як вбачається з ухвали від 04.01.2024р, у своїй скарзі у іншій справі №766/96/23 ОСОБА_1 просив надати інформацію за період з 01.01.2019 р. по 01.06.2023 р., в якій вказати помісячно період з 01.01.2019 р. по 01.06.2023 р., дату та суму яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%), дату відомості на підтвердження фактично сплаченої суми боржником, нараховано переплата або борг.

При цьому скаржник зазначив, що на виконання судового рішення Суворовського районного суду м.Херсона №2-1208/11 від 06.04.2011 року у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №40191044 на підставі виконавчого листа №2-1208/11, виданого 17.05.2011 року Суворовським районним судом м.Херсона, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28.01.2011 року і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина ОСОБА_3 досягла повноліття.

Також зазначив, що він проживає на території бойових дій, під постійними обстрілами військами РФ, де відсутнє електропостачання та інтернет. 03.06.2023 року він (скаржник) звернувся електронним листом до Дніпровського ВДВС у м. Херсоні ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом на інформацію, що знаходиться та зберігається в матеріалах виконавчого провадження №40191044, відкритого за заявою стягувача 14.10.2013 року. В подальшому, 27.12.2014 року державним виконавцем Трохименко О.П. виконавчий документ було передано на виконання до підприємства Херсонського обласного авто учбового комбінату для здійснення відрахувань та виплат по аліментам у розмірі 1/2 частки від доходу платника, станом на 01.07.2016 року борг складав 342,71 грн. За період з січня 2017 року по 30.09.2018 року сплачувались аліменти щомісячно у розмірі 1/4 частки від доходу платника, борг відсутній, за період часу з 01.10.2018 року по 05.11.2018 року нарахована заборгованість з урахуванням середньомісячної заробітної плати по м. Херсону. З 06.11.2018 року скаржник перебував на обліку в ПФУ, отримував пенсію, внаслідок чого старшим державним виконавцем ОСОБА_4 правильно нараховано заборгованість, що станом на 01.01.2019 року становить 2957,50 грн. Постановою Херсонського апеляційного суду від 13.10.2020 року встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам у виконавчому провадженні станом на 01.10.2018 року складає 11818,46 грн., який скаржник не визнає. Станом на 01.03.2021 року сума боргу по аліментам становить 23620,66 грн., яку скаржник також не визнає.

У цій же справі №766/5872/23 у скарзі, яку скаржник ОСОБА_1 подав 12.09.2023 року, він просить визнати неправомірними дії та бездіяльність державної виконавчої служби у ВП № 40191044 Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, було утримано з ОСОБА_1 у ВП № 40191044 до погашення у повному обсязі заборгованості, переплата станом на 07.09.2023 року становить 196,5 грн (52 749,5 52 553).

Цю свою скаргу він обґрунтував тим, що відповідачам 1 та 2 було відомо про суми коштів відрахованих з його пенсії в період з 11.2018 09.2023 рр. (45543 грн), а також про суму 7206,00грн, яка була стягнута у якості аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , що сплачено 10 квітня 2019 року. Тобто, було відомо, що в період з 11.2018 09.2023 рр. було сплачено загалом 52749,50 грн (45543 + 7206,50). Натомість, сума яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%) становила 52553,00 грн. таким чином, переплата станом на 07.09.2023 року становила 196,5грн (52749,5 52553).

Отже, предмети спору у цій скарзі по справі №766/5872/23 та у скарзі по справі №766/96/23 є різними, адже є різними вимоги та правові обґрунтування скарг.

Так, звичайно, у вказаних справах мова йде про спір з приводу правильності чи неправильності нарахування аліментів, проте викладені вимоги й їх обґрунтування є різними.

Відмінність предмету спору та його правове обґрунтування унеможливлює вважати, що у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З підстав викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залишення цієї скарги без розгляду.

Згідно з п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За такихобставинапеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала судупершої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.4ч.1 ст.255, ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2023 року скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складенняповного текступостанови 26 березня 2024 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська